Постанова

від 17.10.2023 по справі 629/4252/16

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6314/23 Справа № 629/4252/16 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні вм.Дніпро апеляційнускаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» на рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від 30листопада 2022року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з ваказаним позовом. В обґрунтування посилався на те, що він є власником земельної ділянки загальною площею 5,5945 га, кадастровий номер 6323985000:02:000:0183, яка знаходиться на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області. Цю земельну ділянку він успадкував після смерті свого нерідного діда - ОСОБА_2 . Після успадкування, дізнався про те, що на цій земельній ділянці існує обтяження у вигляді оренди. Так, 01 січня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Супіна Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки № 343, який було зареєстровано в Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському районному відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 травня 2007 року №040767700218, де строк договору складав 25 років. 20 жовтня 2011 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди землі №343 від 01 січня 2007 року, яку було зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 червня 2012 року №632390004001153, згідно якої строк дії договору було змінено на 49 років.

З моменту смерті ОСОБА_2 відповідач ухиляється від переговорів з позивачем, не виконує обов`язки згідно з Договором оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007 (зокрема не сплачує орендну плату), не надав позивачу екземпляра ні самого Договору оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007, ні Додаткової угоди № 1 до Договору оренди землі №343 від 01 січня 2007 року, чим викликав сумнів щодо дійсності попередніх правовідносин.

Вказує, що Договір оренди землі № 343 від 01 січня 2007 року та Додаткова угода № 1 від 20 жовтня 2011 року містять численні неточності, пропуски в оформленні під час складання змісту, підписання та державної реєстрації (відсутні ініціали та прізвища підписантів, реєстратора, не всі документи, вказані як додатки Договору); Договір оренди землі № 343 від 01 січня 2007 року не містить всіх істотних умов, визначених ЗУ «Про оренду землі» (в редакції часу підписання та реєстрації цього Договору та Додаткової угоди); державну реєстрацію Договору оренди землі № 343 від 01 січня 2007 року та Додаткової угоди № 1 від 20 жовтня 2011 року було проведено всупереч вимогам діючого законодавство, внаслідок чого державними реєстраторами було зареєстровано незаконний (недійсний) Договір оренди землі № 343 від 01 січня 2007 року та таку ж Додаткову угоду № 1 від 20 жовтня 2011 року до нього. Таким чином, починаючи з 01.01.2007року використання земельної ділянки (загальною площею 5.5945 га, кадастровий номер: 6323985000:02:000:0183) відповідачем попередньо порушувало права гр. ОСОБА_2 , а після його смерті порушує законні права позивача як власника, є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства (відповідачем були порушені норми ст.ст. 202, 207, 215,638, 639 ЦК України, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про оренду землі»), є противоправним.

Просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007 року та додаткову угоду № 1 від 20 жовтня 2011 року, укладені між ТОВ «Супіна Агро» та ОСОБА_2 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» та ОСОБА_2 , який зареєстровано у Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському районному відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040767700218 від 18.05.2007, недійсним.

Визнано додаткову угоду № 1 від 20 жовтня 2011 року до договору оренди землі № 343 від 01.01.2007, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» (код ЄДРПОУ 34173581) та ОСОБА_2 , яку було зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 632390004001153 від 12.06.2012, недійсною.

Стягнуто з ТОВ "КРАЄВИД АГРО", яке є правонаступником припиненого Товариства з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро», на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1102,42 грн. та витрати, пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 19939,00 грн., а всього в розмірі 21041 (двадцять одна тисяча сорок одна) грн. 42 коп..

В апеляційній скарзі представник ТОВ "КРАЄВИД АГРО" просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Судом першої інстанції розглянуто справу у відсутність позивача і без його повідомлення.Так як повідомлення направлялося за іншою адресою, ніж знаходиться відповідач. Суд першої інстанції помилково виходив із того, що відсутня вказівка у договорі на обмеження у використанні земельної ділянки.В Державному акті на право приватної власності на землю визначено «Охоронну зону ЛЕП 110 кв, площею 0,0025 га». Вказана обставина була зазначена в договорі оренди земельної ділянки у п.2.6 та п.2.7.Також про це зазначено в п.8 акту приймання-передачі земельної ділянки. Позивачем не вказано, яким чином ця обставина вплинула на права позивача. Таким чином відсутні підстави для визнання договору недійсним. Суд першої інстанції помилково не прийняв як належний доказ розрахунок нарахувань та виплати орендної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представник просить рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, закрити апеляційне провадження.

В судове засідання, проведене в режимі відеоконференції, з`явився представник ОСОБА_1 адвокат Мартиненко А.С. та представник ТОВ"КРАЄВИДАГРО" адвокатОріщенко Н.С..

Представник ОСОБА_1 у відзивіпросила закритипровадження усправі узв`язку ізтим,що апелянтовібуло відомопро те,що слухаєтьсясправа,однак нимпропущено строкна апеляційнеоскарження.

Відповідно достаття 362ЦПК України судапеляційної інстанціїзакриває апеляційнепровадження,якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З наведеного вбачається, що така обставина, як зазначено представником ОСОБА_1 в клопотанні не є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

УхвалоюДніпровського апеляційногосуду від 30червня 2023року поновлено строкпредставнику ТОВ«КРАЄВИД АГРО»на оскарження рішенняАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від 30 листопада 2022 року та відкрито апеляційне провадження.

Затаких обставинпосилання на закриття провадження не підлягає задоволенню за відсутності передбачених процесуальним законодавством підстав для закриттяапеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами при укладанні договору оренди не було належним чином визначено і погоджено істотну умову договору оренди землі - існуючі обмеження у використанні земельної ділянки, код виду обмежень (обтяжень) 01, код типу обмежень (обтяжень) 01.01, код обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки 01.01.05, у вигляді «Охоронної зони ЛЕП 110кВ, площею 0.0025 га», «Обмеження прав власності: в захисних зонах ЛЕП застосування виробничих і транспортних засобів висотою більше 4.5 м, виконання сільськогосподарських робіт без погодження з експлуатаційним органом», а також «Правила власника ЛЕП: використання земельної ділянки для ремонту ЛЕП», згідно з класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженим наказом Держкомзему від 29.12.2008р. №643. Суд погодився із твердженнями сторони позивача щодо відсутності повноважень ОСОБА_3 , як генерального директора ТОВ «Супіна Агро» на підписання Договору оренди земельної ділянки №34 про неотримання щорічних виплат, передбачених Договором оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007року а ні ОСОБА_2 , а ні позивачем та тим що, встановити, що підписи на Договорі оренди №343 від 01.01.2007 дійсно належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виявилося можливим.

Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 5,5945 гектарів у межах згідно з планом, яка розташована на території Перемозької сільської ради, Лозівського району, Харківської області, кадастровий номер 6323985000:02:000:0183., що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю.

01.01.2007 року укладено договір оренди земельної ділянки № 343 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» та ОСОБА_2 строком на 25 років. Договір оренди земельної ділянки 18.05.2007 року зареєстровано у Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському районному відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040767700218.

20 жовтня 2011 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 343 від 01.01.2007 про продовження дії строку договору до 49 років. 12 червня 2012 року додаткову угоду № 1 зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №632390004001153.

Так, згідно з п.8.2.6. договору оренди землі № 343 від 01.01.2007 року, у випадку смерті Орендодавця земельна ділянка переходить у спадщину згідно діючого законодавства. При переході земельної ділянки в спадщину, спадкоємці одержують всі права та обов`язки Орендодавця за цим договором.

п.8.2.7 договору оренди землі земельної ділянки № 343 передбачено, що у разі неодержання орендної плати в строк, Орендодавець зобов`язаний в письмовому вигляді узгодити строки виплати орендної плати.

Відповідно до п.12.4. договору оренди землі № 343 від 01.01.2007 року, цей Договір укладений у чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий у Орендаря, третій в органі, який провів його державну реєстрацію, четвертий у відділі земельних ресурсів.

ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку за життя заповів ОСОБА_1 ..

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

12.09.2014 року позивачеві Лозівською державною нотаріальною конторою Харківської області було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку загальною площею 5,5945 га, з кадастровим номером 6323985000:02:000:0183, яка знаходиться на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області за межами населених пунктів та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На адресу відповідача позивачем було направлено претензію щодо причин несплати орендної плати. 16.03.2016 року відповідач запропонував з`явитися для укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 01.01.2007 року.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першоїстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами, визначеними статтями12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування обставин, якими особа обґрунтовує свої позовні вимоги, покладається на позивача, відповідач має спростувати зазначені доводи відповідними аргументами та доказами.

Відповідно до загальних приписів законодавства, правочином є, перш за все, вольова дія його учасників, що характеризує їх внутрішнє суб`єктивне бажання досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. При цьому волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 4ЦПК Українийстатті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене, невизнане абооспорювань право,свобод чиінтересів особи,яка звертається до суду.

Згідно зі статтями16,203,215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд вказав, щовідсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених ч. 1 ст. 15Закону "Про оренду землі"(у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору),може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Верховний Суд у своїй постанові від 30.07.2020 року у справі №471/761/17-ц дійшов правового висновку, що договір оренди землі, який не містить усіх істотних умов, передбачених земельним законодавством, може бути визнаний недійсним за позовом однієї зі сторін правочину або зацікавленої особи лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав, інтересів та свобод особи, яка звертається із позовом.

Отже, звертаючись до суду з таким позовом, обов`язково слід довести належними та допустимим доказами факт порушення таким договором прав та інтересів особи, яка звернулася з позовом, у момент його укладення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у договорі оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 року, акті приймання-передачі земельної ділянки та акті визначення меж земельної ділянки в натурі як додатки до договору оренди земельної ділянки №343 від 01.01.2007 року не було визначено істотну умову договору оренди землі, а саме: існуючі обмеження у використанні земельної ділянки; генеральний директор товариства не мав повноважень на підписання договору; сторонами не дотримано письмової форми договору; в акті приймання-передачі земельної ділянки підпис представника товариства належить не ОСОБА_3 , що є підставою визнання договору недійсним.

Відповідно до частини третьоїстатті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину, передбаченою частиною першоюстатті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьоюстатті 203 Цивільного кодексу Українивизначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно достатті 241 ЦК Україниправочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Загальне правило, що випливає зі змісту нормстатті 241 ЦК України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов`язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.

При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Судувід 02 квітня 2019 року у справі №904/2178/18.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 5,5945 гектарів, яка розташована на території Перемозької сільської ради, Лозівського району, Харківської області, кадастровий номер 6323985000:02:000:0183.

01.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки № 343, договір оренди земельної ділянки 18.05.2007 року зареєстровано у Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському районному відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040767700218.

20 жовтня 2011 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 343 від 01.01.2007 про продовження дії строку договору до 49 років. 12 червня 2012 року додаткову угоду № 1 зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №632390004001153.

В пункті 8.3 Статуту ТОВ «Супіна Агро» визначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників відносяться питання щодо затвердження будь-якого договору, контракту або іншої домовленості з будь-якою особою, строк чинності яких перевищує три роки.

Договір оренди земельної ділянки та додаткова угода до нього підписані від імені ТОВ «Супіна Агро» його генеральним директором Єршовим С.А.. Матеріали справи не містять доказів того, що рішенням загальних зборів учасників товариства генеральному директорові делегувались повноваження на підписання договору оренди змельної ділянки та додаткової угоди до нього, строк чинності яких перевищує три роки.

Проте правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Встановлено, що договір оренди земельної ділянки, укладений 01.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» та ОСОБА_2 18.05.2007 року зареєстровано у Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському районному відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040767700218.

Додаткова угода № 1 від 20 жовтня 2011 року до договору оренди землі 12 червня 2012 року зареєстрована у міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №632390004001153. Про наявність волевиявлення сторін на укладення договору оренди та його схвалення товариством свідчать такі дії як прийом-передача вищевказаної земельної ділянки товариству згідно акту, визначення меж земельної ділянки в натурі за актом, план зовнішніх меж земельної ділянки, кадастровий план та план земельної ділянки .

При цьому, у ході виконання умов договору, ТОВ «Супіна Агро» користувалося земельною ділянкою за договором оренди від 01.01.2007 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» та ОСОБА_2 і проводило орендну плату.

Згідно видаткового касового ордеру від 27 жовтня 2011 року ТОВ «Супіна Агро» на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.01.2007 року виплачено ОСОБА_2 орендну плату в розмірі 28000 грн.. Видатковий касовий ордер є належним доказом, містить всі необхідні реквізити та підписи сторін. Підстави вважати його неналежним доказом відсутні (а.с.155 т.2).

Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» 08 вересня 2016 року повторно затвердили та схвалили подальше виконання договору оренди земельної ділянки № 343 від 01.01.2007 року, укладеного між ТОВ «Супіна Агро» та ОСОБА_2 , за яким передано в оренду земельну ділянку на території Перемозьської сільської ради, Лозівського району, Харківської області, площею 5,5945 га, кадастровий номер 6323985000:02:000:0183, яка на момент укладання договору оренди належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту серії Р2№793569 від 27 березня 2003 року, що підтверджено протоколом №10 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Супіна Агро» від 08 вересня 2016 року. Зазначене рішення ніким не оспорювалося, а тому відсутні підстави надавати йому правову оцінку з точки зору правомочності.

Таким чином дії товариства по прийняттю договору оренди до виконання,фактичному використанню земельної ділянки, здійсненню орендної плати другій стороні за договором і додатковою угодою та рішення загальних зборів учасників товариства свідчать про схвалення правочину та прийняття його до виконання відповідно до положень статті 241 ЦК України.

За таких обставин при наявності наступного схвалення загальними зборами учасників ТОВ «Супіна Агро» правочину, вчиненого від його імені генеральним директором ТОВ «Супіна Агро» Єршовим С.А. з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02 квітня 2019 року у справі №904/2178/18.

Визнаючи договір оренди недійсним з цих підстав, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання позивача на те, що строк чинності договору та додаткової угоди перевищує три роки, а тому генеральний директор ТОВ «Супіна Агро» Єршов С.А., який підписав зазначені документи від імені товариства, перевищив свої повноваження, що дає підстави для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним є безпідставним.

Таким чином, між ТОВ «Супіна Агро» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, на що було волевиявлення сторін, що підтверджується підписами в договорі та додатковій угоді до договору. При підписанні договору та додаткової угоди сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, що підтверджується їх підписами під договором та додатковою угодою. Ніким за життя ОСОБА_2 договір оренди не оспорювався.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»(уредакції,чинній надату,зазначену вспірних договорах)договір орендиземлі укладаєтьсяв письмовійформі, іза бажаннямоднієї ізсторін можебути посвідченийнотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набував чинності після його державної реєстрації.

За частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Із матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 01.01.2007 року, укладений між ТОВ «Супіна Агро» та ОСОБА_2 та додаткова угода № 1 від 20 жовтня 2011 року до цього договору викладені в письмовій формі, містять підписи сторін та відповідає вимогам статті 207 ЦК України. На час укладання договору Кабінетом МіністрівУкраїни булазатверджена йоготипова форма,договір містить всі істотні умови відповідно до положень статті 15 Закону України «Про оренду землі».В договорізазначено об`єкторенди-земельнаділянка сільськогосподарського призначення площею 5,5945 гектарів, яка розташована на території Перемозької сільської ради, Лозівського району, Харківської області, кадастровий номер 6323985000:02:000:0183; зазначено строк дії договору та орендну плату в розмірі 1081,44 грн., яка виплачується в строки до 30.12 кожного року оренди в гривнях готівкою через касу підприємства; умови збереження об`єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки- охоронна зона ЛЕП,заперечується використання виробничих і транспортних засобів висотою більше 4,5 м. До договору оренди надано акт визначеня меж земельної ділянки в натурі, акт приймання-передачі земельної ділянки, план зовнішніх меж земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки та її план.

Договір оренди земельної ділянки від 18.05.2007 року зареєстровано у Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському районному відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040767700218.

20 жовтня 2011 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 343 від 01.01.2007 року про продовження дії строку договору до 49 років. 12 червня 2012 року додаткову угоду № 1 зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова і Лозівському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №632390004001153.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки укладений в письмовій формі, містить всі істотні умови, притаманні договору оренди, в графі Орендар» зазначено: Генеральний директор Єршов С.А. та міститься підпис та печатка товариства. Доказів того, що в акті приймання-передачі земельної ділянки, як додатку до договору оренди земельної ділянки, підпис представника товариства належить не генеральному директорові Єршову С.А., матеріали справи не містять. І зазначене не є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсною.

Доводи про те, що підпис орендаря на договорі оренди земельної ділянки відсутній і містить лише розчерк та в акті приймання- передачі земельної ділянки підпис представника товариства належить не генеральному директорові ОСОБА_3 , не можуть бути прийнятими до уваги, так як спростовуються встановленими обставинами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції виходив із того, що не встановлено кому належать підписи в договорі оренди, а тому він є недійсним.

Проте, матеріали справи містять договір оренди земельної ділянки від 01.01.2007 року та додаткові умови до нього з підписами сторін договору із зазначенням їх призвіщ.

На підтвердження факту прийому-передачі вищевказаної земельної ділянки укладено акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт прийому-передачі земельної ділянки, план зовнішніх меж земельнох ділянки, кадастровий план та план земельної ділянки .

З моменту укладення договору оренди і до смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто протягом 7 років ОСОБА_2 , будучи власником земельної ділянки, не оспорював договір оренди та не ставив питання про незаконне користування відповідачем належною йому земельною ділянком та її повернення йому. Що не викликає сумніву у наявності волевиявлення обох сторін при укладанні договору оренди земельної ділянки.

Крім того, правочин, який був укладений від імені його учасника, але підписаний іншою особою, є таким, що не був укладений, тому його не може бути визнано недійсним. Такий спосібзахисту порушенихправ,як визнаннянедійсними договоріворенди земліз підставпідписання їхне учасникомправочину,а іншоюособою є неефективним способом захисту прав. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі №145/2047/16-ц

Суд першої інстанції послався як на підставу визнання договору оренди недійсним на те, що в договорі відсутня істотна умова- обмеження у використанні земельної ділянки у зв`язку із наявністю охоронної зони ЛЕП.

Проте зазначений висновок спростовуюється встановленими обставинами.

В пункті 2.6 договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2007 року, укладеного між ТОВ «Супіна Агро» та ОСОБА_2 , та в акті приймання-передачі земельної ділянки зазначено , що орендодавець заявляє про наступні недоліки та інші особливості земельної ділянки, які можуть перешкоджати її ефективному використанню та іншим чином вплинути на орендні відносини: Охоронна зона ЛЕП 110 кВ, заперечується використання виробничих і транспортних засобів висотою більше 4,5м.

Таким чином, і в договорі оренди земельної ділянки від 01 січня 2007 року, укладеного між ТОВ «Супіна Агро» та ОСОБА_2 , і в акті приймання-передачі земельної ділянки міститься така умова, як охоронна зона ЛЕП. Тому висновок суду першої інстанції в цій частині суперечить встановленим обставинам, суд дішов до надуманого висновку про те, що обмеження у використанні земельної ділянки у зв`язку із наявністю охоронної зони ЛЕП не зазначено в договорі оренди. Крім того, такі підстави не тягнуть за собою недійсність договору оренди.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не виплачується орендна плата. Проте таких підстав позовна заява не містить, суд вийшов за межі позовних вимог та в порушення норм матеріального права не звернув уваги, що невиплата орендної плати не може бути підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладання.

Висновок суду першої інстанції про те , що встановити, що підписи в договорі оренди дійсно належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виявилося можливим, а значить факт укладення договору не підтверджений, що є підставою для визнання договору оренди недійсним не ґрунтується на положеннях матеріального та процесуального права.

Якщо факт укладення договору не підтверджений, то і відсутні підстави визнавати його недійсним, оскільки за таких обставин ніякого договору не існує. Тобто в такому випадку це є неналежним способом захисту порушеного права.

За встановлених обставин позивачем не доведено, що при укладенні договору оренди земельної ділянки порушувалися, не визнавалися його права, інтереси та свободи за зазначеними позивачем підставами, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.

Суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги статті ЗЦПК Українитастатті 15 ЦК Українипро те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, що права позивача були порушені при укладенні договору у зв`язку з відсутністю в ньому зазначеної умови та з зазначених позивачем в позові підстав.

Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Встановивши,що відсутніпідстави длявизнання оспорюваногодоговору орендиземлі недійсним,колегія суддівдійшла висновкупро відмовуу задоволенніпозову.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки апеляційним судом встановлено неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи в межах доводів апеляційної скарги, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Що стосуєтьсяповороту виконаннярішенняАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від 30листопада 2022року щодоскасування державноїреєстрації іншогоречового права,тов даному випадку не може бути застосовано, оскільки наявність чи відсутність реєстрації інших речових прав в цій справі не вирішувалася.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, то є підстави для зміни розподілу судових витрат.

Апелянтом при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 1653,64 грн. Оскільки в задоволені позовних вимог відмовлено, то судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст.368, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від 30листопада 2022року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсними відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» судовий збір в сумі 1653,64 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2023 року.

Судді: