Рішення

від 19.09.2023 по справі 699/1111/20

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/1111/20

Номер провадження № 2/699/89/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2023 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Літвінової Г.М., секретаря судового засідання Сміян А.В., за участю прокурора Савченко І.М., представника відповідача Милаш Г.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Першого заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської районної ради до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшов позов першого заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської районної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.

Позовна заява мотивована тим, що у ході дослідження даних Єдиного державного реєстру судових рішень було встановлено, що судовим рішенням частково задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Корсунь-Шевченківської районної ради про визнання протиправним і скасування розпорядження про її звільнення.

Так, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 по справі № 2340/4389/18 визнано протиправним та скасувати розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області № 48-к від 11.10.2018 про звільнення ОСОБА_3 з посади керуючої справами районної ради. Поновлено ОСОБА_3 на посаді керуючої справами Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області з 13.10.2018. Стягнути з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 201404 грн 29 коп. з утриманням із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 апеляційні скарги ОСОБА_3 та Корсунь-Шевченківської районної ради залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у вказаній справі залишено без змін.

Крім того, додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 у справі №2340/4389/18 стягнуто з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29727 гри. 46 коп. з утриманням із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Указані рішення Черкаського окружного адміністративного суду набрали законної сили.

На виконання указаних рішень з казначейського рахунку ГУДКСУ у Черкаській області, який рахується за Корсунь-Шевченківською районною радою виплачено ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 231131,75 грн.

У позові зазначено, що порушення, яке зумовило виплату коштів звільненому працівнику за час вимушеного прогулу, допущено з вини голови Корсунь-Шевченківської районної ради ОСОБА_1 , який видав незаконне розпорядження про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Оскільки звільнення ОСОБА_2 здійснено з порушенням закону, що встановлено рішенням суду, то на думку позивача на ОСОБА_1 як на особу, за розпорядженням якої проведено звільнення, має бути покладений обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну Корсунь-Шевченківській районній раді.

З урахуванням указаного позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Корсунь-Шевченківської районної ради завдану ним внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду у сумі 231131,75 грн та на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 3466,96 грн.

25.06.2021 здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи Корсунь-Шевченківської районної ради (позивача у справі). Черкаська районна рада є правонаступником всього майна, прав і обов`язків Корсунь-Шевченківської районної ради.

Ураховуючи викладене судом залучено до участі у справі у якості правонаступника позивача Черкаську районну раду.

З позовом до суду звертався перший заступник керівника Смілянської окружної прокуратури Слюсар І., проте у зв`язку з реформою в системі прокуратур участь у розгляді справи беруть прокурори Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд у загальному позовному порядку.

Представник відповідача адвокат Милаш Г.М. подала відзив на позовну заяву, за змістом якого захищати інтереси держави повинні відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Представник відповідача не вбачає в діях Корсунь-Шевченківської районної ради проявів бездіяльності, на як вказує прокурор, оскільки Корсунь-Шевченківською районною радою з квітня 2020 року по вересень 2020 року відбувався судовий спір про протиправність дій Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо здійснення 30.04.2020 безспірного списання коштів місцевого бюджету Корсунь-Шевченківської районної ради на підставі заяви ОСОБА_2 від 13.04.2020 про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 2340/4389/18.

На думку представника відповідача прокурор повинен був повідомити відповідний орган про свій намір пред`явити позов в інтересах цього органу з таким розрахунком, щоб цей орган мав можливість протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом. При цьому, державному органу також має бути надана можливість призначити перевірку фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинити дії для виправлення ситуації, у тому числі пред`явити позов чи надати аргументовану відповідь про відсутність порушення чи не бажання звертатись до суду.

Однак у період надання відповіді Корсунь-Шевченківською районною радою, а саме 23.11.2020, ще тривав вище вказаний судовий спір між Корсунь-Шевченківською районною радою та Управлінням Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області.

Таким чином, на думку сторони відповідача, розумний строк не сплив, тому бездіяльність з боку компетентного органу та порушення інтересів держави не відбулося, з огляду на що звернення прокурора в інтересах держави з даним позовом є передчасним та поданим особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Крім того, у відзиві на позов представник відповідача звертала увагу суду, що позовна заява підписана першим заступником керівника Звенигородської місцевої прокуратури І.Слюсарем, у той час як матеріали справи не містять документів на підтвердження повноважень вказаної службової особи, права підпису позовної заяви та територіальної юрисдикції між Звенигородською місцевою прокуратурою та Корсунь-Шевченківським районом Черкаської області.

Водночас, сторона відповідача зазначає, що у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду не встановлено особу, з вини якої відбулося звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, а отже і ступінь вини ОСОБА_1 судом також не встановлена. Вина службової особи повинна бути встановлена в акті за результатами службового розслідування, яке районною радою не проводилося, а прокуратурою не ініціювалося.

При цьому сторона відповідача вказує, що прокурор не обґрунтував суму, яку він просить стягнути з відповідача.

При цьому, у суму стягнення прокурор включив розмір військового збору, податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок 8,41 % з середнього заробітку за час вимушеного прогулу, військовий збір та податок на доходи з безспірного стягнення коштів у розмірі 57288,70 грн, які перераховані до бюджету. Проте, на думку сторони відповідача, відшкодуванню підлягає лише шкода, завдана працівнику.

З урахуванням зазначеного представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Щодо стягнення з відповідача судового збору адвокат зазначила, що ОСОБА_1 є особою з 2 групою інвалідності, тому на підставі Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.

Відповідно до змісту відповіді на відзив на позов розпорядження про звільнення ОСОБА_2 підписане головою районної ради Заболотнім В.І., рішенням Черкаського окружного адміністративного суду указане розпорядження визнано незаконним та скасовано. ОСОБА_2 поновлено на роботі та стягнуто на її користь з районної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу. Факт сплати указаних коштів підтверджується відповідними квитанціями, тому збитки, завдані бюджету, слід відшкодувати, стягнувши їх з відповідача.

Щодо повноважень прокурора на пред`явлення цього позову прокурор зазначив, що ураховуючи бездіяльність компетентного органу, з метою недопущення порушення інтересів держави, у визначеному законом порядку прокурор ініціював указане судове провадження.

У подальшому представник відповідача адвокат Милаш Г.М. подала до суду заперечення на відзив на позов, які за змістом аналогічні відзиву на позов.

Про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні прокурор Савченко І.М. позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Милаш Г.А. надала до матеріалів справи письмові пояснення, позов не визнала, у його задоволенні просила відмовити повністю.

Свою позицію у справі сторона відповідача обґрунтовує тим, що на виконання рішення суду у справі № 2340/4389/18 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету з рахунку Корсунь-Шевченківської районної ради ОСОБА_2 були виплачені грошові кошти в розмірі 148516,42 грн та 23930,61 грн, а 57288,70 грн були перераховані до бюджету як податки та інші платежі.

Сторона відповідача вважає, що оскільки рішенням суду не встановлено вини ОСОБА_1 як посадової особи державного органу, дії якої призвели до збитків державного бюджету, обов`язково мало бути проведене службове розслідування з метою виявлення причетних до цього посадових/службових осіб. На думку сторони відповідача лише службовим розслідуванням можливо встановити чи був відповідач винним у незаконному звільненні працівника, однак матеріали справи не містять документа (акт службового розслідування) який міг би довести, що саме ОСОБА_1 завдав збитків державному бюджету.

У судовому засіданні протокольною ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача щодо огляду оригіналів документів, копії яких надані прокурором у якості доказів, які стосуються виконання виконавчих листів у судовій справі №2340/4389/18 щодо стягнення з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області грошових коштів у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_4 . Представник Державної казначейської служби України Болілий Б.О. у судовому засіданні надав для огляду указані оригінали документів. Суд установив, що наявні у справі копії відповідають оригіналам.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, допитавши свідка, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого.

З позовом до суду в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської районної ради, правонаступником якої є Черкаська районна рада, звернувся перший заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави, який просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Корсунь-Шевченківської районної ради завдану відповідачем внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в розмірі 231131,75 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 3ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів 1) не здійснює або 2) неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також 3) у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Перший та другий виключні випадки передбачають наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а третій - відсутність такого органу.

Суд не аналізує підстави для третього випадку, оскільки прокурор прямо зазначає у позові, що належним позивачем у цій справі є Корсунь-Шевченківська районна рада.

У перших двох випадках прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює цей захист неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання сторонами бюджетних правовідносин, раціональне використання бюджетних коштів, виконання економічних програм щодо розвитку освітньої сфери та забезпечення економічної стабільності загалом.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об`єктів державної власності.

Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов`язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою.

У даному випадку витрачання бюджетних коштів на виплату ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу беззаперечно порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі суд встановив таке.

Прокурор направив лист від 17.11.2020 за №31/2-811вих-20 (а.с. 116, т. 1) до Корсунь-Шевченківської районної ради з запитом про те, чи буде Корсунь-Шевченківська районна рада звертатися до суду про стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу шкоди у розмірі 231131,75 грн, завданої ним внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_4 .

Корсунь-Шевченківська районна рада у відповідь на лист прокурора 23.11.2020 повідомила, що «не зверталася та не буде звертатися» з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_5 в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок звільнення ОСОБА_4 . Причини такого рішення у відповіді не наведені (т. 1, а.с. 117).

Звенигородська місцева прокуратура своїм листом від 10.12.2020 № 312-826вих20 повідомила Корсунь-Шевченківську районну раду Черкаської області про здійснення підготування позовної заяви в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської районної ради. У цьому ж листі повідомлено, що вирішується питання про скерування цього позову до місцевого суду (т. 1, а.с. 119).

Позов було подано до суду 28.12.2020 тобто через два тижні після повідомлення суб`єкта владних повноважень про здійснення підготовки позовної заяви. За цей час жодних заперечень, відповідей тощо суб`єкта владних повноважень не висловив.

Суд критично ставиться до тверджень сторони відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у зв`язку з тим, що Корсунь-Шевченківська районна рада у червні 2020 року звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області.

Так, у межах цього судового спору Корсунь-Шевченківська районна рада просила:

- визнати протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо здійснення безспірного списання коштів місцевого бюджету Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на підставі заяви ОСОБА_3 від 13.04.2020 про виконання судового рішення від 23.12.2019 у справі № 2340/4389/18;

- зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області утриматися від вчинення дій щодо здійснення безспірного списання коштів місцевого бюджету Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на підставі заяви ОСОБА_3 про виконання додаткового рішення суду від 13.04.2020 у справі № 2340/4389/18.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі № 580/2186/20 відмовлено в задоволенні вказаного позову.

Водночас, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі № 580/2186/20, визнано протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо здійснення 30.04.2020 безспірного списання коштів місцевого бюджету Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на підставі заяви ОСОБА_3 від 13.04.2020 про виконання судового рішення від 23.12.2019 у справі №2340/4389/18.

Згідно з рішенням суду, у зв`язку з зупиненням з 18.04.2020 повноважень органів казначейської служби щодо здійснення безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, колегія суддів вважає, що в Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області у квітні 2020 року були відсутні повноваження на здійснення заходів безспірного списання коштів на підставі зави ОСОБА_3 від 13.04. 2020. Однак, ураховуючи, що безспірне списання коштів на підставі заяви ОСОБА_3 від 13.04.2020 станом на час набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ не було здійснено, колегія суддів виснувала, що відповідно до пп. 4 п. 13 Порядку № 845 Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області зобов`язане було зупинити безспірне списання коштів на підставі заяви ОСОБА_3 від 13.04.2020 у зв`язку з наявністю інших передбачених законом обставин. Однак, таких дій не здійснило. Водночас, постановою суду не зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області повернути кошти зворотнім шляхом, а тому рішення суду від 23.12. 2019 у справі № 2340/4389/18 є фактично виконаним, а отже позивачу була завдана шкода.

Колегія суддів у вказаній постанові від 03.12.2020 у справі № 580/2186/20 зазначає, що в даному випадку зупинення повноважень відповідача щодо безспірного списання коштів не скасовує виконання рішення суду, а лише відстрочує його на певний строк.

Таким чином, обраний спосіб судового захисту Корсунь-Шевченківської районної ради у даній справі не був спрямований на відшкодування завданої шкоди. Крім того, незвернення до суду про стягнення шкоди у порядку регресу протягом 1 року призвело б до спливу строків позовної давності.

Таким чином, невжиття Корсунь-Шевченківською районною радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, правильно кваліфіковано прокурором як бездіяльність відповідного органу, у зв`язку з чим у прокурора були наявні підстави для здійснення представництва.

Відповідно до п. 11 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» участь у розгляді позовів у місцевих загальних судах забезпечувати окружним прокуратурам за місцем розташування суду.

Таким чином, оскільки справа розглядається в Корсунь-Шевченківському районну суді, що розташований в м. Корсунь-Шевченківський, участь у розгляді вказаного позову брала прокурор Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури.

Щодо суті спору суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Корсунь-Шевченківської районної ради Заболотнього В.І. від 11.10.2018 № 48-к звільнено ОСОБА_2 з посади керуючої справами районної ради з 12.10.2018 у зв`язку із систематичним невиконанням нею без поважних причин покладених на неї посадових обов`язків та правил внутрішнього трудового розпорядку (т. 1, а.с. 42).

Суд в рамках цієї справи не досліджує матеріали, що стосуються обставин та підстав звільнення ОСОБА_2 , оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 по справі № 2340/4389/18 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області № 48-к від 11.10.2018 про звільнення ОСОБА_3 з посади керуючої справами районної ради. Поновлено ОСОБА_3 на посаді керуючої справами Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області з 13.10.2018. Стягнуто з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 201404,29 грн з утриманням із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів (т. 1, а.с. 13-26).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 апеляційні скарги ОСОБА_3 та Корсунь-Шевченківської районної ради залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у вказаній справі залишено без змін (т. 1, а.с. 27-38).

Крім того, додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 у справі № 2340/4389/18 стягнуто з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29727,46 гри з утриманням із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів (т. 1, а.с. 39-41).

Указані рішення Черкаського окружного адміністративного суду набрали законної сили, тому на їх підставі видано виконавчі листи (т. 1, а.с. 59, 69).

Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області від 09.11.2020 за № 31/2-800вих-20 на виконання указаних рішень Черкаського окружного адміністративного суду Корсунь-Шевченківською районною радою виплачено ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 201404,29 грн та 29727,46 грн, що в загальному розмірі становить 231131,75 грн (т. 1, а.с. 55).

Проте відповідно до змісту доданих до цього листа платіжних документів убачається наступне:

- відповідно до меморіального ордера від 24.09.2020 № 2 (#78893020) Корсунь-Шевченківському районною радою сплачено на користь УК у Корсунь-Шевченківському районі податок на доходи із безспірного стягнення коштів згідно з виконавчим листом від 28.05.2020 по справі № 2340/4389/18 у розмірі 5350,94 грн (т. 1, а.с. 56);

- відповідно до меморіального ордера від 24.09.2020 № 3 (#78906674) Корсунь-Шевченківському районною радою сплачено на користь УК у Корсунь-Шевченківському районі військовий збір із безспірного стягнення коштів згідно з виконавчим листом від 28.05.2020 по справі № 2340/4389/18 у розмірі 445,91 грн (т. 1, а.с. 57);

- відповідно до меморіального ордера від 24.09.2020 № 1 (#78877063) Корсунь-Шевченківському районною радою сплачено на користь ОСОБА_2 безспірне стягнення коштів згідно з виконавчим листом від 28.05.2020 по справі № 2340/4389/18 у розмірі 23930,61 грн (т. 1, а.с. 58);

- відповідно до меморіального ордера від 29.04.2020 № 1 (#36245842) Корсунь-Шевченківському районною радою сплачено на користь ОСОБА_2 безспірне стягнення коштів згідно з виконавчим листом від 08.04.2020 по справі № 2340/4389/18 у розмірі 148516,42 грн (т. 1, а.с. 60);

- відповідно до платіжного доручення від 30.04.2020 № 67 Корсунь-Шевченківському районною радою сплачено на користь УК у Корсунь-Шевченківському районі військовий збір із середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно з рішенням суду від 23.12.2019 по справі № 2340/4389/18 у розмірі 2767,39 грн (т. 1, а.с. 61);

- відповідно до платіжного доручення від 30.04.2020 № 69 Корсунь-Шевченківському районною радою сплачено на користь ГУ ДПС у Черкаській області єдиний внесок 8,41 % на середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно з рішенням суду від 23.12.2019 по справі № 2340/4389/18 у розмірі 15515,82 грн (т. 1, а.с. 62);

- відповідно до платіжного доручення від 30.04.2020 № 68 Корсунь-Шевченківському районною радою сплачено на користь УК у Корсунь-Шевченківському районі податок на доходи фізичних осіб із середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно з рішенням суду від 23.12.2019 по справі № 2340/4389/18 у розмірі 33208,64 грн (т. 1, а.с. 63).

Таким чином на користь ОСОБА_2 перераховано кошти у розмірі 172447,03 грн та сплачено податки і збори у розмірі 57288,70 грн. Тобто на виконання судових рішень по справі № 2340/4389/18 Корсунь-Шевченківською районною радою за рахунок коштів державного бюджету сплачено кошти у загальному розмірі 229735,73 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень, що набрали законної сили, для інших судів визначається законом. Аналогічна норма викладена в ч. 1 ст. 18 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Скасоване в судовому порядку розпорядження Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області від 11.10.2018 № 48-к «Про звільнення ОСОБА_2 » було видано головою ради відповідачем ОСОБА_1 .

Отже, не підлягає доказуванню та є доведеним той факт, що видане відповідачем розпорядження від 11.10.2018 № 48-к про звільнення ОСОБА_2 є незаконним.

Таким чином стороною позивача доведено, що дії відповідача зумовили виплату на користь незаконно звільненої та в подальшому поновленої на роботі ОСОБА_2 грошових коштів у відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 229735,73 грн.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівника передбачені у ст. 130 КЗпП України, відповідно до якої працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно з п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 11.11.1992 № 9 при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11.04.1992) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

При цьому, винна у незаконному звільненні особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі.

Положення даної норми законодавства спрямовані на забезпечення гарантій трудових прав працівників з метою захисту останніх від неправомірних дій роботодавців щодо незаконних звільнень. Саме тому законодавцем покладено обов`язок на особу, за наказом якої працівника звільнено з порушенням закону, відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну установі виплатою звільненому працівнику коштів за час вимушеного прогулу.

Пунктом 8 ст. 134 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Таким чином, оскільки звільнення ОСОБА_6 було здійснено за розпорядженням відповідача з порушенням закону, що встановлено рішенням суду, то на ОСОБА_1 має бути покладений обов`язок в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну Корсунь-Шевченківській районній раді.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 161/6047/16-ц.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно з ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 21.12.2016 у справі № 675/28/15-ц.

Грошові кошти на виконання судового рішення стягувалися з Корсунь-Шевченківської районної ради 29.04.2020, 30.04.2020 та 24.09.2020, а позов подано до суду 28.12.2020. Отже позов пред`явлено в межах строку позовної давності, що було предметом дослідження під час здійснення судового розгляду.

Ураховуючи все вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню у межах доведених позивачем сум, а саме з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Черкаської районної ради шкода, завдана внаслідок незаконного звільнення працівника, у загальному розмірі 229735,73 грн.

Водночас, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях оскільки є особою з інвалідністю ІI групи, що підтверджується його пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.12.2023.

Судові витрати у виді сплаченого прокурором судового збору слід компенсувати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в розмірі 99,4% від ціни позову, то на користь прокуратури слід частково компенсувати суму сплаченого судового збору у розмірі 3446,16 грн, що складає 99,4 % від сплаченого розміру судового збору.

Керуючись ст.ст. 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 269, 273, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Першого заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської районної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської районної ради завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду у розмірі 229735,73 (двісті двадцять девять тисяч сімсот тридцять п`ять грн. 73 коп) грн.

На користь Черкаської обласної прокуратури частково компенсувати за рахунок держави судовий збір у розмірі 3446,16 (три тисячі чотириста сорок шість грн. 16 коп) грн, сплачений відповідно до платіжного доручення від 10.12.2020 № 2163 у розмірі 997,97 грн та платіжного доручення від 10.12.2020 № 2159 у розмірі 2469,00 грн (платіжні доручення долучені до матеріалів судової справи № 699/1111/20).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Особа, яка подала позов (з правами позивача): Перший заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури Слюсар І., вул. Софії Терещенко, 40-а, м.Звенигородка, Черкаська область, 20200, інші дані суду не відомі.

Позивач: Черкаська районна рада, код ЄДРПОУ 25659510, місцезнаходження: вул.В`ячеслава Чорновола, 157, м. Черкаси, Черкаська область, 18003, інші дані суду не відомі.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі.

Повний текст рішення складено 02.10.2023.

СуддяЛітвінова Г.М.