Окрема думка

від 06.09.2023 по справі 761/26231/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Петрова Є. В.

06 вересня 2023 року

справа № 761/26231/19

провадження № 61-13032св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендбуд» на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржитлоінвест» до державного реєстратора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» Рашкова Андрія Георгійовича, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Регіон Плюс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Дарини Геннадіївни про визнання рішення незаконним та скасування реєстраційних записів. Залишив без змін постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, якою визнано незаконним рішення державного реєстратора, скасовано у Державному реєстрі записи про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво.

З винесеним рішенням колегії суддів не можу погодитись з огляду на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

У статті 16 ЦК України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

У постанові від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно.

Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

У частині першій статті 388 ЦК України унормовано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщомайно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

При цьому, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Згідно з усталеною правовою позицію, сформованою Великою Палатою Верховного Суду в контексті застосування, зокрема, статті 388 Цивільного кодексу України, власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

При цьому відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Судова практика в аналогічних правовідносинах в касаційних судах (скасування рішення державного реєстратора та реєстраційних записів у зв`язку з подвійною реєстрацією права власності на один і той самий об`єкт нерухомості) також підтверджує зазначені висновки.

Так, у постанові від 14 лютого 2023 року у справі № 907/726/20 Касаційний господарський суд, розглядаючи справу про скасування рішення державного реєстратора та реєстраційного запису, дійшов висновку про те, що за встановлених обставин справи, порушення прав позивача, а також те, що спірне нерухоме майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було саме неодноразово відчужено, можливий шляхом пред`явлення індикаційного позову до останнього набувача.

У постанові від 20 червня 2023 року у справі № 906/129/21 Касаційний господарський суд, змінюючи мотиви оскаржених судових рішень про відмову у задоволення позову про скасування рішень, записів про право власності, виходив із того, що ефективним способом захисту у випадку відсутності між сторонами договірних правовідносин та неодноразового відчуження спірного нерухомого майна, є витребування майна з чужого незаконного володіння.

З огляду на зазначене, беручи до уваги підстави та зміст позову, характер спірних правовідносин, неодноразове відчуження спірного нерухомого майна після ухвалення державним реєстратором оскарженого рішення, обраний позивачем спосіб захисту (визнання незаконним рішення про державну реєстрацію, скасування скасування реєстраційних записів) не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з віндикаційним позовом, під час розгляду якого суд досліджуватиме та встановлюватиме обставини виникнення/набуття позивачем права власності на спірне майно, а отже, те чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, та, відповідно, у такий спосіб і буде вирішено спір про право стосовно спірного майна.

Отже, враховуючи наведене, обраний позивачем у справі, яка переглядається, спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно вважаю, що колегії суддів необхідно було касаційну скаргу задовольнити частково, постанову Київського апеляційногосуду від 23 грудня 2022 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції винесеної постанови, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суддя Є. В. Петров