Ухвала

від 18.10.2023 по справі 32/77т

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення скарги без розгляду

м. Київ

18.10.2023Справа № 32/77т

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Бондаренко-Легких Г. П., суддів Балаца С.В., Паламаря П.І., розглянувши матеріали

скарги боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСЕНКІВКА» (79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 43)

на дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина В.Р. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу від 15.08.2022

у справі №32/77т

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України

2) Державного підприємства "Львівське будівельно-монтажне управління"

до 1) Закритого акціонерного товариства "Персенківка"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник"

3) Приватного акціонерного товариства "Ірокс"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"

та за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління 14", Автогаражного кооперативу №15 Галицького району міста Львова

про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

04.04.2016 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на будівлі і споруди військового містечка у місті Львові по вул. Авіаційній, 7, а саме на: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1) склад (Е-1), навіс (К-1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1), гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1), цех ізоляції (Я-1), огорожу та асфальтобетонне покриття загальною площею 5750 кв. м., витребування зазначеного майна у товариства з обмеженою відповідальністю «Персенківка», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», приватного акціонерного товариства «Ірокс», товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» та зобов`язати їх передати вищевказані будівлі і споруди на баланс державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 рішення Господарського суду міста Києва у справі № 32/77т від 04.04.2016 залишено без змін.

15.08.2022 року Господарський суд міста Києва, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2016, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020, видав відповідні накази.

20.03.2023 державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишином Володимиром Романовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.08.2022.

09.10.2023 до суду від скаржника - ТОВ «ПЕРСЕНКІВКА» надійшла скарга від 04.10.2023 за вих. №30 на дії державного виконавця, в якій скаржник просить суд:

- визнати поважними причини пропуску та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРСЕНКІВКА» строк на подання скарги;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича щодо винесення в межах виконавчого провадження НОМЕР_1: постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2023; постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.03.2023;

- визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина Володимира Романовича винесені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1: постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2023 року, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.03.2023 року.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 №05-231059/23 скаргу ТОВ «ПЕРСЕНКІВКА» передано на повторний автоматизований розподіл, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1., який був головуючим у справі №32/77т.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, матеріали скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Бондаренко-Легких Г.П., суддів Балаца С. В., Паламаря П. І.

Розглянувши подану ТОВ "ПЕРСЕНІВКА" скаргу від 04.10.2023 за вих. №30, яка надійшла до суду 09.10.2023 року, на дії державного виконавця та клопотання про поновлення строку на її подання, колегія суддів зазначає наступне.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, порядок, підстави та послідовність вчинення дій в межах якого визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно частини 1 статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Часові межі оскарження є предметом регулювання статті 341 ГПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами пункту а) частини першої статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» строком подачі скарги є 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 341 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно частини 1 статті 116 ГГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В своїй скарзі, попри те, що скаржник просить суд поновити строк на подання скарги на дії державного виконавця, тобто визнає пропуск строку на подання скарги на дії державного виконавця, замість обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання скарги в порядку статті 341 ГПК України скаржник посилається на пункт 4 частини 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану (тобто скаржник посилається на загальну норму, за якою строки мають вважатись такими, що не пропущені).

Разом з тим, суд зазначає, що згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 13.03.2019 у справі №920/149/18 - стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Вище зазначений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду вирішив виключну правову проблему щодо правової колізії, яка виникла між нормою ч. 1 статті 341 ГПК України та нормою ч.5. статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» відносно строку оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої служби, та є на сьогодні актуальним (не зміненим).

Отже, при розгляді даної скарги на дії державного виконавця суд враховує спеціальні норми щодо строку оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця, що визначені в статті 341 ГПК України.

Із матеріалів поданої скарги та самого тексту скарги вбачається, що оскаржувані постанови державного виконавця отримані скаржником 28.03.2023, у зв`язку з чим строк на подання відповідної скарги тривав до 07.04.2023 включно.

Водночас, ТОВ «ПЕРСЕНКІВКА» звернулося до суду з даною скаргою лише 04.10.2023 (згідно зі поштовим календарним штемпелем), тобто поза встановленим підпунктом а) частини 1 статті 341 ГПК України строком, який перевищує встановлений процесуальний строк майже на шість місяців.

Посилання скаржника на введення в Україні воєнного стану суд не вважає поважними причинами пропуску процесуального строку, оскільки, отримавши оскаржувані постанови державного виконавця, вже 04.04.2023 скаржник звернувся до виконавчої служби із заявами про закриття виконавчого провадження згідно статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а отже ТОВ «ПЕРСЕНКІВКА» мало можливість у передбачений підпунктом а) частини 1 статті 341 ГПК України строк, в тому числі, звернутися із відповідною скаргою на дії державного виконавця до Господарського суду міста Києва, проте таким правом не скористалось та подало скаргу майже через 6 місяців від дня завершення процесуального строку на оскарження.

Суд констатує, що факт запровадження воєнного стану в Україні, за відсутності конкретних даних про те, яким чином він створив перешкоди у реалізації права на оскарження, сам по собі не може бути підставою для поновлення процесуального строку.

На будь-які інші причини пропуску процесуального строку ТОВ «ПЕРСЕНКІВКА» в своїй скарзі не посилається та не доводить їх поважність. Відсутність цих конкретних даних не дає можливості суду здійснити їх оцінку, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на подання скарги.

Згідно частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до частини 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вище викладене, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення строку на подання скарги, оскільки, скаржник в скарзі жодним чином не доводить поважність причин пропуску строку на оскарження та саме по собі введення в Україні воєнного стану не може вважатись такою поважною причиною, з огляду на те, що доданими до скарги доказами підтверджується, що скаржник мав можливість оскаржити рішення державного виконавця у передбачений ГПК України строк, проте цього не зробив.

Керуючись статтями 118, 232-235, 240, 341-343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в поновленні процесуального строку на подання скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Персенківка"

2. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСЕНКІВКА» на дії державного виконавця від 04.10.2023 за вих. №30 (зареєстрована судом 09.10.2023) - залишити без розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Бондаренко-Легких

Суддя С.В. Балац

Суддя П.І. Паламар