Рішення

від 21.09.2023 по справі 529/1190/18

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/1190/18

Провадження № 2/529/15/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гарківець Л.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Диканської селищної ради Полтавської області, Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Диканського районного суду Полтавської області із позовом до Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області та Диканської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позову позивач вказував, що відповідно до рішення Диканської районної державної адміністрації від 20.12.1996 № 294 йому було видано 26.12.1996, як члену Колективного сільськогосподарського підприємства імені Енгельса, сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 6,43 в умовних кадастрових гектарах. На підставі цього сертифікату він набув право на вказану земельну частку (пай), що знаходиться на території Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області, де знаходився КСП імені Енгельса, членом якого він був. Відповідачем Андріївською сільською радою йому було відмовлено у виділенні земельної ділянки в натурі у зв`язку із відсутністю вільних земель та тим, що на засіданні Комісії по реформуванню, паюванню землі та майна ПСС ім. Енгельса, яке відбулося 20.01.2000, було встановлено, що йому, ОСОБА_1 , було помилково видано сертифікат на право власності на земельну частку (пай). Відповідачем Диканською районною державною адміністрацією йому було відмовлено у виділенні земельної ділянки в натурі у зв`язку із тим, що на час розпаювання він не був внесений до сітки розпаювання земельних часток (паїв) і відповідно за ним не закріплена земельна ділянка на території Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області. Посилаючись на незаконність відмови у виділенні земельної ділянки в натурі та порушення його права на розпорядження земельною ділянкою, на яку він має право відповідно до сертифіката, позивач просив визнати незаконним Рішення комісії по реформуванню, паюванню землі та майна ПСС ім. Енгельса від 20.01.2000 та зобов`язати Диканську районну державну адміністрацію Полтавської області відвести йому земельну ділянку площею 6,43 га і видати дозвіл на виготовлення технічної документації.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 18 січня 2019 року було відмовлено у задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами того, що він був членом КСП імені Енгельса та відповідно має право на земельну частку (пай).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 травня 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Диканського районного суду Полтавської області від 18.01.2019 без змін.

Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Диканського районного суду Полтавської області від 18.01.2019 та постанову Полтавського апеляційного суду від 08.05.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

22 липня 2022 року згідно автоматизованого розподілу судових справ між суддями судді Диканського районного суду Полтавської області Кириченко О.С. було розподілено для розгляду вказану цивільну справу.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області Кириченко О.С. від 26.07.2022 цю справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 вересня 2022 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про заміну відповідачів на їх правонаступників. Замінено відповідача Андріївську сільську раду Диканського району Полтавської області на відповідача Диканську селищну раду Полтавської області та відповідача Диканську районну державну адміністрацію Полтавської області на відповідача Полтавську районну державну адміністрацію Полтавської області.

Разом із клопотанням про заміну відповідачів позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву у новій редакції з урахуванням нових відповідачів у справі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що відповідно до рішення Диканської районної державної адміністрації від 20 грудня 1996 року № 294 йому було видано 26 грудня 1996 року, як члену Колективного сільськогосподарського підприємства імені Енгельса, сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 6,43 в умовних кадастрових гектарах, який зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 44. На підставі цього сертифікату він набув право на вказану земельну частку (пай), що знаходиться на території Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області (нині - Диканської селищної ради), де знаходився КСП імені Енгельса, членом якого він був.

У листопаді 2017 року він звернувся до Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області щодо виділення йому в натурі вказаної вище земельної ділянки, однак у відповіді цієї сільської ради від 06.12.2017 йому було повідомлено про те, що на час звернення не має можливості виділити земельну ділянку через відсутність вільних земель. До цієї відповіді було долучено лист СТОВ "Андріївка" від 09.10.2017 про те, що на засіданні Комісії по реформуванню, паюванню землі та майна ПСС ім. Енгельса, яке відбулося 20.01.2000, встановлено, що йому, ОСОБА_1 , було помилково видано сертифікат на право власності на земельну частку (пай). Вказане рішення цієї комісії було зафіксовано Протоколом № 2 від 20.01.2000 та Рішенням загальних зборів членів ПСС ім. Енгельса, зафіксованим Протоколом № 3 від 10.02.2000. Позивач зазначає, що на це засідання його не викликали, про помилковість видачі сертифікату його ніхто не повідомляв, в судовому порядку цей сертифікат не оскаржено.

Позивач вказує, що у квітні 2018 року він звернувся до Диканської районної державної адміністрації Полтавської області із заявою про виділення в натурі земельної ділянки на території Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області. Відповідно до повідомлення цієї райдержадміністрації від 25.04.2018 за № 819/01-32 йому було відмовлено у виділенні земельної ділянки в натурі у зв`язку із тим, що на час розпаювання він не був внесений до сітки розпаювання земельних часток (паїв) і відповідно за ним не закріплена земельна ділянка на території Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області.

ОСОБА_1 зазначає, що на момент отримання вказаного вище сертифікату на право на земельну частку (пай) він був направлений Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Енгельса на навчання до Полтавського аграрного коледжу управління і права на технологічне відділення, де він успішно закінчив навчання та після коледжу відповідно до характеристики на працюючого пайової селянської спілки ім. Енгельса Диканського району Полтавської області працював різноробочим на МТФ у цьому КСП. Посилаючись на вказані обставини, те, що відмова у виділенні йому в натурі земельної ділянки, право на яку посвідчено сертифікатом, порушує його конституційне право на розпорядження земельною ділянкою (паєм), позивач просить визнати незаконним Рішення комісії по реформуванню, паюванню землі та майна ПСС ім. Енгельса від 20.01.2000 та зобов`язати Диканську селищну раду Полтавської області виділити йому в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 6,43 га і видати дозвіл на виготовлення технічної документації.

Відповідачем Диканською селищною радою надано відзив на позов. В обґрунтування відзиву вказано, що у даній справі відсутні правові та фактичні підстави вважати, що спірні відносини ґрунтуються на набутому позивачем праві на земельну частку (пай), праві приватної власності на земельну ділянку чи іншому речовому праві. Суть спірних правовідносин, суб`єктний склад учасників справи свідчать про те, що на вимоги позивача до суб`єктів владних повноважень (відповідачів у справі) щодо оскарження їх бездіяльності у прийнятті рішення про виділення земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості), що відноситься до сфери земельних відносин, поширюється юрисдикція саме адміністративного суду. Тому, у частині позовних вимог про зобов`язання виділити земельну ділянку в натурі слід закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із тим, що ця вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідач зазначає, що Комісія з реформування, паювання землі та майна ПСС імені Енгельса не має законодавчо визначених повноважень спростовувати чинність виданих уповноваженим органом сертифікатів на право на земельну частку (пай) (зокрема із підстав відсутності членства у КСП імені Енгельса), такий сертифікат може бути визнаний недійсним виключно судом. Отже, рішення Комісії з реформування, паювання землі та майна ПСС імені Енгельса від 20.01.2000 не створює правових (юридичних) наслідків з припинення права позивача на земельну частку (пай), посвідченого відповідним сертифікатом, а тому позовна вимога про визнання незаконним цього рішення не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів позивача. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Посилаючись на вказане, відповідач просить в порядку ч. 6 ст. 188 ЦПК України роз`єднати позовні вимоги, виділити в окреме провадження позовну вимогу про визнання незаконним рішення Комісії з реформування, паювання землі та майна ПСС імені Енгельса від 20.01.2000 та відмовити у задоволенні цієї вимоги.

Ухвалою суду від 04.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача Диканської селищної ради про роз`єднання позовних вимог та закриття провадження у справі у частині зобов`язання виділення земельної частки (паю) в натурі.

Ухвалою суду від 04.01.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 01.02.2023 задоволено клопотання представника позивача та вирішено повернутися до підготовчого провадження у справі.

Відповідно до ухвали суду від 02.03.2023 задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у якості співвідповідача.

Відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надано відзив на позов, у якому відповідач просить визнати його неналежним відповідачем та відмовити за безпідставністю у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання Управління відвести ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 6,43 га із земель запасу та резервного фонду Полтавської області. В обґрунтування відзиву вказано, що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області не приймалося жодного рішення щодо надання земельної ділянки позивачу, оскільки жодних клопотань від нього не надходило. З 27 травня 2021 року, тобто з дня набрання чинності п. 58 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423, яким доповнено п. 24 розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не належить право володіння, користування чи розпорядження всіма землями державної власності, які розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад, а отже Управління є неналежним відповідачем у справі.

Ухвалою суду від 14.06.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гарківець Л.В. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, вказаних у позові та в судовому засіданні.

Представник відповідача Диканської селищної ради в судове засідання не з`явився, у раніше наданому суду клопотанні цей відповідач просив розглянути справу за відсутності його представника та з врахуванням наданого відзиву на позов.

Представник відповідача Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не з`явився, у раніше наданому суду клопотанні цей відповідач просив розглянути справу за відсутності його представника.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява, в якій цей відповідач просить розглянути справу за відсутності його представника з врахуванням раніше наданого відзиву на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та його представника, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Диканської районної державної адміністрації від 20 грудня 1996 року № 294 позивачу ОСОБА_1 , як члену Колективного сільськогосподарського підприємства імені Енгельса, було видано 26 грудня 1996 року сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 6,43 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), який зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 44. На підставі цього сертифікату позивач набув право на вказану земельну частку (пай), що знаходиться на території Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області (нині - Диканської селищної ради), де знаходився КСП імені Енгельса /а.с. 8/.

09 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області щодо виділення йому в натурі вказаної вище земельної ділянки, однак у відповіді цієї сільської ради від 06.12.2017 за № 04-13/552 йому було повідомлено, що на час розпаювання він не був внесений до сітки розпаювання земельних часток (паїв). Виділити йому земельну ділянку із земель запасу Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області неможливо у зв`язку із відсутністю вільних земель /а.с. 9/. До цієї відповіді було долучено лист СТОВ "Андріївка" від 09.10.2017 про те, що на засіданні Комісії по реформуванню, паюванню землі та майна ПСС ім. Енгельса, яке відбулося 20.01.2000, встановлено, що йому, ОСОБА_1 , було помилково видано сертифікат на право власності на земельну частку (пай) /а.с. 10/.

З матеріалів справи вбачається, що вказане вище рішення Комісії по реформуванню, паюванню землі та майна ПСС ім. Енгельса про помилковість видачі зокрема ОСОБА_1 сертифіката на право на земельну частку (пай) було зафіксовано Протоколом № 2 від 20.01.2000 та Рішенням загальних зборів членів ПСС ім. Енгельса, зафіксованим Протоколом № 3 від 10.02.2000 /а.с. 57, 58/.

У квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Диканської районної державної адміністрації Полтавської області із заявою про виділення в натурі земельної ділянки на території Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області. Відповідно до повідомлення цієї райдержадміністрації від 25.04.2018 за № 819/01-32 позивачу було відмовлено у виділенні земельної ділянки в натурі у зв`язку із тим, що на час розпаювання він не був внесений до сітки розпаювання земельних часток (паїв) і відповідно за ним не закріплена земельна ділянка на території Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області /а.с. 130/.

Відповідно до відповіді Диканської селищної ради Полтавської області від 28.02.2022 за № 11/02.1-14, яка є правонаступником Андріївської сільської ради Диканського району Полтавської області, наданої на запит представника позивача, на території Диканської селищної ради відсутні земельні ділянки запасу комунальної власності, які можуть бути використані для реалізації права ОСОБА_1 на земельну частку (пай) /а.с. 174/.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У пункті 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України /далі - ЗК України/ передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Статтею 6 ЗК України в редакції від 15 березня 1991 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що державою гарантується право приватної власності, у тому числі члену колективного сільськогосподарського підприємства на земельну частку (пай).

Порядок паювання земель колективної власності сільськогосподарських підприємств передбачає, що до державного акта на право колективної власності на землю додається список осіб, які мають право на земельну частку пай.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність необхідності доведення позивачем обставин щодо його членства у КСП імені Енгельса, оскільки ОСОБА_1 вже видано сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 6,43 в умовних кадастрових гектарах, який у розумінні пункту 17 Розділу Х Перехідних положень ЗК України та ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)" є основним документом, що посвідчує право позивача на земельну частку (пай).

З матеріалів справи вбачається, що рішення Диканської районної державної адміністрації від 20 грудня 1996 року № 294 та виданий на його підставі сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 6,43 в умовних кадастрових гектарах в установленому законом порядку недійсними не визнавалися.

У постанові Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 529/1101/17 (провадження № 61-17402св18) зазначено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) може бути визнано недійсним лише судом.

Оскільки Комісія з реформування, паювання землі та майна ПСС імені Енгельса не має законодавчо визначених повноважень спростовувати чинність виданих уповноваженим органом сертифікатів на право на земельну частку (пай) (зокрема із підстав відсутності членства у КСП імені Енгельса), враховуючи, що такий сертифікат може бути визнаний недійсним виключно судом, а отже, рішення Комісії з реформування, паювання землі та майна ПСС імені Енгельса від 20.01.2000 не створює правових (юридичних) наслідків з припинення права позивача ОСОБА_1 на земельну частку (пай), посвідченого відповідним сертифікатом, який є дійсним, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним Рішення комісії по реформуванню, паюванню землі та майна ПСС ім. Енгельса від 20.01.2000, яким встановлено, що зокрема ОСОБА_1 помилково отримав сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Частиною другої статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

У пункті 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 11 ст. 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

При неможливості надати зокрема члену колективного сільськогосподарського підприємства земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122 та спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Відповідно до листа Державного комітету України по земельних ресурсам № 14-17-2-П1580/4251 від 22 серпня 2001 року з урахуванням положень частини другої статті 3, частин четвертої і чотирнадцятої статті 5 ЗК України для забезпечення прав працюючих - як виняток, землі резервного фонду можуть передаватися у колективну власність для забезпечення земельними паями громадян - членів недержавних сільськогосподарських підприємств, які безпідставно (помилково) не були включені до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю даного підприємства і на час його видачі були членами зазначеного підприємства. Колективне сільськогосподарське підприємство за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) звертається з клопотанням до місцевої ради стосовно передачі у колективну власність із земель резервного фонду у розмірі сумарної кількості земельних часток (паїв) даних громадян, які не отримали права на земельну частку (пай).

За статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Відтак, за змістом зазначених норм, резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок колишнім члена колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (стаття 13) передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай) отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

В пункті 10.29 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.

У п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України вказано, що з дня набрання чинності цим пунктом (з 27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім визначених цим пунктом земель. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Враховуючи те, що вказані вище правові норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року, виділення таких земельних ділянок здійснюється саме сільськими, селищними або міськими радами, беручи до уваги те, що право позивача ОСОБА_1 на земельну частку (пай) посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай), який на час ухвалення рішення у справі є дійсним, враховуючи те, що відповідачем Диканською селищною радою не надано належних та достатніх доказів відсутності вільних земельних ділянок запасу, на що відповідач зокрема посилався у своїй відповіді на клопотання представника позивача, суд дійшов висновку, що саме відповідач Диканська селищна рада повинна здійснити заходи щодо відновлення порушеного права позивача та вважає за необхідне зобов`язати відповідача Диканську селищну раду виділити позивачу в натурі земельну ділянку площею 6,43 га із земель запасу з цільовим призначення для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту на території Диканської селищної ради Полтавської області.

Враховуючи те, що відповідно до чинного на час ухвалення рішення у справі законодавства до компетенції Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області вже не належить право розпорядження землями державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад (землями комунальної власності територіальних громад), беручи до уваги, що позивач не звертався до вказаних органів із заявою про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і відповідно ці органи не приймали жодних рішень з цього приводу, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог до цих відповідачів слід відмовити, так як вони пред`явлені до неналежних відповідачів.

Враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 не було заявлено позовних вимог щодо стягнення з відповідачів понесених ним судових витрат у справі та не подано до суду будь-яких заяв чи клопотань з цього приводу, питання щодо розподілу судових витрат у справі не було предметом судового розгляду.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Диканської селищної ради Полтавської області, Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Диканську селищну раду Полтавської області виділити в натурі земельну ділянку площею 6,43 га із земель запасу для цільового призначення - товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Диканської селищної ради Полтавської області ОСОБА_1 .

В задоволені інших позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Диканська селищна рада, юридична адреса: Полтавська область, смт Диканька, вул. Незалежності, 133, код ЄДРПОУ 21046503.

Відповідач: Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області місцезнаходження: м. Полтава, вул. Шевченка, 5.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області місцезнаходження: м. Полтава, вул. Уютна, 23.

Повний текст рішення суду складено 28 вересня 2023 року.

Головуючий О.С. Кириченко