Ухвала

від 17.10.2023 по справі 136/658/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №136/658/20

провадження № 61-14629ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув касаційну скаргу Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека», Липовецької міської ради Вінницького району, третя особа - Професійна спілка працівників бібліотек, про визнання незаконними та скасування наказів та стягнення частини окладу за весь час незаконного утримання частини заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Липовецької центральної районної бібліотеки, Відділу культури, молоді та спорту Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа - Липовецька районна державна адміністрація Вінницької області, Професійна спілка працівників бібліотек, про визнання незаконними і скасування наказів та стягнення частини окладу за весь час незаконного утримання частини заробітної плати.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2021 року замінено відповідачів у справі: замість Відділу культури, туризму і молоді Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області на належного відповідача - Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області, замість Липовецької центральної районної бібліотеки на належного - Комунальний заклад «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року, ОСОБА_1 06 лютого 2020 року було поновлено на роботі на посаді методиста І категорії Липовецької Центральної районної бібліотеки, правонаступником якої є Комунальний заклад «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області». 06 квітня 2020 року наказом директора Липовецької Центральної районної бібліотеки № 19-ОС ОСОБА_1 було зменшено розмір заробітної плати, а саме наказано проводити їй оплату праці на умовах неповного робочого часу, пропорційно відпрацьованого часу 0,25 ставки.

Підставою прийняття такого наказу стали наказ Відділу культури і туризму Липовецької РДА № 15-ОД від 03 лютого 2020 року та наказ Липовецької Центральної районної бібліотеки № 12-ОС від 07 лютого 2020 року, у яких зменшення розміру ставки обґрунтоване виведенням 02 березня 2018 року зі штатного розпису Липовецької Центральної районної бібліотеки посади методиста І категорії. Позивачка вважає такі рішення незаконними, оскільки згоди на переведення на роботу на умовах неповного робочого часу ОСОБА_1 не надавала, крім того з Професійною спілкою працівників бібліотек зменшення розміру оплати праці ОСОБА_1 не узгоджувалося.

З урахуванням уточнення позовних вимог, просила: визнати незаконним та скасувати наказ Відділу культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області № 15-ОД від 03 лютого 2020 року; визнати незаконним та скасувати наказ Липовецької Центральної районної бібліотеки № 12-ОС від 07 лютого 2020 року; визнати незаконним та скасувати наказ Липовецької Центральної районної бібліотеки № 19-ОС від 06 квітня 2020 року; стягнути з Відділу культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області на свою користь 0,75 розміру окладу за весь час незаконного утримання частини заробітної плати.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2023 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Липовецької центральної районної бібліотеки № 12- ОС від 07 лютого 2020 року. Визнано незаконним та скасовано наказ Липовецької центральної районної бібліотеки №19-ОС від 06 квітня 2020 року.

Стягнуто з КЗ «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 0,75 розміру окладу за весь час незаконного утримання частини заробітної плати у сумі 167 939, 67 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ситцевий В. В., задоволено частково.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2023 року в частині вимог про стягнення окладу за весь час незаконного утримання частини заробітної плати і розподілу судових витрат змінено та викладено рішення суду у цій частині в наступній редакції:

«Стягнути з Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (ЄДРПОУ 05463118, вул. Василя Липківського, 12 м. Липовець, Вінницького району Вінницької області, 22500) на користь ОСОБА_1 0,75 розміру окладу за весь час незаконного утримання частини заробітної плати у розмірі 170 806 (сто сімдесят тисяч вісімсот шість) гривень 35 коп.

Стягнути з Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору розмірі 2 548 (дві тисячі п`ятсот сорок вісім) гривень 86 коп.»

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, у якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у цій справі є вимоги як немайнового характеру, заявлені щодо визнання незаконними та скасування наказів, так і майнового характеру, а саме стягнення частини окладу за весь час незаконного утримання частини заробітної платиу розмірі 170 806,35 грн.

Отже, ціна позову складає 170 806,35 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн).

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності, не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Судом враховано, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені частиною третьою статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 22 червня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека», Липовецької міської ради Вінницького району, третя особа - Професійна спілка працівників бібліотек, про визнання незаконними та скасування наказів та стягнення частини окладу за весь час незаконного утримання частини заробітної плати.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко