Рішення

від 10.10.2023 по справі 350/124/22

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/124/22

Номер провадження 2/350/29/2023

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

представника позивача адвоката Хоптія М.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

адвоката Ошуста С.Є.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Марко М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , членів комісії містобудування, земельних відносин, екології та охорони навколишнього середовища Перегінської селищної ради Пайша Ігоря Михайловича, ОСОБА_6 , Управління державної казначейської служби України у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 припинити порушувати правила добросусідства, не чинити перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпоряджання належним їм житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельними ділянками та стягнення моральної шкоди -

установив:

Позивачі звернулися до суду зі спільно підписаною позовною заявою, в якій просили:

Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 припинити порушувати правила добросусідства ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , не чинити перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпоряджання належним їм житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельними ділянками, які знаходяться за адресами АДРЕСА_1 .

Зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 демонтувати ворота, які знаходяться на межі земельної ділянки площею 0,0157 га, яка перебуває в користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відновити на місці встановлених воріт огорожу (паркан), не використовувати земельні ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 для проїзду до центральної дороги через земельні ділянки, які перебувають у власності та користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вивезти із земельної ділянки площею 0,0157 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щебінь та пісок.

Заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_5 використовувати ядохімікати на території площею 0,0157 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Зобов`язати ОСОБА_2 відновити огорожу, а саме металеву сітку довжиною 60 м, яка перебуває у власності ОСОБА_1 по межі із відповідачем ОСОБА_2 та відновити металеву сітку довжиною 60 м, яка перебуває у власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по межі із відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Зобов`язати перемістити від огорожі позивачів на відстань більше 8 м заготовлені та складені повздовж металевої сітки дрова.

Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зрізати дерева, які розміщені вздовж огорожі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та які розміщені до будинковолодінь позивачів на відстані близько 1,5 м, та які пошкоджують покрівлю будинковолодінь та призводять до її руйнування.

Визнати рішення Перегінської селищної ради тринадцятої сесії восьмого демократичного скликання 30.09.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передача у власність по ОСОБА_3 та рішення Перегінської селищної ради сімнадцятої сесії восьмого демократичного скликання 06.12.2021 питання за вилучення п.40 із питання 17 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передача у власність незаконними.

Визнати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 , розворотний майданчик включений в площу земельної ділянки площею 0,0826 га, кадастровий номер 2624886701:01:006:0189 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибне ділянка) в АДРЕСА_2 погодженою.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 150 000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Управління державної казначейської служби України у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області завданою Перегінською селищною радою на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 150 000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_8 (батько ОСОБА_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та вся його сім`я на праві користування володіють земельною ділянкою у АДРЕСА_2 , площею 0,0826 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Земельну ділянку завжди доглядають, обробляють та активно користуються, а отже вона є безпосередньо важливою.

Суміжним землекористувачем є ОСОБА_1 , яка перебуває в родинних зв`язках з покійним ОСОБА_8 та сином ОСОБА_3 . В зв`язку із родинними та хорошими добросусідськими відносинами між двома будинковолодіннями було зроблено спільний для двох будинковолодінь заїзд, який виходить на центральну дорогу та закінчується за 8 метрів до межі із земельною ділянкою ОСОБА_2 . Спільний заїзд влаштовано таким чином, що до будівель, які належать на праві власності ОСОБА_1 , в деяких місцях відстань складає близько 2 метрів, в інших місцях близько 4 метрів, що унеможливлює встановити будь-яку огорожу з двох боків проїзної дороги по всій довжині земельної ділянки до початку центральної дороги. Між двома будинковолодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутня будь-яка огорожа, а тому кури та інша живність вільно пересуваються по всій території присадибних ділянок, які належать до двох будинковолодінь.

Так, з боку будинковолодіння та землекористування ОСОБА_2 та другої земельної ділянки, яка перебуває в користування ОСОБА_2 , встановлена огорожа (сітка) довжиною близько 60 метрів. Між будинколодіннями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 встановлена огорожа (сітка) довжиною 60 метрів.

Починаючи з 2011 року і по даний час відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 порушують правила добросусідства, про що є велика кількість звернень до голови сільської ради та наявна велика кількість актів з приводу зловживань та порушень правил добросусідства. Без вагомих на те причин, сусіди, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_2 протягом десяти років здійснюють постійні перешкоди щодо земельної ділянки. На не одноразові заяви ОСОБА_3 ніхто не реагував, не пробували розібратися та не вживали ніяких дій.

Додатково, в зв`язку із винесенням суддею Рожнятівського районного суду у справі № 350/366/17 Калиній неправосудного рішення, яке скасоване Верховним Судом, і відповідачі демонтували огорожу, яка відділяла земельну ділянку останніх від земельної ділянки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , встановили ворота і здійснили самовільне будівництво гаражу в зв`язку з чим, самовільно захопили земельну ділянку площею 0,0157 га, вважаючи, що дана земельна ділянка має використовуватися для сумісного розвороту та здійснюють проїзд через всю територію ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 до центральної дороги, при цьому знищують курей, порушують правила добросусідства, вживають нецензурну лексику та принижують позивачів. Також, на даній земельній ділянці площею 0,0157 га здійснюють незаконне сінокосіння, завозять шутер та вчиняють потраву трави використовуючи ядохімікати, що проникають із стічними водами на територію, яка належить позивачам.

Таким чином, вважають, що їм завдано моральну шкоду внаслідок протиправної поведінки відповідачів та в тому числі органу місцевого самоврядування, що порушило їхні конституційні права. Через неправомірні дії відповідачів, які скошували траву, не зрізали дерева, які шкодили його майно, складали дрова під його сітку, в результаті чого сітка погнулася. Дані дії відповідачки нанесли йому, його сім`ї душевні страждання, пов`язані із протиправними діями та приниженням його честі та гідності. У зв`язку із ігнорування органами місцевого самоврядування законодавства йому було завдано душевних страждань, пов`язаних із протиправною поведінкою стосовно нього.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 03.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

11.02.2023 позивачами подано до суду уточнену позовну заяву (а.с.85-93 т.1). В уточненій позовній заяві позивачі виключили позовні вимоги до Перегінської селищної ради про скасування рішення селищної ради та вимоги про скасування технічної документації із землеустрою. Крім того, заявлено вимогу стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , Управління державної казначейської служби України у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 150 000 гривень моральної шкоди.

Уточнені позовні вимоги заявлені з аналогічних мотивів. Крім того, в заяві вказано, що з приводу нанесення моральної шкоди через сприяння депутатів Перегінської селищної ради ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , рішення яких сприяють діям відповідачів буде надано окремий позов.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 19.05.2023 закрито підготовче провадження у справі за первісними та уточненими вимогами.

Представник позивачів адвокат Хоптій М.В. пояснив, що суду слід розглядати тільки уточнену позовну заяву, яку в судовому засіданні просив задоволити з наведених у ній підстав. Крім цього доповнив, що діями відповідачів, які зазначені в уточненій позовній заяві від 11.02.2023 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 чиняться перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що в свою чергу негативно впливає на них, тому вони несуть моральні страждання. Вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів неправомірної поведінки з боку відповідачів, які є сусідами позивачів та на протязі багатьох років порушують правила добросусідства. Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, вважає що саме вказаними в уточненій позовній заяві особами позивачам завдано моральну шкоду. Просив позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги, заявлені в уточненій позовній заяві від 11.02.2023 підтримала у повному обсязі.Також пояснила, що відповідачами чиняться перешкоди в користуванні земельною ділянкою, а саме користуються дорогою яка є незаконна. Дорога до будинку відповідачів має проходити з іншого боку. Вони з позивачами не бажають, щоб відповідачі користувалися спірною дорогою, оскільки під час проїзду транспортом, руйнується огорожа, по дорозі ходять їхні кури, які можуть бути знищені. Вважає, що дорогу треба закрити, а відповідачі нехай шукають собі інший заїзд. Спір триває на протязі багатьох років, а селищна рада і її депутати не реагують на їхні звернення. Такими діями відповідачів, їй завдано моральну шкоду. Просила позов задовольнити повністю.

Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, однак будучи заслуханою в минулому судовому засіданні суду пояснила про те, що протязі всього життя проживає по сусідству з відповідачами, з котрими в них склалися неприязні стосунки через спірний заїзд. Вулиця, що веде до її будинку не повинна використовуватися відповідачами, оскільки вулиця це фактично земельна ділянка, що належала її чоловіку, а відповідачі не мають права користуватися нею. Вона хоче, щоб суд заборонив їздити та ходити по цій дорозі. Крім того, треба позрізати всі дерева, і поремонтувати сітку. Їм селищна рада відмовляє у всіх заявах, а вони виграли всі суди. Просила позов задовольнити повністю та стягнути моральну шкоду.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Не заперечила, що на протязі багатьох років має неприязні стосунки з позивачами. Останні звинувачують її, а також членів її сім`ї у незаконному користуванні громадською дорогою. Вона вважає, заявлений позов безпідставним, оскільки жодним чином не порушує правил добросусідства. Дорога вказана в Генеральному плані села Ясень, вона та її родина все життя користується спірною дорогою. На всі скарги, що подають позивачі виходить комісія селищної ради, яка на місці вирішує чи є порушення. Вона завжди виконує приписи земельної комісії. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник Перегінської селищної ради надала суду пояснення про те, що відповідачі неодноразово зверталися з відповідними заявами, як до селищної ради, так і до суду з позовами. Конфлікт існує на протязі багатьох років, з приводу спірної дороги існують рішення судів, які позивачі тлумачать неправильно та на свою користь. Вважає, що позов є безпідставним, просить відмовити у його задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені у відповідності до закону.

У судове засідання представник Управління державної казначейської служби України у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області також не прибув.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що є чоловіком позивачки ОСОБА_1 . Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_2 та члени їхньої родини проживають по сусідству з ним. Останні користуються заїздом до свого будинку через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 . Відповідачі на своїй земельні ділянці неправильно поскладали дрова та порушують правила добросусідства. Крім того їздять по дорозі від чого прогнулася сітка довжиною десь 60-70 м. яку треба відновити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивачі підтримують позовні вимоги зазначені в уточненій позовній заяві, в якій просять зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в здійсненні права користування, володіння та розпорядження належним житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельними ділянками, які знаходяться за адресами АДРЕСА_1 , усунути перешкоди у користуванні частиною їхньої земельної ділянки площею 0,0157 га. Такі вимоги позивачі ставлять до вказаних ними в заяві учасників, та при цьому вказують що саме вказаними особами їм завдано моральну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо ).

Згідно ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею певних дій, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як встановлено в судовому засіданні сторони є сусідами проживають за адресою АДРЕСА_3 . Між сторонами виникла суперечка щодо усунення перешкод у користуванні суміжними земельними ділянками, користування вулицею, влаштування іншого заїзду, самовільного захоплення частини земельної ділянки, використовування розворотного майданчика у зв`язку з чим позивачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово звертався в Перегінську селищну раду (а.с.38-42, 54-56, т.1).

15.07.2022 комісія Перегінської селищної ради в складі депутатів селищної ради Пайша Ігоря Михайловича, ОСОБА_10 , заступника селищного голови Глинки Василя Леоновича, начальника відділу земельних ресурсів та екології ОСОБА_11 , начальника юридичного відділу та кадрової роботи ОСОБА_12 , головного спеціаліста відділу будівництва житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури Волошин Уляни Михайлівни, розглядала заяву ОСОБА_13 та ОСОБА_3 з приводу претензій до селищної ради щодо не отриманих відповідей на її численні звернення щодо затвердження документації із землеустрою та передачі у власність присадибної земельної ділянки біля домоволодіння по АДРЕСА_2 та недобросусідських відносин із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по причині довготривалих судових процесів відносно заїзду до їх домоволодіння по АДРЕСА_4 , з приводу чого було складено акт (а.с.25, т.2).

Оскільки інших доказів сторонами не надано, суд приходить до висновку, що акт комісії від 15.07.2022 за своєю суттю є відповіддю на заяву позивачів та фіксацією існуючого стану використання сторонами належних їм земельних ділянок.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо); власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно зі статтею 104 цього Кодексу, власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Вимогами ст. 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно з положеннями статей 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилаються на те, що відповідачі порушують правила добросусідства, чинять перешкоди в праві користування, володіння та розпорядження належним їм житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельними ділянками, які знаходяться за адресами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , крім того відповідачі своїми діями створюють їм перешкоди у користуванні частиною їхньої земельної ділянки площею 0,0157 га.

На підтвердження незаконних дій з боку відповідачів, та підставності вимог позивачі просять зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 демонтувати ворота, які знаходяться на межі земельної ділянки площею 0,0157 га, яка перебуває в користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відновити на місці встановлених воріт огорожу (паркан), не використовувати земельні ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 для проїзду до центральної дороги через земельні ділянки, які перебувають у власності та користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 ; Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вивезти із земельної ділянки площею 0,0157 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щебінь та пісок; Заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_5 використовувати ядохімікати на території площею 0,0157 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , позивачами не додано жодного доказу.

Додані до матеріалів позовної заяви докази не підтверджують перебування в законному користуванні позивачів спірної земельної ділянки площею 0,0157 га, яка використовується відповідачами для заїзду (а.с.215-242 т.1). За таких обставин, позивачі не є власниками чи користувачами спірної земельної ділянки, тому їхні вимоги про зобов`язання відповідачів не використовувати земельну ділянку, як заїзд до свого домогосподарства та зняти ворота, є безпідставними.

З наведених вище підстав, не підлягає до задоволення і вимога позивачів про зоб`язання відповідачів забрати із вказаної земельної ділянки щебінь та пісок та про заборону відповідачам використовувати ядохімікати на території площею 0,0157 га..

Додані до матеріалів позовної заяви докази, жодним чином не підтверджують порушення прав позивачів відповідачами на користування, володіння та розпорядження належним їм житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельними ділянками.

Позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 відновити огорожу, а саме металеву сітку довжиною 60 м, яка перебуває у власності ОСОБА_1 по межі із відповідачем ОСОБА_2 та відновити металеву сітку довжиною 60 м, яка перебуває у власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по межі із відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , перемістити від огорожі позивачів на відстань більше 8 м заготовлені та складені повздовж металевої сітки дрова, зрізати дерева, які розміщені вздовж огорожі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та які розміщені до будинковолодінь позивачів на відстані близько 1,5 м, та які пошкоджують покрівлю будинковолодінь та призводять до її руйнування також не підлягають задоволенню, оскільки оглянуті в судовому засіданні фотоматеріали (а.с.186 -187 т.1), підтверджують факт наявності між будинками сторін металевої сітки, складених повздовж металевої сітки дров, безпосередньої близькості дерев, що ростуть на земельній ділянці відповідачів до земельної ділянки позивачів, однак, будь-яких доказів створення перешкод в користуванні земельною ділянкою позивачі не надали суду як і не зазначили в позовній заяві.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Конституційний Суд України у рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), роз`яснив поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 24 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ІІК України).

При цьому, враховуючи норми ч. 3 ст. 13, ст. 49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб`єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Частиною 3 ст. 12, ст.ст. 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши правовий характер спірних правовідносин, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, прийшов до висновку про те, що всупереч наявного обов`язку щодо доказування своєї позиції, позивачі не довели наявність підстав для зобов`язання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вчинити дії, які вказані позивачами в позові.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, суд прийшов обґрунтованого висновку про відсутність у матеріалах справи доказів порушеного права та законного інтересу позивачів, у зв`язку з чим в задоволенні наведених вище позовних вимог слід відмовити.

Оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність позовних про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, не підлягає і вимога позивачів про позивачів про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 150000 гривень.

Не підлягає до задоволення і вимога позивачів про стягнення на їхню користь з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та Управління державної казначейської служби України у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області моральної шкоди у сумі 150000 гривень виходячи з такого.

Частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В даному випадку, відшкодування моральної шкоди та її обґрунтованість є похідним від вирішення спору про усунення перешкод в здійсненні права користування, володіння та розпорядження належним позивачам житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельними ділянками, які знаходяться за адресами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , усунення перешкоди у користуванні частиною їхньої земельної ділянки площею 0,0157 га. та порушення правил добросусідства.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Позивачами заявлено вимоги до відповідачів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 створюють перешкоди в користуванні належними їм житловими будинками з господарськими спорудами, використанні земельної ділянки та порушують правила добросусідства, при цьому до участі в справі залучені відповідачами ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , які є членами Комісії містобудування, земельних відносин, екології та охорони навколишнього середовища Перегінської селищної ради, до яких інших вимог не заявлено, тобто члени комісії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не є належними відповідачами у цій справі. Так само, Управління державної казначейської служби України у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області не є належним відповідачем у цій справі.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача, суд відмовляє у позові до такого відповідача, такий висновок викладено у постанові постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 150 000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , Управління державної казначейської служби України у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області не підлягає задоволенню, з підстав пред`явлення цієї вимоги до неналежних відповідачів.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 припинити порушувати правила добросусідства ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , не чинити перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпоряджання належним їм житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельними ділянками, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 .

Відмовити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 демонтувати ворота, які знаходяться на межі земельної ділянки площею 0,0157 га, яка перебуває в користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відновити на місці встановлених воріт огорожу (паркан), не використовувати земельні ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 для проїзду до центральної дороги через земельні ділянки, які перебувають у власності та користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 .

Відмовити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вивезти із земельної ділянки площею 0,0157 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щебінь та пісок, використовувати ядохімікати на території площею 0,0157 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відмовити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 відновити огорожу, а саме металеву сітку довжиною 60 м, яка перебуває у власності ОСОБА_1 по межі із відповідачем ОСОБА_2 та відновити металеву сітку довжиною 60 м, яка перебуває у власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по межі із відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , перемістити від огорожі позивачів на відстань більше 8 м заготовлені та складені повздовж металевої сітки дрова.

Відмовити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зрізати дерева, які розміщені вздовж огорожі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та які розміщені до будинковолодінь позивачів на відстані близько 1,5 м, та які пошкоджують покрівлю будинковолодінь та призводять до її руйнування.

Відмовити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , Управління державної казначейської служби України у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_1 150 000 грн. моральної шкоди.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.10.2023.

Суддя: