Постанова

від 18.10.2023 по справі 1.380.2019.005250

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.005250

адміністративне провадження № К/9901/33189/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Трускавецької міської ради Львівської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Обрізко І.М. (головуючий), суддів - Іщук Л.П., Хобор Р.Б. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Резорт Сервіс Плюс»</a> (далі - ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс») до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» звернулося до суду з позовом до Трускавецької міської ради Львівської області, у якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати незаконним та скасувати рішення Трускавецької міської ради №1428 від 30.07.2019 року «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці».

1.1. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що з законним власником нежитлової будівлі загальною площею 123,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, бульвар Торосевича, буд. 5 зазначена нежитлова будівля - підземний туалет (вбиральня) безумовно пов`язана з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту Трускавець. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (стаття 120 ЗК України, стаття 377 ЦК України).

1.2. Щодо земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, то така в установленому законодавством порядку попереднім власником ПрАТ «Трускавецькурорт» не передавалась, однак була сформована та за даними, наявними в органах, уповноважених здійснювати контроль за використанням та охороною земель, була закріплена за товариством, а ПрАТ «Трускавецькурорт» впродовж 2008-2016 років сплачувало земельний податок за цю земельну ділянку площею 0,0480 га.

1.3. Згідно листа ПрАТ «Трускавецькурорт» №595 від 21.11.2018, за час функціонування туалету по бульвару Торосевича,5 в м. Трускавці у вказаній нежитловій будівлі не було встановлено фактів заподіяння внаслідок цього будь - якої шкоди навколишньому природному середовищу, оскільки згідно Технічного паспорту нежитлова будівля обладнана системами водопостачання, водовідведення, електропостачання, вентиляції, які виготовлені із сертифікованих в Україні матеріалів і повністю відповідають санітарним нормам та правилам, викладеним у ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», а саме у пункт 3 «Громадські вбиральні» розділу 9 «Вимоги до проектування елементів благоустрою».

1.4. У зв`язку з наведеним, ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» було подано заяву щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га по бульвару Торосевича, 5 в м. Трускавці. Проте, рішенням сесії Трускавецької міської ради №1428 від 30.07.2018 безпідставно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га на бульварі Торосевича,5 у м. Трускавці для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов`язаної з експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець у зв`язку з невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам законів (Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2026-III «Про курорти» (далі - Закон №2026-III), Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-XII «Про природно - заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456-XII), ЗК України, оскільки ця земельна ділянка знаходиться в межах 1-ї зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку - пам`ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включений в мережу територій і об`єктів природно - заповідного фонду Львівської області.

1.5. Проте позивач уважає, що оскільки зазначене нежитлове приміщення громадської вбиральні повністю відповідає санітарним нормам, правилам та стандартам і земельна ділянка необхідна виключно для його обслуговування, а не нового будівництва, право власності на зазначену нежитлову будівлю належить позивачу і ніким не оспорюється, зазначене нежитлове приміщення громадської вбиральні пов`язане з експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець, внаслідок експлуатації зазначеного нежитлового приміщення не було і не може бути заподіяно будь - якої шкоди родовищу мінеральних вод та «Курортному парку» м. Трускавця. Відтак у відповідача відсутні будь які правові підстави для відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування зазначеної нежитлової будівлі по бульвару Торосевича, 5 у м. Трускавці, хоча б у мінімальних площах, передбачених державними будівельними, санітарними нормами та правилами.

1.6. Позивач вказував, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №914/791/17. Тому вважає, що рішенням суду в господарській справі, яке набрало законної сили встановлено, що в нежитловій будівлі по бульвару Торосевича, 5 в м. Трускавці господарська діяльність здійснюється на законних підставах, а отже необхідна земельна ділянка хоча б в мінімальних розмірах для обслуговування зазначеної нежитлової будівлі. Такі обставини не підлягають доказуванню згідно частини четвертої статті 75 ГПК України. Також вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» самовільно не займає земельну ділянку в межах площі, яка зайнята будівлею №5 по бульвару Торосевича в м. Трускавці, а попередній власник не здійснював будь - якої незаконної реконструкції, що в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) також не підлягає доказуванню. Тому позивач уважає, що у розпорядженні відповідача не було належних, допустимих та достовірних доказів про наявність підстав, передбачених законом, для відмови у задоволенні вимоги ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бульвару Торосевича, 5 в м. Трускавці.

2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 24.02.2021, у задоволенні позову відмовив.

2.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Трускавецькою міською радою Львівської області відмовлено у наданні дозволу на відведення земельної ділянки в користування, бо така знаходиться в межах 1-ї зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку - пам`ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення. При цьому суд відхилив покликання позивача на постанову Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №914/791/17, де зазначено, що судами не враховано, що господарська діяльність відповідача негативно не впливає чи може вплинути на стан першої санітарної зони мінеральних джерел, оскільки зазначені обставини стосуються іншого господарського суб`єкта. Відтак, така правова оцінка не є обов`язковою для суду.

Не враховано судом також і лист ПрАТ «Трускавецькурорт» №595 від 21.11.2018, у якому йдеться про те, що за час функціонування вбиральні будь якої шкоди не завдано, оскільки такий лист є неналежним доказом.

3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.08.2021 скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та ухвалив нове, яким позов задовольнив.

Визнав незаконним та скасував рішення Трускавецької міської ради Львівської області №1428 від 30.07.2019 р «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бульвару Торосевича, 5 в м. Трускавці».

3.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції здійснив переоцінку наданих доказів і встановлених судом першої інстанції обставин та прийшов до висновку про те, що оскільки нерухоме майно (будинок, будівля, споруда) належить особі на належній правовій підставі (що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами), то фактичне користування власником нерухомості такою земельною ділянкою вважається правомірним. Це повністю узгоджується з судовою практикою. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 (справа №629/4628/16-ц) дійшла висновку, що не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Враховуючи те, що законодавством чітко не врегульовані відносини, пов`язані з переходом права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований під поверхнею цієї земельної ділянки житловий будинок, будівлю, споруду, на думку суду, до досліджуваних правовідносин за аналогією закону слід застосовувати положення статей 377 ЦК України та 120 ЗК України.

3.2. Вимоги про необхідність влаштування громадської вбиральні на території курорту та, зокрема, на території парку, з визначенням розміру необхідної для цього земельної ділянки, прямо закріплені у ДБН Б.2.2-5:2011, ДБН 360-92 та СНІП № 145, відповідно. Це вказує на правомірність та обґрунтованість розміщення нежитлової будівлі громадської вбиральні площею 123.2 кв.м на земельній ділянці площею 0,0480 га за адресою: бульвар Торосевича, 5 в м. Трускавці , необхідній для його обслуговування.

Отже, встановивши відсутність передбачених статтею 123 ЗК України підстав, за яких міська рада має повноваження відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що остання не має правових підстав прийняти рішення про таку відмову. Тому колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про те, що за наявності права власності на будівлю, що розміщена на відповідній земельній ділянці чи під її поверхнею, рішення міської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на згаданий об`єкт нерухомості не може вважатися правомірним з огляду на положення статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, адже фактично перешкоджає землекористувачу оформленню речового права на таку земельну ділянку, що вказує на безпідставне втручання у право мирно володіти своїм майном, що гарантоване статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, без забезпечення чіткого та передбачуваного застосування зазначених правових норм.

4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

4.1. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» зареєстровано 16.02.2018, ідентифікаційний номер 41946205, основний вид економічної діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

4.2 15.07.2019 ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» подало до Трускавецької міської ради Львівської області заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га по бульвару Торосевича,5 у м. Трускавці для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов`язаної з експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець. До заяви долучено графічний матеріал з вказанням місця розташування земельної ділянки.

4.3. Рішенням п`ятдесят дев`ятої сесії сьомого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 30.07.2019 №1428 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці», відмовлено ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га на бульварі Торосевича,5 для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов`язаної із експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець, у зв`язку з невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам законів (Закону №2026-III, Закону №2456-XII, ЗК України), оскільки земельна ділянка знаходиться в межах 1-зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку - пам`ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включений в мережу територій і об`єктів природно - заповідного фонду Львівської області.

4.4. 16.12.1982 Рада Міністрів Української РСР прийняла постанову № 614, якою затвердила положення про курорт Трускавець. У пункті 13 цього положення зазначено, що межі округу санітарної охорони курорту затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 N 548. У межах першої зони санітарної охорони передбачено виділення і огородження території особливо суворого режиму, що включає в себе область формування і розвантаження мінеральної води «Нафтуся».

4.5 Постановою Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки №548 від 09.11.1981 "Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області" затверджено в додатках до цієї постанови, зокрема, межі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець у Львівській області та план санітарно-оздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курорту Трускавець.

4.6. Земельна ділянка по бульвару Торосевича, 5 у м. Трускавець, на якій розташована нежитлова будівля громадської вбиральні, знаходиться в межах першої санітарної зани охорони джерел мінеральних вод, що підтверджується викопіюванням з генерального плану м. Трускавця, затвердженого рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.11.2011року з нанесеною лінією межі 1- ї санітарної охорони джерел мінеральних вод та є комунальною власністю територіальної громади м. Трускавця.

4.7. 09.10.1984 Львівською обласною радою прийнято рішення № 495 "Про мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду області". Пунктом 1 цього рішення, серед іншого, вирішено затвердити мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення відповідно до діючої кваліфікації згідно з додатками № 1-4 до цього рішення.

Згідно з додатком № 3 до цього рішення в список державних парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення включено курортний парк у місті Трускавці (центральна частина міста) площею 78,0 га. Відповідно до Плану парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва "Курортний парк" м. Трускавець нежитлова будівля по бульвару Торосевича, 5 у м. Трускавці розташований на території парку- пам`ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включено в мережу територій і об`єктів природно - заповідного фонду Львівської області «Курортний парк».

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що:

4.8. Згідно зі свідоцтвом про право власності від 08.09.2003, виданим виконавчим комітетом Трускавецької міської ради на підставі рішення від 01.07.2003 №158, приватне акціонерне товариство «Трускавецькурорт» (ідентифікаційний код: 30322940) було власником нежитлової будівлі загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: бульвар Торосевича, 5 у м. Трускавці.

Згідно із технічними паспортами, виготовленими Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за станом на 31.07.2003, вказане нерухоме майно, є підземним туалетом № 1 загальною площею 123,2 кв.м, що побудований у 1997 році. Крім того, у листі ПрАТ «Трускавецькурорт» від 21.11.2018 № 595 зазначено, що у 1998-1999 роках проводилася його реконструкція з влаштуванням шатрового даху.

Земельна ділянка, в межах якої розташована вказана нежитлова споруда, перебуває у комунальній власності міста Трускавець. У встановленому законодавством порядку ця земельна ділянка ПрАТ «Трускавецькурорт» не передавалась, однак вона була сформована та їй присвоєно кадастровий номер: 4611500000:10:005:0002, а також визначено площу - 0,0480 га.

У Публічній кадастровій карті України (https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4611500000:10:005:0002 відсутні. Однак, з довідки, що додана до листа ПрАТ «Трускавецькурорт» від 21.11.2018 № 595, вбачається, що впродовж 2008-2016 років ПрАТ «Трускавецькурорт» сплачувало земельний податок за земельну ділянку площею 0,048 га, на якій знаходилась нерухоме майно, яке визначено у довідці як «будівля туалету Бювету №1».

27.07.2016 створене ТОВ «Парк Резорт Сервіс», засновниками якого були приватне акціонерне товариство «Трускавецькурорт» та фізична особа.

01.09.2016 за актом приймання-передачі ПрАТ «Трускавецькурорт» внесло до статутного капіталу ТОВ «Парк Резорт Сервіс» зазначену вище нежитлову будівлю загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: бульвар Торосевича, 5 у м. Трускавець.

4.9. 16.02.2018 створене ТзОВ «ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС» (ідентифікаційний код: 41946205), засновниками якого є ТОВ «Парк Резорт Сервіс» (ідентифікаційний код: 40692653) та приватне підприємство «Арко Інвестмент» (ідентифікаційний код: 22363737).

04.04.2018 за актом приймання-передачі ТОВ «Парк Резорт Сервіс» внесло до статутного капіталу ТзОВ «ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС» нежитлову будівлю загальною площею 123,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: бульвар Торосевича, 5 у м. Трускавець.

4.10. Відповідно до відкоригованого Генерального плану м. Трускавець, затвердженого рішенням Трускавецької міської ради від 21.11.2011 № 233, нежитлова будівля загальною площею 123,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: бульвар Торосевича, 5 у м. Трускавець, визначена як «громадські вбиральні», що знаходиться в межах території адміністративних та громадських установ.

4.11. Судовими рішеннями у справі № 914/791/17 не встановлено, що господарська діяльність ТОВ «Парк Резорт Сервіс» (попереднього власника) з використанням нежитлової будівлі загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: бульвар Торосевича, 5 у м. Трускавець, негативно впливає чи може вплинути на стан першої санітарної зони охорони мінеральних джерел.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 18.06.2018 по цій справі вказано, що під час її розгляду не встановлено, що відповідна господарська діяльність негативно впливає чи може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду, на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів, а також на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2021.

5.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суд апеляційної інстанції не вірно застосував до правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі, норми статей 47, 48, 123 ЗК України, статей 21, 22 Закону № 2026-III, статті 37 Закону № 2456-XII. Також вказує про помилкове застосування цим судом норм ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». При цьому, на переконання особи, яка подала касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 123 ЗК України, висловленого у постанові від 07.08.2019 по справі №0640/4370/18 та постановах від 30.07.2020 по справі №822/1030/18, від 29.10.2020 по справі №822/900/18, щодо застосування норм статті 118 ЗК України, положення якої аналогічні нормі статті 123 цього кодексу.

5.2. Відповідач зокрема зазначає, що позивач не є підприємством, що здійснює охорону природних лікувальних властивостей та відпочинок населення, не є санаторно-курортним закладом, а здійснює надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Відтак не має права на відведення земельної ділянки в межах 1-ї санітарної зони охорони джерел мінеральної води та на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення.

6. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав. Про відкриття касаційного провадження позивач повідомлений у встановленому порядку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин.

9. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Правове регулювання спірних правовідносин унормовується ЦК України, ЗК України, Законами №2456-XII, №2026-III, прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами.

11. Згідно частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами другою та третьою статті 373 цього кодексу визначено, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

12. Частинами першою та другою статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

13. Частинами першою-третьою статті 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

14. Отже, вказані правові норми встановлюють право позивача на отримання у користування земельної ділянки без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) у зв`язку з переходом до нього права власності на споруду, яка розміщена на цій земельній ділянці. При цьому реалізація такого права має відбуватися за процедурою, визначеною статтею 123 ЗК України.

При цьому право на користування земельною ділянкою при переході права власності на об`єкт нерухомості не є абсолютним, у наданні дозволу на користування земельною ділянкою може бути відмовлено. Проте відмова може бути лише за виключними підставами, якими є: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Про вичерпний перелік підстав для відмови, визначений статтею 123 ЗК України, за наявності яких відповідний орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади може відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, вказано також у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 (справа №0640/4370/18).

15. У справі, що розглядається, суди встановили, що 04.04.2018 до позивача перейшло право власності на нежитлову будівлю загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: бульвар Торосевича, 5 у м. Трускавець . Вказана будівля розташована на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності міста Трускавець, ділянка сформована і їй присвоєно кадастровий номер 4611500000:10:005:0002, а також визначено площу - 0,0480 га.

16. Також суди встановили, що позивач у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України, звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га по бульвару Торосевича,5 у м. Трускавці для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов`язаної з експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець. До заяви долучено графічний матеріал з вказанням місця розташування земельної ділянки. Проте рішенням від 30.07.2019 №1428 відмовлено ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га на бульварі Торосевича,5 для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні в зв`язку з невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам законів (Закону №2026-III, Закону №2456-XII, ЗК України), оскільки земельна ділянка знаходиться в межах 1-зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку - пам`ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включений в мережу територій і об`єктів природно - заповідного фонду Львівської області.

17. Статтями 47-49 ЗК України встановлено, що до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.

18. Правові, організаційні, економічні та соціальні засади розвитку курортів в Україні визначає Закон № 2026-III, який спрямований на забезпечення використання з метою лікування і оздоровлення людей природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів, які є надбанням народу України, та їх охорони.

Частиною 1 цього Закону визначено, що курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

19. Статтею 21 Закону № 2026-III встановлено, що організація обслуговування на курортах здійснюється санаторно-курортними закладами різних форм власності, створеними в установленому законодавством України порядку, і спрямовується на забезпечення умов для повноцінного лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань шляхом прийняття громадянами лікувальних процедур, а також забезпечення належних умов їх проживання, харчування, одержання культурно-побутових послуг.

20. Своєю чергою статтею 22 цього Закону встановлено, що санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров`я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують подання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.

Санаторно-курортні заклади створюються в порядку, передбаченому статтею 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я (2801-12) та іншими нормативно-правовими актами.

Перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів.

Типове положення про санаторно-курортний заклад затверджується Кабінетом Міністрів України.

21. З метою санітарної охорони курортів, збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів у межах курорту встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони (стаття 27 Закону №2026-III).

22. Статтею 31 вказаного Закону визначено, що округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона (зона суворого режиму); друга зона (зона обмежень); третя зона (зона спостережень).

23. Правовий режим першої зони встановлений статтею 31 Закону № 2026-III яка регламентує, що зона суворого режиму охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється: користування надрами, не пов`язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс; прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій; спорудження будь-яких будівель та інших об`єктів, не пов`язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту; скидання дренажно-скидних та стічних вод; влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо); влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників; проїзд автотранспорту, не пов`язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю; постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов`язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної експертизи та оцінки впливу на довкілля виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.

24. Отже аналіз норм ЗК України у взаємному зв`язку з нормами Закону№ 2026-III свідчить про те, що останній є спеціальним законом, який регулює правовідносини, щодо яких виник спір у цій справі. Тому колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що у першій зоні округу санітарної охорони курортів ведення господарської діяльності є обмеженим як за видами діяльності так і за суб`єктами, які таку діяльність здійснюють. Зокрема, не заборонена діяльність, пов`язана з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення. Проте здійснювати таку діяльність можуть лише санаторно-курортні заклади різних форм власності, створені у встановленому законодавством порядку.

25. Матеріалами цієї справи встановлено, що Рада Міністрів Української РСР 16.12.1982 прийняла постанову № 614, якою затвердила положення про курорт Трускавець. У пункті 13 цього положення зазначено, що межі округу санітарної охорони курорту затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 N 548. У межах першої зони санітарної охорони передбачено виділення і огородження території особливо суворого режиму, що включає в себе область формування і розвантаження мінеральної води «Нафтуся».

Постановою Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки №548 від 09.11.1981 "Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області" затверджено в додатках до цієї постанови, зокрема, межі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець у Львівській області та план санітарно-оздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курорту Трускавець.

26. Також судами встановлено, що земельна ділянка по бульвару Торосевича, 5 у м. Трускавець, на якій розташована нежитлова будівля громадської вбиральні, належна позивачу, знаходиться в межах першої санітарної зони охорони джерел мінеральних вод та є комунальною власністю територіальної громади м. Трускавця.

27. Встановлено, що ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» зареєстровано 16.02.2018, ідентифікаційний номер 41946205, основний вид економічної діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Отже, Товариство не є санаторно-курортним закладом.

28. Відповідно, у правовідносинах, щодо яких виник спір, позивач не може здійснювати в межах першої санітарної зони охорони джерел мінеральних вод будь-якої діяльності, зокрема і пов`язаної з функціональним призначенням належного йому нерухомого майна - підземного туалету №1 загальною площею 123,2 кв. м., що побудований у 1997 році.

29. За таких обставин відмова Трускавецької міської ради Львівської області ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га на бульварі Торосевича, 5 для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов`язаної із експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець, у зв`язку з невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам статей 47-49 ЗК України, статей 21, 22, 27, 31 Закону № 2026-III є правомірною, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

30. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до відкоригованого Генерального плану м. Трускавець, затвердженого рішенням Трускавецької міської ради від 21.11.2011 № 233, нежитлова будівля загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: бульварі Торосевича, 5 у м. Трускавець, визначена як «громадські вбиральні», що знаходиться в межах території адміністративних та громадських установ. Тобто, місце розташування земельної ділянки, на якій знаходиться вказаний об`єкт нерухомості, і щодо відведення якої до Трускавецької міської ради звернулося ТзОВ «ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС», відповідає вимогам містобудівної документації. Також вказував підставою для задоволення позову право позивача на отримання земельної ділянки за нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України внаслідок переходу права власності на об`єкт нерухомості, який розташований на цій земельній ділянці.

31. Проте як зазначалось колегією суддів касаційного суду, право на користування земельною ділянкою при переході права власності на об`єкт нерухомості не є абсолютним, у наданні дозволу на користування земельною ділянкою може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 123 ЗК України. Під час вирішення цього спору суд апеляційної інстанції також не застосував зазначені вище норми статей 47-49 ЗК України, статей 21, 22, 27, 31 Закону № 2026-III у їх взаємному зв`язку з нормами статей 120, 123 ЗК України, статтею 377 ЦК України. А оцінку оскарженому рішенню на предмет відповідності його вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суд апеляційної інстанції провів безпідставно, оскільки порушення норм цього Закону не було підставою для відмови у наданні дозволу.

32. Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суд апеляційної інстанції скасував у зазначеній частині судове рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону, що є підставою, встановленою статтею 352 КАС України, для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

33. Ще однією підставою для відмови ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га на бульварі Торосевича, 5 для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов`язаної із експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець, Трускавецькою міською радою Львівської області вказано невідповідність місця розташування цієї земельної ділянки вимогам Закону № 2456-XII.

З цього приводу суди попередніх інстанцій встановили, що 09.10.1984 Львівською обласною радою прийнято рішення № 495 "Про мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду області". Пунктом 1 цього рішення, серед іншого, вирішено затвердити мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення відповідно до діючої кваліфікації згідно з додатками №1-4 до цього рішення.

Згідно з додатком № 3 до цього рішення в список державних парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення включено курортний парк у м. Трускавці (центральна частина міста) площею 78,0 га. Відповідно до Плану парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва "Курортний парк" м. Трускавець нежитлова будівля по бульвару Торосевича, 5 у м. Трускавці розташований на території парку- пам`ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включено в мережу територій і об`єктів природно - заповідного фонду Львівської області «Курортний парк».

34. З цього приводу колегія суддів касаційного суду зазначає, що згідно статей 44, 45 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

35. Частиною третьою статті 7 Закону № 2456-XII встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

36. За змістом статей 37, 38 цього Закону парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами.

Оголошення парків-пам`яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження.

На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов`язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав`яних газонів.

37. При цьому статтею 9 вказаного Закону визначено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

38. Статтями 39, 40 Закону № 2456-XII встановлено, що для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

39. Отже, аналіз норм Закону № 2456-XII у їх взаємному зв`язку з нормами ЗК України свідчить про те, що правовий режим парків-пам`яток садово-паркового мистецтва не забороняє позивачу здійснювати діяльність, пов`язану з функціональним призначенням належного йому нерухомого майна - підземного туалету № 1 загальною площею 123,2 кв. м., що побудований у 1997 році. При цьому така діяльність не повинна призводити до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

40. З цього приводу суд апеляційної інстанції встановив, що за час функціонування, зокрема, наведеного туалету у вказаній будівлі не було встановлено фактів заподіяння внаслідок цього будь-якої шкоди навколишньому природному середовищу.

Також цей суд врахував, що за судовими рішеннями у справі № 914/791/17 не встановлено, що господарська діяльність ТзОВ «Парк Резорт Сервіс» (попереднього власника) з використанням нежитлової будівлі загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: бульвар Торосевича, 5 у м. Трускавець, негативно впливає чи може вплинути на стан першої санітарної зони охорони мінеральних джерел.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 18.06.2018 вказано, що під час розгляду господарської справи № 914/791/17 не встановлено, що відповідна господарська діяльність негативно впливає чи може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду, на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів, а також на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс.

41. За таких обставин цей суд вірно прийшов до висновку про те, що Трускавецька міська рада Львівської області неправомірно відмовила ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га на бульварі Торосевича, 5 для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов`язаної із експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець у зв`язку з невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам Закону №2456-XII .

Проте вказане не може слугувати підставою для визнання протиправним та скасування рішення Трускавецької міської ради Львівської області від 30.07.2019 №1428 про відмову ТОВ «Парк Резорт Сервіс Плюс» в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га на бульварі Торосевича,5 для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні в цілому з огляду на те, що інші підстави для відмови - невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Закону №2026-III та ЗК України, знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи.

42. Суд першої інстанції застосування відповідачем норм Закону № 2456-XII до правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі, не оцінив, хоч обставини справи встановив повно, що свідчить про не застосування закону, який підлягав застосуванню. Проте це не є підставою для скасування рішення цього суду, а є підставою для зміни мотивувальної частини судового рішення.

43. Відтак рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 в частині мотивів задоволення позову ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права - Закону № 2456-XII, а постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 .08.2021 ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права - Закону № 2026-III та ЗК України.

44. За таких обставин суд апеляційної інстанції через неправильне застосування норм матеріального права скасував рішення суду першої інстанції, яке по суті є правильним, а суд першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з помилкових мотивів, що відповідно до норм статей 352, 351 КАС України є підставою для скасування постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 та зміни мотивувальної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2021.

45. Щодо доводів касаційної скарги про застосування до правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі, висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.07.2020 по справі №822/1030/18 та від 29.10.2020 по справі №822/900/18, колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути застосовані, оскільки вказані висновки зроблені щодо застосування норм статті 118 ЗК України. Між тим норми статей 118 та 123 цього кодексу регулюють різні правовідносини - порядок надання земельних ділянок у власність та порядок надання земельних ділянок у користування відповідно, відтак не є тотожними за своєю правовою природою.

Керуючись статтями 327, 344, 349, 351, 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Трускавецької міської ради Львівської області задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2021 року по справі №1.380.2019.005250 скасувати.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі №1.380.2019.005250 залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину, яку викласти в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В. М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

О.П. Стародуб