Ухвала

від 17.10.2023 по справі 401/3716/23

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

копія Справа № 401/3716/23 Провадження № 2/401/1949/23

17 жовтня 2023 року м. Світловодськ

Суддя Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області Мельничик Ю.С., при прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", третя особа - Придніпровське виробниче управління ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року позивач звернувсядо судуз позовноюзаявою тапросить стягнутиз відповідачазаборгованість іззаробітної платив розмірі63291,89грн.та середнійзаробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, після отримання позовної заяви перевіряє її на дотримання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.

Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено обставини, які вказують на те, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до ч.4ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Так, у позовній заяві позивач посилається на положення п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору, однак з таким твердженням не можна погодитися, виходячи з наступного.

За правилами п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Вказана норма закону закріплює дві категорії справ, які виникають з трудових правовідносин, за позовні вимоги у яких позивачі звільняються від сплати судового збору: про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. При цьому законодавство не звільняє особу від обовязку щодо сплати судового збору в справах за іншими позовними вимогами, що випливають із трудових відносин.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Правова позиція щодо цього викладена в постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16, де зокрема зазначено, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заробітної плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки вона, в розумінні ст.2 Закону України "Про оплату праці", входить до структури заробітної плати.

Водночас, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а отже на таку позовну вимогу положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється.

Аналогічні висновки про застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №766/16312/16-ц та від 30 травня 2018 року у справі № 307/3251/16, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

За правилами ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про стягнення середнього заробітку, яка подана фізичною особою справляється судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2023 рік затверджений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року становить 2684 гривень.

Разом з цим суд враховує, що на момент пред`явлення даного позову встановити точну його ціну неможливо, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім цього, позивач у позовній заяві зазначає про те, що йому не відомо про свою середню заробітну плату, у зв`язку із чим заявив клопотання про витребування доказів.

У відповідності до ч.2 ст.176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне попередньо визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за часзатримки розрахункупри звільненні,за мінімальноюставкоюпередбаченою п.п.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», а саме - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, судовий збір, що підлягає сплаті за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за часзатримки розрахункупри звільненністановить 1073,60 грн.

Суд враховує, що прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд своєю ухвалою від 16 жовтня 2019 року у справі №215/5288/18 відмовив у відкритті касаційного провадження та вказав, що суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин. При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.

Згідно ч.2 ст.185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в поданні до суду документа, що підтверджує сплату позивачем судового збору у розмірі 1073,60 грн. або подання обґрунтованого клопотання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору з підстав, передбачених ст.8 Закону України "Про судовий збір", підтверженого належними доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", третя особа - Придніпровське виробниче управління ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - залишити без руху, та надати позивачу строк для виправлення недоліків позову протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Запропонувати позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали привести позов у відповідність до вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, виправити недоліки позову, які зазначено в мотивувальній частині даної ухвали.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./тг м.Свiтлов/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача: UA248999980313151206000011563; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу*;101;

---

( реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області (назва суду, де розглядається справа)

Роз`яснити, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява у відповідності до ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом