Рішення

від 13.10.2023 по справі 420/8920/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8920/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом`якової В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Одеська залізниця» (далі - позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управління ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення:

- від 09.01.2023 №449/15-32-04-08-20 про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн. за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік;

- від 09.01.2023 №450/15-32-04-08-20 про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн. за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік.

- від 09.01.2023 №444/15-32-04-08-20 про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн. за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік.

- від 09.01.2023 №437/15-32-04-08-20 про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн. за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік;

- стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Державного підприємства «Одеська залізниця» судовий збір за подання позову в розмірі 8 588,80 грн.

Ухвалою від 01.05.2023 відкрито провадження у вказаній справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивач не заперечує факт порушення строку подання декларацій з плати за землю за 2022 рік . З огляду на те, що останній день строку подання податкових декларацій з плати за землю за 2022 рік - 20.02.2022 припав на вихідний день (неділю), останнім днем строку вважається понеділок 21.02.2022. Податкові декларації з плати за землю №21166170, №21166169, №21166153 за 2022 рік були подані позивачем до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки 14.07.2022, а податкова декларація №9130348044 подана 17.07.2022. Відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 591-ІХ від 13.05.2020). Зазначений перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України, є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків подання декларацій з плати за землю. Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 встановлено з 12.03.2020 на усій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 №1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 30.04.2023 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.032020 № 211, від 20.05.2020 № 392 та від 22.07.2020 № 641. В порушення п. 52-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "перехідні положення" ПК України відповідач неправомірно прийняв ППР про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків подання декларацій з плати за землю за 2022 рік, оскільки порушення було допущенне 22.02.2022 під час дії карантину.

Головне управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - відповідач) заперечує проти позову. У відзиві на позовну заяву зазначає, що норма на яку посилається позивач, а саме п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення термінів нарахування, декларуванням та сплати податків і зборів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОУЮ-19), не застосовуються з 27.05.2022 на період дії воєнного стану. Декларації позивачем були подані після 27.05.2022.

18.05.2023 до суду позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із доводами відповідача, оскільки Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі - Закон № 2260-ІХ), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України установлені особливості для справляння податків і зборів. Відповідно до абз. 18 пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції Закону № 2260-ІХ, чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. Позивач дійсно порушив граничні терміни подачі податкових декларацій, за що мав бути притягнутий до фінансової відповідальності. Однак, по 26.05.2022 включно, нормативно-правові акти передбачали існування мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платника податків, протягом якого відповідач не мав права застосовувати штрафні санкції. Тимчасове скасування дії мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) не обумовлює правомірність нарахування штрафів за порушення вчинені під час його дії, оскільки Закон України № 2260-ІХ не має зворотної дії в часі та не може бути застосованим до спірних правовідносин. Внесені до п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України зміни, які набрали чинності 27.05.2022, стосуються податкових декларацій, граничний строк подання яких закінчився після 24.02.2022 (початку уведення воєнного стану).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що Державне підприємство "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області, та його основний вид діяльності за КВЕД: 49.10 Пасажирський залізничний транспорт міжміського сполучення (основний).

Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) Державним підприємством "Одеська залізниця" за 2022 рік, за результатами якої складено акт від 23.11.2022 №13309/15-32- 04-08/01071315 .

Відповідно до висновків, зазначених у акті перевірки, позивач не своєчасно подав податкові декларації з плати за землю за 2022 рік, оскільки при граничному терміні подання - 21.02.2022, податкові декларації №21166170, №21166169, №21166153 подані 14.07.2022, а податкова декларація №9130348044 подана - 17.07.2022,чим допущене порушення п. 49.1, п. 49.2, пп. 49. 18. 3, п. 49.18 ст.49, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України .

Позивач подав заперечення до акту перевірки від 08.12.2022 №ДП-08/27 на адресу Біляєвської ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області (підрозділу відповідача).

Листом від 05.01.2023 №207/КПР/15-32-04-08-06 відповідач повідомив позивача про залишення висновків акту перевірки без змін, а заперечень позивача без задоволення.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 09.01.2023 року №449/15-32-04-08-20 про застосування штрафних санкцій у сумі 1020 грн. від 09.01.2023 року №450/15-32-04-08-20 про застосування штрафних санкцій у сумі 1020 грн., від 09.01.2023 року №444/15-32-04-08-20 про застосування штрафних санкцій у сумі 1020 грн., від 09.01.2023 року №437/15-32-04-08-20 про застосування штрафних санкцій у сумі 1020 грн. Податкові повідомлення - рішення направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача та вручені 16.01.2023 року.

26.01.2023 позивач звернувся зі скаргою №ДП-08/31 до Державної податкової служби України, як контролюючого органу вищого рівня, про перегляд та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2023 №449/15-32-04-08-20, №450/15-32-04- 08-20, №444/15-32-04-08-20, №437/15-32-04-08-20 (далі - ППР) у рамках процедури адміністративного оскарження, передбаченого ст.ст. 55, 56 Податкового кодексу України .

Державна податкова служба України розглянула скаргу позивача та прийняла рішення від 29.03.2023 №7680/6/99-00-06-03-02-06, яким відмовила позивачу у задоволені скарги та залишила без змін прийняті відповідачем ППР.

Позивач вважає, що ППР прийняті відповідачем без достатньої правової підстави та з порушенням порядку і умов притягнення до відповідальності, у зв`язку з чим є противоправними та підлягають скасуванню, незгода позивача із податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним позовом.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.11 підрозділу 10 Податкового Кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно п.п. 75.1.1 Податкового Кодексу України 75.1.1 камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно п. 76.1 ст. 76 Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з вимогами п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з вимогами п.49.20 ст.49 ПК України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що платник податків має, зокрема, обов`язок щодо подання до контролюючого органу податкової декларації з плати за землю. При цьому, така декларація подається щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року. У разі неподання або несвоєчасного подання декларації до платника податків застосовується штрафна (фінансова) санкція у розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Згідно п.120.1 ст. 120 ПКУ неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З огляду на те, що 20.02.2022, останній день строку подання податкових декларацій з плати за землю за 2022 рік, припав на вихідний день - неділю, останнім днем строку вважається понеділок 21.02.2022. Податкові декларації з плати за землю №21166170, №21166169, №21166153 за 2022 рік були подані позивачем до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки 14.07.2022, а податкова декларація №9130348044 подана 17.07.2022, про що свідчать квитанції №2 про декларації з плати за землю №9130348044, №21166170, №21166169, №21166153, тобто з порушенням строку, встановленого п. 49.20 ст. 49 ПК України. Факт порушення позивачем строку подання декларацій з плати за землю за 2022 рік визнається та не оспорюється.

Як зазначає позивач, він не підлягав притягненню до відповідальності, оскільки п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України звільняє його від такої відповідальності. Натомість відповідач наполягає на тому, що до спірних правовідносин слід застосовувати п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, який фактично скасував мораторій на застосування штрафних санкцій, передбаченого п.521 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати .

Перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України, є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення строків подання звітності з плати за землю у період з 01.03.2020 року і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 встановлено з 12.03.2020 на усій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 30.04.2023 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 20.05.2020 № 392 та від 22.07.2020 № 641.

Отже, штрафні санкції за порушення строків подання звітності з плати за землю у період з 01.03.2020 року і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12 травня 2022 року №2260-IX (далі - Закон №2260), який набрав чинності 27.05.2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Згідно з абз.18 п.69.2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень) у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

В той же час, відповідно до абз. 1, 3 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо:

- реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року; реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року;

- подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року;

- строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року); строків сплати грошових зобов`язань, визначених контролюючими органами, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд констатує, що починаючи з 27.05.2022 року, існує дві норми законодавства щодо своєчасності подання податкової звітності як під час карантину, так і починаючи з 24.02.2022 року (початку дії воєнного стану) та відповідальності за це. При цьому, нормами Закону №2260 платникам податків не було надано перехідного періоду, достатнього для подання податкових звітностей, що не були своєчасно подані у зв`язку з карантином та на які до 27.05.2022 року поширювалася дія мораторію, встановленого на період дії карантину.

Фактично норми підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України суперечать нормам пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що полягає у тому, що незважаючи на положення, що встановлені у підпункті 52-1, у податкового органу є право застосовувати санкції за будь-які порушення, починаючи з 27.05.2022 року. Такий підхід законодавця створює для платників податків ситуацію правової невизначеності, що з урахуванням введеного правового режиму воєнного стану є додатковим та надмірним тягарем.

Виходячи із системного тлумачення норм Податкового кодексу України, а також принципів застосування норм Конвенції з прав людини Європейським судом з прав людини, принцип стабільності передбачає, що окрім того, що норми права повинні бути чіткими та точними, вони повинні бути передбачуваними для суб`єкта на якого вони розповсюджуються. В окремих ситуаціях, коли цього вимагають принципи правової визначеності та захисту законних очікувань, може виникнути необхідність запровадити перехідні положення відповідно до обставин, чого у зазначеній ситуацій зроблено не було і у позивача виникла ситуація, коли підприємство не мало можливості виконати свої обов`язки з метою запобігання негативних наслідків.

При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем було порушено принцип правової визначеності та захисту законних очікувань позивача на звільнення від відповідальності, тому що Законом №2260 було скасовано право, яким підприємство користувалося до того часу та не було надано часу для вчинення дій щодо своєчасного подання податкової звітності за період карантину без застосування фінансових санкцій.

Принцип стабільності податкового законодавства слугує реалізації правової визначеності. Стабільність податкового законодавства передбачає законні очікування платника податку щодо незмінності правового режиму оподаткування. У рішенні ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 зазначено, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може виступати у формі не лише майна, а й "виправданих очікувань" від ефективного використання права власності. У рішенні ЄСПЛ у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства" від 24.06.2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції (встановлює право особи на мирне володіння своїм майном) вважається, зокрема, "законне і обґрунтоване очікування набути майно або майнове право".

Пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 56.21 пункту 56. 2 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У постанові Верховного Суду від 10.02.2021 року по справі №380/671/20 вказано, що сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

Вищенаведеною нормою охоплюються не лише очікування платника почуватися захищеним, а й відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому, тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи дії контролюючого органу в частині прийняття спірного податкового повідомлення-рішення за критеріями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, без урахуванням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямована така дія, а тому прийняті рішення є протиправними і належать скасуванню.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про можливість застосування до позивача штрафних санкцій. При цьому, висновок контролюючого органу про можливість застосування до позивача штрафних санкцій за встановлених обставин не враховує принципів податкового законодавства, які у разі виникнення суперечностей між законодавчими нормами дозволяють усунути нормативні упущення та збалансувати інтереси платника податків та контролюючого органу. Подія недотримання строків подання податкової звітності з урахуванням граничного терміну подання звітності за 2022 рік мала місце 22.02.2022, тобто, до введення в Україні правового режиму воєнного стану. З урахуванням того, що п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України регулює спірні правовідносини на момент дії особливого правового режиму в Україні, а порушення позивачем допущено до моменту введення в Україні воєнного стану, то з урахуванням принципів податкового законодавства України, а також положень підпункту 56.21 пункту 56. 2 статті 56 ПК України, суд вважає, що у даному випадку положення п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України застосуванню не підлягають. За інших обставин, застосування штрафних санкцій до позивача порушуватиме, зокрема, принцип правової визначеності та верховенства права.

Згідно з вимогами ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог та необґрунтованість рішень відповідача, а тому, позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 2147 грн. 20 коп. (1% ціни позову х коефіцієнт 0,8).

Зайво сплачений судовий збір в сумі 6441 грн. 60 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету за його заявою. На день прийняття судового рішення така заява не надійшла. Тому суд роз`яснює позивачу його право на повернення зайво сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управління ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення:

- від 09.01.2023 №449/15-32-04-08-20 про застосування до державного підприємства "Одеська залізниця" штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн. за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік;

- від 09.01.2023 №450/15-32-04-08-20 про застосування до державного підприємства "Одеська залізниця" штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн. за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік.

- від 09.01.2023 №444/15-32-04-08-20 про застосування до державного підприємства "Одеська залізниця" штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн. за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік.

- від 09.01.2023 №437/15-32-04-08-20 про застосування до державного підприємства "Одеська залізниця" штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 1020 грн. за порушення граничного строку подання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 33069166) на користь Державного підприємства «Одеська залізниця» (код ЄДРПОУ 01071315) судовий збір в розмірі 2147 грн. 20 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.В.Хом`якова