Рішення

від 18.10.2023 по справі 591/6863/22

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/6863/22

Провадження № 2/591/2569/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Северинової А.С.,

з участю секретаря cудового засідання - Рудь В.В.,

представника відповідача - Бондаренко Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 591/6863/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сумського госпрозрахункового виробничого підприємства «Псел-С» про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Кордюк В.П., звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 17 липня 1991 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Сім`я ОСОБА_4 проживала у малосімейному гуртожитку у складі трьох осіб разом з дочкою ОСОБА_3 від першого шлюбу ОСОБА_5 . Від шлюбу у подружжя народилася дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка по справі.

Позивачка зазначає, що ОСОБА_2 у цей період перебував у трудових відносинах з Сумським госпрозрахунковим виробничим підприємством «Псел-С». Ураховуючи тяжкі житлові умови сім`ї, 12 вересня 1994 року ОСОБА_2 звернувся до директора підприємства Шейніна О.І. із заявою щодо розгляду питання про виділення їм квартири по АДРЕСА_1 . Вказана квартира була передана у власність СГВП «Псел-С» згідно рішення Сумського виконкому від 16 грудня 1993 року. Згідно протоколу № 6 від 14 вересня 1994 року на зборах СГВП «Псел-С» вирішено питання про передачу ОСОБА_2 безоплатно у власність від підприємства, з яким пов`язаний трудовими стосунками 3-кімнатної квартири, площею 62,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . 30 листопада 1994 року між Сумським госпрозрахунковим виробничим підприємством «Псел-С» та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Якименко О.І.

Позивачка вважає, що у порушення вимог чинного на момент укладення договору законодавства та рішення СГВП «Псел-С» від 14 вересня 1994 року квартира була подарована ОСОБА_2 особисто, а не передана безоплатно для поліпшення житлових умов всієї родини. Так, оспорюваний договір дарування квартири був укладений з порушенням вимог житлового законодавства, Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР та в той же час ущемлював її майнові права, яка на той час була неповнолітньою.

При цьому, повноваженнями виступати від імені підприємства ОСОБА_7 не наділявся, оскільки не був його працівником. Згідно довідки приватного нотаріуса Якименко О.І. в нотаріальній справі відсутній наказ № 18/1 від 27 вересня 1994 року, довіреність на представництво не надавалась. Отже, на момент укладення спірного договору дарування квартири ОСОБА_7 не був працівником СГВП «Псел-С», повноваженнями на представництво інтересів підприємства не наділявся, тому не мав права укладати будь-які договори від його імені.

У 2020 році відповідач вирішив продати вказану квартиру, для чого 24 вересня 2020 року зареєстрував право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивачка дізналася про порушення своїх прав на майно, коли її батько почав вимагати залишити квартиру та фактично виганяти її на вулицю, протиправно позбавляючи житла.

Позивачка зазначає, що передача квартири шляхом оформлення договору дарування між підприємством та ОСОБА_2 вплинула на її майнові права, як неповнолітньої доньки, оскільки саме завдяки її народженню її батько набув можливість отримати від підприємства безоплатно квартиру для поліпшення житлових умов сім`ї та укладаючи вказаний договір дарування квартири позбавив її права власності на вказану квартиру.

Окрім того, оскільки вона добросовісно заволоділа квартирою і відкрито безперервно нею володіє, доглядає за квартирою та забезпечує її схоронність, сплачує комунальні платежі, проводить капітальні та поточні ремонти та в належному технічному стані утримує спірне житлове приміщення, тому вважає, що має право на визнання за нею права власності за набувальною давністю на цю квартиру.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить:

1) визнати недійсним договір дарування квартири в АДРЕСА_1 , укладений 30 листопада 1994 року між Сумським госпрозрахунковим виробничим підприємством «Псел-С» та ОСОБА_2 ;

2) скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради Момота Юрія Миколайовича, індексний номер 54074752 від 16 вересня 2020 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ;

3) визнати за нею право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

16 січня 2023 року позивачка усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 січня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

18 травня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив з пропуском строку, встановленого судом, однак без порушення питання про його поновлення, у зв`язку з чим протокольною ухвалою суду від 20 липня 2023 року відмовлено відповідачу у прийнятті відзиву на позовну заяву.

Також відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності, яку мотивує тим, що позивачка дізналася про порушене право з настанням повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки їй повинно бути відомо про походження квартири від своєї матері ОСОБА_3 , з якою вони разом проживають у спірній квартирі. При цьому, мати позивачки ОСОБА_3 знала про походження квартири із самого моменту її отримання в дар.

В судовому засіданні позивач представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бондаренко Є.П. заперечила проти задоволення позовних вимог.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кордюк В.П. подав клопотання про відкладення розгляду справи. Однак, до заяви не додано доказів поважності причин неявки в судове засідання. Крім того, заява надійшла з електронної адреси « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та не підписана кваліфікованим електронним підписом (а.с. 158). У зв`язку з наведеним та на підставі ч. 3 ст. 233 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивачки на підставі наявних у справі матеріалів. До того ж, сама позивачка ОСОБА_1 не повідомила суд про причини своєї неявки.

Співвідповідач Сумське госпрозрахункове виробниче підприємство «Псел-С» про розгляд справи повідомлено належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомило.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 вересня 1994 року ОСОБА_2 звертався до директора СГВП «Псел-С» із заявою щодо розгляду питання про надання квартири за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку с тяжкими житловими умовами, проживанням у малосімейному гуртожитку площею 11,28 кв.м трьох дорослих чоловік та народженням дитини (а.с. 11).

В акті прийому-передачі новозбудованого житла від 25 березня 1994 року вказано, що житло належало Сумському госпрозрахунковому виробничому підприємству «Псел-С» (а.с. 7).

Згідно протоколу зборів СТК СГВП «Псел-С» від 14 вересня 1994 року № 6, на яких розглядалося питання про безоплатне виділення квартир в будинку по АДРЕСА_2 у власність працівників підприємства, ураховуючи значний вклад ОСОБА_2 в роботу підприємства, вирішено безоплатно передати у власність ОСОБА_2 трикімнатну квартиру загальною площею 62,3 кв.м по АДРЕСА_2 (а.с. 110).

30 листопада 1994 року між Сумським госпрозрахунковим виробничим підприємством «Псел-С», від імені якого діяв ОСОБА_7 на підставі наказу № 18/1 від 27 вересня 1994 року, та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Якименко О.І. (а.с. 12).

Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 14 вересня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності не нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 16).

Відповідно до довідки Сумського госпрозрахункового виробничого підприємства «Псел-С» від 02 лютого 1995 року № 1 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62 кв.м надана чоловіку ОСОБА_3 - ОСОБА_2 для покращення житлових умов всієї родини на основі протоколу засідання СТК № 6 від 14 вересня 1994 року. Квартира дана безоплатно (а.с. 13).

Згідно наказу Сумського госпрозрахункового виробничого підприємства «Псел-С» від 31 серпня 1993 року № 44 заступника директора ОСОБА_7 звільнено із займаної посади з 01 вересня 1993 року у зв`язку з переводом в асоціацію «Скарабей» на посаду генерального директора (а.с. 9).

Відповідно до наказу Асоціації «Скарабей» від 03 січня 1994 року № 1 ОСОБА_7 звільнено із займаної посади генерального директора Асоціації з 03 січня 1994 року (а.с. 10).

Як вбачається з довідки Сумського госпрозрахункового виробничого підприємства «Псел-С» від 10 травня 1995 року № 10/05, 27 вересня 1994 року наказ за № 18/1 по підприємству не видавався. Повноваженнями виступати від імені СГВП «Псел-С» ОСОБА_7 не наділявся, оскільки не є його працівником. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 передана ОСОБА_2 для покращення житлових умов всієї родини на підставі протоколу засідання СТК № 6 від 14 вересня 1994 року безоплатно (а.с. 14).

З листа Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2021 року вбачається, що в провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом Сумського госпрозрахункового виробничого підприємства «Псьол-С» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 жовтня 1995 року провадження у вказані цивільній справі було закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову (а.с. 105, 106).

За інформацією Сумської територіальної громади позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 10 червня 2005 року по теперішній час (а.с. 24).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 21 Житлового кодексу України встановлено, що за рішенням трудових колективів підприємств та організацій у колективних договорах можуть передбачатися для робітників і службовців, які мають право на першочергове одержання жилих приміщень, а також новаторів і передовиків виробництва, які добилися високих показників у праці і беруть активну участь у громадському житті, пільгові підстави визнання їх потребуючими поліпшення житлових умов при забезпеченні жилою площею за місцем роботи, а також і кількість жилої площі, що виділяється для цієї мети. У колективних договорах зазначеним новаторам і передовикам виробництва може бути передбачено надання жилих приміщень у першочерговому порядку.

Статтею 27 Житлового кодексу України встановлено, що жила площа в будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ та організацій, розподіляється для заселення між учасниками будівництва пропорційно до переданих ними коштів.

Частиною 3 ст. 34 ЖК України встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Житлового кодексу України облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію.

Згідно з ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством України.

Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила) визначено, що жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно пункту 37 ( далі Правил) жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на квартирному обліку, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, цими Правилами та іншими актами законодавства Української РСР, а також випадків надання жилих приміщень за рішенням Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів УРСР.

Пунктом 55 Правил визначено, що жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім`ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку, а також на дітей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину (чоловіка), яка пізніше вселилася на жилу площу, зайняту подружжям, що перебуває на обліку.

У відповідності до пунктів 58, 59 Правил жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення. Затверджені адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації і профспілковим комітетом списки осіб, яким надаються жилі приміщення, не пізніше як за місяць до здачі будинку в експлуатацію надсилаються виконавчому комітетові Ради народних депутатів, на території якої знаходиться це підприємство, установа, організація (п. 60) Рішення адміністрації (органу громадської організації) і профспілкового комітету про виділення жилого приміщення для особи, яка перебуває на квартирному обліку в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання, за рахунок жилої площі підприємства, установи, організації, де вона працює, подається до виконавчого комітету вказаної Ради.

Пунктами 65-66 Правил встановлено, що рішення про надання жилого приміщення може бути переглянуто до видачі ордера, якщо виявляються обставини, які не були раніше відомі й могли вплинути на вказане рішення. У надане жиле приміщення переселяються члени сім`ї, які включені в ордер і дали письмове зобов`язання про переселення в це приміщення.

Згідно з п. 72 Правил при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

У позовній заяві позивачка стверджує, що сім`я ОСОБА_4 потребувала поліпшення житлових умов та була на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Однак, вказані доводи позовної заяви не підтверджені належними і допустимими доказами, тому не заслуговують на увагу суду.

Крім того, під час судового розгляду в судовому засіданні були досліджені матеріали цивільної справи № 591/6120/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , про визнання договору дарування недійсним.

Як встановив Сумський апеляційний суд у постанові від 15 листопада 2022 року під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у вказаній справі, родина ОСОБА_4 , проживаючи в однокімнатній квартирі, потребувала поліпшення житлових умов, але на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов не перебувала. Забезпечення цієї родини 3-кімнатною квартирою відбулось не за нормами житлового законодавства, а за нормами цивільного законодавства.

З 01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України 2003 року і, згідно діючої редакції пункту 4 його Прикінцевих і перехідних положень новий Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 243 ЦК УРСР за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Згідно з ч. 1 ст. 244 цього Кодексу договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу.

Підстави і питання визнання угод недійсними, викладено у главі 3 цього Кодексу.

Так, ст. 48 цього Кодексу передбачала, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

У позовній заяві позивачка посилається на те, що оспорюваним договором дарування від 30 листопада 1994 року порушено її майнові права, яка на час його укладання була неповнолітньою, оскільки саме завдяки її народженню її батько набув можливості отримати від підприємства безоплатно квартиру для поліпшення житлових умов сім`ї, тому укладаючи вказаний договір дарування квартири позбавив її права власності на вказану квартиру.

Однак, вказане твердження не підтверджено належними і допустимими доказами, тому є припущенням з боку позивачки.

Так, як вбачається з протоколу зборів СТК СГВП «Псел-С» від 14 вересня 1994 року № 6, на яких розглядалося питання про безоплатне виділення квартир в будинку по АДРЕСА_2 у власність працівників підприємства, було вирішено питання про передачу працівнику ОСОБА_2 трикімнатної квартири площею 62,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 у дар від підприємства, ураховуючи значний вклад ОСОБА_2 в роботу підприємства (а.с. 110).

Посилання на те, що квартира передана саме на склад сім`ї або передана у дар усієї сім`ї ОСОБА_2 ні вказаний протокол зборів СТК СГВП «Псел-С» від 14 вересня 1994 року № 6, ні оспорюваний договір дарування квартири від 30 листопада 1994 року не містять.

Додані до позовної заяви копії довідок СГВП «Псел-С» від 02 лютого 1995 року № 1 та від 10 травня 1995 року № 10/05, які видані на ім`я ОСОБА_3 про те, що спірна квартира передана ОСОБА_2 для поліпшення житлових умов всієї сім`ї суд не приймає до уваги, оскільки вказані довідки датовані вже після укладення оспорюваного договору дарування квартири від 30 листопада 1994 року.

Крім того, в судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бондаренко Є.П. заявила про те, що вказані документи викликають сумніви з приводу їх достовірності, у зв`язку з чим просила суд зобов`язати позивачку надати для огляду в судовому засіданні оригінали цих доказів. Вказане клопотання представника відповідача була задоволено протокольною ухвалою суду від 29 серпня 2023 року. Однак, станом на день ухвалення судового рішення оригінали вказаних документів для огляду суду не надані.

Щодо доводів позовної заяви про те, що договір дарування квартири від 30 листопада 1994 року укладений СГВП «Псел-С», від імені якого діяв ОСОБА_7 , який на той час не був працівником даного підприємства і не мав повноважень на укладення цього правочину, то суд зазначає наступне.

В силу статей 44, 45, 47 ЦК УРСР у письмовій формі повинні укладатися угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремі види угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Сумське госпрозрахункове виробниче підприємство «Псьол-С», як сторона договору дарування, зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особа: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.

Однак, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 жовтня 1995 року провадження у вказаній цивільній справі було закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову (а.с. 106).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Як передбачено ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, судовому захисту підлягають лише порушені права, яких у даному випадку, судом не встановлено.

З огляду на викладене, та враховуючи, що оскаржуваним договором не порушено права позивачки і вона не є його стороною, суд також відхиляє доводи позивачки відносно того, що від імені СГВП «Псел-С» оскаржуваний договір підписано не уповноваженою на те посадовою особою, оскільки визнання недійсним вказаного договору жодним чином не вплине на обсяг прав чи законних інтересів позивачки, натомість його сторони не заперечують дійсності укладеного між ними правочину та факту його укладання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору недійсним у зв`язку з необґрунтованістю.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним у зв`язку з необґрунтованістю, відсутні підстави для застосування строків позовної давності, про застосування яких заявив відповідач, з огляду на те, що наслідки спливу позовної давності можуть бути застосовані лише за наявності порушеного права особи. Проте судом не встановлено, що права позивачки порушено оспорюваним договором дарування квартири.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору дарування квартири недійсним відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, оскільки вказана вимога є похідною.

Окрім того, у зв`язку з відсутністю підстав для визнання оспорюваного договору дарування квартири недійсним відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачкою права власності за набувальною давністю, ураховуючи, що титульний власник квартири ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його права власності на спірну квартиру.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки в позові відмовлено, тому відсутні підстави для відшкодування понесених нею судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сумського госпрозрахункового виробничого підприємства «Псел-С» про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Сумське госпрозрахункове виробниче підприємство «Псел-С», місцезнаходження: м. Суми, пров. Монастирський (колишня назва - пров. Терезова), буд. 3, код ЄДРПОУ 14010226.

Повне судове рішення складено 18 жовтня 2023 року.

Суддя А.С. Северинова