Рішення

від 13.10.2023 по справі 464/2812/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/2812/21

Провадження № 2/466/238/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар ДМИТРИШИН Н.Б.

представник позивача ІВАНИЦЬКИЙ Я.О.

відповідач ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог Львівське комунальне підприємство «Муніципальна обрядова служба» про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою на території Янівського кладовища у м.Львові,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 16.04.2021 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Львівське комунальне підприємство «Муніципальна обрядова служба», про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а саме звільнити від частини бетонної конструкції над могилою ОСОБА_5 під прохід між могилою ОСОБА_5 25.10.1975 року захоронення, та могилою ОСОБА_6 09.10.1979 року захоронення, що розташована на Янівському кладовищі у м.Львові, відстанню не менше 0,5м.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 09.10.1979 року на Янівському кладовищі на полі № 48 у м. Львові був похований чоловік позивачки, ОСОБА_6 . Даний факт підтверджується Довідкою №208 від 07.05.2018 року виданою ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» (зараз ЛКП «Муніципальна обрядова служба»).

25.10.1979 року на полі №48 Янівського кладовища у м. Львові було здійснено захоронення ОСОБА_5 , батька відповідача. Могила ОСОБА_5 розташована ліворуч від захоронення ОСОБА_6 .

У 2012 році на місці захоронення ОСОБА_5 встановлено пам`ятник розміром 2,6м Х 2,5м. Встановлення даного пам`ятника, як стверджує позивачка порушує норми Інструкції про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України КДІ-204/12 Україна 182-91 в частині того, що розмір земельної ділянки під одинарне поховання не повинен перевищувати 2,2м х 1,5м.

Крім цього, позивачка зазначає, що в 2018р. виявила відсутність на могилі її чоловіка металевої огорожі, яка була встановлена у жовтні 1979 року. Відповідальним за це вважає відповідача, який близько шести років тому встановив муровану загородку розміром 254см Х 274см, за 10см до огорожі на могилі її чоловіка.

Зазначає, що при встановленні пам`ятника ОСОБА_5 захоплено прохід між ділянками декількох сусідніх захоронень, також частково захоплено прохід по верхньому та нижньому рядами захоронень. На встановленому пам`ятнику намогильна плита захоронення батька відповідача зміщена вправо на 60см, впритул до огорожі позивачки. Такі порушення під час встановлення пам`ятника ОСОБА_5 унеможливили вільний доступ по ряду до могили чоловіка позивачки. З приводу даних обставин, позивачка зверталася до відділу поліції із заявою про вчинення злочину, було відкрито кримінальне провадження. Крім цього нею був скерований лист в Департамент житлового господарства та інфраструктури та повторна заява. Також позивачка зверталась в ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» (зараз ЛКП «Муніципальна обрядова служба»). Оскільки, позитивної відповіді на її звернення не отримала, вирішила звернутись в суд з цим позовом. З цього приводу вона подавала заяву про злочин до Шевченківського ВП та заяву до Департаменту житлового господарства.

Ухвалою суду від 02.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача ОСОБА_7 подав відзив на позовну заяву, яким повністю заперечив вимоги позивачки. Вважає, що оскільки позивачка не є власником земельної ділянки, де похований її чоловік, а відповідач не є власником земельної ділянки, де похований його батько, даний спір не має правового обґрунтування. Пояснив, що відповідачем ОСОБА_4 не порушені жодні правила організації захоронення, що підтверджено відповіддю директора ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» (зараз ЛКП «Муніципальна обрядова служба») Іваночко Т.С. №318 від 31.07.2018 року. У цьому листі вказано що виділена земельна ділянка, що знаходиться під похованням ОСОБА_5 , 1979 року захоронення, відповідає родинному похованню та встановлений пам`ятник не порушує норми та вимоги чинного законодавства. Жодних стягнень на відповідача не накладалось.

24.01.2022 року позивачка подала заперечення на відзив на позовну заяву, в який зазначила, що на судовому засіданні відповідач визнав, що огорожа на ділянці ОСОБА_6 була. Розмір земельної ділянки на яких встановлено надмогильну споруду гр. Смоли у 2013р. складає 6,28м2 згідно висновків експертизи, в той час як норма виділення земельної ділянки на одне захоронення, що діяла у 1979 р становить 5м2. Поняття родинного чи сімейного захоронення відсутнє. У відповіді ЛКП "Виробничо-реставраційний комбінат ритуальних послуг" від 19.11.21р. №31211 на адвокатське звернення М. Татух вихідний. №2/11 від 10.11.22р. вхідний. №103 від 12.11.2021 р. стверджується абзац 5 - для одинарного поховання ОСОБА_5 була надана земельна ділянка відповідно діючих на момент поховання ОСОБА_5 нормативно правових актів. У відповідності до нормативно-правових актів що діяли на 1979р. площа під поховання встановлена 5м2 поняття родинного чи сімейного захоронення відсутнє. Відповідно до п.4.4.8 Інструкції про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу України від 16 грудня 1991р. N126, згідно якої, всі намогильні споруди, встановлені громадянами, є їх особистою власністю. Таким чином, намогильна споруда ОСОБА_5 належить відповідачу, отже він несе повну відповідальність за порушення, що виникало при встановлені намогильної споруди.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги повністю підтримала, покликаючись на обставини, наведені у позовній заяві, запереченнях на відзив, поданих нею доказах. Просила суд ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає обраний нею спосіб захисту відповідним та ефективним. Просить позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні категорично заперечив вимоги позовної заяви, вважає такі надуманими та безпідставними. Доступ до захоронення ОСОБА_6 є абсолютно вільним, а фактичне розташування надмогильної споруди ОСОБА_5 відповідає інструкціям про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зіслався на мотиви, викладені у відзиві на позов.

Представник третьої особи в судові засідання не з`являвся.

Заслухавши вступне слово та пояснення сторін і їх представників, дослідивши надані докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Правилами ст.12, ч.1 ст.81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою ст.76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Судом встановлено, що на території Янівського кладовища у м.Львові знаходяться захоронення чоловіка позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_6 09.10.1979р., та захоронення батька відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 25.10.1979р.

Правовідносини, що виникають після смерті особи щодо проведення процедури поховання та ритуального обслуговування врегульовано Законом України «Про поховання та похоронну справу», Інструкцією про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України КДІ-204/12 Україна 182-91 зі змінами та доповненнями, внесеними Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 03 березня 1995 року №10( z0072-95 ) «Про затвердження Правил організації поховання та ритуального обслуговування в населених пунктах України», Правилами утримання кладовищ та інших місць поховань, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №193 від 19.11.2003р.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу» органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:

1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

3) створюють ритуальні служби;

4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;

5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;

6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

Статтею 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» встановлено, що для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха.

Так, у місті Львові створено ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» (після зміни назви 22.03.2022р. ЛКП «Муніципальна обрядова служба»), яке здійснює організацію поховань померлих і надання ритуальних послуг відповідно до статей 9,10,12 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Відповідно до Ухвали Львівської міської ради від 17.04.2003р. за №395 земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3 передана в постійне користування ЛКП «Муніципальна обрядова служба» для обслуговування Янівського кладовища. Акт на право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за 1-4 №142. Це підтверджує лист в.о. директора ЛКП «Муніципальна обрядова служба» від 124.08.2023р. №2616-вих-99896.

Дана обставина повністю відповідає нормі ч.1 ст.28 Закону України «Про поховання та похоронну справу», за якою землі,на якихрозміщені місцяпоховання,є об`єктамиправа комунальноївласності,крім випадків,передбачених статтею23-1цього Закону,і непідлягають приватизаціїабо передачів оренду, п.1.1 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженої Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. №193.

Згідно ст. 29 Закону України «Про поховання та похоронну справу» особа, яка за власні кошти встановила надмогильну споруду на могилі (місці родинного поховання) вважається лише власником намогильної споруди чи склепу.

Право користування земельною ділянкою у такої особи не виникає.

Нормами ч.1,5,6 ст.30 вказаного Закону та п.3.1 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань обов`язок забезпечення утримання кладовищ покладено на виконавчі органи органом сільської, селищної, міської ради. Таке утримання кладовищ здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

Утримання в належному естетичному та санітарному стані могил, місць родинного поховання, колумбарних ніш, намогильних споруд і склепів здійснюється відповідно їх користувачами (власниками) за рахунок власних коштів.

Порядок утримання кладовищ та інших місць поховання, передбачених ч.1 цієї статті, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Держжитлокомунгоспу України N 126 від 16.12.1991р., за погодженням з МОЗ України, МВС України, затверджено Інструкцію про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 3 березня 1995 року N 10). Ця Інструкція є обов`язковою для всіх підприємств і організацій, що займаються ритуальним обслуговуванням населення на території України.

У розділі 4.4. Інструкції визначено правила обладнання та експлуатації території кладовища , відповідно до яких на могилах, в межах виділеної ділянки, дозволяється встановлення намогильних споруд .Для встановленняна кладовищіприймаються намогильніспоруди,виготовлені відповіднодо вимогстандартів,при наявностідокументів проїх придбанняабо виготовлення. Встановленнянамогильної спорудисилами замовниказдійснюється зписьмового дозволуадміністрації кладовища. Встановлені намогильні споруди реєструються конторою кладовища в спеціальній книзі з зазначенням сектора (ділянки), ряду та номера могили, прізвища, імені та по батькові похованого; дати встановлення, короткого опису розмірів і матеріалів споруди; ким виконано роботи; адреси та прізвища осіб (організації), що відповідають за утримання могили, документа про виготовлення. Відповідний запис повинен бути зроблений в свідоцтві (довідці) на володіння могилою, яке видане конторою кладовища.

На адміністраціюкладовища покладаєтьсяконтроль задотриманням установленогопорядку (п.4.4.15Інструкції).З цієюметою адміністраціякладовища маєправо:а)прибрати лави,столи,дерева,кущі таквіти,встановлені (висаджені)в проходахміж могилами; б) вимагати від відвідувачів кладовища виконання встановлених правил і цієї Інструкції (п.4.5.1 Інструкції). На а дміністрацію кладовища покладено обов`язок забезпечення дотримання норм і правил встановлення намогильних споруд, посадки дерев і кущів, утримання їх в належному порядку (п.п.з) п.4.5.2 Інструкції).

Цією Інструкцією також визначені права та обов`язки відвідувачів кладовищ і власників могил (п.4.6 ), серед яких обов`язок неухильно дотримуватися правил і вимог, викладених в пп. 4.3.6; 4.4.1; 4.4.4; 4.4.5; 4.4.10; 4.4.13 цієї Інструкції, власники могил зобов`язані утримувати могилу та намогильні споруди в належному стані, виправляти провали, провадити підсипання, озеленення пагорбка та ремонт намогильних споруд.

У п.4.6.3Інструкції вказано,що громадяниабо представникиорганізації,на ім`яяких зареєстрованомогили,мають право: а)користуватись інвентаремдля доглядуза могилою,який видаєтьсяадміністрацією кладовищпід заставу. б)встановлювати намісці похованняз дозволуадміністрації кладовищанамогильні споруди,виготовлені згідноз діючимиРСТ,і проводитиблагоустрій,озеленення таприбирання; в) вимагати від адміністрації своєчасного і якісного виконання замовлених послуг.

За п.4.6.4 адміністрація кладовища, відвідувачі кладовища і власники могил за невиконання покладених на них обов`язків несуть відповідальність згідно з діючим законодавством.

Таким чином, саме ЛКП «Муніципальна обрядова служба», як постійний землекористувач, підприємство ритуального обслуговування Львівської міської ради здійснює функції з надання всіх видів послуг, що пов`язані з похованням, організації експлуатації, належного обладнання і упорядкування Янівського кладовища, його утримання, контролю за дотриманням встановленого порядку, вимог законодавства, Інструкції про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України.

Згідно довідки №208 від 07.05.2018 року ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» (зараз ЛКП «Муніципальна обрядова служба») у Книзі реєстрації поховань на Янівському кладовищі під реєстраційним № 3358 є запис про захоронення ОСОБА_6 09.10.1979р. на полі №48 (т.1 а.с.5).

У відповіді директора ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» Іваночко Т.С. №318 від 31.07.2018 року на звернення ОСОБА_3 щодо порушення чинних норм утримання кладовищ та встановлення пам`ятника, зазначено, що при обстеженні вказаної у заяві могили ОСОБА_8 встановлено, що виділена на поховання і встановлення надмогильної споруди земельна ділянка під похованням ОСОБА_5 відповідає родинному похованню і не виходить за його межі. Встановлений пам`ятник не порушує норми та вимоги чинного законодавства (т.1 а.с.7).

У відповіді Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №2502-853 від 08.05.2018 року вказано, що з виходом на місце 04.05.2018 року представників даного управління та представників ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» (зараз ЛКП «Муніципальна обрядова служба»), за участі позивачки, встановлено, що біля поховання ОСОБА_6 зарезервоване місце для майбутнього поховання, яке окреслено квітником. Між родинними похованнями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (без врахування резервного місця для майбутнього поховання біля могили ОСОБА_6 ) є відстань 30 см. Враховуючи наявність резервного місця, ОСОБА_11 має можливість в майбутньому здійснити під поховання біля могили чоловіка ОСОБА_6 . Щодо огорожі, яка зі слів позивачки була викрадена, вказано, що на момент огляду місця родинного поховання ОСОБА_6 , будь які ознаки її там розташування відсутні, що унеможливлює підтвердження даного факту (т.1 а.с.8).

Листом від 19.11.2021р. ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» повідомило представнику позивача, що власником надмогильної споруди на могилі ОСОБА_5 на полі №48 є ОСОБА_4 . Надмогильний пам`ятник ОСОБА_12 встановлений в межах виділеної земельної ділянки під поховання та відповідно до діючих на момент встановлення нормативно-правових актів (т.1 а.с.71).

Не погоджуючись з цими відповідями, ОСОБА_3 вважає, що органи місцевого самоврядування належним чином не відреагували на її звернення. Встановлення намогильної споруди ОСОБА_5 унеможливило їй вільний доступ до могили її чоловіка, оскільки відстань між надмогильною спорудою ОСОБА_5 та могилою ОСОБА_6 з врахуванням резервного місця, є менше 0,5м, передбаченої п.1.7 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженої Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. №193.

Позивачка просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а саме звільнити від частини бетонної конструкції над могилою ОСОБА_5 під прохід між могилою ОСОБА_5 25.10.1979 року захоронення, та могилою ОСОБА_6 09.10.1979 року захоронення, що розташована на Янівському кладовищі у м.Львові, відстанню не менше 0,5м.

На обґрунтування своїх вимог позивачка покликається на норми ст.ст.317,391 ЦК України.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Проте, позивачка не є і не може бути власником чи користувачем землі під захороненням ОСОБА_6 і резервної земельної ділянки для під поховання.

Як уже зазначалося, землі Янівського кладовища є комунальною власністю, право постійного користування належить ЛКП «Муніципальна обрядова служба».

Саме це підприємство здійснює повноваження стосовно належного утримання кладовища, надання дозволів на встановлення надмогильних споруд та пам`ятників, здійснює контроль за дотриманням порядку і правил їх встановлення. Відтак, воно має право вимагати від власників надмогильних споруд усунення порушень вимог Інструкції про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України, Правил утримання кладовищ та інших місць поховань, інших нормативно-правових документів у цій сфері.

Таким чином, ОСОБА_3 не наділена правом користування земельною ділянкою на території Янівського кладовища. Її позовні вимоги, спрямовані на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, є безпідставними.

Права ОСОБА_3 , як власника надмогильної споруди на місці поховання ОСОБА_6 , не порушені.

Норма ч.1 ст.4 ЦПК України закріплює право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В ході розгляду справи сторонами подані експертні висновки з приводу фактичного розташування та розмірів надмогильної споруди ОСОБА_5 , наявності проходів довкола неї.

Згідно висновку судового експерта Грінько О.І. №014/22 будівельно-технічної експертизи від 29.04.2022 року, виконаного на замовлення позивачки ОСОБА_3 (а.с.95-107 Том 1): розміри намогильної споруди ОСОБА_5 та зайнятої нею земельної ділянки, а також фактичне розташування намогильної споруди ОСОБА_5 не відповідають Інструкції про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України, які діяли на час поховання ОСОБА_5 та нормам які діють на час виконання експертизи. Доступ до захоронення ОСОБА_6 згідно норм по коротким лініям зі сторони алей, що межують з полем №48 відсутній.

Відповідачі з цим висновком не погодились, подали висновок №08-23ДЕ судової інженерно-технічної 27.03.2023 року, виконаний на замовлення відповідача ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_13 (а.с.173-179). За цим висновком взаємне розміщення могил ОСОБА_6 та ОСОБА_14 відповідає чинному законодавству. Експертом констатовано наявність проходів довкола могили ОСОБА_14 і до могили ОСОБА_6 та розміри цих проходів.

Проте, зазначені експертні висновки правового значення для вирішення справи не мають

Позивачка не наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом щодо порушень вимог нормативно-правових актів з питань утримання кладовищ та організації ритуального обслуговування.

Оцінюючи наявні у справі докази, враховуючи встановлені судом обставини, слід дійти висновку про безпідставність позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог Львівське комунальне підприємство «Муніципальна обрядова служба» про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а саме звільнити від частини бетонної конструкції над могилою ОСОБА_5 під прохід між могилою ОСОБА_5 25.10.1975 року захоронення та могилою ОСОБА_6 09.10.1979 року захоронення , що розташована на Янівському кладовищі у м.Львові, відстанню не менше 0,5м відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.10.2023 року.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська