Рішення

від 09.10.2023 по справі 354/260/23

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/260/23

Провадження по справі № 2/354/245/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Єрмак Н.В., за участю секретаря Подюк А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Гайтанюк М.М., представника відповідача - адвоката Романка В.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу ''Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ''Прикарпатський'', третя особа: Генеральний директор Державного закладу ''Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ''Прикарпатський'' ОСОБА_2 про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Яремчанського районного суду Івано-Франківської області з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить суд: - скасувати Наказ №154к/тр від 30.11.2022, яким позивачу, завідувачу господарства, з 01.12.2022 відмінено 0,5 ставки посади водія автомобіля САЗ-3508 Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський»;

- поновити ОСОБА_1 , завідувача господарства Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський», на посаді водія автомобіля САЗ-3508 з 01.12.2022;

- стягнути з Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначає, що наказом №17к/тр від 01.02.2022 позивачу, завідувачу господарства Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський», з 01.02.2022 надано 0,5 ставки водія 1 класу за сумісництвом з посадовим окладом по 2 т.р. в сумі 3153 грн.

30.11.2022 наказом № 154к/тр йому відмінено 0,5 посади водія автомобіля САЗ-3508 з 01.12.2022.

На порушення ч.2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», йому не було повідомлено до 30.11.2023 року про те, що з 01.12.2022 року буде відмінено/скорочено 0,5 ставки водія автомобіля САЗ-3508, його не було ознайомлено з наказом генерального директора Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський» №154к/тр від 30.11.2022 року взагалі.

16 січня 2023 року позивачу остаточно стало зрозуміло, що йому не доплачують заробітну плату. Так, він не звернув уваги на те, що в грудні йому сплачено меншу заробітну плату, оскільки на цю ж картку йому приходить пенсія за вислугу років. Але, після перевірки 16.01.2023 року свого рахунку на банківській карті ( після надходження авансу), позивач побачив, що і аванс сплачено в меншому розмірі. Тому він з цього приводу звернувся до головного бухгалтера та керівника відділу кадрів. Від них він дізнався про те, що йому не доплачують заробітну плату за посаду 0,5 ставки водія. Тоді ж керівник відділу кадрів надала йому копію наказу генерального директора Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський» №154к/тр від 30.11.2022 року.

Із копії наказу №154к/тр від 30.11.2022 року вбачається, що його прийнято на підставі рапорту заступника генерального директора з ТП ОСОБА_3.

Але коли він попросив надати копію рапорту, на підставі якого генеральним директором вказаного санаторію було прийнято наказ №154к/тр від 30.11.2022 року, у наданні рапорту йому відмовили.

Ні його, ні інших працівників, в тому числі водіїв Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський», ніхто не повідомляв про майбутнє скорочення посад, в тому числі, 0,5 ставки посади водія.

Жодних змін в організації виробництва і праці Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський», які б стали підставою для прийняття генеральним директором рішення про скорочення посади водія автомобіля САЗ - 3508 ні в листопаді 2022 року, ні в грудні 2022 року не відбулося.

Йому відомо, що зміни до штатного розпису Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський» в 2022 році, які б ставали чинними з 01.12.2022 року не вносилися, а новий штатний розпис з 01.12.2022 року генеральним директором Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський» не затверджувався.

Із наказом генерального директора Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Прикарпатський» про скорочення 0,5 ставки посади водія автомобіля CA3-3508 з 01.12.2022 року позивача до 30.11.2022 року ознайомлено не було. Копію такого наказу йому було надано 16.01.2023 року на його прохання.

Також невідомо про те, чи застосовував генеральний директор ст. 42 КЗпП України, приймаючи 30.11.2022 року наказ №154к/тр., яким позивачу відмінено 0,5 посади водія автомобіля CA3-3508 з 01.12.2022 року.

Вважаючи звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що позивача не було звільнено з роботи на підприємстві, трудовий договір з ним є чинним та він продовжує працювати на підприємстві. Йому тільки відмінено 0,5 ставки водія за сумісництвом. В зимовий період автомобіль практично не використовується, в зв`язку з чим на підставі рапорту винесено спірний наказ, яким позивачу було відмінено 0,5 ставки водія, при винесенні спірного наказу відповідачем не порушено чинне трудове законодавство.

Ухвалою Яремчанського районного суду Івано-Франківської області від 17.02.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Яремчанського районного суду Івано-Франківської області від 17.07.2023 року в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Яремчанського районного суду Івано-Франківської області від 09.10.2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів та призначення експертизи відмовлено.

Інші процесуальні дії у справі не застосовувалися.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вважав відсутнім предмет спору, оскільки виплати за сумісництвом ОСОБА_1 були призупинені на певний час. Також просив застосувати строки позовної давності до позовних вимог.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із копії витягу з наказу від 30.07.2015 № 53-К, ОСОБА_1 з 03.08.2015 року прийнято на посаду техніка, з посадовим окладом 1312 грн. в місяць.

Відповідно до копії витягу з наказу від 01.03.2019 року № 13-К позивач з 01.03.2019 переведений на посаду завідувача господарства з посадовим окладом по 7 т.р. 2958 грн. на місяць.

Відповідно до копії витягу з наказу від 01.02.2022 року № 17-кт-р позивачу з 01.02.2022 надано 0.5 ставки водія (а/м САЗ) 1 класу по сумісництву з посадовим окладом по 2 т.р. в сумі 3153 грн. на місяць.

Відповідно до копії витягу з наказу від 28.07.2022 року № 95/к/тр, на підставі особистої заяви позивачу з 01.08.2022 відмінено 0.5 ставки водія (а/м САЗ).

Відповідно до копії витягу з наказу від 01.09.2022 року № 115-кт-р позивачу з 01.09.2022 надано 0.5 ставки водія (а/м САЗ) 1 класу по сумісництву з посадовим окладом по 2 т.р. в сумі 3153 грн. на місяць.

Згідно копії рапорту заступника гененерального директора ОСОБА_3 від 30.11.2022, в зв`язку з початком зимового періоду, склалася ситуація мінімального використання автомобіля САЗ. В зв`язку з чим, просив розглянути питання сумісництва водія ОСОБА_1 .

Відповідно до копії витягу з наказу від 30.11.2022 року № 154/к/тр, на підставі рапорту заступника генерального директора ОСОБА_3, позивачу з 01.12.2022 відмінено 0.5 ставки водія (а/м САЗ).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.

Пленум Верховного суду України в постанові п. 19 «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року звернув увагу на те, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Положеннями статей 15,16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 15-52гс20). Відповідно до статті 102-1 КЗпП , сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи. Робота за сумісництвом - це виконанням робітником, окрім основного, ще й другого оплачуваного труда на основі трудового договору у час, що є вільним від основної праці у тій же чи інакшій компанії чи за наймом у підприємця (п.1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, що затверджене наказом Мінпраці, Мінфін та Мін`юсту №43 від 28 червня 1993 р.). Така діяльність здійснюється за трудовим договором, при прийомі на робоче місце складається самостійний трудовий договір у кожній із організацій (на кожній з посад при внутрішньому сумісництві).У наказі щодо прийому на посаду зазначається, що робітник приймається за сумісництвом, а також визначається режим трудового часу (неповний день чи тиждень). Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством. Разом з цим, між позивачем та підприємством не було укладено трудового договору про роботу за сумісництвом, не було видано наказу про прийняття позивача на роботу водія на 0,5 ставки відповідно до вимог діючого трудового законодавства. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що витяг з наказу від 30.11.2022 року № 154/к/тр. про відміну оплати 0,5 ставки водія не вплинув на трудові права та обов`язки позивача, він не стосується безпосередньо трудового договору, укладеного між позивачем та роботодавцем, а тому жодні права позивача цим наказом не порушені, невизнані або оспорювані. Тому суд відмовляє в задоволенні позову. Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин, суд не вбачає за доцільне надавати відповідь кожному аргументу сторони позивача, оскільки підстави для задоволення позову відсутні. Також, підстав для закриття провадження по справі, залишення позовної заяви без розгляду та задоволення клопотань представника відповідача та третьої особи, суд не вбачає. Що стосується заяви представника відповідача та третьої особи щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне. У постанові ВПВС від 04.12.2018 по справі №910/18560/16 (12-143rc18) зазначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обгрунтованими та доведеними: « Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обгрунтованість і доведеність позовних вимог». Загальні положення застосування позовної давності також викладені у наступних постановах: №522/1029/18 (14-270цс19); №522/2110/15-ц (14-247 цс 18,) /п.61; 522/2201/15-ц (14-179 цс 18)/п. 61/; №522/2202/15-ц (14-132 цс 18/п. 61/; № 372/1036/15-ц ( 14-252цс18); № 904/10956/16 (12-90 rc19); № 183/1617/16 ( 14-208 цс 18) / п.п.73/; № 911/1437/17 (12-22rc18)/п. 76/. Виходячи з вимог ст. 261 ЦПК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права, що має місце в даному випадку, не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13,76-81,89,141,264-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Державний заклад ''Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ''Прикарпатський'', код ЄДРПОУ: 01981589, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м.Яремче, вул.Свободи, 315,

Третя особа: Генеральний директор Державного закладу ''Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій ''Прикарпатський'' ОСОБА_2, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м.Яремче, вул.Свободи, 315.

Суддя: Н. В. Єрмак