ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 88-ц/803/24/23 Справа № 187/1788/19 Головуючий у першій інстанції: Іщенко І. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро заяву ОСОБА_1 проперегляд занововиявленими обставинамипостанови Дніпровськогоапеляційного судувід 25січня 2022року уцивільній справіза апеляційноюскаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 нарішення Петриківськогорайонного судуДніпропетровської областівід 09лютого 2021року посправі запозовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,треті особи:Петриківська державнанотаріальна контора,приватний нотаріусПетриківського районногонотаріального округуДніпропетровської областіЛимар ЄгорВолодимирович,Відділ зпитань наданняадміністративних послугта державноїреєстрації Петриківськоїрайонної державноїадміністрації,про визнаннядоговору даруваннянедійсним тавизнання прававласності начастку майна,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 25 липня 1962 року був укладений шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_2 . На початку 1990 року ОСОБА_5 отримав земельну ділянку під забудову будинку по АДРЕСА_1 , збудував житловий будинок і набув на нього права власності. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, відкрилась спадщина на земельний пай та вказаний будинок. Але позивачі дізнались, що будинок на підставі договору дарування від 05 грудня 2001 року належить ОСОБА_1 . На час укладення договору дарування ОСОБА_5 був одружений і будинок був спільною власністю його та дружини ОСОБА_3 , однак вона такої згоди не надавала і вважає, що будинок є їх сумісною власністю, а договір дарування від 05 грудня 2001 року ОСОБА_1 є недійсним. Відомості про наявність вищевказаного договору дарування позивачам стали відомі в лютому 2019 році. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили визнати частково недійсним договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1 від 05.12.2001 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з подальшим внесенням відповідної зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; визнати право власності за ОСОБА_3 на 1\2 частину вказаного житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року апеляційну скаргупредставника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково. Договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою по АДРЕСА_1 , укладений 05.12.2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений Петриківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №3450, визнано частково недійсним, в частині дарування 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 (літ. А-1 житловий будинок цегла, літ. Б-1 літня кухня цегла, б-1 навіс, В-1 гараж шлакоблоковий, Г-1 сарай шлакоблоковий, Д-1 навіс, Є-1 вбиральня, №1 свердловина). Визнано право власності за ОСОБА_3 на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 (літ. А-1 житловий будинок цегла, літ. Б-1 літня кухня цегла, б-1 навіс, В-1 гараж шлакоблоковий, Г-1 сарай шлакоблоковий, Д-1 навіс, Є-1 вбиральня, №1 свердловина). Визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 (літ. А-1 житловий будинок цегла, літ. Б-1 літня кухня цегла, б-1 навіс, В-1 гараж шлакоблоковий, Г-1 сарай шлакоблоковий, Д-1 навіс, Є-1 вбиральня, №1 свердловина). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
23 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року, посилаючись на те, що після ухвалення постанови по цій справі їй стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі під час розгляду справи. 02.02.1999 року її цивільний чоловік - ОСОБА_5 залишив на її ім`я заповіт, посвідчений Іванівською сільською радою Петриківського району Дніпропетровської області 02.02,1999 року за реєстровим номером 09, яким все своє майно після смерті заповів їй. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. 05.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак постановою приватного нотаріусу Дніпровського районного нотаріального округу Лимар Є.В. від 18.08.2023 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно. У цій постанові зазначено, зокрема, що на запит нотаріуса Новопавлівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області листом №638 від 08.08.2023 року надала копію з реєстру для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Новопавлівської сільської ради народних депутатів Меживського району за 1979 рік, копію книги реєстрації нотаріальних дій за 1979 рік, із яких вбачається нотаріальна дія за №6 від 19.01.1979 року, якою посвідчено акт розділу майна громадянина ОСОБА_5 з ОСОБА_3 . Додатково повідомлено, що договір на поділ майна подружжям ОСОБА_5 з ОСОБА_3 відсутній, що не дозволяє встановити, чи входить будинок АДРЕСА_2 до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 . Заявник зазначає, що не може надати суду копію відповіді із додатками Новопавлівської сільської ради з огляду на ст. 8 Закону України «Про нотаріат», тому просить витребувати відповідні докази. Факт розділу майна між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 мають суттєве значення для правильного вирішення справи з огляду на наступне. Договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений Петриківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №3450, укладений 05.12.2001 року. Нововиявлена обставина факту розділу майна в січні 1979 року між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 свідчить про фактичне припинення між ними шлюбу з 16.11.1979 року і добровільний розділ майна між подружжям. Спірний будинок не має статусу спільного сумісного майна, набутого під час шлюбу. Презумпція спільної сумісної власності подружжя спростовується новоявленою обставиною. Це узгоджується із доказами фактичного роздільного проживання подружжя саме з періоду розділу між ними майна і до смерті ОСОБА_5 , які наявні в матеріалах справи. Нововиявлена обставина розділу майна подружжя ОСОБА_6 свідчить про припинення між подружжям шлюбу та шлюбних відносин, окреме проживання кожного, окреме ведення господарства кожним із подружжя, створення ОСОБА_5 фактичного шлюбу із ОСОБА_1 і проживання з нею однією сім`єю понад 40 років. Тобто, будинок АДРЕСА_1 побудований ОСОБА_5 в період окремого проживання з ОСОБА_3 на його власні кошти, після розділу майна подружжя для власного окремого проживання із новою сім`єю і є його особистою, а не спільною сумісною власністю подружжя, незважаючи на те, що його набуття відбувалося у період шлюбу із ОСОБА_3 . Тому ОСОБА_1 просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2022 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
23.08.2023 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява про перегляд вказаного вище судового рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року (а.с. 180, 191-152 т.2). Колегія наголошує, що передбачений п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України тридцятиденний строк подання заяви ОСОБА_1 не порушений, оскільки про наявність обставин для звернення із даною заявою вона достеменно дізналась з постанови приватного нотаріуса від 18.08.2023 року. Строк визначений п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України також не порушений.
Дослідивши матеріали справи, зміст заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
ОСОБА_1 посилається, як на нововиявлену обставину, на виявлений нею, після отримання постанови приватного нотаріуса від 18.08.2023 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, факт посвідчення виконавчим комітетом Новопавлівської сільської ради народних депутатів Меживського району за №6 від 19.01.1979 року акту розділу майна громадянина ОСОБА_5 з ОСОБА_3 (а.с. 168 т.1).
Згідно змісту постанови приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Лимар Є.В. від 18.08.2023 року, зокрема, на запит нотаріуса Новопавлівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області листом №638 від 08.08.2023 року надала копію з реєстру для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Новопавлівської сільської ради народних депутатів Меживського району за 1979 рік, копію книги реєстрації нотаріальних дій за 1979 рік, із яких вбачається нотаріальна дія за №6 від 19.01.1979 року, якою посвідчено акт розділу майна громадянина ОСОБА_5 з ОСОБА_3 та стягнено державного мита за вчинення нотаріальних дій 2,50 крб. квитанція №021829; інша інформація стосовно договору на поділ майна між подружжям ОСОБА_5 з ОСОБА_3 відсутня, що не дозволяє встановити, чи входить будинок АДРЕСА_3 у склад спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 (а.с. 168 т.1).
Акт розділумайна ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ,який буввикладений уписьмовій формі іпосвідчений у1979році,не зберігся,що визнаноучасниками справи,підтверджується протоколомта звукозаписомсудового засіданнясуду апеляційноїінстанції.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Праведная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
У постанові Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року апеляційним судом зроблений висновок щодо спірного майна (житлового будинку по АДРЕСА_1 ), право власності на яке зареєстроване у 2001 році згідно свідоцтва про право власності (а.с.71 т.1).
Згідно пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду 03 жовтня 2023 року, будівництво спірного будинку по АДРЕСА_1 було розпочате у 1989 році, що також відповідає відомостям з технічного паспорту від 10.02.2022 (а.с. 223-226 т.2).
Отже, акт розділу майна ОСОБА_5 з ОСОБА_3 від 19.01.1979 року складений до початку будівництва спірного домоволодіння у 1989 році.
ОСОБА_1 обгрунтовує заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами самим фактом посвідчення акту розділу майна подружжя ОСОБА_5 з ОСОБА_3 від 19.01.1979 року; існування такого факту не спростовано позивачкою.
Факт посвідчення акту розділу майна подружжя ОСОБА_5 з ОСОБА_3 , який мав місце 19.01.1979 року, що підтверджується вищевказаною постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Лимар Є.В. від 18.08.2023 року, - не доводить факту припинення сімейних стосунків вказаного подружжя у 1979 році чи в інший період часу, оскільки поділ майна подружжя не є обовязковим наслідком чи обовязковою передумовою припинення сімейних стосунків; не спростовує доводів позивачки про збереження сімейних відносин із спадкодавцем до його смерті, враховуючи, що шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірваний не був; не спростовує факту побудови спірного нерухомого майна (будівництво якого розпочалось у 1989 році, як визнано сторонами та підтверджується письмовими матеріалами справи), у період шлюбу вказаного подружжя, під час проживання однією сімєю та за спільні кошти; не спростовує презумпцію права спільної сумісної власності подружжя.
Колегія звертає увагу, що клопотання про витребування судом копії акту розділу майна ОСОБА_5 з ОСОБА_3 від 19.01.1979 року, посвідченого виконавчим комітетом Новопавлівської сільської ради народних депутатів Меживського району за №6 - учасниками справи не заявлено; згідно доводів відповідачки ОСОБА_1 , акт не зберігся, що підтверджується, зокрема, постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Лимар Є.В. від 18.08.2023 року.
Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку, що факт посвідчення акту розділу майна подружжя ОСОБА_5 з ОСОБА_3 19.01.1979 року, - не є істотною обставиною у даній справі, не спростовує презумпцію спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (які перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 липня 1962 року до дня смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Отже, посвідчення акту розділу майна подружжя ОСОБА_5 з ОСОБА_3 19.01.1979 року не спростовує факти, які покладені в основу постанови апеляційного суду від 25 січня 2022 року; не впливає на правильність висновків апеляційного суду, що викладені у вказаній постанові від 25 січня 2022 року.
Письмові докази, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, а саме копія паспорту ОСОБА_5 (а.с. 132 т. 1), копія паспорту ОСОБА_3 (а.с. 10 т. 1), виписка із домової книги по АДРЕСА_1 (а.с. 46, 123 т. 1) - знаходились у матеріалах справи на час розгляду справи апеляційним судом та їм була надана оцінка в сукупності з іншими представленими доказами при розгляді даної цивільної справи по суті.
Також ОСОБА_1 надані нові докази, які не були представлені суду на час ухвалення постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року, а саме копія довідка виконкому Новопавлівсьої сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 29.06.2023 року №541 (а.с. 171 т. 2), копія довідка виконкому Новопавлівсьої сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 29.06.2023 року №542 (а.с. 172 т.2), копія трудової книжки ОСОБА_5 №464 від 13.09.1972 року (а.с. 173-174 т.2), копія виписки із домової книги по АДРЕСА_1 (а.с. 175 т.2), копія акту обстеження №7, складеного Петриківською селищною радою 14.07.2023 року (а.с. 177 т.2), копії ощадної книжки, розрахункової книжки, договору про користування електричною енергією (а.с. 210 - 214).
Вказані письмові докази є новими, оскільки під час розгляду цивільної справи по суті ні місцевому, ні апеляційному судам не були надані, а деякі із них створені (датовані) після ухвалення апеляційним судом постанови від 25 січня 2022 року.
Нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
З урахуванням викладеного, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для перегляду постанови Дніпровського апеляційногосуду від25січня 2022року у даній цивільній справі №187/1788/19 у зв`язку з нововиявленими обставинами.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити та залишити в силі постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року.
Керуючись ст. ст. 423-429 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 проперегляд занововиявленими обставинамипостанови Дніпровськогоапеляційного судувід 25січня 2022року відмовити.
Постанову Дніпровського апеляційногосуду від25січня 2022рокуу цивільній справі №187/1788/19 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Петриківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Єгор Володимирович, Відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Петриківської районної державної адміністрації, про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на частку майна залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.10.2023 |
Оприлюднено | 23.10.2023 |
Номер документу | 114316765 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Красвітна Т. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні