Ухвала

від 20.12.2023 по справі 758/4487/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 758/4487/16-ц

провадження № 61-17023ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ КАНТ ХХІ», про стягнення суми боргу за договором поставки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» (далі - ТОВ «РЕХАУ») у квітні 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 82 018,40 грн, з яких: сума основаного боргу - 52 951,84 грн, пеня - 13 497,24 грн, відсотки - 15 569,32 грн. Позивач неодноразово збільшував позовні вимоги, остаточний розмір яких складав 178 410,68 грн.

Подільський районний суд м. Києва рішенням від 02 вересня 2021 року відмовив ТОВ «РЕХАУ» у задоволенні позову.

Подільський районний суд м. Києва ухвалою від 28 листопада 2022 року відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Київський апеляційний суд ухвалою від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, скасував ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року про відмову у прийнятті додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 та прийняв нове судове рішення про часткове задоволення заяви. Стягнув з ТОВ «РЕХАУ» на користь ОСОБА_1 81 750 грн витрат на правову допомогу у суді першої інстанції та 6 578 грн витрат щодо оплати вартості експертизи. Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року.

У жовтні 2023 року адвокат Шаповал Т. В., який представляє інтереси ТОВ «РЕХАУ» звернулась до суду з заявою, в якій просить переглянути постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, скасувати зазначену постанову та призначити справу до нового розгляду.

Заява обґрунтована тим, що в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про адвоката Сергєєва П. О. Крім того свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Сергєєв П. О. отримав у Раді адвокатів м. Києва на чолі з головою - Рафальською І. В., яка фактично не мала права на видачу таких свідоцтв. Наявна в матеріалах справи довіреність на Сергєєва П. О. закінчилась 28 лютого 2021 року, а з огляду на відсутність у Сергєєва П. О. повноцінного статусу адвоката він не міг представляти інтереси ОСОБА_1 на підставі ордера адвоката.

Київський апеляційний суд ухвалою від 07 листопада 2023 року відмовив у задоволенні заяви ТОВ «РЕХАУ» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

30 листопада 2023 року ТОВ «РЕХАУ», через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд», подало до суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не перевірив наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та не надав належної оцінки наведеним обставинам, з урахуванням положень статті 423 ЦПК України.

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, зазначена справа не підлягає касаційному оскарженню.

Урахувавши предмет позову, оскаржувані судові рішення, прийняті у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не зазначені, суд під час вивчення касаційної скарги такі винятки самостійно не встановив.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і варто враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

За змістом практики ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ КАНТ ХХІ», про стягнення суми боргу за договором поставки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров