Постанова

від 24.01.2024 по справі 699/1111/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 699/1111/20Провадження № 22-ц/821/50/24категорія 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретаря: Ярошенко Б.М.

учасники справи:

позивач: Перший заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської районної ради;

відповідач: ОСОБА_1 ;

представник відповідача адвокат Милаш Галина Анатоліївна

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Милаш Галини Анатоліївни на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року у справі за позовом Першого заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської районної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.

в с т а н о в и в :

Описова частина

У грудні 2020 року Перший заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської районної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.

Позовна заява мотивована тим, що у ході дослідження даних Єдиного державного реєстру судових рішень було встановлено, що судовим рішенням частково задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Корсунь-Шевченківської районної ради про визнання протиправним і скасування розпорядження про її звільнення.

Так, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області № 48-к від 11.10.2018 року про звільнення ОСОБА_3 з посади керуючої справами районної ради. Поновлено ОСОБА_3 на посаді керуючої справами Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області з 13.10.2018 року. Стягнуто з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 201404,29 грн. з утриманням із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Корсунь-Шевченківської районної ради залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року у вказаній справі залишено без змін.

Крім того, додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року стягнуто з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29727, 460 грн. з утриманням із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Вказані рішення Черкаського окружного адміністративного суду набрали законної сили.

На виконання вказаних рішень з казначейського рахунку ГУ ДКСУ у Черкаській області, який рахується за Корсунь-Шевченківською районною радою виплачено ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 231 131, 75 грн.

Позивач зазначає, що порушення, яке зумовило виплату коштів звільненому працівнику за час вимушеного прогулу, допущено з вини голови Корсунь-Шевченківської районної ради ОСОБА_1 , який видав незаконне розпорядження про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Оскільки звільнення ОСОБА_2 здійснено з порушенням закону, що встановлено рішенням суду, то на думку позивача на ОСОБА_1 як на особу, за розпорядженням якої проведено звільнення, має бути покладений обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну Корсунь-Шевченківській районній раді.

З урахуванням вказаного, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Корсунь-Шевченківської районної ради завдану, ним внаслідок незаконного звільнення працівника, шкоду у сумі 231 131,75 грн. та на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 3466,96 грн.

25.06.2021 року здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи Корсунь-Шевченківської районної ради (позивача у справі). Черкаська районна рада є правонаступником всього майна, прав і обов`язків Корсунь-Шевченківської районної ради.

Ухвалою суду 26.10.2021 року залучено Черкаську районну раду до участі у справі в якості правонаступника позивача (Корсунь-Шевченківської районної ради).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року позов Першого заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської районної ради задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Черкаської районної ради завдану, внаслідок незаконного звільнення працівника, шкоду у розмірі 229 735,73 грн.

На користь Черкаської обласної прокуратури частково компенсовано за рахунок держави судовий збір у розмірі 3446,16 грн.

Рішення судупершої інстанції,зокрема,мотивовано тим,що з позовом до суду в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської районної ради, правонаступником якої є Черкаська районна рада, звернувся перший заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави, який просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Корсунь-Шевченківської районної ради завдану відповідачем внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в розмірі 231131,75 грн.

Невжиття Корсунь-Шевченківською районною радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, правильно кваліфіковано прокурором як бездіяльність відповідного органу, у зв`язку з чим у прокурора були наявні підстави для здійснення представництва.

Позивачем доведено, що дії відповідача зумовили виплату на користь незаконно звільненої та в подальшому поновленої на роботі ОСОБА_2 грошових коштів у відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 229735,73 грн.

А тому, звільнення ОСОБА_2 було здійснено за розпорядженням відповідача з порушенням закону, що встановлено рішенням суду, то на ОСОБА_1 має бути покладений обов`язок в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну Корсунь-Шевченківській районній раді.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Милаш Г.А. оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі просила рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19.09.2023 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скаргамотивована тим,що рішення суду прийняте без врахування всіх обставин справи, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Зазначає, що недотримання прокурором ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», передчасне звернення з позовом з недотриманням розумних строків, відсутність у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави, не доведення прокурором виключного випадку на звернення в порядку ст. 131-1 Конституції України.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому засіданні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог не здійснює захисту держави або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен довести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, передчасне подання прокурором позову виключає можливість подальшого захисту державних інтересів безпосередньо відповідним державним органом навіть при наявності відповідного бажання у нього.

Пред`являючи позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника до відповідача ОСОБА_4 , прокурором звертається увага на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року, на підставі якого стягнуто з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 231131,75 грн. з утриманням із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язків платежів.

Звертає увагу суду на те, що в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2023 року не встановлено особу з вини якої відбулося незаконне звільненням ОСОБА_2 із займаної посади, а отже і ступінь вини ОСОБА_1 . Вина службової особи повинна бути встановлена в акті розслідування та у відповідності до проведеного службового розслідування, яке Корсунь-Шевченківською районною радою не проводилось, прокуратурою не ініціювалось.

Разом із цим, першим заступником керівника Звенигородської місцевої прокуратури ставиться питання про відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника в сумі 231131,75 грн.

Вважає, що прокурором не обґрунтовано вказано суму, оскільки в позовній заяві містить лише один абзац, що стосується суми з посиланням лише на факт стягнення коштів з бюджетних асигнувань Корсунь-Шевченківської районної ради та долученими платіжними дорученнями. Разом із цим, прокурором не звернута увага формулювання стягнення коштів, «з утриманням із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів», що ніяким чином не стосується стягнення коштів на користь ОСОБА_2 .

На виконання рішення суду з рахунку Корсунь-Шевченківської районної ради сума виплачена ОСОБА_2 в розмірі 148516,42 грн. та 23930,61 грн., все інше податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Таким чином, незважаючи на те, що сума зменшується, вона ніяким чином не погіршує становище ні працівника, ні установи, бо податки повернулися. Якби працівник просто отримував заробітну плату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримав би з урахуванням обов`язкових податків та платежів. Суми, які суд визначає для стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується без віднімання сум податку та зборів. Податки і збори повинен нараховувати роботодавець під час виконання рішення суду. Тобто, сума призначена судом, як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків та зборів.

А тому сума 57288,70 грн. податків та інших обов`язкових платежів. Які були перераховані до бюджету, а не ОСОБА_2 не повинні враховуватись до загальної суми стягнутої шкоди.

Таким чином, Корсунь-Шевченківським судом не було надано належну правову оцінку доводам викладеним відповідачем, неповно досліджено докази у справі, а рішення суду прийняте з невідповідністю висновків суду фактичними обставинами справи, з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відзиви на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду, Смілянська окружна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 19.09.2023 року залишити без змін.

Так, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача вказує, що на думку відповідача, прокурором при зверненні з позовом до суду не дотримано вимоги ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та не доведено право на звернення до суду в інтересах держави в даному випадку.

Звертаючись до відповідного суду із заявою про захист державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та правопорядку. Прокурор особливий суб`єкт цивільного процесу і його участь у цивільному судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у виключних випадках і порядку, передбачених законом. Тобто функція представництва інтересів держави у суді є для органів прокуратури конституційною.

Вказує, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У даному випадку прокурор при поданні позовної заяви обґрунтовував неналежність здійснення захисту інтересів держави компетентним органом.

Щодо невідповідності суми стягнення коштів та наявності підстав для зменшення розміру відшкодування шкоди, зазначає, що Корсунь-Шевченківською районною радою на виконання рішень у справі виплачено ОСОБА_2 за рахунок коштів державного бюджету 172447,03 грн. та сплачено податки і збори у розмірі 57288,70 грн. В сукупності сплачено кошти у сумі 229735,70 грн., що доведена та підтверджена даними меморіального ордера та платіжними дорученнями.

Крім того, звертає увагу на те, що платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи та викликали сумнів у відповідача щодо їх належності, за клопотанням прокурора були надані сторонам представником Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі для огляду в суді.

Враховуючи вказане, рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 19.09.2023 року, яким задоволено частково позовні вимоги першого заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської районної ради є законним та таким, яке прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З позовом до суду в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської районної ради, правонаступником якої є Черкаська районна рада, звернувся перший заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави, який просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Корсунь-Шевченківської районної ради завдану відповідачем внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в розмірі 231131,75 грн.

Щодо повноважень прокурора.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною другоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 3ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другоюстатті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12розділу III ЦПК України(стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені уЗаконі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів 1) не здійснює або 2) неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також 3) у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Перший та другий виключні випадки передбачають наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а третій - відсутність такого органу.

Суд не аналізує підстави для третього випадку, оскільки прокурор прямо зазначає у позові, що належним позивачем у цій справі є Корсунь-Шевченківська районна рада.

У перших двох випадках прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює цей захист неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначила про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21) зауважила, що у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання сторонами бюджетних правовідносин, раціональне використання бюджетних коштів, виконання економічних програм щодо розвитку освітньої сфери та забезпечення економічної стабільності загалом.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об`єктів державної власності.

Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов`язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою.

У даному випадку витрачання бюджетних коштів на виплату ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу беззаперечно порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Прокурор направив лист від 17.11.2020 року за №31/2-811вих-20 (а.с. 116, т. 1) до Корсунь-Шевченківської районної ради з запитом про те, чи буде Корсунь-Шевченківська районна рада звертатися до суду про стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу шкоди у розмірі 231131,75 грн., завданої ним внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_5 .

Корсунь-Шевченківська районна рада у відповідь на лист прокурора 23.11.2020 року повідомила, що не зверталася та не буде звертатися з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок звільнення ОСОБА_5 . Причини такого рішення у відповіді не наведені (а.с. 117, т.1).

Звенигородська місцева прокуратура своїм листом від 10.12.2020 року № 312-826 вих20 повідомила Корсунь-Шевченківську районну раду Черкаської області про здійснення підготування позовної заяви в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської районної ради. У цьому ж листі повідомлено, що вирішується питання про скерування цього позову до місцевого суду (а.с. 119, т. 1).

Позов було подано до суду 28.12.2020 року тобто через два тижні після повідомлення суб`єкта владних повноважень про здійснення підготовки позовної заяви. За даний період заперечень, відповідей суб`єкт владних повноважень не висловив.

Саме з урахуванням сукупності зазначених обставин слід констатувати, що прокурор у справі № 699/1111/20 належно виконавпередбачений ч. 4 ст. 23 Закону № 1697-VIIобов`язок щодо повідомлення компетентного органу про намір звернутися до суду.

Щодо тверджень апелянта про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у зв`язку з тим, що Корсунь-Шевченківська районна рада у червні 2020 року звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, колегія суддів зазначає наступне.

У вищезазначеній справі Корсунь-Шевченківська районна рада просила:

визнати протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо здійснення безспірного списання коштів місцевого бюджету Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на підставі заяви ОСОБА_3 від 13.04.2020 року про виконання судового рішення від 23.12.2019 року у справі № 2340/4389/18;

зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області утриматися від вчинення дій щодо здійснення безспірного списання коштів місцевого бюджету Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на підставі заяви ОСОБА_3 про виконання додаткового рішення суду від 13.04.2020 року у справі № 2340/4389/18.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року по справі № 580/2186/20 відмовлено в задоволенні позову.

Разом з тим, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 року у справі № 580/2186/20, визнано протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо здійснення 30.04.2020 року безспірного списання коштів місцевого бюджету Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на підставі заяви ОСОБА_3 від 13.04.2020 року про виконання судового рішення від 23.12.2019 року у справі №2340/4389/18.

Згідно з рішенням суду, у зв`язку з зупиненням з 18.04.2020 року повноважень органів казначейської служби щодо здійснення безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, колегія суддів вважала, що в Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області у квітні 2020 року були відсутні повноваження на здійснення заходів безспірного списання коштів на підставі зави ОСОБА_3 від 13.04.2020 року. Однак, ураховуючи, що безспірне списання коштів на підставі заяви ОСОБА_3 від 13.04.2020 року станом на час набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ не було здійснено, колегія суддів зазначила, що відповідно до пп. 4 п. 13 Порядку № 845 Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області зобов`язане було зупинити безспірне списання коштів на підставі заяви ОСОБА_3 від 13.04.2020 року у зв`язку з наявністю інших передбачених законом обставин. Однак, таких дій не здійснило. Водночас, постановою суду не зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області повернути кошти зворотнім шляхом, а тому рішення суду від 23.12.2019 року у справі № 2340/4389/18 є фактично виконаним, а отже позивачу була завдана шкода.

Колегія суддів у вказаній постанові від 03.12.2020 року у справі № 580/2186/20 зазначає, що в даному випадку зупинення повноважень відповідача щодо безспірного списання коштів не скасовує виконання рішення суду, а лише відстрочує його на певний строк.

Таким чином, обраний спосіб судового захисту Корсунь-Шевченківської районної ради у даній справі не був спрямований на відшкодування завданої шкоди. Крім того, не звернення до суду про стягнення шкоди у порядку регресу протягом одного року призвело б до спливу строків позовної давності.

Таким чином, невжиття Корсунь-Шевченківською районною радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, правильно кваліфіковано прокурором як бездіяльність відповідного органу, у зв`язку з чим у прокурора були наявні підстави для здійснення представництва.

Відповідно до п. 11 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» участь у розгляді позовів у місцевих загальних судах забезпечувати окружним прокуратурам за місцем розташування суду.

Таким чином, оскільки справа розглядається в Корсунь-Шевченківському районну суді, що розташований в м. Корсунь-Шевченківський, участь у розгляді вказаного позову брала прокурор Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури.

Вказані обставини підтверджують підстави для представництва інтересів Корсунь-Шевченківською районною радою у цій справі, а також дотримання прокурором порядку, визначеного устатті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Що стосується заявлених вимог.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

У частині другійстатті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Корсунь-Шевченківської районної ради Заболотнього В.І. від 11.10.2018 року № 48-к звільнено ОСОБА_2 з посади керуючої справами районної ради з 12.10.2018 року у зв`язку із систематичним невиконанням нею без поважних причин покладених на неї посадових обов`язків та правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 42, т. 1).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року по справі № 2340/4389/18 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області № 48-к від 11.10.2018 року про звільнення ОСОБА_3 з посади керуючої справами районної ради. Поновлено ОСОБА_3 на посаді керуючої справами Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області з 13.10.2018 року. Стягнуто з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 201404, 29 грн. з утриманням із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів (а.с. 13-26, т. 1).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 апеляційні скарги ОСОБА_3 та Корсунь-Шевченківської районної ради залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у вказаній справі залишено без змін (т. 1, а.с. 27-38).

Крім того, додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року у справі № 2340/4389/18 стягнуто з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29727,46 грн. з утриманням із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів (а.с. 39-41, т. 1).

Указані рішення Черкаського окружного адміністративного суду набрали законної сили, тому на їх підставі видано виконавчі листи (а.с. 59, 69, т. 1).

Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області від 09.11.2020 року за № 31/2-800вих-20 на виконання вказаних рішень Черкаського окружного адміністративного суду Корсунь-Шевченківською районною радою виплачено ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 201 404, 29 грн. та 29727, 46 грн., що в загальному розмірі становить 231 131,75 грн. (а.с. 55, т. 1).

Разом з тим, відповідно до змісту доданих до цього листа платіжних документів ( а.с. 56,57,58,60,61,62,63) вбачається, що на користь ОСОБА_2 перераховано кошти у розмірі 172 447,03 грн. та сплачено податки і збори у розмірі 57 288,70 грн. Тобто на виконання судових рішень по справі № 2340/4389/18 Корсунь-Шевченківською районною радою за рахунок коштів державного бюджету сплачено кошти у загальному розмірі 229 735,73 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Скасоване в судовому порядку розпорядження Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області від 11.10.2018 року № 48-к «Про звільнення ОСОБА_2 » було видано головою ради відповідачем ОСОБА_1 . А тому, не підлягає доказуванню та є доведеним той факт, що видане відповідачем розпорядження від 11.10.2018 року № 48-к про звільнення ОСОБА_2 є незаконним.

Таким чином стороною позивача доведено, що дії відповідача зумовили виплату на користь незаконно звільненої та в подальшому поновленої на роботі ОСОБА_2 грошових коштів у відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 229 735,73 грн.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівника передбачені у ст. 130 КЗпП України, відповідно до якої працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно з п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 11.11.1992 № 9 при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11.04.1992) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

При цьому, винна у незаконному звільненні особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі.

Положення даної норми законодавства спрямовані на забезпечення гарантій трудових прав працівників з метою захисту останніх від неправомірних дій роботодавців щодо незаконних звільнень. Саме тому законодавцем покладено обов`язок на особу, за наказом якої працівника звільнено з порушенням закону, відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну установі виплатою звільненому працівнику коштів за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 8 частини першоїстатті 134 КЗпП Українислужбові особи,винні в незаконному звільненніабо переведенні працівника на іншу роботунесуть матеріальну відповідальністьу повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Таким чином, оскільки звільнення ОСОБА_2 було здійснено за розпорядженням відповідача з порушенням закону, що встановлено рішенням суду, то на ОСОБА_1 має бути покладений обов`язок в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну Корсунь-Шевченківській районній раді.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі 161/6047/16-ц.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно з ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 21.12.2016 у справі № 675/28/15-ц.

Грошові кошти на виконання судового рішення стягувалися з Корсунь-Шевченківської районної ради 29.04.2020 року, 30.04.2020 року та 24.09.2020 року, а позов подано до суду 28.12.2020 року, тобто позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у межах доведених позивачем сум, а саме з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Черкаської районної ради шкода, завдана внаслідок незаконного звільнення працівника, у загальному розмірі 229 735,73 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідностіст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Милаш Галини Анатоліївни на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Милаш Галини Анатоліївни - залишити без задоволення.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 вересня 2023 року у справі за позовом Першого заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської районної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2024 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді Л.І. Василенко

О.В. Карпенко