Ухвала

від 17.10.2023 по справі 503/458/22

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/458/22

Провадження № 2-п/503/5/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Кодима заявупредставника ОСОБА_1 адвоката Кулі Володимира Сергійовича про перегляд заочного рішення ухваленого 01 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кодимський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання батьківства та внесення відповідних змін до актових записів про народження і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник відповідачаподав досуду вищевказану заявупосилаючись на ті обставини, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явиласяв наслідокне отриманнясудової повістки,оскільки на час їх надсилання вона перебувала у Федеративній Республіці Німеччина.При цьому,вважає,що ухваленесудом заочнерішення требаскасувати,оскільки усправі відсутнійвисновок експертадля підтвердженнянаявності чивідсутності кровногоспоріднення міжпозивачем,як батьком,та дітьми. У зв`язку з вище наведеним представник відповідача просить суд скасувати заочне рішення ухвалене у даній справі та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання позивач був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.1, 13 ст. 128 ЦПК України та Порядку надсилання повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 року № 28, про що свідчить довідка (а.с.166 том 2) про доставку 02.10.2023 року судової повістки у вигляді SMS-повідомлення. При цьому, подав до суду письмову заяву від 17.10.2023 року про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначив своє заперечення проти вимоги відповідача про скасування заочного рішення.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Балтського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання третя особа була своєчасно повідомлена належним чином, у відповідності до вимог ч.2, 4-6 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить довідка від 02.10.2023 року (а.с.169 том 2) про доставку електронного листа із судовою повісткою про виклик на офіційну електронну пошту цієї особи зазначену на веб-сайті Мін`юста.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-5, 8 п.1 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, про що свідчать довідки про доставку 02.10.2023 року (а.с.167-168 том 2) про доставку електронних листів із судовими повістками для відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Кулі В.С. на електронну адресу останнього.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Куля В.С., який мав можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в судове засідання не з`явився посилаючись на значну віддаленість свого перебування від суду та велику завантаженість, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ч.2, 4- 5, 8 п.1 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить довідка від 02.10.2023 року (а.с.169 том 2) про доставку електронного листа із судовою повісткою про виклик на його електронну адресу, яка зазначалась у змісті заяви про перегляд заочного рішення та використовувалась ним для надіслання до суду відповідної заяви. Таке повідомлення позивача відповідає правовій позиції висловленій Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-3069св21). При цьому, адвокат Куля В.С. надіслав до суду через систему «Електронний суд» письмове клопотання від 16.10.2023 року про розгляд справи за відсутності сторони, в якій просив суд скасувати заочне рішення у даній справі із зобов`язанням органу ДРАЦС внести відповідні зміни до актових записів про народження дітей.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору неповнолітній ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.1 ст. 128 ЦПК України, через свого законного представника.

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши думки учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та самої справи суд встановив наступне.

01 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кодимський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання батьківства та внесення відповідних змін до актових записів про народження і зобов`язання вчинити певні дії було ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено частково.

При цьому, правовою підставою для ухвалення судом заочного рішення про задоволення позову в частині визнання батьківства позивача ОСОБА_2 у відношеннідітей ставвисновок суду про те, що відповідач ОСОБА_1 ухилилася від участі у проведенні призначеної ухвалою суду від 09.09.2022 року (а.с.135-138 том 1) судово-генетичної експертизи для встановлення наявності або відсутності у позивача ОСОБА_2 кровного споріднення з її дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зокрема як між батьком та синами ідочкою,відповідно,а томусуд напідставі положеньст.109ЦПК Українивважав можливим визнати факти, для з`ясування яких за клопотанням позивача ОСОБА_2 була призначена зазначена експертиза,а самепро наявністьу нього кровного споріднення з дітьми народженими відповідачем ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як між батьком та синами і дочкою, відповідно.

Згідно ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Висновки суду

щодо причин неявки відповідача в судове засідання та (або) не повідомлення про причини неявки, а також не подання відзиву на позовну заяву:

Суд вважає поважною причиною неявки відповідача ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 15вересня 2021року, а також не подання відзиву на позовну заяву, оскільки нею фактично не було отримано судової повістки разом із копією ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви із доданими до неї документами, внаслідок чого остання не була обізнана про дане судове засідання, а також про своє право у встановлений судом строк подати відзив на позовну заяву і докази.

Однак, разом з тим, суд не погоджується з обґрунтуванням наведеним представником відповідача у своїй заяві про перегляд заочного рішення щодо порушення судом прав відповідача внаслідок того, що суд розглянув справу дотриманні порядку повідомлення його про дату, час і місце судового засідання.

Суд відзначає, що копію ухвали про відкриття провадження у даній справі (в якій судом було встановлено строк для подання відзиву) разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів, а також судовою повісткою про судовезасідання призначенена13 червня 2022 року були надіслані судом 20.05.2022 року відповідачу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням № 6600001278842 із повідомленням про вручення (а.с.77 том 1) за адресою її місця проживання зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Таким чином суд виконав вимоги ст. 190 ЦПК України.

В свою чергу судова повістка про судове засідання призначене на 01 лютого 2023 року також була надіслана судом 18.01.2023 року відповідачу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням № 6600001324798 із повідомленням про вручення (а.с.185-186 том 1) за адресою її місця проживання зареєстрованого у встановленому законом порядку, яка була встановлена судом у відповідності до вимог пункту 2 ч.7 ст. 128 та ч.6 ст. 187 ЦПК України із відповіді Кодимської міської ради (а.с.63 том 1), яке 24.01.2023 року було повернуто відділенням поштового зв`язку м. Кодима Одеської обласної дирекції АТ «Укрпошта» із довідкою Ф.20 про причини повернення, згідно відмітки в якій адресат (відповідач) відсутній за вказаною адресою.

При цьому, іншої адреси свого проживання відповідач ОСОБА_1 суду до ухвалення заочного рішення не повідомляла.

Відповідно до пункту 4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У зв`язку з чим відповідач ОСОБА_1 , відповідно до положень процесуального законодавства, вважалася такою, що належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Таким чином суд вважає, що судом було дотримано процедуру повідомлення відповідача ОСОБА_1 як про її право у встановлений судом строк подати відзив на позовну заяву та докази так і про дату,час імісце судовогозасідання призначеного на 01 лютого 2023 року.

щодо наявності доказів, на які посилається відповідач, що мають істотне значення для правильного вирішення справи:

Предметом позову у даній справі є визнання батьківства.

01.02.2023 року судом у даній справі було ухвалено заочне рішення на підставі якого позивач ОСОБА_2 набув юридичного статусу батька у відношенні дітей неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом встановлено, що на даний час зазначені вище діти проживають разом із позивачем ОСОБА_2 , як їх батьком, за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас відповідач ОСОБА_1 , яка є матір`ю зазначених вище дітей, продовжує перебувати поза межами України, а саме у Федеративній Республіці Німеччина (м. Лейпциг).

Згідно ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином наявність доказів, на які посилається відповідач, і які мають істотне значення для правильного вирішення справи, є одною з підстав для скасування судом заочного рішення, яка вже має існувати на час вирішення судом цього питання одночасно разом з іншими підставами.

З огляду на те, що предметом спору у даній справі є визнання батьківства, то у даній справі в умовах сьогодення може існувати лише один доказ, який має істотне значення для правильного її вирішення, а саме доказ наявності або відсутності біологічного батьківства кровного споріднення позивача у відношенні дітей.

Враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, суд вважає, що встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-текст є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, параграф 34, від 07 травня 2009 року). Аналогічні висновки зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 18.11.2020 року у справі № 159/3926/18 (провадження № 61-13142св20) та від 02.03.2020 року у справі № 530/1231/16-ц (провадження № 61-43301св18).

Тому суд вважає, що у даній справі саме висновок судово-генетичноїекспертизи проведеноїдля перевіркидійсної наявностіабо відсутності доказу, є саме тим доказом, який має істотне значення для правильного вирішення справи, в розумінні положень ч.1 ст. 288 ЦПК України.

Суд додатково відзначає, що підстава для скасування заочного рішення про визнання батьківства має існувати саме у вигляді конкретного доказу, який спростовує факт батьківства позивача у відношенні дітей, та на який відповідач має посилатися у змісті своєї заяви про перегляд такого рішення, а не зазначати лише про свої сумніви у дійсності існування цього факту, що має процесуально убезпечити суд від безпідставного скасування законного і обґрунтованого заочного рішення та внесення тим самим у спірні правовідносини негативної невизначеності, яка суперечить насамперед інтересам дітей.

Відтак, проведення саме судово-генетичної експертизи надавало відповідачу можливість здобути доказ, який має істотне значення для правильного вирішення справи про визнання батьківства.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що ухвала про скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання суддею). У зв`язку з чим скасування заочного рішення від 01.02.2023 року, яким було встановлено батьківство позивача ОСОБА_2 відносно дітей,фактично призведедо втратипозивачем ОСОБА_2 юридичного статусубатька увідношенні зазначенихвище дітей,що всвою чергувнесе юридичнуневизначеність управове становищепозивач ОСОБА_2 у відношенні цих дітей аж до розгляду цієї справи судом та за умов того, що мати останніх відповідач ОСОБА_1 наразі знаходить на значній відстані від дітей і внаслідок цього фактично не має можливості контролювати своїх дітей. Суд вважає, що за конкретних умов справи та предмету спору, судово-генетична експертиза з метою встановлення батьківства має бути проведена саме на стадії розгляду судом заяви про перегляд заочного рішення для забезпечення захисту прав та інтересів дітей, зокрема з огляду на їх юридичний статус у відношенні позивача ОСОБА_2 з яким вони наразі проживають.

У відповідності до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Зважаючи на зазначене суд своєю ухвалою від 03.08.2023 року (а.с.126-127, 129-133 том 2) було призначено проведення судово-генетичної експертизи для встановлення наявності або відсутності у позивача ОСОБА_2 кровного споріднення з її дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Водночас із цим, в резолютивній частині згаданої ухвали,судом булороз`яснено,що відповіднодо ст.109ЦПК України,у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Копія вступної і резолютивної частин згаданої ухвали була надіслана на електронну адресу представника відповідач ОСОБА_1 адвоката Кулі В.С. 03.08.2023 року, а 07.08.2023 року на електронну адресу останнього судом було надіслано повний текст відповідної ухвали, що підтверджують відповідні довідки про доставку електронних листів (а.с.128 і 134 том 2).

Згідно положень ч.7 ст. 272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 вважається такою, що отримала копію ухвали суду від 03.08.2023 року було призначено проведення судово-генетичної експертизи, а відтак була обізнана як про порядок своєї участі у проведенні цієї експертизи, зокрема її обов`язку оплатити проведення експертизи, так і про процесуальні наслідки свого ухилення від участі в проведенні експертизи.

Однак, згідно листа комунальної установи«Одеське обласнебюро судово-медичноїекспертизи» Одеськоїобласної державноїадміністрації Департаментуохорони здоров`яМіністерства охорониздоров`я України від 29.08.2023 року № 2101-11 (а.с.151, 154 том 2) і від 19.09.2023 року № 2267-11 (а.с.157 том 2), виконання судово-генетичної експертизи призначеної ухвалою суду від 03.08.2023 року не виявилось за можливе, оскільки у призначенні судом дати 23 і 30 серпня 2023 року до експертної установи прибув позивач ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в той час як відповідач ОСОБА_1 не прибула до експертної установи та не провела оплату за проведення експертизи, внаслідок чого відбір біологічних зразків не здійснювався, а ухвала повернута до суду експертною установою без виконання.

В свою чергу, ніяких повідомлень про причини неучасті, зокрема поважні, відповідача ОСОБА_1 в проведенні судово-генетичної експертизи, зокрема оплати її проведення, від неї або її представника на адресу суду не надходило.

При цьому, ухвалою суду від 18.08.2023 року (а.с.147-148 том 2) в задоволенні клопотання представника відповідач ОСОБА_1 адвоката Кулі В.С. про звільнення від сплати витрат пов`язаних із призначенням експертизи (а.с.139-140 том 2) було відмовлено.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 ухилилася від участі у проведенні призначеної судом судово-генетичноїекспертизи длявстановлення наявностіабо відсутностіу позивача ОСОБА_2 кровного спорідненняз їїдітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,зокрема якміж батькомта синамиі дочкою,відповідно,а томусуд напідставі положеньст.109ЦПК Українивважає можливим визнати факти, для з`ясування яких за клопотанням позивача ОСОБА_2 була призначена зазначена експертиза, а саме про наявність у нього кровного споріднення з дітьми народженими відповідачем ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як між батьком та синами і дочкою, відповідно.

За таких умов суд вважає відсутнім доказ,який би мав істотне значення для правильного вирішення справи, висновок судово-генетичної експертизи про відсутність кровного споріднення позивача ОСОБА_2 з дітьми народженими відповідачем ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як між батьком та синами і дочкою, відповідно.

Відповідно до ч.3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи зазначене вище суд не знаходить обґрунтованих підстав для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду, оскільки відповідачем (її представником) суду не надано самих доказів,які б малиістотне значеннядля правильноговирішення справи.У зв`язку з чим суд вважає необхідним заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Керуючись ст. 259-261, 287 ЦПК України, суд

постановив:

Залишити без задоволення заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кулі Володимира Сергійовича про перегляд заочного рішення ухваленого 01 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кодимський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання батьківства та внесення відповідних змін до актових записів про народження і зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити відповідачу, що згідно ч.4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Д.В. Вороненко