Постанова

від 03.10.2023 по справі 910/1171/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа№ 910/1171/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Осадчук Т.А.

від відповідача: Грохольський М.Ю., Паруш Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023

у справі № 910/1171/23 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Онлайн", м. Київ

про стягнення 341 025,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог за первісним позовом.

У січні 2023 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач, КП "Київжитлоспецексплуатація") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" (далі - відповідач, ТОВ "Навігатор - Онлайн") про стягнення 341 025,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про встановлення сервітуту в частині повної та своєчасної сплати вартості за користування будівлями комунальної власності. У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 341 025,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/1171/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Онлайн" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" заборгованість у розмірі 318 879,00 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 783,18 грн. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд встановив, що відповідачем порушено господарське зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати вартості за користування сервітутом у розмірі 341 025, 00 грн, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, однак, враховуючи, що відповідачем заявлено вимогу про застосування строків позовної давності за період з 01.10.2017 по 30.11.2022, суд відмовив в частині задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за жовтень 2017, лютий 2019 у розмірі 22 146, 00 грн, оскільки вказана заборгованість знаходиться поза межами строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Навігатор-Онлайн" 08.05.2023 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1171/23 скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову; судові витрати стягнути з позивача на користь відповідача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, не досліджено наявні в матеріалах справи докази та не надано їм належної оцінки.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції всупереч принципам розумності та пропорційності, незважаючи на те, що відповідачем було додано до зустрічного позову оригінали опису вкладення у цінний лист та документів, що підтверджують відправку зустрічного позову разом з додатками до нього відповідачеві та після повторного надсилання зустрічного позову разом з додатками до нього відповідачеві, постановив ухвалу від 05.04.2023, якою повернув зустрічний позов, чим порушив право відповідача на пред`явлення зустрічного позову.

Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції було порушено принцип змагальності сторін та позбавлено відповідача можливості спростувати обставини які були викладені у відповіді на відзив, оскільки відповідь на відзив була отримана відповідачем 03.04.2023, а 05.04.2023 судом першої інстанції було ухвалено оскаржуване рішення.

Разом з цим, за твердження апелянта обставини встановлені у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №910/16077/20 не можуть мати преюдиційне значення для даної справи, оскільки не дають можливості встановити на якому саме об`єкті розміщення розміщено телекомунікаційне обладнання відповідача та відноситься цей об`єкт розміщення до Договору про встановлення сервітуту №11-С/287 від 01.11.2012. Відтак місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про безпідставність доводів відповідача про припинення користування об`єктами розміщення.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те що справа є малозначною та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також скаржником до апеляційної скарги було додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що повний текст оскаржуваного рішення від 05.04.2023 було отримано скаржником 18.04.2023, що підтверджується матеріалами апеляційної скарги та матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 справу №910/1171/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1171/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Навігатор-Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1171/23 до надходження до суду матеріалів справи.

05.06.2023 матеріали справи №910/1171/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 заяву ТОВ "Навігатор-Онлайн" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/1171/23 задоволено, поновлено ТОВ "Навігатор-Онлайн" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/1171/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Навігатор-Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/1171/23, справу № 910/1171/23 призначено до розгляду на 13.07.2023 о 10 год. 40 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 08.07.2023 по 14.07.2023 у відрядженні, та враховуючи приписи ст. 32 Господарського процесуального кодексу України щодо сталості складу суду, судове засідання у призначений час не відбудеться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Навігатор-Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/1171/23 призначено на 07.09.2023 о 10 год. 40 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 04.09.2023 по 08.09.2023 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Навігатор-Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/1171/23 призначено на 03.10.2023 об 11 год. 20 хв.

Позиція інших учасників справи.

27.06.2023 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просив апеляційний господарський суд відмовити ТОВ "Навігатор-Онлайн" у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1171/23.

В обґрунтування заперечень проти вимог апеляційної скарги позивача зазначає таке:

- ухвала Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1171/23 про повернення зустрічного позову є предметом апеляційного провадження окремо від рішення суду;

- відповідач мав можливість отримати відповідь на відзив 22.03.2023, що підтверджується трекінгом поштового відправлення на офіційному сайті АТ "Укрпошта" за №0100109260732 та надати заперечення;

- предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості у розмірі 341 025,00 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, віднесення даної справи судом до малозначних, а також її розгляд в порядку спрощеного провадження, узгоджується з нормами статей 247, 250 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки справа не підпадає під винятки зазначені у частині 4 статті 247 ГПК України;

- факт продовження користування відповідачем чужим майном для задоволення певних потреб, що полягає у знаходженні на об`єкті розміщення обладнання відповідача за Договором встановлено постановою Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №910/16077/20 і не потребує доказуванню відповідно до статті 75 ГПК України);

Явка представників сторін.

У судове засідання 03.10.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.10.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Представник позивача у судовому 03.10.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 01.11.2012 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 11-С/287 про встановлення сервітуту, який згідно з Додатковою угодою № 5 від 31.12.2014 викладений в новій редакції: Договір про встановлення сервітуту № ТМ-11-С/287 від 01.11.2012 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. в редакції Додаткової угоди № 5, предметом договору є обмежене право користування Сервітуарієм будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 до Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, об`єкти розміщення надаються для розміщення Сервітуарієм телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь якого роду по проводах, оптичних чи інших електромагнітних системах, між кінцевим обладнанням, крім радіотехнічних (надалі обладнання).

Пунктом 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 5 передбачено, що відповідач зобов`язується вносити позивачу щомісячну плату за користування об`єкту розміщення відповідно до умов Договору.

Розмір щомісячної плати за кожен об`єкт розміщення та в цілому за Договором наводиться в Додатку 1 до даного Договору (п. 3.2. Договору).

Відповідно до умов п. 3.3. Договору в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 6 від 01.09.2016, відповідач зобов`язаний сплачувати щомісячний розмір плати за Договором в якості передоплати на підставі рахунку виставленому позивачем. Згідно з цим пунктом щомісячна плата становить 11 073, 00 грн. Сторонами також підписано Додаток 1 до Додаткової угоди № 6, яким визначили адресний перелік об`єктів комунальної власності та розрахунок плати.

Згідно п. 3.3. Договору в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 8 від 11.08.2020, щомісячна плата становить 10 311, 00 грн. Сторони підписали також Додаток 1 до Додаткової угоди № 8, яким визначили адресний перелік об`єктів комунальної власності та розрахунок плати.

Керуючись п. 4 Додаткової угоди № 8, з 01.04.2020 відповідачу було проведено перерахунок грошових коштів за цією Додатковою угодою, у зв`язку з чим сума нарахування щомісячної плати за серпень 2020 враховує коригування щомісячних платежів за період з 01.04.2020 по 31.07.2020.

Відповідно до п. 9.1. - 9.3. Договору (в редакції Додаткової угоди № 5), даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015. У разі якщо один із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгований на 1 (один) календарний рік на тих же умовах. Припинення користування об`єкта розміщення на умовах сервітуту оформлюється Актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту.

За пунктами 3.6., 4.1.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 5) від 31.12.2014, плата перераховується на розрахунковий рахунок позивача вказаний в договорі. Відповідач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за цим договором.

У відповідності до п. 3.3 Договору позивач надсилав відповідачу рахунки на оплату за договором, а також акти наданих послуг.

Позивач вказує, що відповідач не оплатив рахунки, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язання за Договором щодо здійснення своєчасної плати, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем за період з 01.10.2017 по 30.11.2022 виникла заборгованість у розмірі 341 025, 00 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 1 статті 402 ЦК України).

Встановлення сервітуту на підставі договору означає, що сторони висловлюють свою згоду на встановлення права користування чужим майном шляхом погодження умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

За змістом статті 638 ЦК України, статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (частина 4 статті 180 ГК України).

З наведених норм чинного законодавства, а також з умов договору вбачається, що за своєю правовою природою правочин, що був укладений між сторонами, має зміст сервітуту, який полягає у наданні сервітуарію (відповідачу) права користування будинками на яких розміщене обладнання.

Відповідно до частини 3 статті 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки порушення з боку відповідача господарського зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати вартості за користування сервітутом у розмірі 341 025, 00 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, тому у даному випадку наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Однак відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено вимогу про застосування строків позовної давності за період з 01.10.2017 по 30.11.2022.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно зі статтями 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком, який сформульовано у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №916/2128/18.

Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Верховний суд у своїй постанові від 28.11.2018 у справі № 911/926/17 зазначив, що порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обв`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості за договором за період з жовтня 2017 по листопад 2022 у загальному розмірі 341 025,00 грн.

У вказаному розрахунку визначено заборгованість відповідача перед позивачем, а саме: за жовтень 2017 у розмірі 11 073, 00 грн, за лютий 2019 у розмірі 11 073, 00 грн та за травень 2020 - листопад 2022 у загальному розмірі 318 879 грн.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1 статті 251 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина 1 статті 254 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із штемпеля Господарського суду міста Києва вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції за захистом свого порушеного права 23.01.2023, тому з урахуванням приписів статей 257, частини 4 статті 267 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за жовтень 2017, лютий 2019 у розмірі 22 146,00 грн, оскільки вказана заборгованість знаходиться поза межами строку позовної давності.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 318 879, 00 грн за період з травня 2020 по листопад 2022 включно, враховуючи, що вказана заборгованість знаходиться в межах загального строку позовної давності та враховуючи порушення з боку відповідача зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати вартості за користування сервітутом у вказаному розмірі, яка підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 318 879,00 грн.

Щодо доводів відповідача, що у нього у 2020 відпала потреба в користуванні відповідними об`єктами, а тому відповідач звернувся до позивача з повідомленням, у якому повідомив, про дострокове припинення сервітуту та про припинення користування об`єктами розміщення з 01.05.2020, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Встановлення сервітуту для розміщення обладнання відповідно до умов Договору розпочинається з моменту укладання Договору (п. 2.1. Договору), який набирає чинності з моменту його підписання (п. 9.1. Договору). Умовами п. 9.2. Договору передбачено його щорічну автоматичну пролонгацію на тих же умовах, у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору. Припинення користування об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється Актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту зразок якого наведено у Додатку № 3 до Договору (п. 9.3. Договору). Як вбачається з п. 4.1.8 Договору та Додатку № 3 до Договору, підписанню Акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту передує демонтаж обладнання в повному обсязі, який здійснюється із складанням відповідного акту в присутності уповноважених представників сторін цього договору та балансоутримувача будинку. Згідно з п. 3.5. Договору нарахування плати починається з дати укладення Договору та припиняється з дня підписання сторонами Акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного Договору.

Разом з цим, питання дострокового припинення сервітуту внаслідок відмови від нього відповідача було предметом судового розгляду, а саме рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16077/20 від 12.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Навігатор-Онлайн" до КП "Київжитлоспецексплуатація" про визнання скасованим та припиненим з 01.05.2020 сервітуту, встановленого договором про встановлення сервітуту № ТМ-11-С/287 від 01.11.2012. Зазначені судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 22.12.2021 №910/16077/20.

У п. 4.17. вказаної постанови Верховного Суду зазначено, що із встановлених судами обставин справи вбачається, що позивач вчиняючи відмову від сервітуту продовжує використовувати чуже майно для задоволення певних потреб, що полягає у знаходженні на об`єкті розміщення телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій позивача.

Також, у п. 4.6. постанови Верховного Суду від 22.12.2021 №910/16077/20 зазначено, що "листом № 062/15/19-1504 від 30.07.2020 відповідач повідомив позивача, що договори про встановлення сервітутів №ТМ-09-М/012 від 01.09.2011, № ТМ-11-С/287 від 01.11.2012, № ТМ-11-С/288 від 01.11.2012, № ТМ-07-С/430 від 15.07.2013 будуть розірвані після демонтажу наявного обладнання сервітуарія в місцях розміщення, вказаних у Додатку № 1 до даних договорів".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріали даної справи не містять доказів демонтажу наявного обладнання сервітуарія в місцях розміщення, а тому місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про дострокове припинення сервітуту та про припинення користування об`єктами розміщення саме з 01.05.2020.

Щодо доводів апелянта в частині порушення судом першої інстанції права відповідача на пред`явлення зустрічного позову, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 зустрічну позовну заяву залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів відправки копії позовної заяви з додатками відповідачу (оригіналу опису вкладення у цінний лист, та документу, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

30.03.2023 від ТОВ "Навігатор-Онлайн" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у даній справі зустрічну позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто ТОВ "Навігатор-Онлайн".

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Навігатор-Онлайн" 27.04.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/1171/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Навігатор-Онлайн" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1171/23 - задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1171/23 скасовано, матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1171/23 повернуто до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження за даною позовною заявою.

Таким чином ухвала Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1171/23 була предметом апеляційного перегляду окремо від рішення суду у даній справі у відповідності до вимог статті 255 ГПК України.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та у суді апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене суд апеляційної інстанції перевіряє рішення в межах позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду у суді першої інстанції на момент винесення оскаржуваного рішення, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №11-С/287 про встановлення сервітуту за період з 01.10.2017 по 30.11.2022 у розмірі 341 025, 00 грн.

Щодо доводів апелянта в частині помилкового визначення судом першої інстанції даної справи як малозначної та такої, що підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частини 1, 2 статті 247 ГПК України) .

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина 1 статті 250 ГПК України).

Оскільки предметом стягнення була заборгованість в розмірі 341 025,00 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму (2684,00 грн х 500 = 1 342 000,00 грн) для працездатних осіб, віднесення даної справи судом до малозначних, а також її розгляд в порядку спрощеного провадження, узгоджується з наведеними нормами, оскільки вона не підпадає під винятки зазначені у частині 4 статті 247 ГПК України, а відповідач не подавав заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина 2 статті 277 ГПК України).

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, суд в порядку спрощеного позовного провадження може розглянути не тільки малозначну справу (яка є такою за законом, або віднесена судом до малозначних), але і будь-яку справу яка може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 247 ГПК України.

Дану справу відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України може бути визнано судом малозначною. Дана справа також не підлягала обов`язковому розгляду за правилами загального позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 ГПК України. За вказаних обставин, з урахуванням положень частини 2 статті 277 ГПК України, відсутні підстави встановленні частиною 2, пунктом 7 частини 3 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Щодо доводів апелянта в частині порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін та позбавлення відповідача можливості спростувати обставини, які були викладені у відповіді на відзив, оскільки відповідь на відзив була отримана відповідачем 03.04.2023, а 05.04.2023 судом першої інстанції було ухвалено оскаржуване рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Пунктом 4 ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/1171/23 від 30.01.2023 позивачу встановлено строк, який становить п`ять днів з дня отримання відзиву на позов, для подання до суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив Відповідачу.

Відзив на позовну заяву отримано позивачем 16.03.2023 (т.1, а.с. 237) Відтак, останній день строку для подання відповіді на відзив є 21.03.2023.

На виконання вимог ухвали, позивачем 21.03.2023 надіслано відповідачу відповідь на відзив, що підтверджується фіскальним чеком, накладною АТ "Укрпошта" та описом вкладення у цінний лист № (т.1, а.с. 260-262).

Як вбачається з трекінгу поштового відправлення на офіційному сайті АТ "Укрпошта" дане відправлення надійшло на поштове відділення відповідача - до точки видачі 22.03.2023 (т.2, а.с. 54).

З огляду на викладене та враховуючи, що саме на адресата поштового відправлення покладено обов`язок його отримання, відповідач мав можливість отримати відповідь на відзив 22.03.2023 та надати заперечення до прийняття оскаржуваного рішення у даній справі 05.04.2023.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1171/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/1171/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1171/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17.10.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко