Ухвала

від 18.09.2023 по справі 758/4487/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4487/16-ц

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Рибалки Ю.В.,

при секретарі судового засідання Басараба К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Подільський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» на дії державного виконавця

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Подільський ВДВС у м. Києві) щодо незняття арешту накладеного на все майно скаржника постановою про арешт майна боржника від 14.12.2016 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа виданого 18.11.2016 Подільським районним судом м. Києва у справі №758/4487/16-ц.

Скарга обгрунтована тим, що ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_2, яке було відкрито з метою примусового виконання виконавчого листа виданого 18.11.2016 Подільським районним судом м. Києва у справі №758/4487/16-ц.

14.12.2016 в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на все майно боржника, про що було винесено відповідну постанову.

22.11.2017 вказане виконавче провадження завершено за заявою стягувача, про що державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначає скаржник, в порушення вимог ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повертаючи виконавчий документ стягувачу не припинив чинність арештів накладених на майно боржника в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Також, як зазначає скаржник, заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 22.07.2016 у справі №758/4487/16-ц, на примусове виконання якого було видано виконавчий лист, скасоване ухвалою від 03.04.2018 та, в подальшому, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.09.2021 у справі №758/4487/16-ц у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» до ОСОБА_1 відмовлено.

З огляду на те, що обтяження майна ОСОБА_1 не було припинено, 02.08.2023 представник скаржника звернувся до Подільського ВДВС у м. Києві з заявою, в якій просив припинити чинність арештів накладених в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.

З огляду на викладені обставини, а також у зв`язку з тим, що посадовими особами Подільського ВДВС у м. Києві не було припинено чинність арештів накладених в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, скаржник просить суд визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати посадових осіб Подільського ВДВС у м. Києві зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника від 14.12.2016 у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

Заперечень на скаргу від Подільського ВДВС у м. Києві не надходило.

Подільським ВДВС у м. Києві уповноваженого представника (державного виконавця) до суду не направлено, хоча відділ ДВС був вчасно та належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Представник стягувача направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відрядженні.

Від представника скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на стислі строки, розгляду даної категорії справ, а також те, що неявка учасників справи, повідомлених належним чином не перешкоджає розгляду скарги, суд вирішив розгляд скарги здійснити без участі стягувача, боржника та державного виконавця.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22.07.2016 у справі №758/4487/16-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» 83 816 (вісімдесят три тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

На примусове виконання вказаного заочного рішення, 18.11.2016 Подільським районним судом м. Києва видано виконавчий лист.

14.12.2016 Подільським ВДВС м. Києва відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .

22.11.2017 вказане виконавче провадження завершено за заявою стягувача, про що державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Аналіз положень ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що державний виконавець повертаючи виконавчий документ стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний був припинити чинність арештів накладених в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.

Водночас, як вбачається з доданих скаржником до матеріалів справи доказів, а саме Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 341236548 від 02.08.2023, а також відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві вих. №31/26-526аз від 17.08.2023, нерухоме майно та транспортний засіб скаржника обтяжене постановою про накладення арешту Подільського ВДВС у м. Києві від 14.12.2016 ВП№НОМЕР_2.

Таким чином, посадовими особами Подільського ВДВС у м. Києві, в порушення вимог ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», при завершенні виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не було припинено чинність арештів.

Також суд наголошує на тому, що у посадових Подільського ВДВС у м. Києва станом на сьогоднішній день не має підстав обтяжувати майно скаржника та наявність арештів грубо порушує права скаржника на мирне володіння своїм майном, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 22.07.2016 у справі №758/4487/16-ц, на примусове виконання якого було видано виконавчий лист, скасоване ухвалою суду від 03.04.2018.

02.09.2021 Подільським районним судом м. Києва за результатом розгляду справи №758/4487/16-ц ухвалене рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» до ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Таким чином, посадові особи Подільського ВДВС у м. Києві отримавши інформацію про те, що рішення суду на підставі, якого було видано виконавчий документ, в розумінні положень ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язані були зняти арешти накладені в межах виконавчого провадження.

Крім того, аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

При цьому застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, з урахуванням відсутності виконавчого провадження, скасування рішення на підставі якого був виданий виконавчий лист, а також того, що стягувачу у виконавчому провадженні відмовлено у задоволенні позовних вимог, то наявність протягом тривалого часу чинного арешту майна ОСОБА_1 , є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 21/170-08 та від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22.12.2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

Підсумовуючи викладене, незняття Подільським ВДВС у м. Києві арешту з майна ОСОБА_1 є протиправною бездіяльністю посадових осіб відділу, і порушене право скаржника в даному випадку підлягає захисту шляхом зобов`язання посадових осіб Подільського ВДВС у м. Києві зняти арешт з майна боржника.

Керуючись статтями 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на бездіяльність посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту накладеного на все майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника від 14.12.2016 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа виданого 18.11.2016 Подільським районним судом м. Києва у справі №758/4487/16-ц - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту накладеного на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) постановою про арешт майна боржника від 14.12.2016 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа виданого 18.11.2016 Подільським районним судом м. Києва у справі №758/4487/16-ц.

Зобов`язати посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) постановою про арешт майна боржника від 14.12.2016 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа виданого 18.11.2016 Подільським районним судом м. Києва у справі №758/4487/16-ц.

СуддяЮ. В. Рибалка