Постанова

від 18.10.2023 по справі 120/12623/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12623/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

18 жовтня 2023 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника позивача: Валька Ю.В.,

представників відповідача: Парпальос В.В., Форостяни О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень.

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою суду від 17.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, що була подана разом із адміністративним позовом. Ухвалою від 21.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою суду від 24.08.2023 відмовив у задоволенні повторної заяви про забезпечення позову шляхом заборони Стрижавській селищній раді Вінницького району Вінницької області вчиняти дії щодо розпорядження (в тому числі, але не виключно: здійснення поділу земельних ділянок) земельною ділянкою кадастровий номер: 0520655900:04:002:0577, площею 1,7830 та, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на території Стрижавської селищної територіальної громади смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, а також земельною ділянкою кадастровий номер: 0520655900:07:006:0046, площею 15,5788 та, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Стрижавської селищної територіальної громади за межами смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, до прийняття остаточного рішення у даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та заяву позивача задовольнити.

Заява мотивована тим, що рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 01.08.2023 № 39 та №44 стосуються земельних ділянок, на яких розташовані нежитлові будівлі, власниками деяких з яких є позивач, він користується вищезазначеними ділянками на праві оренди, відповідно до договору оренди землі від 15.05.2015 № 347, договору оренди землі від 10.04.2012.

Вважає, що Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області будуть вчинятись дії щодо розпорядження (поділу) земельною ділянкою кадастровий номер: 0520655900:04:002:0577, та земельною ділянкою кадастровий номер: 0520655900:07:006:0046. Адже, 14.08.2023 о 11:00, в смт. Стрижавка по вул. Алеї 75-Л та 75-К, працівники Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області та представники організації МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» почали виконувати оскаржувані рішення № 39 та № 44 та здійснювати замір території, з метою поділу земельних ділянок. У зв`язку з вищезазначеним, ОСОБА_1 викликано працівників поліції, що підтверджується копією пояснення від 14.08.2023 та додатковими поясненнями від 21.08.2023 (уточнення адреса за якою здійснювався замір земельної ділянки).

Також звертає увагу, що не застосування заходів забезпечення позову, призведе до того, що в разі задоволення позову він буду вимушений вживати додаткових заходів для поновлення його права на користування земельними ділянками. Також, невжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення судом позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення від 01.08.2023 № 39 та рішення від 01.08.2023 № 44 унеможливить процедуру відновлення становища, яке існувало до виконання цих рішень щодо поділу земельних ділянок.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що підстави для задоволення заяви позивача відсутні, судом першої інстанції надано належну правову оцінку щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства(далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Забезпечення позову це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень для заявника і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, однак такі заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.

Разом з тим, інститут забезпечення позову в межах адміністративного судочинства є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів саме в адміністративному процесі. У свою чергу, забезпечення позову з метою захисту цивільних прав позивача, які є предметом спору в межах іншої цивільної справи не відповідає завданням та засадам адміністративного судочинства.

Також слід враховувати, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. Окрім того, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, всі вищезазначені принципи та обставини повинні враховуватись у їх сукупності, а не у вибірковому порядку.

Зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, судом першої інстанції встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебувають нежитлові будівлі, які розміщенні на земельних ділянках за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046. На вищезазначених земельних ділянках також розміщені й інші нежитлові приміщення, що перебувають у власності: ПСП «Агрофірма Батьківщина», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Ділянки з кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046 перебувають у комунальній власності Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

10.04.2012 між Вінницькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПСП "Агрофірма Батьківщина" а також ОСОБА_1 (орендарі) укладено договір оренди землі. Відповідно до змісту вищезазначеного договору в оренду передано земельну ділянку площею 15,5788 га за кадастровим номером: 0520655900:07:006:0046.

15.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області (орендодавець) та ПП "Агрофірма Батьківщина", а також ОСОБА_1 (орендарі) укладено договір оренди землі №347. Відповідно до змісту вищезазначеного договору в оренду передано земельну ділянку площею 1,7830 га під господарськими будівлями і дворами за кадастровим номером: 0520655900:04:002:0577.

01.08.2023 Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» від 01.08.2023 р. № 39. Згідно з п. 1 рішення вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 15,5788 га кадастровий номер: 0520655900:07:006:0046, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Стрижавської селищної територіальної громади за межами смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області.

Окрім того, 01.08.2023 Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» від 01.08.2023 № 44. Згідно з п. 1 рішення вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 1,7830 га, кадастровий номер: 0520655900:04:002:0577, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на території Стрижавської селищної територіальної громади смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області.

При цьому, обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем вживаються активні дії щодо поділу земельних ділянок, які перебувають у його користуванні, та у разі задоволення позову, позивач буде вимушений вживати додаткових заходів для поновлення права на користування такими земельними ділянками.

В підтвердження наведених доводів, позивачем долучено пояснення від 14.08.2023, складене інспектором реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницької районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області. В таких поясненнях, зі слів позивача зафіксовано, що 14.08.2023 о 11:00 в АДРЕСА_1 , представники Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області та представники організації МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» здійснювали замір території, на якій розміщені будівлі, що належать позивачу.

Також, у поясненнях зазначено, що на даний час всі спірні питання вирішено та до вказаних осіб ОСОБА_1 претензій не має.

Разом з тим, до заяви про забезпечення позову від 22.08.2023 позивачем долучено також додаткові пояснення, що були надані дільничному Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_13 , за змістом яких, ОСОБА_1 вказав про допущену описку у поясненнях від 14.08.2023 щодо адреси, за якою був здійснений виклик поліції. Так, правильною адресою є саме: АДРЕСА_2 , та вул. Алеї 75-К.

Як зазначає позивач Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області, вчиняються активні дії щодо поділу земельних ділянок, якими він користується на праві оренди.

Слід також зазначити, що судом першої інстанції з долучених до позовної заяви договорів оренди землі встановлено, що строк їх дії на момент винесення Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області оскаржуваних рішень закінчився. Так, строк дії договору від 15.05.2015 №347 закінчився згідно з п. 8 такого договору - 14.05.2022. Строк дії договору від 10.04.2012 відповідно до п. 6 такого договору та з урахуванням п. 1 прикінцевих положень договору закінчився - 19.06.2022.

Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що з урахуванням п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, якими передбачено поновлення на один рік договорів оренди землі від 15.05.2015 №347 та від 10.04.2012, строк дії таких договорів, як на момент прийняття Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області оскаржуваних рішень, так і на момент звернення позивача до суду з цим позовом закінчився.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вважав безпідставними доводи позивача, що відповідачем вчиняються заходи спрямовані на поділ земельних ділянок саме з метою припинення його права користування щодо цих земельних ділянок. Адже, наразі строк дії договорів оренди, на підставі яких позивач користується земельними ділянками за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046 в будь-якому випадку сплив.

Водночас, з обґрунтувань заяви про забезпечення позову позивач вважає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана тим, що відповідач порушує його переважне право перед іншими особами на укладення договорів оренди землі на новий строк (поновлення договорів оренди землі від 10.04.2012 та від 15.05.2015 №347).

Разом з тим, в межах цієї справи не є спірними правовідносини щодо продовження договорів оренди землі від 15.05.2015 №347 та від 10.04.2012, а також правовідносини що стосуються порядку користування позивачем належних йому на праві власності нежитлових приміщень, що розміщенні на земельних ділянках за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046. При цьому, такі спірні правовідносини не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, позивач самостійно вказує на те, що у провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебувають справи №128/2638/19 та №128/1822/21 про встановлення порядку користування земельними ділянками за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046.

Також, позивачем обрано спосіб забезпечення позову, визначений п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України, тобто, заборонити іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Предметом позову у даній справі є позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 01.08.2023 №39 "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності" та від 01.08.2023 №44 "Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності".

В свою чергу, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Стрижавській селищній раді Вінницького району Вінницької області вчиняти дії щодо розпорядження (в тому числі, але не виключно: здійснення поділу земельних ділянок) земельною ділянкою кадастровий номер: 0520655900:04:002:0577, а також земельною ділянкою кадастровий номер: 0520655900:07:006:0046.

Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу №909/243/18, в якій акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом судового спору, що перебуває на розгляді, є виключно питання дотримання відповідачем процедури прийняття рішень про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності, а не вирішення питання щодо надання земельної ділянки у користування чи власність. Тобто, обраний позивачем вид забезпечення позову виходить за межі позовних вимог та предмету спору, та спричиняє, як наслідок неможливість органу місцевого самоврядування вчиняти будь-які дії щодо розпорядження належними йому земельними ділянками.

Окрім того, позивач мотивує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що земельні ділянки за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046 є предметом спору в межах цивільних справ, що перебувають у провадженні Вінницького районного суду Вінницької області (№128/2638/19 та №128/1822/21), тому у разі виконання рішення від 01.08.2023 №39 та №44, земельні ділянки перестануть існувати як об`єкти цивільних прав.

Як зазначає сам позивач, на земельних ділянках за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046 розміщене нерухоме майно й інших осіб, а саме: ПСП "Агрофірма Батьківщина", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , тому у суду відсутні достатні підстави вважати, що рішення, які оскаржуються в межах цієї справи, порушують прав вищезазначених осіб.

Поряд з цим, прийняття рішення про розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки не свідчить про передачу земельної ділянки у власність іншій особі, укладення розпорядником земельної ділянки договору оренди з іншим орендарем або вчинення будь-яких інших дій, які спрямовані на створення позивачу перешкод у реалізації наявних у нього правомочностей (володіння, користування, розпорядження) нежитловими приміщеннями.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо посилання позивача на наявність ознак явної протиправності рішень Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 01.08.2023 № 39 та №44, колегія суддів зазначає наступне

Так, розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Таким чином обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому, наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення, яке, на думку заявника, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів осіб (позивачів) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що на даній стадії розгляду справи відсутні беззаперечні ознаки протиправності оскаржуваних рішень, які б свідчили про наявність у суду законних підстав для забезпечення позову відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Крім того, ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, на що акцентує увагу позивач, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову. Адже чинне законодавство передбачає захист саме порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав осіб, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Зокрема, з приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі №826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.

В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що подана заява про забезпечення позову не підлягала задоволенню.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 жовтня 2023 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.