Рішення

від 11.10.2023 по справі 335/4176/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/4176/23 2/335/1803/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Шарової А.В.,

представника відповідача Волошиної Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки.

В обґрунтування позову зазначив, що 31.03.2023 року наказом Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України» від 27.03.2023 року № 41-о його було звільнено з 0,5 ставки посади професора кафедри онкології внаслідок відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України і виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно ст. 44 КЗпП України.

Відповідач ознайомив його з наказом про звільнення, надіславши на адресу його електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 31.03.2023 року з електронної пошти ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» ІНФОРМАЦІЯ_1 витяг з наказу ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» від 27.03.2023 року № 41-о, повідомлення про нараховану суму, належну працівникові при звільненні від 30.03.2023 року № 23/23 та лист від 30.03.2023 року № 27-к «Про необхідність отримати трудову книжку».

Згідно з повідомленням про нараховану суму, належну працівникові при звільненні від 30.03.2023 року № 23/23, відповідач при звільненні виплатив позивачу компенсацію за 33 дні відпустки у сумі 9731,70 грн. і вихідну допомогу у розмірі 11 142,15 грн., разом: 20 873,85 грн.

У період з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року, коли позивач перебував у трудових відносинах з ДЗ «ЗМАПО МОЗ України», відповідач самовільно без його згоди відсторонив позивача від роботи та не виплачував заробітну плату. При звільненні відповідач заробітну плату за цей період позивачу не виплатив.

Трудову книжку відповідач станом на день подання позову не видав.

Оскільки повідомлення про суми, нараховані при звільненні, було отримано позивачем 31.03.2023 року, даний позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року вважає подається до суду в межах тримісячного процесуального строку для звернення до суду.

Невидача трудової книжки є триваючим правопорушенням, тому початком перебігу тримісячного строку для звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки слід вважати дату фактичної видачі трудової книжки.

В позові також зазначає, що відповідач у період з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року незаконно відсторонив його від роботи, зазначаючи у Табелі обліку робочого часу НЗ (неявка з нез`ясованих причин), в той час як згідно наказу відповідача у ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» у цей період було запроваджено дистанційну форму роботи, і позивач з початку запровадження воєнного стану працював дистанційно поза місцезнаходженням відповідача.

Позивач працював на посаді професора кафедри онкології за контрактом № 62 від 22.10.2019 року, укладеним на строк з 25.10.2019 року по 25.10.2024 року.

Наказом Відповідача від 30.03.2020 року № 37-О позивача було переведено на 0,5 ставки на посаду професора кафедри онкології з 01.04.2020 року.

Орієнтовно наприкінці весни 2020 року відповідач ознайомив позивача з наказом ДЗ «ЗМАПО МОЗ України», згідно з яким у зв`язку з поширенням гострого респіраторного захворювання COVID-19 всім співробітникам старше 60 років було доручено працювати дистанційно.

Окрім того, у березні 2022 року відповідач ознайомив позивача з наказом ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» від 10.03.2022 року № 38 «Про освітню діяльність ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» в межах правового режиму воєнного часу», в якому зазначалося, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно з рекомендаціями Міністерства освіти і науки щодо продовження освітнього процесу в період правового режиму воєнного стану відповідно до оперативної ситуації в регіонах та з метою забезпечення безперервної освітньої діяльності ДЗ «ЗМАПО МОЗ України», на кафедрах академії продовжити підготовку здобувачів освіти в дистанційному режимі згідно до діючих навчальних планів.

Починаючи з часу ознайомлення із вищевказаним наказом (березень 2022 року) позивач працював на займаній посаді на 0,5 ставки у дистанційному режимі.

У період з 10.03.2022 року по 31.03.2023 року жодних наказів щодо зміни умов організації праці, зокрема, зміну дистанційної роботи на виконання роботи на робочому місці у приміщенні роботодавця, або зміну дистанційної роботи на надомну роботу, або визначення адреси, за якою позивач мав працювати дистанційно, адміністрація ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» до його відому не доводила.

Будь-яких наказів, якими встановлювалися б форми обліку дистанційної лікувально- діагностичної і консультативної роботи відповідач до відому позивача також не доводив.

Наданими доказами, а саме наказом відповідача від 10.03.2022 року № 38 «Про освітню діяльність ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» в межах правового режиму воєнного часу», підтверджується, що трудовим розпорядком ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» з 10.03.2022 року по день припинення або скасування правового режиму воєнного стану було передбачено дистанційний режим роботи науково-педагогічних працівників.

Виходячи з приписів ч. 4 ст. 60-2 КЗпП України та відповідно до наказу відповідача від 10.03.2022 року № 38 «Про освітню діяльність ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» в межах правового режиму воєнного часу», працюючи дистанційно, з 10.03.2022 року по 06.11.2022 року позивач самостійно визначав своє робоче місце та виконував свої посадові обов`язки дистанційно як з м. Запоріжжя, так і з інших регіонів України та з-за кордону.

При цьому, жодних претензій щодо організації роботи позивача, роботодавець у період березень - листопад 2022 року до нього не пред`являв. Жодні дисциплінарні стягнення на нього ніколи не накладалися.

Реалізуючи своє право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, 06.11.2022 року на законних підставах, оскільки позивачу 65 років та він має право згідно з вимогами чинного законодавства виїжджати за кордон, він виїхав за кордон, де відповідно до приписів ч. 4 ст. 60-2 КЗпП України ним було обладнане робоче місце з постійним доступом до мережі Інтернет, комп`ютерною технікою та із забезпеченням безпечних і нешкідливих умов праці.

Виходячи з приписів чинного законодавства, позивач мав право, працюючи на підставі наказу відповідача дистанційно, виконувати свої посадові обов`язки дистанційно з-за кордону з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року.

Проте, після свого звільнення з повідомлення про нараховану суму, належну працівникові при звільненні від 30.03.2023 року № 23/23, позивач дізнався, що всупереч положенням ст. 60-2 КЗпП України і наказу від 10.03.2022 року № 38, з 07.11.2022 року відповідач його фактично відсторонив від роботи, зазначаючи у табелі обліку робочого часу з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року НЗ (неявка з нез`ясованих причин), та не нараховуючи і не виплачуючи заробітну плату за цей період.

Дії відповідача щодо зазначення у Табелі обліку робочого часу НЗ (неявка з нез`ясованих причин) вважає неправомірними, оскільки у період з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року у нього був відсутній обов`язок з`являтися на робочому місці за адресою місцезнаходження відповідача, бо в цей період відповідачем йому було встановлено дистанційну форму роботи.

Вказані дії відповідач мотивував тим, що 13.05.2022 року ним був прийнятий наказ № 59 «Про організацію роботи ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» на період воєнного стану», за яким співробітникам академії, що перебувають за кордоном, необхідно було повідомити про необхідність повернення в Україну до 17.05.2022 року або оформити щорічні відпустки чи відпустки без збереження заробітної плати.

Але відповідач позивача з наказом від 13.05.2022 року № 59 не ознайомлював, не зважаючи на те, що у вересні, жовтні 2022 року позивач перебував у м. Запоріжжі та відвідував відділ кадрів ДЗ «ЗМАПО МОЗ України». Про його існування дізнався лише після звільнення.

Заяв про оформлення щорічної відпустки чи відпустки без збереження заробітної плати позивач не писав.

З викладеного вбачається, що відповідач фактично застосував до позивача стягнення у вигляді відсторонення від роботи шляхом зазначення у Табелі обліку робочого часу НЗ (неявка з нез`ясованих причин) через те, що позивач, виїхавши за кордон, не написав заяву про оформлення щорічної відпустки чи відпустки без збереження заробітної плати.

Наказ відповідача від 13.05.2022 року № 59 «Про організацію роботи ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» на період воєнного стану» суперечить ч. 1, 2 ст. 57-1 Закону України «Про освіту», згідно з якою здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників.

31.03.2023 року відповідач звільнив позивача не за здійснення прогулу або у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці підряд, а внаслідок відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно ст. 44 КЗпП України, що є додатковим підтвердженням відсутності у роботодавця підстав вважати, що позивач був протягом майже 5 місяців відсутній на роботі з невідомих причин.

Проте, що у період з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року позивач перебував за кордоном відповідачеві достовірно було відомо - даний факт підтверджується повідомленням від 30.03.2023 року № 27-к «Про необхідність отримати трудову книжку», в якому відповідач зазначив: «Ви можете надати письмову згоду на направлення трудової книжки поштою. У письмовій згоді зазначте поштову адресу на території України. Пересилати трудову книжку за кордон забороняє пункт 37 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05 березня 2009 № 270».

Окрім того, факт того, що відповідачеві було відомо про те, що у період з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року позивач перебуває за кордоном, підтверджується рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 19.04.2023 року у справі № 334/1032/23, провадження № 2/334/945/23, згідно з яким суд встановив, що 10.11.2022 року від завідувача кафедри онкології надійшла довідна про відсутність професора ОСОБА_1 на робочому місці з 07.11.2022 року, який повідомив що перебуває за межами України, у табелі обліку часу з 07.11.2022 року по теперішній час зазначено НЗ (неявки з нез`ясованих причин).

У період з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року відповідач був зобов`язаний виплачувати позивачеві, який перебував з ним у трудових відносинах заробітну плату. Проте відповідач за відсутності законних правових підстав не сплачував заробітну плату, відсторонивши позивач від роботи, а отже вказаний період є періодом вимушеного прогулу.

Відповідач, звільнивши позивача 31.03.2023 року, не видав трудову книжку, незважаючи на те, що позивачем було надано відповідачу письмову згоду на пересилання трудової книжки поштою. Через це позивач наразі не може влаштуватися на роботу, тому вважає, що з відповідача підлягає стягненню на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

31.03.2023 року на адресу електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов лист з електронної пошти ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» ІНФОРМАЦІЯ_1, до якого були долучені витяг з наказу ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» від 27.03.2023 року № 41-о, повідомлення про нараховану суму, належну працівникові при звільненні від 30.03.2023 року № 23/23 та лист від 30.03.2023 року № 27-к «Про необхідність отримати трудову книжку».

У відповідь на лист від 30.03.2023 № 27-к «Про необхідність отримати трудову книжку», оскільки позивач перебував за кордоном, а згідно листа від 30.03.2023 № 27-к відповідач повідомив про відсутність можливості переслати трудову книжку позивача за кордон, 09.04.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати трудову книжку його дружині ОСОБА_2 , яка перебуває у м. Запоріжжі (дану заяву надіслав на електронну адресу Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується скріншотом з моєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

10.04.2023 року його дружина ОСОБА_2 прибула до Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України», але відповідач їй відмовив у видачі трудової книжки.

Після звільнення позивач отримав пропозицію щодо працевлаштування в Україні в дистанційному режимі, тому йому терміново необхідно було отримати трудову книжку. 21.04.2023 року він надіслав на адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 листа, в якому повторно звернувся до нього з вимогою видати трудову книжку на руки його дружині ОСОБА_2 або вислати трудову книжку поштою на адресу реєстрації позивача: АДРЕСА_1 , отримувач: ОСОБА_2 . Про спосіб видачі трудової книжки просив повідомити його письмово на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2

Проте, відповідач про спосіб видачі трудової книжки письмово позивача не повідомив та поштою трудову книжку не надіслав.

14.05.2023 року через те, що відповідач не надіслав трудову книжку, позивач повторно звернувся до нього з вимогою видати трудову книжку та просив надіслати її рекомендованим відправленням на поштову адресу позивача: АДРЕСА_1 ; про надсилання трудової книжки просив повідомити письмово на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач відповіді на цей лист не надав та не повідомив позивача письмово про надсилання трудової книжки.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року у сумі 54 415,20 грн. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику), а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки з 01.04.2023 року по день винесення судового рішення у справі або день видачі трудової книжки (станом на день подання до суду позовної заяви 15.05.2023 року у сумі 16 065,44 грн. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику), рішення в частині стягнення з Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України» у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2023 року вказана позовна заява була залишена без руху у зв`язку з тим, що була подана з порушенням вимог ст.ст. 176, 177 ЦПК України.

14.06.2023 року на виконання вищевказаної ухвали, ОСОБА_1 надав заяву про виправлення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.06.2023 року справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

20.07.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає у повному обсязі.

У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 на підставі рішення конкурсної комісії ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» (протокол № 3 від 17.09.2019 р.), Вченої ради академії (протокол № 6 від 25.09.2019р.) і Ради хірургічного факультету (протокол № 4 від 26.09.2019 р.) був обраним на посаду професора кафедри онкології, у зв`язку з чим з ним укладено контракт № 62 від 22.10.2019 року на строк з 25.10.2019 року по 25.10.2024 року.

На підставі заяви позивача від 26.03.2020 року, наказом ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» № 37-О від 30.03.2020 року його було переведено на 0,5 ставки по займаній посаді.

Враховуючи військову агресію російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року було ухвалено рішення про запровадження воєнного стану в Україні з 05.30 24 лютого 2022 року.

Указом Президента України від 07.11.2022 р. № 757/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, та Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

У зв`язку з веденням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року з метою забезпечення повноцінної роботи ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» Наказом № 35 від 24.02.2022 року було продовжено підготовку здобувачів освіти та лікарів-інтернів на кафедрах академії в дистанційному режимі.

Наказом ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» запроваджено дистанційну консультативну роботу (он-лайн) та зобов`язано вести облік її виконання за затвердженими формами (відомість, особисті журнали обліку). Також, було зобов`язано надавати інформацію про облік виконаної лікувально-діагностичної і консультативної роботи в електронному вигляді (скан) на адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 (бухгалтерія) за затвердженою раніше формою («Відомість обліку лікувально- діагностичної роботи...»), а також забезпечити ведення кожним співробітником особистого «Журналу обліку виконання лікувально- діагностичної роботи», де вказувати дату, час, ПІБ пацієнта, діагноз, призначене обстеження, лікування, особистий підпис тощо.

Постановою КМУ № 481 від 26.04.2022 року «Деякі питання організації роботи працівників державного сектору економіки на період воєнного стану» та наказом МОЗ України від 05.05.2022 року «Про організацію роботи підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління МОЗ України на період воєнного стану» було встановлено, що робота працівників, членів виконавчого органу та керівників суб`єктів господарювання за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку.

Наказом ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» від 13.05.2022 року № 59 було повідомлено співробітників академії, що перебувають за кордоном, про необхідність повернення в Україну до 17.05.2022 або оформлення щорічних відпусток чи відпусток без збереження заробітної плати.

Відповідно до п.3.15 Посадової інструкції професора кафедри, позивач повинен вчасно та якісно виконувати накази та розпорядження керівництва, що стосуються його діяльності і виконання функціональних обов`язків.

10.11.2022 року від завідувача кафедри онкології, професора ОСОБА_3 надійшла довідна про відсутність професора ОСОБА_1 на робочому місці з 07.11.2022 року. В телефонній розмові з позивачем, останній повідомив, що з 07.11.2022 року перебуває за кордоном. Перебування ОСОБА_1 за межами України також зазначається у його позовній заяві.

Враховуючи відсутність позивача на робочому місці та перебування його поза межами України, з 07.11.2022 року були внесені зміни до розкладу циклів в яких приймав участь професор ОСОБА_1 .

Відповідно наказу Держкомстату № 489 у разі відсутності працівника на робочому місці у табелі обліку використаного робочого часу проставляється позначка «НЗ» - неявка з нез`ясованих причин.

Зважаючи на наявну у відповідача інформацію про перебування ОСОБА_1 з 07.11.2022 року поза межами України та неможливості ним виконання трудових обов`язків відповідно до Постанови КМУ № 481 від 26.04.2022 року «Деякі питання організації роботи працівників державного сектору економіки на період воєнного стану», наказу МОЗ України від 05.05.2022 року «Про організацію роботи підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління МОЗ України на період воєнного стану» та Наказом ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» від 13.05.2022 року № 59 у табелі обліку часу позивача з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року зазначено НЗ (неявки з нез`ясованих причин).

В рамках розгляду Ленінським районним судом м. Запоріжжя цивільної справи №334/1032/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати досліджувалось питання щодо дотриманням відповідачем трудового законодавства по відношенню до позивача за період з 07.11.2022 по 31.01.2023 року, зокрема встановлено, що ОСОБА_1 перебував поза межами України, не виконував роботу, тому відповідач на законних підставах не нараховував позивачу та не виплачував заробітну плату за період з 07.11.2022 року по 31.01.2023 року.

Враховуючи викладене, вважають, що провадження по справі в частині позовних вимог позивача за період з 07.11.2022 по 31.01.2023 року підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а позовні вимоги про стягнення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2023 року по 31.03.2023 року не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки з 01.04.2023 року по день винесення судового рішення у справі або день видачі трудової книжки, вказують наступне.

31.03.2023 року на адресу електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено в лист, до якого були долучені витяг з наказу ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» від 27.03.2023 року № 41-о, повідомлення про нараховану суму, належну працівникові при звільненні від 30.03.2023 року № 23/23 та лист від 30.03.2023 року № 27-к «Про необхідність отримати трудову книжку».

09.04.2023 року від позивача надійшла заява відповідно до якої останній просив видати трудову книжку його дружині ОСОБА_2 , яка перебуває у м. Запоріжжі.

10.04.2023 року дружина позивача прибула до Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України», але у зв`язку з відсутністю у неї повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 (довіреності) їй було відмовлено у видачі трудової книжки, та роз`яснено підстави її отримання.

Враховуючи вище викладене, відповідачем були вжиті всі заходи щодо отримання позивачем його трудової книжки, а отже позовні вимоги, щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки з 01.04.2023 року по день винесення судового рішення у справі або день видачі трудової книжки не підлягають задоволенню.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2023 року заяву Державного закладу „Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України" про заміну сторони його правонаступником - задоволено. Залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу „Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки, правонаступника Державного закладу „Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України" - Запорізький державний медико-фармацевтичний університет. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивач не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У поданій до суду позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно з ч.1 ст. 21 вказаного Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за один і той же період після звільнення найманого працівника, оскільки такий період починається днем звільнення, який є і днем остаточного розрахунку відповідно до статті 116 КЗпП України і закінчується або днем поновлення на роботі, або днем фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення конкурсної комісії ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» (протокол № 3 від 17.09.2019 р.), Вченої ради академії (протокол № 6 від 25.09.2019р.) і Ради хірургічного факультету (протокол № 4 від 26.09.2019 р.) був обраним на посаду професора кафедри онкології, у зв`язку з чим з ним укладено контракт № 62 від 22.10.2019 року на строк з 25.10.2019 року по 25.10.2024 року (а.с. 92-95).

На підставі заяви позивача від 26.03.2020 року, наказом ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» № 37-О від 30.03.2020 року його було переведено на 0,5 ставки по займаній посаді (а.с. 98).

Враховуючи військову агресію російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року було ухвалено рішення про запровадження воєнного стану в Україні з 05.30 24 лютого 2022 року.

Указом Президента України від 07.11.2022 р. № 757/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, та Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

У зв`язку з веденням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року з метою забезпечення повноцінної роботи ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» Наказом № 35 від 24.02.2022 року було продовжено підготовку здобувачів освіти та лікарів-інтернів на кафедрах академії в дистанційному режимі (а.с. 107).

Наказом ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» запроваджено дистанційну консультативну роботу (он-лайн) та зобов`язано вести облік її виконання за затвердженими формами (відомість, особисті журнали обліку). Також, було зобов`язано надавати інформацію про облік виконаної лікувально-діагностичної і консультативної роботи в електронному вигляді (скан) на адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 (бухгалтерія) за затвердженою раніше формою («Відомість обліку лікувально- діагностичної роботи...»), а також забезпечити ведення кожним співробітником особистого «Журналу обліку виконання лікувально- діагностичної роботи», де вказувати дату, час, ПІБ пацієнта, діагноз, призначене обстеження, лікування, особистий підпис тощо.

Постановою КМУ № 481 від 26.04.2022 року «Деякі питання організації роботи працівників державного сектору економіки на період воєнного стану» та наказом МОЗ України від 05.05.2022 року «Про організацію роботи підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління МОЗ України на період воєнного стану» було встановлено, що робота працівників, членів виконавчого органу та керівників суб`єктів господарювання за межами України допускається лише у разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку.

Наказом ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» від 13.05.2022 року № 59 було повідомлено співробітників академії, що перебувають за кордоном, про необхідність повернення в Україну до 17.05.2022 або оформлення щорічних відпусток чи відпусток без збереження заробітної плати (а.с. 132).

Відповідно до п.3.15 Посадової інструкції професора кафедри, позивач повинен вчасно та якісно виконувати накази та розпорядження керівництва, що стосуються його діяльності і виконання функціональних обов`язків (а.с. 99-106).

10.11.2022 року від завідувача кафедри онкології, професора ОСОБА_3 надійшла довідна про відсутність професора ОСОБА_1 на робочому місці з 07.11.2022 року (а.с. 111).

Враховуючи відсутність позивача на робочому місці та перебування його поза межами України, з 07.11.2022 року були внесені зміни до розкладу циклів в яких приймав участь професор ОСОБА_1 (а.с. 112-131).

Відповідно наказу Держкомстату № 489 у разі відсутності працівника на робочому місці у табелі обліку використаного робочого часу проставляється позначка «НЗ» - неявка з нез`ясованих причин.

Зважаючи на наявну у відповідача інформацію про перебування ОСОБА_1 з 07.11.2022 року поза межами України та неможливості ним виконання трудових обов`язків відповідно до Постанови КМУ № 481 від 26.04.2022 року «Деякі питання організації роботи працівників державного сектору економіки на період воєнного стану», наказу МОЗ України від 05.05.2022 року «Про організацію роботи підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління МОЗ України на період воєнного стану» та Наказом ДЗ «ЗМАПО МОЗ УКРАЇНИ» від 13.05.2022 року № 59 у табелі обліку часу позивача з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року зазначено НЗ (неявки з нез`ясованих причин) (а.с. 132, 135, 137-140).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2023 року в рамках розгляду цивільної справи №334/1032/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (а.с. 151-153), яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30.08.2023 року, судом встановлено, що будучи обізнаним з наказом від 13.05.2022 року № 59 Запорізької медичної академії післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України, відповідно до якого всі співробітники академії, які перебувають за кордоном, повинні повернутися в Україну до 17.05.2022 року або оформити щорічні відпустки чи відпустки без збереження заробітної плати, позивач ОСОБА_1 його не виконав. У зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці та перебування його поза межами України, з 07.11.2022 року були внесені зміни до розкладу циклів в яких приймав участь ОСОБА_1 . Відповідно до наданих розписів навчального процесу, ОСОБА_1 не приймав участь у навчальному процесі академії. У табелі обліку робочого часу з 07.11.2022 року зазначено НЗ (неявка з нез`ясованих причин). Оскільки відповідно до положень ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівнику лише за виконану ним роботу, а ОСОБА_1 перебував поза межами України, не виконував роботу, тому відповідач на законних підставах не нараховував позивачу та не виплачував заробітну плату за період з 07.11.2022 року по 31.01.2023 року.

Відповідно до довідки Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України» від 14 березня 2023 року № 13/22, ОСОБА_1 , професору кафедри онкології Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України`було нараховано та виплачено заробітну плату за фактично відпрацьований час за листопад 2022 року в повному обсязі, у сумі 2049.29 грн за 4 робочі дні, згідно табелю обліку робочого часу та перераховано на рахунок відкритий у ЗРУ КБ «Приватбанк», який обліковується як зарплатний згідно чинного законодавства. Рохрахунок здійснено у листопаді 2022 року. Станом на 14 березня 2023 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 відсутня (а.с. 146).

Отже, ОСОБА_1 у листопаді 2022 року була нарахована та виплачена заробітна плату за фактично відпрацьований час «4 дні» в повному обсязі, а за період з 07 листопада 2022 року по 31.03.2023 року ОСОБА_1 правомірно відповідачем заробітна плата не нараховувалась, оскільки належних та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 у зазначений період виконував свої трудові обов`язки, матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 перебував поза межами України, не виконував роботу, йому заробітна плата за період з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року не нараховувалась, тому і не виплачувалась.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2022 року по 31.03.2023 року не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки з 01.04.2023 року по день винесення судового рішення у справі або день видачі трудової книжки, судом встановлено наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Чинним законодавством передбачена чітка процедура видачі трудової книжки працівнику, відсутньому в день його звільнення. Пересиланню трудової книжки поштою передує обов`язкове надсилання роботодавця поштового повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки з подальшим отриманням останнім письмової згоди на це працівника.

Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що саме на роботодавця покладений обов`язок забезпечити видачу належним чином оформленої трудової книжки працівникові у день звільнення. І лише належне виконання вимог п. 4.2. Інструкції роботодавцем може свідчити про відсутність його вини у невидачі трудової книжки працівникові у встановлений законом строк.

Право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

31.03.2023 року на адресу електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено лист, до якого були долучені витяг з наказу ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» від 27.03.2023 року № 41-о, повідомлення про нараховану суму, належну працівникові при звільненні від 30.03.2023 року № 23/23 та лист від 30.03.2023 року № 27-к «Про необхідність отримати трудову книжку» (а.с. 148-150).

09.04.2023 року від позивача надійшла заява відповідно до якої останній просив видати трудову книжку його дружині ОСОБА_2 , яка перебуває у м. Запоріжжі (а.с. 31).

10.04.2023 року дружина позивача прибула до Державного закладу «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України», але у зв`язку з відсутністю у неї повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 (довіреності) їй було відмовлено у видачі трудової книжки, та роз`яснено підстави її отримання. У зв`язку з чим позивач звертався до відповідача з заявою, в якій просив повідомити про спосіб отримання трудової книжки (а.с. 33).

14.05.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив вислати трудову книжку рекомендованим відправленням (а.с. 35).

21.04.2023 року, 18.05.2023 року, 05.06.2023 року відповідачем на електронну адресу позивача надсилались повідомлення про можливість отримання трудової книжки за дорученням (а.с. 176).

07.06.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу його трудової книжки дружині за дорученням (а.с. 175).

З матеріалів справи встановлено, що 03.07.2023 року трудова книжка ОСОБА_1 отримана уповноваженою особою, про що зроблено відповідний запис в журналі руху трудових книжок та вкладишів до них (а.с. 178).

Враховуючи вище викладене, відповідачем були вжиті всі заходи щодо отримання позивачем його трудової книжки, а отже позовні вимоги, щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки з 01.04.2023 року по день видачі трудової книжки не підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст.ст. 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 89, 141, 244-245, 259, 264, 265, 272-273, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 19.10.2023.

Суддя Ю.В.Геєць