Ухвала

від 18.07.2024 по справі 350/124/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

18 липня 2024 року

м. Київ

справа № 350/124/22

провадження № 61-9164ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня

2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 лютого

2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , члена комісії містобудування, земельних відносин, екології та охорони навколишнього середовища Перегінської селищної ради ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про зобов`язання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 припинити порушувати правила добросусідства, не чинити перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпорядження належним їм житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельними ділянками, відшкодування моральної шкоди та

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом, який уточнили та просили:

- зобов`язати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 припинити порушувати правила добросусідства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , не чинити перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпоряджання належним їм житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельними ділянками, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 демонтувати ворота, які знаходяться на межі земельної ділянки площею 0,0157 га, що перебуває в користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та відновити на місці встановлених воріт огорожу (паркан), не використовувати земельні ділянки ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 і ОСОБА_1 для проїзду до центральної дороги через земельні ділянки, які перебувають у власності та користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вивезти із земельної ділянки площею 0,0157 га, яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щебінь та пісок;

- заборонити ОСОБА_5 та ОСОБА_4 використовувати ядохімікати на території площею 0,0157 га, яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 ,

ОСОБА_5 ;

- зобов`язати ОСОБА_5 відновити огорожу, а саме металеву сітку довжиною

60 м, яка перебуває у власності ОСОБА_1 на межі із відповідачем

ОСОБА_5 та відновити металеву сітку довжиною 60 м, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на межі із відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

- зобов`язати перемістити від огорожі позивачів на відстань більше 8 м заготовлені та складені повздовж металевої сітки дрова;

- зобов`язати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зрізати дерева, які розміщені вздовж огорожі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та які розміщені до будинковолодінь позивачів на відстані близько 1,5 м, та пошкоджують покрівлю будинковолодінь, що призводять до її руйнування.

- стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1

150 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

10 жовтня 2023 року рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в задоволенні позову відмовлено.

29 лютого 2024 року постановою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня

2023 року залишено без змін.

21 червня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Необхідно відмовити в відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»);значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Малозначна справа є такою з огляду на свої властивості, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України міститься серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу справою незначної складності.

У справі предметом позову є вимога про припинення порушень правил добросусідства, зобов`язання не чинити перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпорядження житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельними ділянками, відшкодування моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).

У касаційній скарзі не зазначено, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Посилання на норми, що регулюють право власності, не свідчать про винятковість справи для заявника.

У доводах касаційної скарги відсутнє посилання на суспільний інтерес у вирішенні спору та необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування статей 321, 391 Цивільного кодексу України, статей 78, 81, 91, 152 Земельного кодексу України, а доводи стосуються питання оцінки доказів судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мали б бути переглянуті в касаційному порядку.

Посилання заявниці на те, що справа розглянута без повідомлення учасників справи є жодними чином не обґрунтованим.

Встановлено, що заявниця зверталася як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції для захисту своїх порушених прав.

Інші позивачі не реалізували своє право на подачу апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, проте належними чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення в справі незначної складності, з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити в відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , члена комісії містобудування, земельних відносин, екології та охорони навколишнього середовища Перегінської селищної ради ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про зобов`язання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 припинити порушувати правила добросусідства, не чинити перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпорядження належним їм житловим будинком з господарськими будівлями, спорудами та земельними ділянками, відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров