Рішення

від 24.02.2021 по справі 1.380.2019.005250

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м.Львів справа №1.380.2019.005250

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Винник В.М.,

за участю:

представника позивача - Крамара Ю.М.,

представника відповідача - Григоришина В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс Плюс до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс Плюс (ЄДРПОУ 41946205, адреса:82200, м. Трускавець, вул. Мазепи, 21д, далі - позивач) до Трускавецької міської ради Львівської області (ЄДРПОУ 02594021, адреса:82200, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2, далі- відповідач), у якому (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Трускавецької міської ради №1428 від 30.07.2019 року Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці ;

- судові витрати в повному обсязі покласти на Трускавецьку міську раду.

Ухвалою від 15.10.2019 позовну заяву залишено без руху.

28.10.2019 представником позивача на усунення недоліків подано заяву та позовну заяву з уточненням позовних вимог.

Ухвалою від 30.10.2019 прийнято позовну заяву та заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідача подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, яке в подальшому відкликане згідно заяви від 09.12.2019 року вх.№46790.

18.11.2019 подано відзив, 22.12.2019 подано уточнений відзив.

Ухвалою від 16.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.02.2020 о 11:00.

11.03.2020 позивачем долучено Висновок науково - правової експертизи від 21.02.2020 року.

Судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями сторін з мотивів запровадженням карантину, пов'язаного із запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), через хворобу та у зв'язку з необхідністю долучення додаткових доказів.

Позиція позивача:

Позивач вказує, що законним власником нежитлової будівлі загальною площею 123,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, бульвар Торосевича, буд.5 на даний час є ТзОВ Парк Резорт Сервіс Плюс . Зазначена нежитлова будівля - підземний туалет (вбиральня) безумовно пов'язана з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту Трускавець. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України). Щодо земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, то така в установленому законодавством порядку попереднім власником ПрАТ Трускавецькурорт не передавалась, однак була сформована та за даними, наявними в органах, уповноважених здійснювати контроль за використанням та охороною земель, тула закріплена за товариством. Відтак, ПрАТ Трускавецькурорт впродовж 2008-2016 років сплачувало земельний податок за цю земельну ділянку, аналогічно, як за земельні ділянки, які перебували в постійному користуванні товариства. Зокрема, під нежитловою будівлею по бульвару Торосевича, 5 в м. Трускавці - за земельну ділянку площею 0,0480 га. При цьому, у договорі купівлі - продажу, посвідченому приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Чичерською Л.О. 28.10.2016 (р.н. 758), договорі купівлі - продажу, посвідченому приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Чичерською Л.О. 05.03.2018 (р.н.72), договорі купівлі - продажу, посвідченому приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Чичерською Л.О. 05.03.2018 (р.н.71), не вказується розміру земельної ділянки, яка перебувала у власності (користуванні) відчужувачів, і можливості укладення додатку до даних договорів чи іншого договору немає. Згідно листа ПрАТ Трускавецькурорт №595 від 21.11.2018, за час функціонування туалету по бульвару Торосевича,5 в м. Трускавці у вказаній нежитловій будівлі не було встановлено фактів заподіяння внаслідок цього будь - якої шкоди навколишньому природному середовищу, оскільки згідно Технічного паспорту нежитлова будівля обладнана системами водопостачання, водовідведення, електропостачання, вентиляції, які виготовлені із сертифікованих в Україні матеріалів і повністю відповідають санітарним нормам та правилам, викладеним у ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій ,а саме у п.3 Громадські вбиральні розділу 9 Вимоги до проектування елементів благоустрою . Тому, ТзОВ Парк Резорт Сервіс Плюс було подано заяву щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га по бульвару Торосевича, 5 в м. Трускавці. Проте, рішенням сесії Трускавецької міської ради №1428 від 30.07.2018 року було безпідставно відмовлено їм у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га на бульварі Торосевича,5 у м. Трускавці для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов'язаної з експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець в зв'язку з невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам законів (Закону України Про курорти , Закону України Про природно - заповідний фонд України , Земельного кодексу України), оскільки ця земельна ділянка знаходиться в межах 1-ї зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку - пам'ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включений в мережу територій і об'єктів природно - заповідного фонду Львівської області. Однак вважає, що оскільки зазначене нежитлове приміщення громадської вбиральні повністю відповідає санітарним нормам, правилам та стандартам і земельна ділянка необхідна виключно для його обслуговування, а не нового будівництва, право власності на зазначену нежитлову будівлю належить позивачу і ніким не оспорюється, зазначене нежитлове приміщення громадської вбиральні пов'язане з експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець, внаслідок експлуатації зазначеного нежитлового приміщення не було і не може бути заподіяно будь - якої шкоди родовищу мінеральних вод та Курортному парку м. Трускавця, тому у відповідача відсутні будь - які правові підстави у відмові в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування зазначеної нежитлової будівлі по бульвару Торосевича, 5 у м. Трускавці, хоча б у мінімальних площах, передбаченими державними будівельними, санітарними нормами та правилами. Вказує, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №914/791/17. Тому вважає, що рішенням суду в господарській справі, яке набрало законної сили встановлено, що в нежитловій будівлі по бульвару Торосевича, 5 в м. Трускавці господарська діяльність здійснюється на законних підставах, а отже необхідна земельна ділянка хоча б в мінімальних розмірах для обслуговування зазначеної нежитлової будівлі. Згідно ч.4 ст.75 ГПК України вказані фактичні обставини не підлягають додатковому доказуванню. Також рішенням суд ,яке набрало законної сили, а саме постановою Львівського апеляційного господарського суду, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 18.06.2018 року у справі №914/791/17 встановлено, що ТзОВ Парк Резорт Сервіс Плюс , як правонаступник ТзОВ Парк Резорт Сервіс , самовільно не займає земельну ділянку в межах площі, яка зайнята будівлею №5 по бульвару Торосевича в м. Трускавці, а попередній власник - ТзОВ Парк Резорт Сервіс не здійснював будь - якої незаконної реконструкції, що в силу ст.78 КАС України не підлягає доказуванню. Тому вважає, що у розпорядженні відповідача немає належних, допустимих та достовірних доказів про наявність підстав, передбачених законом, для відмови у задоволенні вимоги ТзОВ Парк Резорт Сервіс Плюс про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бульвару Торосевича, 5 в м. Трускавці. Тому, позивач просить позов задоволити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю.

Заперечення відповідача:

Позиція відповідача викладена у відзиві від 18.11.2019 та уточненому відзиві від 22.12.2019. Відповідач позову не визнає, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на наступне. За результатами розгляду заяви позивача від 15.07.2019 Трускавецькою міською радою 30.07.2019 прийнято рішення №1428, відповідно до якого відмовлено ТзОВ Парк Резорт Сервіс Плюс в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га на бульварі Торосевича,5 для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов'язаної з експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець в зв'язку з невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам законів (Закону України Про курорти , Закону України Про природно - заповідний фонд України , Земельного кодексу України) та у зв'язку з тим, що ця земельна ділянка знаходиться в межах І-зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку - пам'ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включений в мережу територій і об'єктів природно - заповідного фонду Львівської області. Вказує, що Постановою Ради Міністрів УРСР №548 від 09.11.1981 року Про границі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець у Львівській області і Євпаторії у Кримській області затверджені границі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець у Львівській області. Земельна ділянка по бульвару Торосевича .5 у м. Трускавці, на якій розташована нежитлова будівля туалету, знаходиться у межах першої санітарної зони охорони джерел мінеральних вод, що підтверджується викопіюванням з генерального плану м. Трускавця, затвердженого рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.11.2011, з нанесеною лінією межі 1-ї санітарної охорони джерел мінеральних вод та є комунальною власністю територіальної громади м. Трускавця. Постановою Верховної Ради України №1545-ХІІ від 12.09.1991 Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції України і законам України. Рада Міністрів Української РСР 16.12.1982 прийняла постанову №614 Про затвердження положень про курорти Трускавець і Слов'янськ , згідно якої затвердила положення про курорт Трускавець. Відповідно до п.1 положення, курорт Трускавець знаходиться у Львівській області і належить до курортів загальносоюзного значення. Відповідно до пп.11-13 Положення про курорт Трускавець, санітарна охорона курорту має на меті збереження природних фізичних і хімічних властивостей лікувальних засобів курорту, а також охорону їх від псування, забруднення і передчасного виснаження; в окрузі санітарної охорони курорту проводяться санітарно - оздоровчі та інші заходи, що забезпечують належний санітарний стан курорту і його природніх лікувальних засобів, а також створення сприятливих умов для лікування й відпочинку; межі округу санітарної охорони курорту затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 09.11.1981 №548. У межах першої зони санітарної охорони передбачено виділення і огородження території особливо суворого режиму, що включає в себе область формування і розвантаження мінеральної води Нафтуся . Відповідно до ст.27 Закону України Про курорти метою санітарної охорони курортів є збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів. З цією метою в межах курорту встановлюється округ санітарної (гірничо - санітарної) охорони. Поняття округу санітарної охорони наведено у ст.28 Закону України Про курорти Округ санітарної зони - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь - які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів. Згідно ст..30 вказаного Закону, округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона (зона суворого режиму); друга зона (зона обмежень); третя зона (зона спостережень). Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України Про курорт перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менше як 100 метрів. Відповідно до ст.48 Земельного кодексу України на територіях лікувально - оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо - санітарної) охорони; у межах округу санітарної (гірничо - санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природніх лікувальних властивостей і відпочинком населення. Вважає, що діяльність позивача щодо обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі (громадської вбиральні) в межах 1-ї зани санітарної охорони джерел мінеральних вод не є сумісною та не пов'язана з експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту, та така діяльність не пов'язана з відпочинком населення.

Окрім того, відповідно до ст.3 Закону України Про природно - заповідний фонд до природно - заповідного фонду України належать заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки - пам'ятки садово - паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико - культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. Відповідно до ч.1 ст.39 вказаного Закону, для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарсько діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони. Відповідно до п.1 Рішення Львівської обласної ради від 09.10.1984 року №495 Про мережу території і об'єктів природно - заповідного фонду області затверджено мережу територій і об'єктів природно - заповідного фонду місцевого значення відповідно до діючої кваліфікації згідно з додатками №1-4 до рішення. Згідно додатку №3 до вказаного рішення у список державних парків - пам'яток садово - паркового мистецтва місцевого значення включено Курортний парк у м. Трускавці площею 78 га. Відповідно до п. в ч.4 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належить, зокрема, землі під об'єктами природно - заповідного фонду, історико - культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико - культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до пп.1 п.6 Правового режиму зон санітарної охорони водних об'єктів, затвердженого Постановою КМ України від 18.12.1998 року №2024, у межах першого поясу зони санітарної охорони для підземних джерел водопостачання забороняється розміщення житлових та господарських будівель, прокладання трубопроводів та проведення інших будівельно - монтажних робіт, безпосередньо не пов'язаних з будівництвом, реконструкцією та експлуатацією водопровідних споруд та мереж.

Відтак, відповідно до ст.116,123 ЗК України, оскільки земельна ділянка площею 0,048 га по бульвару Торосевича 5 в м. Трускавці, стосовно якої позивач просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо її відведення, знаходиться в межах першої зони санітарної охорони джерел мінеральних вод, а також враховуючи той факт, що позивач хоче проводити на ній діяльність несумісну з охороною природніх лікувальних властивостей і відпочинком населення, то відповідно до чинного законодавства України відсутні правові підстави для надання такого дозволу. Тому вважає, що відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування спірного рішення. Тому, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу свої вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс Плюс зареєстровано 16.02.2018, ідентифікаційний номер 41946205, основний вид економічної діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

15.07.2019 ТзОВ Парк Резорт Сервіс Плюс подало до Трускавецької міської ради заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га по бульвару Торосевича,5 у м. Трускавці для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов'язаної з експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець. До заяви долучено графічний матеріал з вказанням місця розташування земельної ділянки.

Рішенням п'ятдесят дев'ятої сесії сьомого демократичного скликання Трускавецької міської ради Львівської області від 30.07.2019 року №1428 Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці , відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс Плюс в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0480 га на бульварі Торосевича,5 для обслуговування нежитлової будівлі громадської вбиральні, пов'язаної із експлуатаційним режимом та охороною природніх і лікувальних факторів курорту Трускавець, в зв'язку з невідповідністю місця розташування цієї земельної ділянки вимогам законів (Закону України Про курорти , Закону України Про природно - заповідний фонд України , Земельному кодексу України), ця земельна ділянка знаходиться в межах 1-зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку - пам'ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включений в мережу територій і об'єктів природно - заповідного фонду Львівсько області.

Рада Міністрів Української РСР 16.12.1982 прийняла постанову № 614, якою затвердила положення про курорт Трускавець. В пункті 13 цього положення зазначено, що межі округу санітарної охорони курорту затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 9 листопада 1981 р. N 548. У межах першої зони санітарної охорони передбачено виділення і огородження території особливо суворого режиму, що включає в себе область формування і розвантаження мінеральної води Нафтуся .

Постановою Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки №548 від 09.11.1981 "Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області" затверджено в додатках до цієї постанови, зокрема, межі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець у Львівській області та план санітарно-оздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курорту Трускавець.

Земельна ділянка по бульвару Торосевича, 5 у м. Трускавець, на якій розташована нежитлова будівля громадської вбиральні знаходиться у межах першої санітарної зани охорони джерел мінеральних вод, що підтверджується викопіюванням з генерального плану м. Трускавця, затвердженого рішенням Трускавецької міської ради №233 від 21.11.2011року з нанесеною лінією межі 1- ї санітарної охорони джерел мінеральних вод та є комунальною власністю територіальної громади м. Трускавця.

09.10.1984 Львівською обласною радою прийнято рішення № 495 "Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області". Пунктом 1 цього рішення, серед іншого, вирішено затвердити мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення відповідно до діючої кваліфікації згідно з додатками № 1-4 до цього рішення.

Згідно з додатком № 3 до цього рішення в список державних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення включено курортний парк у місті Трускавці (центральна частина міста) площею 78,0 га. Відповідно до Плану парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва "Курортний парк" м. Трускавець нежитлова будівля по бульвару Торосевича, 5 у м. Трускавці розташований на території парку- пам'ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включено в мережу територій і об'єктів природно - заповідного фонду Львівської області Курортний парк , що не заперечується позивачем.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ч.1,2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до ч.1-3 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.1 Закону України Про курорти , курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні; лікувально-оздоровча місцевість - природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Відповідно до ст.27 Закону України Про курорти , метою санітарної охорони курортів є збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів. З цією метою в межах курорту встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

Округ санітарної охорони - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів. (ст.28 Закону України Про курорти ).

Округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона (зона суворого режиму); друга зона (зона обмежень); третя зона (зона спостережень) (ст.30 Закону України Про курорти ).

Відповідно до ст.31 Закону України Про курорти , перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів. На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється:

- користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс;

- прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій;

- спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту;

- скидання дренажно-скидних та стічних вод;

- влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо);

- влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників;

- проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю;

- постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної експертизи та оцінки впливу на довкілля виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали.

Постановою Верховної ради України № 1545-ХІІ від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Рада Міністрів Української РСР 16.12.1982 прийняла постанову № 614 "Про затвердження положень про курорти Трускавець і Слав'янськ", згідно якої затвердила положення про курорт Трускавець.

Відповідно до пункту 1 положення курорт Трускавець знаходиться у Львівській області і належить до курортів загальносоюзного значення.

Згідно з пунктом 2 положення курорт включає в себе:

- курортну зону, в якій розташовані природні лікувальні засоби, пристрої і споруди для їх використання, санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і культури, а також видовищні заклади, підприємства громадського харчування, торгівлі та побутового обслуговування, призначені для обслуговування осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку;

- зону, в якій знаходяться жилі будинки , громадські будівлі та споруди для населення, що постійно проживає на території курорту;

- зону, з якій розміщені централізовані господарські та технічні служби;

- зону лісопаркових насаджень і природних ландшафтів, зокрема зовнішній лісопарковий пояс та внутрішні озеленені ділянки між окремими зонами.

Пунктом 13 цього положення визначено, що межі округу санітарної охорони курорту затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 9 листопада 1981 р. N 548.

Відповідно до ст.47 ЗК України, до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Відповідно до ст.48 ЗК України, на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Відповідно до ст.3 Закону України Про природно - заповідний фонд України , до природно-заповідного фонду України належать:

- природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

- штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України Про природно - заповідний фонд України , для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

09.10.1984 Львівською обласною радою прийнято рішення № 495 "Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області". Пунктом 1 цього рішення, серед іншого, вирішено затвердити мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення відповідно до діючої кваліфікації згідно з додатками № 1-4 до цього рішення.

Згідно з додатком № 3 до цього рішення в список державних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення включено курортний парк у місті Трускавці (центральна частина міста) площею 78,0 га. Відповідно до Плану парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва "Курортний парк" м. Трускавець нежитлова будівля по бульвару Торосевича, 5 у м. Трускавці розташований на території парку- пам'ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включено в мережу територій і об'єктів природно - заповідного фонду Львівської області Курортний парк , що не заперечується позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до п. в ч.4. ст.83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.1,6 Постанови КМ України №2024 від 18.12.1998 Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів , з метою забезпечення охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО). У межах першого поясу зони санітарної охорони для підземних джерел водопостачання забороняється перебування сторонніх осіб, розміщення житлових та господарських будівель, застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення трубопроводів, видобування гравію чи піску та проведення інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов'язаних з будівництвом, реконструкцією та експлуатацією водопровідних споруд та мереж; скидання будь-яких стічних вод.

Рада Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла постанову № 548 від 09.11.1981 "Про межі округів і зон санітарної охорони курортів Трускавець Львівської області і Євпаторії у Кримській області", якою серед іншого затвердила межі округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець у Львівській області та план санітарно-оздоровчих заходів в округах та зонах санітарної охорони курорту Трускавець. Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР № 614 від 16.12.1982 курорт Трускавець визначено курортом загальносоюзного значення. В пункті 13 цього положення визначено, що межі округу санітарної охорони курорту затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 9 листопада 1981 р. N 548. З часу проголошення незалежності України нові законодавчі положення щодо встановлення чи зміни меж округів і зон санітарної охорони курорту Трускавець не приймалися. З огляду на це суд дійшов висновку, що перелічені вище постанови Ради Міністрів Української РСР є чинними на підставі положень постанови Верховної ради України № 1545-ХІІ від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

Відповідно до ст. 50 ЗУ Про охорону земель охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення здійснюється шляхом включення цих земель до складу екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викупу) для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на такі землі.

Відповідно до приписів статті 48 Земельного кодексу України, на територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони; у межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Викопіювання з генерального плану міста Трускавця підтверджує ту обставину, що земельна ділянка, на якій розташовано нежитлові приміщення по бульвару Торосевича 5 в місті Трускавець, знаходиться в першій зоні санітарної охорони мінеральних джерел Трускавецького родовища мінеральних вод та в межах парку- пам'ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, який включено в мережу територій і об'єктів природно - заповідного фонду Львівської області Курортний парк .

Суд враховує доводи відповідача про те, що діяльність позивача за своїм визначенням не пов'язана з охороною природних лікувальних властивостей з врахуванням виписки є ЄДРПОУ із зазначенням видів економічної діяльності останнього.

Щодо доводів позивача про те, що саме постановою Верховного Суду від 18.06.2018 року у справі №914/791/17 вказано про те, що судами не встановлено, що господарська діяльність відповідача негативно впливає чи може вплинути на стан першої санітарної зони охорони мінеральних джерел, суд такі відхиляє з огляду на те, що вказані обставини встановлені відносно іншої юридичної особи ТзОВ Парк Резорт Сервіс (ЄДРПОУ 40692653), в той час як позивачем у даній справі є ТзОВ Парк Резорт Сервіс Плюс (ЄДРПОУ 41946205). Окрім того, встановлені судом обставини ніяким чином не підтверджують того, чи діяльність ТзОВ Парк Резорт Сервіс Плюс є сумісною з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Відповідно до ч. 7. ст.78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Щодо доводів позивача про те, що саме листом ПрАТ Трускавецькурорт №595 від 21.11.2018, підтверджується те, що за час функціонування туалету по бульвару Торосевича,5 в м. Трускавці у вказаній нежитловій будівлі не було встановлено фактів заподіяння внаслідок цього будь - якої шкоди навколишньому природному середовищу, оскільки згідно Технічного паспорту нежитлова будівля обладнана системами водопостачання, водовідведення, електропостачання, вентиляції, які виготовлені із сертифікованих в Україні матеріалів і повністю відповідають санітарним нормам та правилам, викладеним у ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій , а саме у п.3 Громадські вбиральні розділу 9 Вимоги до проектування елементів благоустрою , такі судом не приймаються, оскільки не є належними, допустими доказами у справі.

В силу ст.31 Закону України "Про курорти", на території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної експертизи та оцінки впливу на довкілля виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали. Таких висновків позивачем не подавалось.

Щодо поданого позивачем висновку науково - правової експертизи від 21.02.2020.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку науково - правової експертизи від 21.02.2020року, складеному експертом кандидатом юридичних наук, доцентом К.В. Бондаренко, дане експертне дослідження проведено з метою аналізу правовідносин стосовно отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для подання висновку науково - правової експертизи до Львівського окружного адміністративного суду до адміністративної справи №1.380.2019.005250, проведеного за зверненням ТзОВ Парк Резорт Сервіс Плюс . Відповідно до висновків експерта, застосовуючи аналогію закону ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України до правовідносин щодо переходу права власності на розташовану під поверхнею цієї земельної ділянки нежитлову будівлю площею 123,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, бульвар Торосевича, 5, можна зробити висновок, що під час прийняття рішення від 30.07.2019 №1428 Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на бульварі Торосевича, 5 в м. Трускавці у Трускавецької міської ради не було правових підстав для відмови в наданні товариству з обмеженою відповідальністю Парк Резорт Сервіс Плюс - власнику нежитлової будівлі по бульвару Торосевича, 5 в м. Трускавці Львівської області дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування зазначеної нежитлової будівлі, розміщеної в межах 1-ї зони санітарної охорони мінеральних джерел та в межах парку - пам'ятки садово - паркового мистецтва місцевого значення, хоча б у мінімальних площах, передбачених державними будівельними, санітарними нормами та правилами.

Долучений висновок не відповідає вимогам встановленим ст.69,101, 104 КАС України.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.112 КАС України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:1) застосування аналогії закону чи аналогії права;2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст.113 КАС України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 та 75 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що врахування висновку експерта з питань права є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, такий висновок може стосуватися лише передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, питань - застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Натомість, наданий висновок експерта стосується питань застосування законодавства України, при цьому питання, визначені приписами пунктів 1, 2 частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах даної справи не виникали.

Наданий відповідачем висновок не є висновком експерта відповідно до ст. 101 КАС України або висновком експерта у галузі права відповідно до ст. 112 КАС України, не містить даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, тому не є допустимим доказом по справі.

З огляду на вищенаведене, наданий позивачем висновок науково - правової експертизи не приймається судом до уваги.

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року по справі № 826/6667/16 (номер провадження № К/9901/44343/18), від 29 січня 2020 року по справі № 640/19344/18, від 01.07.2020 у справі №640/8980/19, від 29.01.2020 у справі №640/19344/18.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач мав визначені ст.48 та частиною третьою статті 123 ЗК України правові підстави для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бульвару Торосевича 5 в м. Трускавці Львівської області для нежитлового приміщення - громадської вбиральні.

Отже, оскаржуване рішення Трускавецької міської ради відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийняте обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ЗК України.

З огляду на вищенаведене, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.03.2021 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна