Ухвала

від 20.10.2023 по справі 120/12623/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

20 жовтня 2023 р.Справа № 120/12623/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою суду від 17.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, що була подана разом із адміністративним позовом.

Ухвалою від 21.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.09.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістм якого Стрижавська селищна рада просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.08.2023 ОСОБА_1 повторно подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 24.08.2023, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023, у задоволенні заяви позивача відмовлено.

19.10.2023 ОСОБА_1 втретє звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Так, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення 67 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №39 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» та рішення 67 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №44 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності», до прийняття остаточного рішення у даній справі; заборони Стрижавській селищній раді Вінницького району Вінницької області вчиняти дії, спрямовані на реалізацію рішення 67 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №39 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» та рішення 67 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №44 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності», до прийняття остаточного рішення у даній справі.

Заява мотивована тим, що рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 01.08.2023 № 39 та №44 стосуються земельних ділянок, на яких розташовані нежитлові будівлі, власниками деяких з яких є позивач. Наразі, як зазначає позивач, він користується вищезазначеними ділянками на праві оренди, відповідно до договору оренди землі від 15.05.2015 № 347, договору оренди землі від 10.04.2012.

Позивач зазначає, що у нього наявні достатні підстави вважати, що Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області будуть вчинятись дії щодо розпорядження (поділу) земельною ділянкою кадастровий номер: 0520655900:04:002:0577, та земельною ділянкою кадастровий номер: 0520655900:07:006:0046. Адже, 14.08.2023 о 11:00, в АДРЕСА_1 та 75-К, працівники Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області та представники організації МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» почали виконувати оскаржувані рішення № 39 та № 44 та здійснювати замір території, з метою поділу земельних ділянок. У зв`язку з вищезазначеним, ОСОБА_1 викликано працівників поліції, що підтверджується копією пояснення від 14.08.2023 та додатковими поясненнями від 21.08.2023 (уточнення адреса за якою здійснювався замір земельної ділянки).

При цьому, позивач також вказує, що у відповідності з п. 6 Договору оренди землі від 10.04.2012 та керуючись ст. 33 Закону України «Про оренду землі», 18.05.2023 він повідомив Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк щодо земельної ділянки за кадастровим номером: 0520655900:07:006:0046, площею 15,5788 га, на умовах, визначених у чинному договорі оренди. Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_1 реалізував своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, він має легітимні очікування щодо прийняття рішення Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області про укладення цього договору.

Позивач звертає увагу, що не застосування заходів забезпечення позову, призведе до того, що в разі задоволення позову він буде вимушений вживати додаткових заходів для поновлення його права на користування земельними ділянками. Також, невжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення судом позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення від 01.08.2023 № 39 та рішення від 01.08.2023 № 44 унеможливить процедуру відновлення становища, яке існувало до виконання цих рішень щодо поділу земельних ділянок.

Окрім того, ОСОБА_1 зазначає про наявність ознак явної протиправності рішень відповідача, адже Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області порушено вимоги закону щодо погодження поділу земельних ділянок, а також відповідачем допущена недобросовісна поведінка та втручання у реалізацію позивачем права власності.

Враховуючи вищезазначені обставини, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, які, на його переконання, є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).

Визначаючись з приводу заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Суд зазначає, що забезпечення позову це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень для заявника і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, однак такі заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

При цьому, суд звертає увагу, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.

Зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебувають нежитлові будівлі, які розміщенні на земельних ділянках за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046. На вищезазначених земельних ділянках також розміщені й інші нежитлові приміщення, що перебувають у власності: ПСП «Агрофірма Батьківщина», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046 перебувають у комунальній власності Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

10.04.2012 між Вінницькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПСП "Агрофірма Батьківщина" а також ОСОБА_1 (орендарі) укладено договір оренди землі. Відповідно до змісту вищезазначеного договору в оренду передано земельну ділянку площею 15,5788 га за кадастровим номером: 0520655900:07:006:0046.

15.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області (орендодавець) та ПП "Агрофірма Батьківщина", а також ОСОБА_1 (орендарі) укладено договір оренди землі №347. Відповідно до змісту вищезазначеного договору в оренду передано земельну ділянку площею 1,7830 га під господарськими будівлями і дворами за кадастровим номером: 0520655900:04:002:0577.

01.08.2023 Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» від 01.08.2023 р. № 39. Згідно з п. 1 рішення вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 15,5788 га кадастровий номер: 0520655900:07:006:0046, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Стрижавської селищної територіальної громади за межами смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області.

Окрім того, 01.08.2023 Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» від 01.08.2023 № 44. Згідно з п. 1 рішення вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 1,7830 га, кадастровий номер: 0520655900:04:002:0577, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на території Стрижавської селищної територіальної громади смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області.

Обґрунтовуючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем вживаються активні дії щодо поділу земельних ділянок, які перебувають у його користуванні, та у разі задоволення позову, позивач буде вимушений вживати додаткових заходів для поновлення права на користування такими земельними ділянками.

В підтвердження наведених доводів позивачем долучено пояснення від 14.08.2023, складене інспектором реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницької районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області. В таких поясненнях, зі слів позивача зафіксовано, що 14.08.2023 о 11:00 в АДРЕСА_1 , представники Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області та представники організації МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» здійснювали замір території, на якій розміщені будівлі, що належать позивачу.

При цьому, у поясненнях зазначено, що на даний час всі спірні питання вирішено та до вказаних осіб ОСОБА_1 притензій не має.

Окрім того, як зазначає позивач Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області, вчиняються активні дії щодо поділу земельних ділянок, якими він користується на праві оренди.

Судом з долучених до позовної заяви договорів оренди землі встановлено, що строк їх дії на момент винесення Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області оскаржуваних рішень закінчився. Так, строк дії договору від 15.05.2015 №347 закінчився згідно з п. 8 такого договору - 14.05.2022. Строк дії договору від 10.04.2012 відповідно до п. 6 такого договору та з урахуванням п. 1 прикінцевих положень договору закінчився - 19.06.2022.

Водночас, суд враховує, що відповідно до п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:

а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування;

б) приватної власності.

Відтак, навіть з урахуванням вищезазначених приписів Перехідних положень Земельного кодексу України, якими передбачено поновлення на один рік договорів оренди землі від 15.05.2015 №347 та від 10.04.2012, строк дії таких договорів, як на момент прийняття Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області оскаржуваних рішень, так і на момент звернення позивача до суду з цим позовом закінчився.

Відтак, суд вважає безпідставними доводи позивача, що відповідачем вчиняються заходи спрямовані на поділ земельних ділянок саме з метою припинення його права користування щодо цих земельних ділянок. Адже, наразі строк дії договорів оренди, на підставі яких позивач користується земельними ділянками за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046 в будь-якому випадку сплив.

В свою чергу, суд звертає увагу позивача, що оцінка відповідним доводам позивача також вже надавалась судом під час розгляду заяв про забезпечення позову від 16.08.2023 та 22.08.2023, відповідні мотиви були викладені в ухвалах суду від 17.08.2023 та 24.08.2023.

Окрім того, з обґрунтувань заяви про забезпечення позову вбачається, що, на думку ОСОБА_1 , необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана також тим, що відповідач порушує його переважне право перед іншими особами на укладення договорів оренди землі на новий строк (поновлення договорів оренди землі від 10.04.2012 та від 15.05.2015 №347), враховуючи те, що він дотримався вимог договору, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та повідомив відповідача про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк щодо земельної ділянки за кадастровим номером: 0520655900:07:006:0046, площею 15,5788 га, на умовах, визначених у чинному договорі оренди.

Суд звертає увагу, що в межах цієї справи не є спірними правовідносини щодо поновлення договорів оренди землі від 15.05.2015 №347 та від 10.04.2012, а також правовідносин, що стосуються порядку користування позивачем належних йому на праві власності нежитлових приміщень, що розміщенні на земельних ділянках за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046. При цьому, такі спірні правовідносини не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Більш того, позивач самостійно вказує на те, що у провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебувають справи №128/2638/19 та №128/1822/21 про встановлення порядку користування земельними ділянками за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046.

Позивач також мотивує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що земельні ділянки за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046 є предметом спору в межах цивільних справ, що перебувають у провадженні Вінницького районного суду Вінницької області (№128/2638/19 та №128/1822/21), тому у разі виконання рішення від 01.08.2023 №39 та №44, земельні ділянки перестануть існувати як об`єкти цивільних прав.

Суд зазначає, що інститут забезпечення позову в межах адміністративного судочинства є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів саме в адміністративному процесі. У свою чергу, забезпечення позову з метою захисту цивільних прав позивача, які є предметом спору в межах іншої цивільної справи не відповідає завданням та засадам адміністративного судочинства.

При цьому, слід враховувати, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. Окрім того, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, всі вищезазначені принципи та обставини повинні враховуватись у їх сукупності, а не у вибірковому порядку.

Крім того, як зазначає сам позивач, на земельних ділянках за кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0577, 0520655900:07:006:0046 розміщене нерухоме майно й інших осіб, а саме: ПСП "Агрофірма Батьківщина", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Водночас, у суду відсутні достатні підстави вважати, що рішення, які оскаржуються в межах цієї справи, порушують прав вищезазначених осіб.

Також суд зазначає, що прийняття рішення про розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки не свідчить про передачу земельної ділянки у власність іншій особі, укладення розпорядником земельної ділянки договору оренди з іншим орендарем або вчинення будь-яких інших дій, які спрямовані на створення позивачу перешкод у реалізації наявних у нього правомочностей (володіння, користування, розпорядження) нежитловими приміщеннями.

Із наведеного слідує, що зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Щодо посилання позивача на наявність ознак явної протиправності рішень Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 01.08.2023 № 39 та №44, суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення, яке, на думку заявника, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів осіб (позивачів) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі №826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.

В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Водночас, суд на даній стадії не вбачає беззаперечних ознак протиправності оскаржуваних рішень, які б свідчили про наявність у суду законних підстав для забезпечення позову відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, на що він акцентуює увагу, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову. Адже чинне законодавство передбачає захист саме порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав осіб, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд доходить висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

СуддяБошкова Юлія Миколаївна