Постанова

від 04.08.2021 по справі 1.380.2019.005250

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005250 пров. № А/857/7871/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

за участю представника позивача Крамара Ю.М.,

за участю представника відповідача Григоришина В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, прийняте суддею Карп`як О.О. о 12 годині 26 хвилині у місті Львові, повний текст складений 03.03.2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання незаконним і скасування рішення, -

встановив:

ТзОВ ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Трускавецької міської ради Львівської області (надалі - відповідач) про визнання незаконним і скасування рішення Трускавецької міської ради №1428 від 30.07.2019 року Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначив, що Трускавецькою міською радою відмовлено у наданні дозволу на відведення земельної ділянки в користування, бо така знаходиться в межах 1 - зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку - пам`ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення

Суд відхилив покликання позивача на постанову Верховного Суду від 18.06.2018 року у справі №914/791/17, де зазначено, що судами не враховано, що господарська діяльність відповідача негативно не впливає чи може вплинути на стан першої санітарної зони мінеральних джерел, оскільки зазначені обставини стосуються іншого господарського суб`єкта. Відтак, така правова оцінка не є обов`язковою для суду.

Не враховано судом також і лист ПрАТ Трускавецькурорт №595 від 21.11.2018 року, в якому йдеться про те, що за час функціонування вбиральні шкоди не завдано, оскільки такий лист є неналежним доказом.

Щодо висновку науково - правової експертизи від 21.02.2020 року, то такий не відповідає вимогам ст.ст. 69, 101, 104 КАС України та мається покликання на позицію Верховного Суду з цього приводу.

Наводяться норми законодавства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзОВ ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом не надано оцінки, що згідно ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право користування земельною ділянкою, в межах якої розміщено об`єкт власності.

Крім того, з рішення Верховного Суду у справі №914/791/17 вбачається, що позивач самовільно не займав земельної ділянки в межах площі, яка зайнята будівлею.

Не враховано також і те, що об`єкт права власності є громадською вбиральнею, яка існувала давно з усіма облаштованими комунікаціями та призначена для обслуговування першої зони, пов`язаною із експлуатаційним режимом та охороною природніх та лікувальних факторів курорту, повністю відповідає вимогам нормативних актів.

Також не проаналізовано, що із постанови Верховного Суду у справі №914/791/17 вбачається відсутність негативних наслідків діяльності на території та об`єкти природно - заповідного фонду.

Не надано оцінки необхідності облаштування громадської вбиральні на території курорту (ДБН Б.2.2-5:2011; ДБН 360-92 та СНіП №145).

Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

На адресу суду надійшов відзив Трускавецької міської ради, де зазначено, що діяльність позивача щодо обслуговування та експлуатації громадської вбиральні в межах 1 -ї санітарної зони не є сумісною та не пов`язана з експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту та така ділянка не пов`язана з відпочинком населення.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.07.2019 року ТзОВ ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС подало до Трускавецької міської ради заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га по бульвару Торосевича,5 у м. Трускавці для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов`язаної з експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець. До заяви долучено графічний матеріал з вказанням місця розташування земельної ділянки.

Рішенням п`ятдесят дев`ятої сесії сьомого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 30.07.2019 року №1428 Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , відмовлено ТзОВ в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га на бульварі Торосевича,5 для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов`язаної із експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець, в зв`язку з невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам законів (Закону України Про курорти , Закону України Про природно - заповідний фонд України , Земельному кодексу України), ця земельна ділянка знаходиться в межах 1-зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку - пам`ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включений в мережу територій і об`єктів природно - заповідного фонду Львівської області.

Рада Міністрів Української РСР 16.12.1982 року прийняла постанову № 614, якою затвердила положення про курорт Трускавець. В пункті 13 цього положення зазначено, що межі округу санітарної охорони курорту затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 9 листопада 1981 року № 548. У межах першої зони санітарної охорони передбачено виділення і огородження території особливо суворого режиму, що включає в себе область формування і розвантаження мінеральної води Нафтуся .

Постановою Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки №548 від 09.11.1981 року Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області затверджено в додатках до цієї постанови, зокрема, межі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець у Львівській області та план санітарно-оздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курорту Трускавець.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1, на якій розташована нежитлова будівля громадської вбиральні знаходиться у межах першої санітарної зани охорони джерел мінеральних вод, що підтверджується викопіюванням з генерального плану м. Трускавця, затвердженого рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.11.2011року з нанесеною лінією межі 1- ї санітарної охорони джерел мінеральних вод та є комунальною власністю територіальної громади м. Трускавця.

09.10.1984 року Львівською обласною радою прийнято рішення № 495 Про мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду області . Пунктом 1 цього рішення, серед іншого, вирішено затвердити мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення відповідно до діючої кваліфікації згідно з додатками № 1-4 до цього рішення.

Згідно з додатком № 3 до цього рішення в список державних парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення включено курортний парк у місті Трускавці (центральна частина міста) площею 78,0 га. Відповідно до Плану парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва Курортний парк м. Трускавець нежитлова будівля по бульвару Торосевича, 5 у м. Трускавці розташований на території парку- пам`ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включено в мережу територій і об`єктів природно - заповідного фонду Львівської області Курортний парк , що не заперечується позивачем.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 08.09.2003 року серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Трускавецької міської ради на підставі рішення від 01.07.2003 року № 158, приватне акціонерне товариство Трускавецькурорт (ідентифікаційний код: 30322940) було власником нежитлової будівлі загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із технічними паспортами, виготовленими Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за станом на 31.07.2003 року, вищевказане нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є підземним туалетом № 1 загальною площею 123,2 кв.м., що побудований у 1997 році. Крім того, у листі ПрАТ Трускавецькурорт від 21.11.2018 року № 595 наведено, що у 1998-1999 роках проводилася його реконструкція з влаштуванням шатрового даху.

Земельна ділянка, в межах якої розташована вказана вище нежитлова будівля, перебуває у комунальній власності міста Трускавець. В установленому законодавством порядку ця земельна ділянка ПрАТ Трускавецькурорт не передавалась, однак вона була сформована та їй присвоєно кадастровий номер: 4611500000:10:005:0002, а також визначено площу - 0,0480 га.

У Публічній кадастровій карті України (https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4611500000:10:005:0002 відсутні. Однак, з довідки, що додана до листа ПрАТ Трускавецькурорт від 21.11.2018 року № 595, вбачається, що впродовж 2008-2016 років ПрАТ Трускавецькурорт сплачувало земельний податок за земельну ділянку площею 0,048 га, на якій знаходилась нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке визначено у довідці як будівля туалету Бювету № 1 .

27.07.2016 року створене ТзОВ Парк Резорт Сервіс , засновниками якого були приватне акціонерне товариство Трускавецькурорт та громадянин ОСОБА_1 .

01.09.2016 року за актом приймання-передачі ПрАТ Трускавецькурорт внесло до статутного капіталу ТОВ Парк Резорт Сервіс вищенаведену нежитлову будівлю загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відтак, враховуючи те, що нерухоме майно (будинок, будівля, споруда) належить особі на належній правовій підставі (що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами), то фактичне користування власником нерухомості такою земельною ділянкою вважається правомірним.

Такі висновки повністю узгоджуються з судовою практикою. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц також дійшла до висновку, що не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Враховуючи те, що законодавством чітко не врегульовані відносини, пов`язані з переходом права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований під поверхнею цієї земельної ділянки житловий будинок, будівлю, споруду, на думку суду, до досліджуваних правовідносин за аналогією закону слід застосовувати положення статей 377 ЦК України та 120 ЗК України.

16.02.2018 року створене ТзОВ ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС (ідентифікаційний код: 41946205), засновниками якого є ТОВ Парк Резорт Сервіс Плюс були товариство з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс (ідентифікаційний код: 40692653) та приватне підприємство Арко Інвестмент (ідентифікаційний код: 22363737).

04.04.2018 року за актом приймання-передачі ТОВ Парк Резорт Сервіс внесло до статутного капіталу ТзОВ ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС нежитлову будівлю загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відтак, відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України до ТзОВ ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС перейшло право користування земельною ділянкою, в межах якої розміщений вищевказаний об`єкт, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього фактичного землекористувача - ТОВ Парк Резорт Сервіс .

Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі набуття права власності житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва з одночасним набуттям права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об`єкти залежно від кількості документів, що посвідчують право власності на значене майно. У разі якщо на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва, або земельну ділянку, на якій вони розташовані, не відкрито розділ у Державному реєстрі прав, для проведення державної реєстрації права власності подаються дві заяви.

Таким чином, навіть не оформлення власником відповідного об`єкта нерухомості права користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкт його власності, не вказує на відсутність у нього відповідних прав на таку земельну ділянку.

Навпаки, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості.

Досліджуючи застосовані міською радою підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з абз. 1 ч. З ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови, за яких орган, визначений у ст. 123 ЗК України, відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Таким чином, повноваження, передбачені ст. 123 ЗК України, та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Слід зазначити, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не призводить до автоматичного виділення земельної ділянки особі та є лише однією зі стадій реалізації особою права на отримання земельної ділянки (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 522/17384/16-а). Надання дозволу вповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки (відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 826/5737/16, 04.12.2018 року у справі № 32/563).

Суд також враховує, що постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 року № 548 затверджені межі округів та зон санітарної охорони курортів Трускавець у Львівській області та Євпаторія у Кримській області відповідно до додатків № 1 та № 2, а також плани санітарно-оздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курортів Трускавець та Євпаторія відповідно до додатків № 3 та № 4.3 часу проголошення незалежності України нові законодавчі положення щодо встановлення чи зміни меж округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець не приймалися.

У рішенні Трускавецької міської ради від 30.07.2019 року № 1428 наведено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,0480 га на бульварі Торосевича, 5, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої звернулося ТзОВ ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС , знаходиться в межах першої зони санітарної охорони мінеральних джерел. Викладене також підтверджується викопіюванням з відкоригованого Генерального плану м. Трускавець, затвердженого рішенням Трускавецької міської ради від 21.11.2011 року № 233. Крім того, у листі виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 15.05.2017 року № 18/12-1433/2 також наведено, що, зокрема, вбиральня TOB Парк Резорт Сервіс (попередній власник) по бульвару Торосевича знаходиться в межах 1-ї санітарної зони.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

З огляду на це, варто зауважити, що відповідно до відкоригованого Генерального плану м. Трускавець, затвердженого рішенням Трускавецької міської ради від 21.11.2011 року № 233, нежитлова будівля загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визначена як громадські вбиральні , що знаходиться в межах території адміністративних та громадських установ. Тобто, місце розташування земельної ділянки, на якій знаходиться вказаний об`єкт нерухомості, і щодо відведення якої до Трускавецької міської ради звернулося ТзОВ ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС , відповідає вимогам містобудівної документації.

Згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико- культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 рішення Львівської обласної ради від 09.10.1984 року № 495 Про мережу території і об`єктів природно-заповідного фонду області затверджено мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення відповідно до діючої кваліфікації згідно з додатками № 1-4 до рішення.

Додатком № 3 до вказаного рішення є Список державних парків - пам`ятників садово-паркового мистецтва місцевого значення, до якого, серед інших, включено Курортний парк в м. Трускавець площею 78,0 га.

При цьому, відповідно до з`ясованого Плану парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва Курортний парк в м, Трускавець, пл. 78,0 та (М 1:5000), земельна ділянка по АДРЕСА_1, щодо якої до Трускавецької міської ради звернулося ТзОВ ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС , знаходиться на території вказаного парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Відповідно до ст. 40 Закону України Про природно-заповідний фонд України режим охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її виливу на довкілля.

В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Як вже зазначалось вище, належна ТОВ на праві власності нежитлова будівля загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за функціональним призначенням є громадською вбиральнею (підземним туалетом).

Згідно з п. 9.3.1. ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій (далі - ДБН Б.2.2-5:2011) громадські вбиральні треба влаштовувати в місцях масового зосередження людей.

Відповідно до п. 9.3.2. ДБН Б.2.2-5:2011 громадські вбиральні треба влаштовувати в таких місцях:

- на площах, транспортних магістралях, вулицях з великим пішохідним рухом;

- на площах біля вокзалів, залізничних станцій, авто- та річкових вокзалів, автостанцій та аеровокзалів;

- у виходів та вестибюлів метрополітену;

- у місцях проведення масових заходів;

- у зонах розміщення і на території ярмарок, крупних об`єктів торгівлі та послуг, об`єктів громадського харчування, об`єктів культурно-розважального та спортивного призначення;

- на території об`єктів рекреації: у садах, парках, лісопарках, на бульварах шириною більше ніж 25 м;

- на АЗС, стоянках автомобілів більше ніж 25 місць, багатоповерхових і відкритих автостоянках;

- спеціально обладнаних майданчиках для паркування транспортних засобів;

- на територіях, прилеглих до зовнішніх магістральних доріг;

- на підприємствах торгівлі потужністю більше ніж 15 торгівельних місць;

- у зонах масового відпочинку, на стадіонах, пляжах;

- біля кінотеатрів, виставок.

Згідно з п. 2.23. СНІП № 145 у населених пунктах, на території курортів, у місцях масового скупчення і відвідування громадян (парки, сквери, торгово-розважальні комплекси тощо) повинні влаштовуватись громадські вбиральні відповідно до вимог санітарного законодавства з розрахунку 1 санітарно-технічний прилад на 500 осіб.

Відповідно до п. 5.30. ДБН 360-92 при проектуванні курортних зон слід формувати систему установ і центрів загальнокурортного обслуговування. Для орієнтовних розрахунків кількість і місткість установ та підприємств загальнокурортного обслуговування на 1000 чоловік, що лікуються й відпочивають, приймати за додатком 6.2, згідно із яким, зокрема, передбачено розміщення одного громадського туалету на 1000 чоловік, що лікуються й відпочивають. При цьому, розміри земельних ділянок під розміщення громадських туалетів треба приймати за завданням на проектування.

Відповідно до додатку 6.2. ДБН 360-92 громадські туалети віднесені до комунально-складських установ і підприємств загальнокурортного обслуговування.

Отже, положеннями державних, будівельних норм та державних санітарних норм та правил закріплена необхідність та важливість розміщення громадських вбиралень в межах територій курортів та парків, а також встановлені відповідні вимоги до них, у тому числі щодо їх місцезнаходження, мінімальних розмірів земельних ділянок, на яких вони повинні бути розміщені, відстані від них до інших об`єктів тощо.

Суд враховує лист ПрАТ Трускавецькурорт від 21.11.2018 року № 595, в якому наведено, що за час функціонування, зокрема, наведеного туалету у вказаній будівлі не було встановлено фактів заподіяння внаслідок цього будь-якої шкоди навколишньому природному середовищу.

Суд також враховує, що за судовими рішеннями у справі № 914/791/17 не встановлено, що господарська діяльність ТОВ Парк Резорт Сервіс (попереднього власника) з використанням нежитлової будівлі загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, негативно впливає чи може вплинути на стан першої санітарної зони охорони мінеральних джерел.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 18.06.2018 року вказано, що під час розгляду господарської справи № 914/791/17 не встановлено, що відповідна господарська діяльність негативно впливає чи може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду, на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів, а також на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс.

Суд звертає увагу на те, що оскаржене рішення Трускавецької міської ради не містить покликань на документи, які б підтверджували негативний вплив на території та об`єкти природно-заповідного фонду, на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів, а також на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс.

Лише те, що вищенаведена земельна ділянка знаходиться в межах І зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку-пам`ятки садово- паркового мистецтва місцевого значення, який включений в мережу територій і об`єктів природно-заповідного фонду Львівської області, не вказує на те, що місце розташування цієї земельної ділянки не відповідає вимогам законів (Закону України Про курорти , Закону України Про природно-заповідний фонд України , Земельному кодексу України).

Натомість, вимоги про необхідність влаштування громадської вбиральні на території курорту та, зокрема, на території парку, з визначенням розміру необхідної для цього земельної ділянки прямо закріплені у ДБН Б.2.2-5:2011, ДБН 360-92 та СНІП № 145 відповідно. Це вказує на правомірність та обґрунтованість розміщення нежитлової будівлі громадської вбиральні площею 123.2 кв.м. на земельній ділянці площею 0,0480 га за адресою: АДРЕСА_1, необхідній для його обслуговування.

Отже, встановивши відсутність передбачених ст. 123 ЗК України підстав, за яких міська рада має повноваження відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, можна також зробити висновок, що остання не має правових підстав прийняти рішення про таку відмову.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що за наявності права власності на будівлю, що розміщена на відповідній земельній ділянці чи під її поверхнею, рішення міської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на згаданий об`єкт нерухомості не може вважатися правомірним й з огляду на положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, адже фактично перешкоджає землекористувачу оформленню речового права на таку земельну ділянку, що вказує на безпідставне втручання у право мирно володіти своїм майном, що гарантоване статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, без забезпечення чіткого та передбачуваного застосування правових норм ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та наслідків їх дій.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає рішення Трускавецької міської ради №1428 від 30.07.2019 року Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 таким, що прийнято без належних на те правових підстав, необґрунтовано, а тому є таким, що підлягає скасуванню, а позов, відповідно, задоволенню.

Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Трускавецької міської ради Львівської області на користь ТзОВ ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС судові витрати у розмірі 4802 гривень 50 копійок.

Додатково суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір позивач наділений правом звернутися до суду із клопотанням про повернення судового збору у зв`язку зі сплатою такого в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі №1.380.2019.005250 та прийняти постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Трускавецької міської ради №1428 від 30.07.2019 року Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Трускавецької міської ради Львівської області (ЄДРПОУ: 26230588) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК РЕЗОРТ СЕРВІС ПЛЮС (ЄДРПОУ: 41946205) судові витрати у розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 06.08.2021 року.