Постанова

від 17.03.2025 по справі 464/2812/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року

м. Київ

справа № 464/2812/21

провадження № 61-12696св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іваницького Ярослава Олеговича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2023 року в складі судді Луців-Шумської Н. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року в складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_4 ), третя особа - Львівське комунальне підприємство «Муніципальна обрядова служба», про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою на території Янівського кладовища в м. Львові та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - Львівське комунальне підприємство (далі - ЛКП) «Муніципальна обрядова служба», про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, в якому просила звільнити від частини бетонної конструкції над могилою ОСОБА_5 для проходу між могилою

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 захоронення, та могилою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 захоронення, що розташована на Янівському кладовищі в м. Львові, відстанню не менше 0,5 м.

Вказувала, що 09 жовтня 1979 року на Янівському кладовищі в м. Львові на полі

№ 48 був похований її чоловік ОСОБА_7 25 жовтня 1979 року на полі № 48 Янівського кладовища в м. Львові було здійснено захоронення ОСОБА_5 - батька відповідача.

У 2012 році на місці захоронення ОСОБА_5 встановлено пам`ятник розміром

2,6 м х 2,5 м, який, на її думку, порушує норми Інструкції про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України в частині того, що розмір земельної ділянки під одинарне поховання не повинен перевищувати 2,2 м х 1,5 м.

У 2018 році вона виявила відсутність на могилі її чоловіка металевої огорожі, яка була встановлена в жовтні 1979 року. Відповідальним за це вважає відповідача, який близько шести років тому встановив муровану загородку розміром 254 см х 274 см за 10 см до огорожі на могилі її чоловіка.

Під час встановлення пам`ятника ОСОБА_5 захоплено прохід між ділянками декількох сусідніх захоронень, також частково захоплено прохід по верхньому та нижньому рядами захоронень. На встановленому пам`ятнику намогильна плита захоронення батька відповідача зміщена вправо на 60 см. Такі порушення під час встановлення пам`ятника ОСОБА_5 унеможливили вільний доступ до могили її чоловіка.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

06 жовтня 2023 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

12 серпня 2024 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2023 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що власником землі під кладовищем є територіальна громада м. Львова, а користувачем третя особа - ЛКП «Муніципальна обрядова служба», які жодних претензій до ОСОБА_3 не пред`являють. ОСОБА_2 не наділена правом користування земельною ділянкою на території Янівського кладовища. Її позовні вимоги, спрямовані на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, є безпідставними. Права ОСОБА_2 як власника надмогильної споруди на місці поховання ОСОБА_6 , не порушені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іваницький Я. О. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 2, 25, 29, 30 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року № 1102-IV (далі - Закон № 1102-IV)в частині наявності в особи, яка є користувачем місця поховання та власником надмогильної споруди, права користування частиною земельної ділянки на кладовищі, де похована труна з тілом померлого у взаємозв`язку зі статтями 317, 391 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України; чи має право особа, яка є користувачем місця поховання та власником надмогильної споруди, в разі порушення її права на доступ до місця поховання члена її сім`ї та надмогильної споруди на звернення до суду із вимогою про усунення відповідних перешкод у користуванні земельною ділянкою на кладовищі, де похована труна з тілом померлого.

Позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою як власника надмогильної споруди на місці поховання чоловіка. Під час встановлення надмогильної споруди на місці поховання батька відповідача не було дотримано нормативних відстаней до сусідніх поховань, чим порушено право позивачки на доступ до місця поховання її чоловіка.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У м. Львові створено ЛКП «Муніципальна обрядова служба», яке здійснює організацію поховань померлих і надання ритуальних послуг відповідно до статей 9, 10, 12 Закону № 1102-IV.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 17 квітня 2003 року № 395 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 передана в постійне користування ЛКП «Муніципальна обрядова служба» для обслуговування Янівського кладовища. Акт на право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за 1-4 № 142.

На території Янівського кладовища у м. Львові знаходяться поховання чоловіка позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_7 (поховано 09 жовтня 1979 року) та поховання батька відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (поховано 25 жовтня 1975 року).

У 2012 році на місці захоронення ОСОБА_5 встановлено надмогильну споруду.

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 29 квітня 2022 року № 014/22, виконаним на замовлення позивачки ОСОБА_2 , розміри намогильної споруди ОСОБА_5 та зайнятої нею земельної ділянки, а також фактичне розташування намогильної споруди ОСОБА_5 не відповідають Інструкції про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України, яка діяла на час поховання ОСОБА_5 , та нормам, які діють на час виконання експертизи. Доступ до захоронення ОСОБА_6 згідно з нормами за короткими лініями зі сторони алей, що межують з полем № 48, відсутній.

Відповідач з цим висновком не погодився та подав висновок судової інженерно-технічної експертизи від 27 березня 2023 року № 08-23ДЕ, виконаний на замовлення відповідача ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_8 . За цим висновком взаємне розміщення могил ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відповідає чинному законодавству. Експертом констатовано наявність проходів довкола могили ОСОБА_5 і до могили ОСОБА_6 та розміри цих проходів.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що права позивачки, зокрема й на доступ до місця поховання її чоловіка, встановленням відповідачем надмогильної споруди на місці поховання батька не порушені, з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону № 1102-IV місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих; могила - місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі чи споруді, призначеній для організації поховання померлих, де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом; намогильні споруди - пам`ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам`ять про померлих; кладовище - відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань; користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

Згідно з довідкою ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» (тепер ЛКП «Муніципальна обрядова служба») від 07 травня 2018 року № 208 у Книзі реєстрації поховань на Янівському кладовищі під реєстраційним № 3358 є запис про захоронення ОСОБА_6 09 жовтня 1979 року на полі № 48.

Тобто ОСОБА_1 є користувачем місця поховання свого чоловіка - ОСОБА_6 .

Відповідно до частини п`ятої статті 30 Закону № 1102-IV утримання в належному естетичному та санітарному стані могил, місць родинного поховання, колумбарних ніш, намогильних споруд і склепів здійснюється відповідно їх користувачами (власниками) за рахунок власних коштів.

У 2012 році на місці захоронення ОСОБА_5 встановлено надмогильну споруду розміром 2,45 м х 2,45 м.

Позивачка зазначала, що під час встановлення надмогильної споруди на місці поховання батька відповідача не було дотримано нормативних відстаней до сусідніх поховань, чим порушено право позивачки на доступ до місця поховання її чоловіка для утримання її в належному естетичному та санітарному стані.

Відповідно до статті 28 Закону № 1102-IV землі, на яких розташовані місця поховання, є об`єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

Згідно із статтею 23 Закону № 1102-IV для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

У статті 25 Закону № 1102-IV зазначено, що за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. За бажанням одного з родичів, визначених у частині п`ятійстатті 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Відповідно до частини другої статті 29 Закону № 1102-IV власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного поховання).

На час встановлення надмогильної споруди на місці поховання батька відповідача в 2012 році діяв Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року № 193 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку сектори території місць поховань поділяються на ряди та місця, відстань між рядами повинна бути один метр, між ділянками поховань в ряду - 0,5 м.

Згідно з пунктом 2.8 Порядку під кожну могилу надається ділянка таких розмірів, зокрема для родинного поховання: площею 6,6 кв. м, довжиною 2,2 м, шириною 3,0 м.

За висновком будівельно-технічної експертизи від 29 квітня 2022 року № 014/22, виконаним на замовлення позивачки ОСОБА_2 , розміри намогильної споруди ОСОБА_5 та зайнятої нею земельної ділянки, а також фактичне розташування намогильної споруди ОСОБА_5 не відповідають Інструкції про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України, яка діяла на час поховання ОСОБА_5 , та нормам, які діють на час виконання експертизи. Доступ до захоронення ОСОБА_6 згідно з нормами за короткими лініями зі сторони алей, що межують з полем № 48, відсутній.

Відповідач з цим висновком не погодився та подав висновок судової інженерно-технічної експертизи від 27 березня 2023 року № 08-23ДЕ, виконаний на замовлення відповідача ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_8 . За цим висновком взаємне розміщення могил ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відповідає чинному законодавству. Експертом констатовано наявність проходів довкола могили ОСОБА_5 і до могили ОСОБА_6 та розміри цих проходів.

За висновками експерта на місці поховання ОСОБА_5 встановлено надмогильну споруду розміром 2,45 м х 2,45 м, що в частині довжини місця родинного поховання перевищує норму на 0,25 м.

Однак між могилами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відстань становить 1,30 м (в експертизі від 29 квітня 2022 року № 014/22 - 1,29 м), тобто встановлена пунктом 1.7 Порядку відстань між ділянками поховань в ряду - 0,5 м дотримана, що дозволяє позивачці виконувати обов`язки з утримання могили чоловіка.

Стосовно доступу до місця поховання, у висновку судової інженерно-технічної від 27 березня 2023 року № 08-23ДЕ зазначено, що прохід зверху зліва направо має ширину 1,44 м - приблизно до середини могили, 1,34 м та 22 см від фундаменту могили зверху довжиною вузької частини 25 см. Прохід знизу зліва має ширину 1,10 м та 20 см - до металевої огорожі могили знизу. До фундамента цієї могили - 54 см. Довжина вузького місця приблизно 25 см. Далі прохід 54 см. Прохід до могили ОСОБА_6 із протилежного боку від могили ОСОБА_5 зверху - 46 см, знизу - 60 см. Проходи між земельною ділянкою ОСОБА_5 та сусідніми могилами (зверху й знизу) мають 2 вузьких місця (20-22 см) довжиною 25 см.

Отже, доступ до місця поховання ОСОБА_6 не унеможливлений. Частково відстань між рядами могил не відповідає нормативному визначенню в 1 м, однак матеріали справи не містять доказів того, що такі обставини виникли внаслідок встановлення надмогильної споруди на місці поховання ОСОБА_5 , а не через порушення відповідних норм під час встановлення пам`ятних споруд на суміжних могилах.

Відповідно до листа директора ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» (тепер ЛКП «Муніципальна обрядова служба») Іваночко Т. С. від 31 липня 2018 року № 318 на звернення ОСОБА_2 щодо порушення чинних норм утримання кладовищ та встановлення пам`ятника, зазначено, що під час обстеження вказаної у заяві могили ОСОБА_5 встановлено, що виділена на поховання і встановлення надмогильної споруди під похованням ОСОБА_5 відповідає родинному похованню і не виходить за його межі.

Листом від 19 листопада 2021 року ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» повідомило представника позивачки, що власником надмогильної споруди на могилі ОСОБА_5 на полі № 48 є ОСОБА_3 . Надмогильний пам`ятник ОСОБА_9 встановлений в межах виділеної земельної ділянки під поховання та відповідно до діючих на момент встановлення нормативно-правових актів.

У справі не встановлено, що місце для поховання ОСОБА_5 виділено спеціалізованим комунальним підприємством із порушенням вимог закону, чи що саме встановленням намогильної споруди на могилі ОСОБА_5 створено позивачці перешкоди в доступі до місця поховання чоловіка.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 2, 25, 29, 30 Закону № 1102-IV в частині наявності в особи, яка є користувачем місця поховання та власником надмогильної споруди, права користування частиною земельної ділянки на кладовищі, де похована труна з тілом померлого у взаємозв`язку зі статтями 317, 391 ЦК України; чи має право особа, яка є користувачем місця поховання та власником надмогильної споруди, в разі порушення її права на доступ до місця поховання члена її сім`ї та надмогильної споруди на звернення до суду із вимогою про усунення відповідних перешкод у користуванні земельною ділянкою на кладовищі, де похована труна з тілом померлого.

Верховний Суд висновує, що в цій справі відсутні підстави для формування наведених вище правових позицій, адже в справі встановлено, що ОСОБА_2 як власник надмогильної споруди на місці поховання ОСОБА_6 не довела порушення своїх прав, а поза їх межами, що стосуються території Янівського кладовища загалом, не може вимагати усунення порушень користування земельною ділянкою, власником якої є територіальна громада м. Львова та користувачем - ЛКП «Муніципальна обрядова служба».

Тобто ОСОБА_2 як особа, яка є користувачем місця поховання та власником надмогильної споруди, має право на звернення до суду із вимогою про усунення відповідних перешкод у користуванні земельною ділянкою місця поховання родича, однак такий позов підлягає задоволенню лише в разі порушення її права на доступ до місця поховання члена її сім`ї та надмогильної споруди.

У справі не доведено, що встановленням намогильної споруди на могилі ОСОБА_5 створено позивачці перешкоди в доступі до місця поховання чоловіка, тому суди обґрунтовано відмовили в позові.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іваницького Ярослава Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська