Постанова

від 17.10.2023 по справі 343/2289/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 343/2289/19

провадження № 61-5517св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано?Франківської області на рішення Долинського районного суду Івано?Франківської області від 13 вересня 2022 року у складі судді Керніцького І. І. та постанову Івано?Франківського апеляційного суду

від 22 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Луганської В. М.,

Василишин Л. В., Максюти І. О., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 22 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Луганської В. М.,

Василишин Л. В., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Долинської центральної лікарні, правонаступником прав і обов`язків якої є комунальне некомерційне підприємство «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області, яке перейменовано рішенням Долинської міської ради від 25 травня 2021 року №405-10/2021 в комунальне некомерційне підприємство «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано-Франківської області (далі - КНП «Долинська багатопрофільна лікарня») про стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_2 , вона завагітніла та знаходилась на обліку у Долинській ЦРЛ.

У зв`язку із передродовим станом 24 вересня 2014 року вона перебувала на денному стаціонарі у пологовому відділенні Долинської ЦРЛ. 27 вересня 2014 року лікар ОСОБА_3 , визначивши, що настав час пологів, стала її стимулювати, однак це не допомогло і пологи не починались. Вона пробила водний міхур, але після цього пологи не почалися. Згодом вона сказала, що дитина задихається і треба робити кесаревий розтин. Згоди на таку операцію позивачка не давала. Згоду на операцію дала її мати ОСОБА_4 , яка була тоді у лікарні.

В період орієнтовно з 01:30 год - 03:30 год 28 вересня їй проводили операцію «кесаревий розтин». В ранці позивачку повідомили, що вона народила здорову дівчинку.

29 вересня 2014 року їй стало погано, з того часу почала підвищуватись температура, лікарі її оглядали щоденно, проводили різні діагностичні процедури, в тому числі робили УЗД матки, серця, нирок, печінки, але нічого не виявляли.

03 жовтня 2014 року завідувач пологового відділенням Р. Дрінь запросив лікарів Івано- Франківського перинатального центру, які після огляду призначили лікування, сказавши, що якщо не буде покращення, то заберуть до Івано-Франківська.

Близько 19:00 год 05 жовтня 2014 року їй раптово стало погано: були постійні крововиділення, стан здоров`я був критичний. В такому стані її залишили до ранку у палаті.

06 жовтня 2014 року позивачку було прооперовано, зробили операцію по видаленню матки. 07 жовтня 2014 року її перевезли в Івано-Франківський перинатальний центр, де вона лікувалась до 15 жовтня 2014 року.

Посилається на те, що внаслідок неправильного виставленого діагнозу щодо плоду та проведення операції кесеревий розтин, необхідності якої не було, лікарями пологового відділення Долинської ЦРЛ була вибрана неправильна тактика лікування, що призвело до запальної хвороби матки, як наслідок до гістерекстомії (видалення матки) та втрати позивачкою дітородної функції.

Факт неналежного надання медичної допомоги лікарями пологового відділення Долинської ЦРЛ підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи № 45/022 17-Д від 06 вересня 2019 року за матеріалами кримінального провадження №120140090160000644. Досудове розслідування не завершене, підозра нікому не висунута.

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи вибір тактики пологорозрішення та післяпологового ведення перебуває в причинно- наслідковому зв`язку з виникненням запальної хвороби матки та пізньої гіпотанічної маткової кровотечі, що могло стати причиною видалення матки.

Позивачка посилається на те, що всі рішення щодо проведення пологів шляхом кесаревого розтину та післяполового лікування здійснювались колегіально і ніхто персонально із лікарів пологового відділення Долинської ЦРЛ її не опікував, тому визначити конкретну особу, яка є відповідальною за неналежне післяродове лікування, що привело до видалення матки та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, не представляється можливим. Саме по цій причині нікому із лікарів пологового відділення підозра не висунута.

Листом головного спеціаліста департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА з акушерства та гінекології від 31 грудня 2014 року зазначено, що її випадок розглядався на засіданні акушерської клініко-експертної комісії, на якій встановлено ряд недоліків, допущених у надані їй медичної допомоги при пологах, а саме: при вагітності високого рівня ризику слід було скерувати на рівень надання допомоги; при наявності зелених навколоплідних вод необхідно було постійне спостереження за станом плода (згідно наказу № 900 від 27 грудня 2006 року); не були обґрунтовані показання до операції; не призначені 2 антибіотика; при її відмові від подальшого лікування в ОПЦ не поставлено до відома адміністрацію Долинської ЦПЛ. З урахуванням виявлених недоліків комісія запропонувала лікаря Коляджина за неграмотне ведення вагітної породіллі, неадекватну терапію після операції кесаревого розтину, направити на переатестацію.

Також позивачка зазначила, що за час лікування в Івано-Франківському перинатальному центрі після операції по видаленню матки у Долинській ЦРЛ нею були понесені витрати в розмірі 14 646,40 грн.

Крім того, разом із матеріальною шкодою їй була завдана моральна шкода, яка полягає у неймовірних душевних стражданнях, пов`язаних із загрозою її життю та здоров`ю й життю майбутньої дитини під час пологів «кесарів розтин» та в післяпологовий період, неправильним лікуванням й бездіяльністю лікарів, доведенням її до передсмертного стану, проведення операції по видаленню матки та пов`язаним з цією операцією і у післяопераційний період фізичним болем, систематичними стресами, страхами та безсонням і у зв`язку з цим зверненнями до невропатолога, що привело до непорозумінь у сім`ї та розірвання шлюбу, спричиненням їй тяжких тілесних ушкоджень і визнанням її особою з інвалідністю, усвідомленням того, що вона ніколи вже не буде мати інших дітей, а дочка ОСОБА_5 не буде мати братів чи сестер, довічною зміною звичного способу свого життя. З урахуванням тривалості, характеру та обсягу душевних страждань, визначає моральну шкоду в розмірі 1 500 000,00 грн.

З огляду на вказане, просила суд стягнути з відповідача на її користь завдану лікарями Долинської ЦРЛ матеріальну шкоду в розмірі 14 646,40 грн та моральну шкоду в розмірі 1 500 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області

від 13 вересня 2022 року вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КНП «Долинська багатопрофільна лікарня»на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 14 646,40 грн, моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн, 12 000,00 грн витрат за надання правничої допомоги.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що лікарями Долинської ЦРЛ, правонаступником прав та обов`язків якої є КНП «Долинська багатопрофільна лікарня», завдано позивачці матеріальної та моральної шкоди внаслідок надання неналежної медичної допомоги під час перебування позивачки у Долинській ЦРЛ, що призвело до операції по видаленню матки. Діями лікарів Долинської ЦРЛ спричинено моральну шкоду позивачці, остання зазнала моральних страждань, зумовлених видаленням матки, що сталося внаслідок вибору лікарями Долинської ЦРЛ тактики пологорозрішення та післяполового ведення позивачки, і ці дії перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку і з виникненням запальної хвороби матки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу КНП «Долинська багатопрофільна лікарня»задоволено частково.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області

від 13 вересня 2022 року змінено, зменшивши суму стягнутої моральної шкоди з КНП «Долинська багатопрофільна лікарня»на користь

ОСОБА_1 з 1 000 000,00 грн до 700 000,00 грн та зменшено суму судових витрат на правничу допомогу з 12 000,00 грн до 5 592, 00 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що діями лікарів при виконанні ними своїх трудових обов`язків позивачці було надано неналежну медичну допомогу, вибір тактики пологорозгішення та післяпологового ведення ОСОБА_1 лікарями пологового відділення перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням запальної хвороби матки та пізньої гіпотонічної маткової кровотечі, що могло стати причиною видалення матки та внаслідок таких дій позивачці спричинено матеріальну і моральну шкоду.

Проте враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачка, їх тривалість, а також з урахуванням глибини душевних страждань, неможливості незалежно від часу та зусиль відновити попередній стан позивачки, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру стягнутої моральної шкоди з 1 000 000,00 грн до 700 000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 14 646,40 грн за лікування, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що такі витрати підтверджено чеками на придбання ліків та не спростовано відповідачем.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 22 березня 2023 року.

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КНП «Долинська багатопрофільна лікарня»на рішення Долинського районного суду Івано?Франківської області від 13 вересня 2022 року та постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 22 березня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою КНП «Долинська багатопрофільна лікарня», витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині зменшення розміру моральної шкоди з 1 000 000,00 грн до

700 000,00 грн та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 490/3471/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 738/387/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, врахував глибину та тривалість моральних страждань, в тому числі отримання тяжких тілесних ушкоджень, інвалідність, розірвання шлюбу, дійшовши висновку, що достатнім розміром грошового відшкодування моральної шкоди є сума в розмірі 1 000 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, не навів нової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, та не зробив власних висновків щодо обставин справи, обмежився лише загальними фразами про розумність, виваженість та справедливість, не дотримався вимоги про обов`язковість наводити у рішенні відповідні мотиви.

У касаційній скарзі КНП «Долинська багатопрофільна лікарня», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизи, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга КНП «Долинська багатопрофільна лікарня»мотивована тим, що у сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам. Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Однак судами не встановлено медичного працівника, чи групу працівників, які б несвоєчасно або некваліфіковано надавали медичну допомогу ОСОБА_1 , та їх зв`язок з Долинською ЦРЛ. З позовними вимогами про встановлення таких осіб ОСОБА_1 до суду не зверталась.

Також з вимогами встановити факт неналежного надання медичної допомоги працівниками пологового відділення Долинської ЦРЛ позивачка до суду не зверталась.

Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі судового розгляду, порушив принцип диспозитивності судового розгляду і це порушення залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

Крім того, зазначає, що документи для проведення експертиз були отримані з медичного закладу з порушенням визначеного законом порядку, тому експертизи є недопустимими доказами.

При цьому, якість надання медичної допомоги потерпілій з 03 по 06 жовтня 2014 року лікарями обласного перинатального центру експертами не досліджувалася у жодній з експертиз, на які є посилання в оспорюваних рішеннях суду.

Відмовляючи у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи суди попередніх інстанцій фактично позбавили відповідача права надати суду докази в обґрунтування своїх заперечень на позов.

Також вважає, що стягнена судом сума моральної шкоди не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивачки. Суд не врахував ступінь тяжкості вини відповідача, поведінку позивача, яка 03 жовтня

2014 року за викликом адміністрації Долинської ЦРЛ при огляді професором кафедри ІФНМУ акушер-гінекологом ОПЦ ОСОБА_6 , відмовилась перевестись на стаціонарне лікування в Обласний перинатальний центр.

Крім того, за змістом позову, відповідачами по справі мали б бути залучені комунальне некомерційне підприємство «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано-Франківської області та Національна служба здоров`я України, як особа, що розпоряджається коштами й повинна гарантувати якість послуг підприємства, а також як засновники Долинська районна рада та Долинська міська рада, чого судом зроблено не було.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу КНП «Долинська багатопрофільна лікарня», в якому позивачка просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій (без урахування розміру морального відшкодування, щодо якого нею подана касаційна скарга) - без змін, посилаючись на те, що вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Перейменування назви лікарні не впливає на обсяг прав та обов`язків відповідача. Крім того, після зміни назви відповідача, представники КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради регулярно відвідували судові засідання, проте не поставили її та суд до відома про зміну назви відповідача, що є зловживанням процесуальними правами. При цьому, код ЄДРПОУ Долинської ЦРЛ та КНП «Долинська багатопрофільна лікарня»один і той же .

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якій відповідач просив залишити її без задоволення, а касаційну скаргу КНП «Долинська багатопрофільна лікарня»- задовольнити. Вважає, що присуджена ОСОБА_1 апеляційним судом моральна шкода в розмір 700 000,00 грн не відповідає вимогам розумності та присуджена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 надавалась медична допомога лікарями полового відділення Долинської ЦРЛ.

З 24 вересня 2014 року позивачка знаходилася на денному стаціонарі у пологовому відділенні Долинської ЦРЛ.

27 вересня 2014 року о 21:30 год розпочалися пологи, які 28 вересня

2014 року о 03:20 закінчено шляхом проведення операції кесерового розтину, в результаті якого позивачка народила дочку.

З моменту родової дії ОСОБА_1 перебувала під наглядом лікаря акушера-гінеколога Долинської ЦРЛ ОСОБА_7 , яка спільно з ургентним лікарем ОСОБА_8 провели огляд та вирішили завершити роди шляхом кесерового розтину.

В післяпологовий період стан ОСОБА_1 погіршився, підвищилась температура тіла та було призначено лікування.

03 жовтня 2014року за викликом адміністрації Долинської ЦРЛ було викликано лікарів з Обласного перенатального центру. ОСОБА_1 була оглянута професором кафедри ІФНМУ акушер-гінекологом ОПЦ ОСОБА_6 .

Після огляду лікарями ОПЦ було встановлено діагноз: післяпологовий, післяопераційний період, 6-та доба. Запальна хвороба матки. Гірсутний синдром.

В подальшому призначено лікування та запропоновано позивачці госпіталізацію в ОПЦ, проте остання відмовилась, що підтверджується записами в історії хвороби.

06 жовтня 2014 року стан ОСОБА_1 погіршився, з`явились кров`янисті виділення, у зв`язку з чим було викликано обласного акушера-гінеколога ОСОБА_9 , спеціаліста ОСОБА_10 та встановлено діагноз: післяпологовий післяопераційний період, 9-та доба. Запальна хвороба матки. Пізня коагулопатична маткова гіпотонічна кровотеча. Постгеморагічна анемія важкого ступеня. Було проведено експерпацію матки без додатків за життєвими показниками зі сторони жінки.

07 жовтня 2014 року позивачку було переведено в ОПЦ, де вона знаходилась до 22 жовтня 2014 року.

Позивачкою понесені витрати на придбання ліків у розмірі 14 646,40 грн, які стороною відповідача не спростовані.

З даних Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014090160000644 встановлено, що 24 листопада 2014 року внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 140 КК України за заявою ОСОБА_4 , яка повідомила про те, що працівниками Долинської ЦРЛ не було належним чином надано медичну допомогу її дочці ОСОБА_1 , у зв`язку з чим 06 жовтня 2014 року їй було проведено операцію по видаленню матки.

На час розгляду справи у суді досудове розслідування тривало.

Відповідно до висновку комісійної судово - медичної експертизи, яка була проведена в кримінальному провадженні №1201409016000064, №45/022 7у-Д від 06 вересня 2019 року Обласного бюро судово-медичної експертизи встановлено:

Згідно з даних історії пологів №790 Долинської ЦРЛ від 24 вересня 2014 року, ОСОБА_1 поступила з діагнозом: вагітність II, 38 тижнів, передвісники пологів, тобто, на момент поступлення ніякої патології виявлено не було. Хоча згідно з даних УЗД від 23 вересня 2014 року можна було б вказати на ознаки плацентарної недостатності (кальциноз плаценти) та обтяжений акушерський анамнез (викидень-2013 в термін 3-4 тижні; вагітність II 30-31 тиждень загроза передчасних пологів, анемія легкого ступеня, гестаційний пієлонефрит).

У ОСОБА_1 були ознаки вагітності з ускладненням: згідно з даних УЗД від 23 вересня 2014 року - ознаки плацентарної недостатності (кальциноз плаценти), в термін вагітності 30-31 тиждень загроза передчасних пологів, анемія легкого ступеня, гестаційний пієлонефрит.

Обстеження ОСОБА_1 проводилося у повному обсязі, за виключенням обстеження в зв`язку з виставленим діагнозом гірсутний синдром.

Згідно з даними наданих медичних документів виставлений діагноз: «Дистрес плоду», - не підтверджений об`єктивними клінічними даними, відтак, показів до проведення операції «Кесаревий розтин» не було. Згідно із записом партограми 28 вересня 2014 року (запис о 02.36 год), ознак дистресу немає, також немає чітких об`єктивних даних стосовно невдалої родостимуляції.

Зважаючи на запис консілярної бригади (28 вересня 2014 року о 03.00 год), показом до операції виступали дистрес плода та слабість родової діяльності, що не піддається медикаментозній корекції, тобто, кесаревий розтин виконувався в ургентному порядку.

Зважаючи на відсутність об`єктивних показів (станом на 03.00 год

28 вересня 2014 року) до проведення ургентного кесаревого розтину, відмова від його проведення не загрожувала життю і здоров`ю майбутній дитині та ОСОБА_1 .

Згідно із записів історії пологів №790 Долинської ЦРЛ, дитина народилася здоровою та доношеною.

У історії пологів №790 Долинської ЦРЛ відсутній температурний лист, а вказана температура у щоденниках (чіткої хронології записів в історії пологів немає) за 29 вересня 2014 року о 08.00 год - t 36,4°С, 30 вересня 2014 року, година не вказана, - t 36,7°С, ввечері 38,7 °С - дата не вказана, 01 жовтня

2014 року записи стосовно температури відсутні, 02 жовтня 2014 року, година не вказана, - t 36,8°С, 02 жовтня 2014 року, година не вказана, - t 38°С,

03 жовтня 2014 року о 08.00 год, - t до 38°С, озноб, 04 жовтня 2014 року о 08.30 год, - t 36,6°С, 02 жовтня 2014 року, година не вказана, під час консілярного огляду температура не вказана, 03 жовтня 2014 року під час консілярного огляду бригади, яка прибула по сан авіації - температура не вказана, 05 жовтня 2014 року, година не вказана, - t 37,4°С, 04 жовтня

2014 року о 10.00 год, - t 36,6°С, 05 жовтня 2014 року о 12.00 год, - t 36,4°С,

05 жовтня 2014 року о 20.30 год, - t 37°С, 06 жовтня 2014 року о 05.50 год, -

t 37,5°С. Беручи до уваги вищевказане, експерти дійшли висновку, що підняття температури у ОСОБА_1 не було тривалим, а було періодичним. Даних за тривалу кровотечу у післяпологовому періоді у ОСОБА_1 згідно із записів в історії пологів №790 Долинської ЦРЛ немає (перший запис стосовно кровотечі 06 жовтня 2014 року о 05.50 год). Виникнення кровотечі в пізньому післяпологовому періоді пов`язане з вибором тактики лікування у післяпологовому періоді.

Під час стаціонарного лікування у Долинській ЦРЛ після пологів діагноз ОСОБА_1 встановлений правильно, однак, несвоєчасно. Лікування призначено не в повному обсязі (не призначено два антибіотики у ранньому післяопераційному періоді), що могло бути причиною виникнення запальної хвороби матки та пізньої гіпотонічної маткової кровотечі на фоні коагулопатії. В історії пологів №790 Долинської ЦРЛ відсутні записи стосовно активного спостереження за станом ОСОБА_1 в ранньому післяопераційному періоді. В подальшому щоденники не в повному обсязі відображали об`єктивний стан породіллі.

Причиною виникнення запальної хвороби матки могла бути неадекватна антибіотикотерапія. Запальна хвороба матки, у свою чергу, призвела до виникнення пізньої гіпотонічної маткової кровотечі на фоні коагулопатії.

Гістерекстомія та втрата ОСОБА_1 дітородної функції згідно з пунктом 2.1.1 «б» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, «втрата будь- якого органу або органом його функції» є тяжким тілесним ушкодженням.

Вибір тактики пологорозрішення та післяпологового ведення

ОСОБА_1 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням запальної хвороби матки та пізньої гіпотонічної маткової кровотечі, що могло стати причиною видалення матки.

Гістеректомія стала неминучою 06 жовтня 2014 року в 9.00 год, коли у ОСОБА_1 розвинулась пізня гіпотонічна маткова кровотеча на фоні коагулопатії, геморагічний шок ІІ ступеня.

Згідно з висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи №51/45/022-17-2Д від 13 березня 2020 року, яка була проведена в рамках проведення досудового розслідування в кримінальній справі, ранній післяпологовий післяопераційний період при патологічних пологах становить 4 години. У ранній післяпологовий післяопераційний період ОСОБА_1 слід було призначити комбінацію антибіотиків широкого спектру дії, наприклад амоксиклав та орнідазол з додаванням амікацину. Зважаючи на ступінь важкості стану ОСОБА_1 , рішення про призначення антибіотиків мало прийматись консілярно (адміністрація, завідувач відділення та лікуючі лікарі).

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи №2-51/45/022-17-3Д від 21 січня 2022 року медичних показань до проведення кесаревого розтину (станом на 03:00 год 28 вересня 2014 року) не було, відмова від його проведення не загрожувала життю і здоров`ю майбутній дитині та

ОСОБА_1 .

Під час стаціонарного лікування у Долинській ЦРЛ після пологів діагноз ОСОБА_1 встановлений правильно, однак несвоєчасно. Лікування призначено не в повному обсязі (не призначено два антибіотики у ранньому післяопераційному періоді), що могло бути причиною виникнення запальної хвороби матки та пізньої гіпотонічної маткової кровотечі на фоні коагулопатії.

Причина підвищеної температури та виникнення кровотечі в пізньому післяпологовому періоді пов`язана із запальною хворобою матки, яка могла розвинутися на фоні недостатньої і невчасно призначеної антибіотикотерапії. Гістеректомія стала неминучою 06 жовтня 2014 року о 09:00 год, коли у ОСОБА_1 розвинулась пізня гіпотонічна маткова кровотеча на фоні коагулопатії, геморагічний шок ІІ ступеня.

Вибір тактики пологорозрішення та післяпологового ведення

ОСОБА_1 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням запальної хвороби матки та пізньої гіпотонічної маткової кровотечі, що могло стати причиною видалення матки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанцій в частині, яка не змінена судом апеляційної інстанції, та суду апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 3, 49 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до статті 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Статтею 6 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» встановлено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що, зокрема, передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров`я, відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди, оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до статті 8 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

Судами установлено, що медична допомога ОСОБА_1 надавалася лікарями Долинської ЦРЛ. Вказані обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , письмовими доказами.

Медична допомога лікарями пологового відділення Долинської ЦРЛ надавалася неналежно, що призвело до тяжких наслідків у позивачки, а саме втрати органу. Вказані обставини підтверджуються протоколом клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації від 24 грудня 2014 року за результатами проведення засідання акушерської клініко-експертної комісії, на якому розглядався випадок паталогічних пологів та звернено увагу на ряд недоліків, допущених в наданні акушерської допомоги ОСОБА_1 ;висновком комісійної судово - медичної експертизи №45/022 7у-Д від 06 вересня 2019 року Обласного бюро судово-медичної експертизи, яким встановлено, що вибір тактики пологорозрішення та післяпологового ведення ОСОБА_1 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням запальної хвороби матки та пізньої гіпотонічної маткової кровотечі, що могло стати причиною видалення матки; висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи №51/45/022-17-2Д від 13 березня 2020 року та висновком комісійної судово-медичної експертизи №2-51/45/022-17-3Д

від 21 січня 2022 року.

При цьому, апеляційним судом вмотивовано відхилено доводи відповідача про те, що висновок комісійної судово-медичної експертизи №2-51/45/022-17-3Д від 21 січня 2022 року є сумнівним з огляду на те, що було порушено порядок надання на експертизу матеріалів.

В матеріалах справи наявний дефектний акт №1 від 02 листопада 2021 року, складений лікарями судово-гістологічного відділення Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи, про те, що присланий матеріал на комісійну експертизу в паперовому пакеті: 9 шматочків внутрішніх органів в марлевому мішечку, які не залиті в парафін, та скельця 8 шт. (1 скло розбите на рівні зрізів), до акту додано додаток та міститься супровідний лист з дописами.

Як вбачається із тексту висновку комісійної судово-медичної експертизи

№2-51/45/022-17-3Д від 21 січня 2022 року, вказані матеріали не були об`єктом експертного дослідження у зв`язку з неналежним пофарбуванням та невідповідним станом присланих шматочків, які не залиті в парафін, що не уможливлює їх подальше дослідження.

Отже вказані вище матеріали не були об`єктом дослідження.

Щодо наявності на копії супровідного листа рукописних дописів, апеляційним судом зазначено, що представником відповідача не надано суду доказів, що саме така копія направлялась судом експертній установі, оскільки в матеріалах справи наявний оригінал супровідного листа на адресу експертної установи (т. 2, а.с. 43), який не містить будь-яких дописів та рукописних тестів.

Також апеляційним судом враховано, що наказом по медичному університету №6-к від 17 січня 2022 року в якості експерта для проведення судово-комісійної експертизи було відряджено ОСОБА_13 - професора закладу вищої освіти кафедри акушерства та гінекології. Згідно вказаного висновку всі експерти попереджені за кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків згідно зі статтями 384, 385 КК України, що підтверджується їх підписами, в тому числі і ОСОБА_13 .

При розгляді справи у суді першої інстанції експерт Коцюбинська Ю. З. надала пояснення з приводу зазначення у висновку експертизи щодо «смерті дитини і недоношеності», що було допущено описку. Апеляційний суд дійшов висновку, що ця описка не впливає на висновки експертизи.

З огляду на вказане доводи касаційної скарги про те, що документи для проведення експертиз були отримані з медичного закладу з порушенням визначеного законом порядку, є безпідставними.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» про призначення по справі повторної комісійної судово-медичної експертизи, оскільки з урахуванням наданих судовим експертом пояснень, пояснень свідка ОСОБА_10 та наявних в матеріалах справи доказів, у суду були відсутні сумніви у правильності висновку експертів, наданого за результатами комісійної судово-медичної експертизи №2-51/45/022-17-3Д від 21 січня 2022 року.

Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Таким чином, процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Судова експертиза у цій справі проведена атестованими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи, при цьому висновок експертизи відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджуються з іншими доказами, які надані у цій справі.

З огляду на вказане апеляційним судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання представника КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» про призначення по справі повторної комісійної судово-медичної експертизи, а доводи касаційної скарги про те, що відмовляючи у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи суди попередніх інстанцій фактично позбавили відповідача надати суду докази в обґрунтування своїх заперечень на позов, є безпідставними.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що діями лікарів Долинської ЦРЛ, правонаступником прав і обов`язків якої є КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» при виконанні ними своїх трудових обов`язків позивачці було надано неналежну медичну допомогу, вибір тактики пологорозгішення та післяпологового ведення ОСОБА_1 лікарями пологового відділення перебуває у прямому причинно- наслідковому зв`язку з виникненням запальної хвороби матки та пізньої гіпотонічної маткової кровотечі, що могло стати причиною видалення матки та внаслідок таких дій позивачці спричинено матеріальну і моральну шкоду.

Вимоги позивачки щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі

14 646,40 грн за лікування підтверджено чеками на придбання ліків та не спростовані відповідачем, а тому суди правильно стягнули з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 14 646,40 грн.

Суди попередніх інстанцій обґрунтованого виходили з того, що дії працівників відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками, які настали для позивачки, у зв`язку з чим існують правові підстави для покладення на відповідача зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування завданої позивачці моральної шкоди у сумі 700 000,00 грн, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, керувався принципами розумності, справедливості та співмірності, а також врахував усі обставини справи, істотність вимушених змін у житті позивачки, характер, тривалість і обсяг заподіяних їй моральних страждань.

Верховний Суд погоджується із визначеним апеляційним судом розміром відшкодування моральної шкоди та вважає, що позивачці забезпечено відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі, який є співмірним з понесеними моральними стражданнями, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.

Доводи касаційних скарг щодо підставності зменшення/збільшення розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до необхідності здійснення переоцінки зібраних у справі доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.

З огляду на вказане вище у сукупності, доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, не навів нової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, та не зробив власних висновків щодо обставин справи, обмежився лише загальними фразами про розумність, виваженість та справедливість, не дотримався вимоги про обов`язковість наводити у рішенні відповідні мотиви, спростовуються мотивувальною частиною постанови апеляційного суду та є безпідставними.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі

№ 490/3471/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 738/387/19, на які посилається позивачка у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили всіх осіб, які б несвоєчасно або некваліфіковано надавали медичну допомогу

ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану працівниками під час виконання трудових обов`язків, відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України є юридична особа.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 рокуу справі № 149/1125/20 (провадження № 61-6089св23).

Апеляційним судом відхилено доводи відповідача щодо неналежного суб`єктного складу, оскільки згідно з рішенням Долинської районної ради Івано-Франківської області від 31 жовтня 2019 року №802-29/2019 створено некомерційне підприємство «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області, затверджено статут підприємства, згідно до якого підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Долинської центральної лікарні.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області

від 22 листопада 2019 року судом за заявою позивачки замінено первісного відповідача Долинську центральну районну лікарню на комунальне некомерційне підприємство «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської районної ради Івано-Франківської області.

Згідно з рішенням Долинської міської ради Івано-Франківської області

від 25 травня 2021 року №405-10/2021 Долинська міська рада увійшла до складу засновників комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» (ЄДРПОУ 01993457), та перейменовано комунальне некомерційне підприємство «Долинська багатопрофільна лікарня» на комунальне некомерційне підприємство «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано-Франківскої області.

При цьому, сама лише зміна найменування юридичної особи (типу) не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Зміна назви юридичної особи не є реорганізацією цієї юридичної особи, зокрема перетворенням, якщо не змінюється організаційно-правова форма цієї юридичної особи (постанови Великої Палати Верховного Суду

від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 914/3587/14).

Отже, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, оскільки не має наслідком появу нового учасника цивільних відносин.

Таким чином доводи касаційної скарги про те, що суд мав вирішити питання про залучення до участі у справі комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано-Франківскої області є безпідставними, як і доводи щодо участі у справі Національної служби здоров`я України, а також засновника підприємства, оскільки згідно Статуту комунальне некомерційне підприємство «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано-Франківської області є юридичною особою публічного права, є закладом охорони здоров`я -комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та Статутом, а також вживає заходів із профілактики захворювань населення та підтримання громадського порядку.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанову суду апеляційної інстанції- без змін, тому судовий збір покладається на осіб, які подали касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано?Франківської області та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано?Франківської області

від 13 вересня 2022 року в частині, яка не змінена постановою Івано?Франківського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, та постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 22 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян