Постанова
від 18.10.2023 по справі 420/124/23
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/124/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Турецької І.О.,

Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року, прийняте у складі суду судді Лебедєвої Г.В. в місті Одеса, по справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення заборгованості по оплаті тимчасової непрацездатності та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, в якому позивач просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо нездійснення остаточного розрахунку в день звільнення ОСОБА_1 ;

- стягнути з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13.07.2022 року по день винесення рішення у справі з розрахунку по 509,10 грн. за кожен день затримки;

- стягнути з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 не виплачену при звільненні заборгованість по оплаті тимчасової непрацездатності в сумі 17320,20 грн.;

- стягнути з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення ОСОБА_1 . Стягнуто з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 54981,72 грн (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят одна грн 72 коп). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що заборгованості перед позивачем внаслідок її звільнення на час вирішення справи не існує, і крім того відсутня вина Управління у невиплаті належних при звільненні сум у визначені ст.116 КЗпП України строки, а отже підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП України та покладення на відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні відсутні. Крім того, апелянт зазначає, що частиною 3 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Позивачем надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, у відзиві заявлено клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, у розмірі 500,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом Державного агентства лісових ресурсів України №246-к від 13.07.2022 року звільнена з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства 13.07.2022 року у зв`язку нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (частина друга статті 87 Закону України «Про державну службу») (а.с.13).

Згідно з розрахунковими листами та заявою розрахунком надісланою відповідачем до Фонду соціального страхування України на фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, відповідач при звільненні нарахував та повинен виплатити позивачу наступні суми:

- 40613,64 грн. компенсація за невикористані дні відпусток (з урахуванням податків і зборів);

- 2912,05 грн. лікарняних за рахунок роботодавця (перші 5 днів лікарняного) з урахуванням податків і зборів;

- 17320,20 грн. лікарняних, відшкодованих Фондом соціального страхування України.

На день звільнення позивача з займаної посади, а саме 13.07.2022 року відповідач не здійснив остаточний розрахунок при звільненні з позивачем.

Позивач неодноразово зверталась з приводу вирішення питання виплати належних їй при звільненні коштів.

Листом від 01.08.2022 №05-30/3587-22 Державне агентство лісових ресурсів України повідомило Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України, що після звільнення позивача обов`язки начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, на період його відсутності, покладено на першого заступника начальника управління - ОСОБА_2 . За повідомленням ОСОБА_2 13.07.2022 Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства направило в Головне управління державної казначейської служби у Херсонській області всі необхідні розрахунки, однак казначейська служба ці розрахунки не провела, мотивуючи це тим, що платежі будуть проведені при призначенні нового начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства. Також повідомлено, що станом на 21.07.2022 кандидатура начальника відправлена на погодження.

12.08.2022 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України направило Державному агентству лісових ресурсів України лист №25/6-22/10452-22, в якому просило невідкладно вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення розрахунків із заробітної плати із співробітниками Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів листом від 15.08.2022 №25/6-22/10561 повідомило позивача, що направило лист до Державного агентства лісових ресурсів України щодо невідкладного вжиття заходів для забезпечення всіх розрахунків з працівниками.

У відповідь на лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12.08.2022, Державне агентство лісових ресурсів України листом від 01.09.2022 ,№05-30/4312-22 повідомило, що відповідно до наказу Держлісагентства від 15.08.2022 №323-к з 17 серпня 2022 року приступив до виконання обов`язків начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_3 , якому доручено невідкладно вжити необхідних заходів щодо забезпечення розрахунків із заробітної плати та інших виплат співробітникам Управління.

Управління Держпраці у Миколаївській області листом від 10.08.2022 №МК/2/294-ЗВ-22 роз`яснило позивачу норми права, які регулюють це питання, а також те, що вона може звернутись до суду.

23.11.2022 року позивач на електронну адресу відповідача направила вимогу про нарахування середньоденного заробітку з дня її звільнення до дня фактичної виплати коштів, а також виплати її належних розрахункових та донарахованих коштів.

24.11.2022 року відповідач здійснив виплату належних позивачу при звільненні відпускних у розмірі 32287,84 грн. (з вирахуванням податків і зборів).

12.12.2022 року відповідач здійснив виплату позивачу лікарняних (перші 5 днів), які оплачуються за рахунок роботодавця у сумі 2344,20 грн. (з вирахуванням податків і зборів).

Позивач вважає бездіяльність відповідача, зокрема щодо ненарахування та невиплати її середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні протиправними, що і стало підставою звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що остаточний розрахунок з позивачем був проведений не 13.07.2022 (в день звільнення), а 12.12.2022 року, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, що була підтримана у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17, висловлено правову позицію, відповідно до якої статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

При цьому, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З вищевикладеного слідує, що передбачений частиною першою ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

При цьому, оскільки позивача, ОСОБА_4 , звільнено з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, саме на відповідача покладено обов`язок виплатити належні позивачу суми заробітної плати, в тому числі покладено відповідальність за неналежне виконання такого обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 наказом Державного агентства лісових ресурсів України №246-к від 13.07.2022 року звільнена з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства 13.07.2022 року у зв`язку нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (частина друга статті 87 Закону України «Про державну службу») (а.с.13).

В той же час, на день звільнення позивача з займаної посади, а саме 13.07.2022 року відповідач не здійснив остаточний розрахунок при звільненні з позивачем.

24.11.2022 року відповідач здійснив виплату належних позивачу при звільненні відпускних у розмірі 32287,84 грн. (з вирахуванням податків і зборів).

12.12.2022 року відповідач здійснив виплату позивачу лікарняних (перші 5 днів), які оплачуються за рахунок роботодавця у сумі 2344,20 грн. (з вирахуванням податків і зборів).

Отже, остаточний розрахунок з позивачем був проведений не 13.07.2022 (в день звільнення), а 12.12.2022 року.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні. Так, дійсно 13.07.2022 року позивачем, як начальником Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства було сформовано платіжні доручення, які в подальшому були відхилені органом казначейської служби. Водночас, враховуючи що позивач неодноразово зверталась як до відповідача, так і до Державного агентства лісових ресурсів України та контролюючих органів вищого рівня, якими в свою чергу неодноразово повідомлялось відповідача про необхідність невідкладно вирішити питання оплати праці звільнених працівників, у тому числі позивача, зазначені апелянтом обставини не є такими, що обумовлюються відсутність вини у не проведенні повного розрахунку при звільненні.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на вимоги частини 3 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно яких роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Так, апелянтом ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних належних та допустимих доказів наявності обставин, пов`язаних із веденням бойових дій, які б заважали провести повний розрахунок з позивачем. Посилання апелянта, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 Херсонський район, зокрема і місто Херсон було включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) за відсутності інших доказів, на переконання суду не свідчить про доведення апелянтом неможливості здійснення розрахунку у зв`язку із дією правового режиму воєнного стану.

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем був проведений не 13.07.2022 (в день звільнення), а 12.12.2022 року, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні.

Визначаючись із розміром середнього заробітку, що належить сплатити позивачу за весь час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів виходить з наступного.

Правила обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз.3 п.4 Порядку №100).

Суд встановив, що двома місяцями, що передували місяцю звільнення (13.07.2022) є травень та червень 2022 року але, в період з 13.12.2021 року по 13.07.2022 року включно позивач перебувала на лікарняному та не отримувала заробітну плату. Отже розрахунок середнього заробітку необхідно здійснювати, виходячи з розміру посадового окладу позивача. Згідно штатного розпису по Херсонському ОУЛМГ посадовий оклад позивача становить 11200,00 грн. У травні 2022 року було 22 робочих дні та у червні 2022 року 22 робочих дні.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача становить 509,09 грн (11200 грн +11200 грн/44 робочих дні).

Отже, нарахування компенсації згідно ст.117 КЗпП України провадиться за робочими днями всього періоду затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи з цього середній заробіток позивача за весь період затримки виплати всіх сум, що належать при звільненні, з дня звільнення (13.07.2022) по день фактичного розрахунку (12.12.2022) становить 54981,72 грн (108 робочих днів х 509,09 грн).

При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно не застосував критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, оскільки при звільненні позивачу взагалі не було виплачено належних сум.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Враховуючи викладене, оскільки в апеляційній скарзі оскаржується рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки висновкам суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягає залишенню без змін.

Щодо заявленого позивачем клопотання про стягнення на її користь судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

При цьому, згідно вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6, 7 статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач уклала з адвокатом Білецьким О.А. договір б/н про надання правової допомоги від 15.12.2022 року.

На підтвердження оплати за юридичні послуги, понесені під час апеляційного провадження до суду надано квитанцію про отримання оплати від 15.09.2023 року у розмірі 500,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявний акт №2 від 15.09.2023 року про надання юридичних послуг (правової допомоги) №б/н від 15.12.2022 року та опис наданих послуг, які включають в себе ознайомлення з апеляційною скаргою та складення відзиву на апеляційну скаргу.

Отже, з огляду на зазначене, оскільки апелянт не обґрунтував необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивач навів детальне обґрунтування та подав належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного провадження у справі, в розмірі 500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 139, 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення заборгованості по оплаті тимчасової непрацездатності та моральної шкоди залишити без змін.

Стягнути з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені під час апеляційного провадження у справі у розмірі 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л.Є. Зуєва

СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення18.10.2023
Оприлюднено20.10.2023
Номер документу114268215
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Судовий реєстр по справі —420/124/23

Постанова від 14.11.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

Ухвала від 24.10.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

Ухвала від 24.10.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

Ухвала від 25.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

Ухвала від 10.09.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Лебедєва Г.В.

Ухвала від 26.08.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Лебедєва Г.В.

Ухвала від 19.02.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвала від 28.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Соколов В.М.

Ухвала від 27.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Загороднюк А.Г.

Постанова від 18.10.2023

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Коваль М.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні