Постанова

від 18.10.2023 по справі 520/15124/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 520/15124/2020

адміністративне провадження № К/9901/43745/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 (головуючий суддя - П`янова Я.В., судді - Любчич Л.В., Спаскін О.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут-сервіс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрут-сервіс" (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 29.04.2020 №UА100480/2020/610053/2, №UА100480/2020/610054/2, №UА100480/2020/610055/2, №UА100480/2020/610056/2, №UА100000/2020/100070/2, №UА100000/2020/100071/2, №UА100000/2020/100072/2, №UА100000/2020/100073/2.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 03.06.2021 у задоволенні позову відмовив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.11.2021 скасував рішення суду першої інстанції, прийняв нову постанову, якою позов Товариства задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 29.04.2020 №UА100480/2020/610053/2, №UА100480/2020/610054/2, №UА100480/2020/610055/2, №UА100480/2020/610056/2, №UА100000/2020/100070/2, №UА100000/2020/100071/2, №UА100000/2020/100072/2, №UА100000/2020/100073/2.

04.11.2021 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просив суд ухвалити додаткове судове рішення та стягнути на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Управління судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, в розмірі 37100,00 грн.

В обґрунтування заяви, заявник посилається на те, що судові витрати на професійну правничу допомогу в судах були фактично понесені, що підтверджується відповідними платіжними документами, на підставі відповідного договору про надання правничої допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій.

Другий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 15.11.2021 заяву Товариства задовольнив частково, ухвалив додаткове судове рішення, яким здійснив розподіл судових витрат та стягнув з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь Товариства витрати на правову допомогу адвоката у сумі 19600,00 грн. В іншій частині у задоволенні заяви відмовив.

Задовольняючи заяву частково, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним та не є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні в судах першої та апеляційної інстанцій не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорару адвоката, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги не є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві.

Не погодившись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства про стягнення судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає про необґрунтованість додаткової постанови, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано, що заявником надано докази в підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості. Вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що стягнуті витрати не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні не потребує значного часу надання адвокатом зазначених вище послуг є безпідставними та необґрунтованими, суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19. Також, скаржник вказує, що Митниця не подавала заперечення на заяву Товариства щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд, переглянувши додаткове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між адвокатом та позивачем укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 18.08.2020 №08/20/41202170.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката за вказаним договором позивачем надано до суду акт передачі-прийняття професійної правничої (правової) допомоги у справі №520/15124/2020 від 26.07.2021, рахунок від 26.07.2021 №26-07, платіжне доручення від 30.07.2021 №497. Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

За умовами договору адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання звертатися з адвокатськими запитами, складати відповідні документи, представляти інтереси клієнта в судах всіх інстанцій та юрисдикцій з питань, що стосуються оскарження в судовому порядку отриманих клієнтом від митних органів України в період з 23.04.2020 по 11.06.2020 рішень про коригування митної вартості товарів.

За актом передачі-прийняття професійної правничої (правової) допомоги у справі № 520/15124/2020 від 26.07.2021 адвокатським бюро надано клієнту такі послуги (із розрахунку 2000 грн за 1 годину надання послуг): попереднє вивчення наявних у клієнта документів митного оформлення, складення позовної заяви, копіювання доданих до неї матеріалів, засвідчення копій на суму 14000,00 грн; складання та направлення засобами «Електронного суду» заяви щодо усунення недоліків позовної заяви на суму 2000,00 грн; складення та направлення до суду відповіді на відзив на позовну заяву відповідача 6000,00 грн; участь у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції поза приміщенням суду 04.03.2021 на суму 1000,00 грн; складення додаткових пояснень щодо порушення відповідачем послідовності застосування методів визначення митної вартості товарів на суму 2000,00 грн; участь у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції поза приміщенням суду 12.05.2021 на суму 500,00 грн; участь у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції поза приміщенням суду 03.06.2021 на суму 1600,00 грн; складення та направлення апеляційної скарги на суму 10000,00 грн. Усього надано допомогу на суму 37100,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням від 30.07.2021 №497 оплата послуг здійснена позивачем на суму 37100,00 грн.

З акта передачі-прийняття професійної правничої (правової) допомоги від 26.07.2021 убачається, що адвокатом позивача вчинялись дії, перелік яких наведено у такому акті, зазначено час, затрачений на надання послуг, вартість 1 години виконання роботи та загальну вартість послуг за таким актом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вказана правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Разом із тим, чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 2 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам (засадам) адміністративного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 10 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 3, 6, 7, 8, 9 КАС України в узагальненому вигляді, при вирішенні адміністративного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, враховує завдання адміністративного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Згідно частини першої статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини сьомої статті 134 КАС України, відповідно до яких обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен був надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких Митниця мала заперечення, а саме - обставинам, вказаним Митницею у запереченні на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, на дату ухвалення оскаржуваного рішення заперечення від Митниці не надійшли, хоча були направлені відповідачем засобами поштового зв`язку 10.11.2021 згідно рекомендованого поштового відправлення № 0312408745987 (та були зареєстровані судом апеляційної інстанції 16.11.2021), проте 15.11.2021 судом апеляційної інстанції було зареєстроване клопотання Митниці про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції (надіслане відповідачем засобами поштового зв`язку 11.11.2021 згідно рекомендованого поштового відправлення № 0312408746169), в якому Митниця зазначала про бажання висловити свої доводи, міркування та заперечення щодо заяви Товариства, тоді як суд апеляційної інстанцій ухвалив оскаржуване судове рішення за відсутності заперечень Митниці, у зв`язку з чим оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а додаткова постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» задовольнити частково.

Додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова