Ухвала

від 20.11.2023 по справі 910/1171/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/1171/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Случа О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. (головуючий), Козир Т.П., Коробенко Г.П.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Онлайн"

про стягнення 341 025,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (повний текст складено 17.10.2023) та рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/1171/23, подана 06.11.2023 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлюється у розмірі 2 684,00 грн.

Предметом позову у справі № 910/1171/23 є стягнення заборгованості у розмірі 341 025,00 грн, який є менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 500 = 1 342 000,00 грн станом на 01.01.2023), а відтак у розумінні наведених положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є справою незначної складності та не підлягає касаційному оскарженню.

В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій внаслідок неповного з`ясування обставин справи залишено поза увагою не підписання сторонами Акту розміщення, в той час, існує низка судових рішень в аналогічних справах (№ 910/10893/23, № 910/10290/23) де суди першої інстанції вирішуючи питання про відкриття провадження звернули увагу на те, що позивачем не додано доказів на підтвердження обставини розміщення обладнання на умовах сервітуту відповідно до умов Договору про встановлення сервітуту, а саме Акту розміщення обладнання на умовах сервітуту, який складає невід`ємну частину договору. Тобто, враховуючи існування низки рішень судів першої інстанцій у аналогічних справах, на його думку, з протилежними правовими висновками, вбачається відсутність єдиних висновків у судовій практиці щодо застосування та тлумачення положень Договорів про встановлення сервітуту з приводу розміщення постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг власного обладнання у будівлях комунальної власності, питань фактичного користування згаданими будівлями та, в свою чергу, правомірності нарахувань плати за відсутності фактичного розміщення мережі (фактичного користування будівлями комунальної власності).

Отже, на переконання скаржника, дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки реалізація права користування будівлями комунальної власності та, в свою чергу, плата за таке користування на підставі договорів про встановлення сервітуту може відбуватися виключно за умови фактичного розміщення електронних комунікаційних мереж.

Крім цього, заявник зазначає про виняткове значення справи для нього, так як його внесено до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за № 2477. Відповідно до орієнтовного переліку електронних комунікаційних послуг затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку 20 квітня 2022 року № 30 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку від 21 вересня 2022 року № 168), відповідач є постачальником електронних комунікаційних мереж та послуг, надає послуги доступу до електронних комунікаційних мереж та їх інфраструктури іншим постачальникам мереж та/або послуг, які в свою чергу надають електронні комунікаційні послуги (послуги з доступу до мережі Інтернет) левовій частці абонентів на території міста Києва та області, інших областей України.

Тому, за твердженням скаржника, дана справа має значний суспільний інтерес та виняткове значення для нього, оскільки сплата ним сум судового збору за перегляд, на його думку, незаконних та необґрунтованих судових рішень у цій справі, у зв`язку із тим, що виконання зазначених рішень через значні фінансові витрати ставить під загрозу господарську діяльність підприємства та фактично може вплинути на інтереси третіх осіб (значної кількості абонентів та постачальників електронних комунікаційних послуг на території України).

Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Однак наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права внаслідок відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах може бути підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з положеннями частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не може розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої зазначеної норми.

При цьому, з аналізу посилань у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду та на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Суд доходить висновку про те, що вони фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та оцінкою доказів і не стосуються обґрунтування виключних випадків визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.

Частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

У такий спосіб суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/1171/23, на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор - Онлайн" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/1171/23.

2. Касаційну скаргу та додані до неї матеріали (в тому числі платіжну інструкцію № 3079 від 03.11.2023 на суму 10 230,77 грн) повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

О. Случ