Рішення

від 03.10.2023 по справі 910/8879/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2023Справа № 910/8879/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши господарську справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ"</a>;

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ";

про стягнення 1 518 372,00 грн.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ"</a> звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" з вимогою про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 1 518 372,00 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.06.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

27.06.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що між сторонами досягнута домовленість з приводу укладення договору поставки у спрощений спосіб, а тому позивачем обрано не вірний спосіб захисту своїх прав.

04.07.2023 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

31.08.2023 позивач подав суду пояснення.

26.09.2023 відповідач подав суду пояснення по справі.

26.09.2023 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 03.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

що позивач платіжними інструкціями №№ 4762 від 28.04.2023, 303, 4770 від 02.05.2023 сплатив на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 518 372 грн. з призначеннями платежу оплата за арматуру згідно рах-факт. №№ 4628 від 28.04.2023, 4820 від 02.05.2023.

Це підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних платіжних інструкцій, листами позивача №№ 51, 52 від 03.05.2023.

Доказів укладення в установленому порядку між сторонами договору поставки суду не надано.

Посилання відповідача на те, що між сторонами досягнута домовленість з приводу укладення договору поставки у спрощений спосіб є безпідставними, оскільки доказів вчинення дій на виконання такого правочину суду не подано.

Таким чином указані кошти одержані відповідачем безпідставно.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частинами 2, 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відтак, спірні грошові кошти є такими, що збережені відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачу.

Листами на повернення коштів №№ 51, 52 від 03.05.2023 позивач заявив відповідачу про повернення перерахованих йому помилково перерахованих коштів у розмірі 1 518 372 грн.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повернення відповідачем одержаних сум суду не надано.

Доказів вручення (направлення) позивачу рахунків №№ 4628 від 28.04.2023, 4820 від 02.05.2023 суду не подано, як і отримання їх позивачем, тому вказані рахунки не підтверджують наявності договірних відносин між сторонами. Крім того, вказані рахунки мають посилання на договір № 93/23 від 28.04.2023, доказів укладення якого суду також не надано.

У відповіді на відзив позивач заявив, що довіреності є підробленими і не можуть бути використані як доказ, що є більш вірогідним, оскільки оригіналів довіреностей на отримання ТМЦ №№ 14 від 28.04.2023 та 15 від 07.05.2023, копії яких долучені до відзиву, відповідач на вимогу суду (ухвала від 12.09.2023) не надав, натомість у поясненнях по справі від 26.09.2023 пояснив, що оригінали у нього відсутні, а копії були направлені менеджеру як приклад оформлення, при цьому з яких джерел були отримані копії довіреностей також не зазначив.

Факту поставки товарів позивачу на спірну суму як і укладення самого договору суду не доведено.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України підлягає стягненню 1 518 372 грн. безпідставно набутих коштів.

Крім того позив просить покласти на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000 грн.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги від 04.06.2023, рахунок № 1/65 від 04.06.2023, платіжну інструкцію № 4910 від 05.06.2023.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 60 000 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подав суду заяву про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60 000 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" (02099, місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 2, код 32769087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна реконструкція"</a> (02094, місто Київ, провулок Магнітогорський, будинок 1, код 38217323) 1 518 372 (один мільйон п`ятсот вісімнадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. безпідставно набутих коштів, 22 775 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн. 58 коп. судового збору, 60 000 (шістдесят тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складене 18.10.2023

Суддя О.М.Ярмак