Постанова

від 19.10.2023 по справі 916/3434/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3434/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Норенка Ростіслава Анатолійовича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 (суддя Т.Г. Пінтеліна, м.Одеса, повний текст складено 14.08.2023) про повернення позовної заяви

у справі № 916/3434/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Норенка Ростіслава Анатолійовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестиції та Інновації»

про стягнення, визнання додаткової угоди недійсною, розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У серпні 2023 року Фізична особа-підприємець Норенко Ростіслав Анатолійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестиції та Інновації» про:

-стягнення з відповідача 994941,62 грн заборгованості з орендної плати, у тому числі основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних;

-визнання недійсною укладеної між позивачем та відповідачем додаткової угоди №2 від 09.03.2022 до договору № 332/2021 від 25.05.2021 та застосування наслідків недійсності правочину;

-розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору № 332/2021 від 25.05.2021;

-зобов`язання відповідача повернути позивачу універсальні будівельні риштування в загальному обсязі 860 кв.м вартістю 1514575,58 грн за актом приймання-передачі у технічно справному стані, відчищеними від будівельного, монтажного та іншого бруду, технічних забруднень та сумішей.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що між Фізичною особою - підприємцем Норенком Ростіславом Анатолійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестиції та Інновації» укладено договір №332/2021 від 20.05.2021, який, як зазначає позивач, за своєю правовою природою є змішаним, оскільки містить елементи договору оренди (глава 58 Цивільного кодексу України) та договору про надання послуг (глава 63 Цивільного кодексу України).

На підставі актів здачі-приймання в оренду риштування №001/332/2021-вО від 31.05.2021 та №017/332/2021-вО від 21.01.2022 позивачем передано, а відповідачем прийнято риштування в загальній кількості 860 кв.м, загальною вартістю 1514575,58 грн.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, що сторонами договору було визначено як форс-мажорну обставину, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №2 від 09.03.2022 до договору №332/2021 від 20.05.2021, в якій зазначено, що на період дії воєнного стану риштування перебуватимуть у відповідача на зберіганні, позивач не стягуватиме орендну плату, строк дії додаткової угоди визначено до закінчення воєнного стану.

Воєнний стан на території України триває вже більше півтора року, позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями або повернути риштування, або поновити повноцінні господарські відносини та сплачувати орендну плату, однак такі звернення залишились без задоволення.

Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів, якими, зокрема, зафіксовано, що відповідач не повертає позивачу риштування, не сплачує орендну плату, посилаючись на додаткову угоду №2 від 09.03.2022 до договору №332/2021 від 20.05.2021.

Також з відповідей Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції ГУНП в Одеській області на адвокатські запити вбачається факт фіксації використання відповідачем риштувань всупереч умовам додаткової угоди №2 від 09.03.2022 без сплати орендної плати.

Позивач вважає додаткову угоду №2 від 09.03.2022 неукладеною, оскільки (1) сторонами не дотримано письмової форми правочину, (2) додаткова угода не містить такої істотної умови зберігання, як строк її дії. При цьому позивач зауважив на тому, що фактично умови вказаної додаткової угоди відповідачем не виконуються. Отже, додаткова угода №2 є неукладеним договором зберігання.

Водночас позивач зазначив, що хоча вважає додаткову угоду №2 від 09.03.2022 неукладеною, проте зважаючи на те, що тлумачення закону та умов договору є прерогативою суду, і позивач заздалегідь не може встановити, чи погодиться суд з його правовою позицією, у позовній заяві навів аргументи щодо наявності підстав для визнання цієї додаткової угоди недійсною.

Позивач зазначив, що як у випадку встановлення в ході судового розгляду того факту, що додаткова угода №2 від 09.03.2022 є неукладеною, так і недійсності цієї додаткової угоди, підлягають застосуванню наслідки у вигляді стягнення неотриманого позивачем розміру орендної плати, пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Обґрунтовуючи наявність підстав для розірвання договору №332/2021 від 20.05.2021, позивач послався на систематичні істотні порушення відповідачем умов договору, що зумовило вчинення позивачем дій щодо одностороннього розірвання договору. Однак, як зазначає позивач, відповідач не визнає договір припиненим та не повертає позивачу риштування, що змушує позивача звертатися до суду, у тому числі з вимогою про розірвання договору.

Мотивуючи вимогу про повернення майна позивач зазначив, що незважаючи на численні звернення позивача, повідомлення про одностороннє розірвання договору (відмову від договору) на підставах, визначених Цивільним кодексом України та договором, обов`язок з повернення риштувань відповідачем не виконаний.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 позовну заяву з доданими до неї документами повернуто Фізичній особі-підприємцю Норенку Ростіславу Анатолійовичу на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог.

Приймаючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем позовних вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи є окремими по кожній позовній вимозі. Заявлені вимоги не пов`язані між собою ані «підставою виникнення», ані «поданими доказами», так як заборгованість за договорами позивач підтверджує документами, складеними окремо на виконання саме певного договору, та не є «основними та похідними» позовними вимогами, оскільки договори не є основними та похідними договорами по відношенню один до одного, а є окремими договорами.

Також суд зазначив, що у поданій до суду позовній заяві об`єднано майнові та немайнові вимоги, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою суду, Фізична особа-підприємець Норенко Ростіслав Анатолійович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 у даній справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на те, що заявлені позивачем позовні вимоги випливають з одних і тих самих обставин, які виникли на підставі укладення та виконання сторонами договору №332/2021 від 20.05.2021 та додаткової угоди №2 від 09.03.2022 до нього.

Як зазначив позивач, у позовній заяві він обґрунтовує підстави, на яких вважає додаткову угоду №2 від 09.03.2022 до договору №332/2021 від 20.05.2021 неукладеною. Так, враховуючи правові позиції Верховного Суду, позивач не може заявити позовну вимогу про визнання договору/додаткової угоди до договору неукладеними, проте може заявити вимогу про застосування наслідків неукладеності договору. У даному випадку, з урахуванням того, що додатковою угодою №2 від 09.03.2022 фактично визначено, що протягом дії воєнного стану позивач не стягуватиме орендну плату, в разі встановлення у судовому рішенні такої додаткової угоди неукладеною, мають бути застосовані наслідки неукладеності у вигляді стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування риштуваннями, яку він мав сплачувати на підставі договору №332/2021 від 20.05.2021 за весь період, а також пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Як пояснив скаржник, з огляду на зазначену правову позицію ним заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів.

Крім того, із посиланням на принцип «суд знає закони», позивач наводить обґрунтування, на підставі яких додаткова угода №2 від 09.03.2022, якщо не буде визнана судом неукладеною, має бути визнана недійсною, що матиме аналогічні наслідки у вигляді стягнення з відповідача орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Також позивачем двічі направлялись відповідачу повідомлення про розірвання договору та вимоги про повернення майна, проте з матеріалів перевірок відділу поліції №3 ОРУП ГУНП в Одеській області вбачається, що відповідач заперечує факт отримання таких повідомлень.

Відтак, як зазначає апелянт, в ході розгляду справи судом може бути встановлено, що позивач реалізував своє право на одностороннє розірвання договору та договір вже є розірваним. У такому випадку вимога про розірвання договору не підлягатиме задоволенню, проте належне позивачу майно (риштування) має бути повернуто, про що заявлено відповідну вимогу.

В разі, якщо суд дійде висновку, що договір все ж таки не є розірваним, позивачем заявлено вимогу про розірвання договору №332/2021 від 20.05.2021 у зв`язку з численними порушеннями відповідачем умов договору, що також має наслідком повернення належного позивачу майна, яке було передано відповідачу за актами здачі-приймання до цього договору.

Зважаючи на викладене, вимога про стягнення орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних є або основною (в разі визнання додаткової угоди №2 від 09.03.2022 неукладеною), або похідною від вимоги про визнання додаткової угоди №2 від 09.03.2022 недійсною. Вимога про повернення позивачу риштувань є або основою (в разі визнання договору №332/2021 від 20.05.2021 розірваним шляхом реалізації позивачем права на одностороннє розірвання договору), або похідною від вимоги про розірвання договору №332/2021 від 20.05.2021.

Отже, апелянт вважає, позовні вимоги є однорідними, пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів позивача, а також стосуються одних і тих же осіб (позивача і відповідача).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3434/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 23.08.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Норенка Ростіслава Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 про повернення позовної заяви у справі № 916/3434/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3434/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

29.08.2023 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Норенка Ростіслава Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 про повернення позовної заяви у справі № 916/3434/23.

Враховуючи, що Фізичною особою-підприємцем Норенком Ростіславом Анатолійовичем оскаржується ухвала про повернення позовної заяви (пункт 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України), розгляд апеляційної скарги вказаною ухвалою суду від 04.09.2023 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Окрім того, зазначеною ухвалою суду від 04.09.2023 встановлено відповідачу строк до 20.09.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Між тим, колегією суддів з`ясовано, що ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестиції та Інновації» на адресу: 65023, м.Одеса, вул. Новосельського, 68, кв.1, яка не є адресою місцезнаходження відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи обов`язок суду повідомити всіх учасників судового процесу про розгляд справи в суді з метою реалізації однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства відкритості судового процесу, суд апеляційної інстанції повторно повідомив відповідача про розгляд справи №916/3434/23 у Південно-західному апеляційному господарському суді.

При цьому колегія суддів враховувала, що відповідно до частин другої, сьомої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду; про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Враховуючи неотримання відповідачем ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 з причин надіслання останньої не за місцезнаходженням відповідача, з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності, Південно-західний апеляційний господарський суд за власною ініціативою продовжив відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестиції та Інновації» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 25.10.2023.

В той же час, викладені обставини унеможливили перегляд оскаржуваної ухвали суду у строк, встановлений у частині другій статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія визначилась розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Норенка Ростіслава Анатолійовича у розумний строк.

З урахуванням викладеного, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестиції та Інновації» про те, що у письмовому провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Норенка Ростіслава Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 про повернення позовної заяви у справі № 916/3434/23. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестиції та Інновації» процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу до 25.10.2023. З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Норенка Ростіслава Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 про повернення позовної заяви у справі №916/3434/23 поза межами строку, встановленого у частині другій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

18.10.2023 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестиції та Інновації» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2597/23/Д1 від 18.10.2023), в якому товариство просило оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач зазначив, що позивач при поданні позову поєднав вимоги як майнового, так і немайнового характеру, не зазначив, які вимоги є основними, а які є похідними, а також заявив вимоги, що за своїм змістом та наслідками є протилежними одна одній (вимога про розірвання договору та вимога про визнання недійсною додаткової угоди до нього із застосуванням наслідків недійсності правочину, вимога про стягнення заборгованості з орендної плати та вимога про визнання недійсною додаткової угоди до нього із застосуванням наслідків недійсності правочину).

Також відповідач зазначив, що навіть у випадку коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Це право суду є безумовним та таким, що не підлягає оспорюванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестиції та Інновації» додатково звернуло увагу, що заявлені позивачем вимоги не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки договори не є основними та похідними договорами по відношенню один до одного, а є окремими договорами.

На переконання відповідача, позивачем під час подання позову не дотримано вимог статті 173 Господарського процесуального кодексу України, а враховуючи, що приписи статті 174 цього Кодексу носять імперативний характер, Господарським судом Одеської області правомірно та обґрунтовано повернуто позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із статтею 2 та частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За приписами статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Статтею 173 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави та порядок об`єднання і роз`єднання позовних вимог.

Згідно із частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, вказаною нормою процесуального права закріплене право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

При цьому об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

У цьому висновку Південно-західний апеляційний господарський суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, неодноразово викладеної в постановах від 24.04.2023 у cправі № 916/1522/22, від 04.04.2023 у cправі № 911/1757/21, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №910/21280/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.

За змістом частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім цього, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті (об`єднанні вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об`єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам).

За спеціальним правилом, викладеним у пункті 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

У той же час аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у системному співвідношенні з приписами частини шостої статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, наявність підстав для роз`єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.

Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п`ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19 та від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №910/21280/21.

Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд попередньої інстанції ухвалив судове рішення про повернення скаржнику позовної заяви з порушенням положень статті 173, пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Господарський суд Одеської області не врахував, що:

-заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за договором №332/2021 від 20.05.2021, визнання недійсною додаткової угоди №2 від 09.03.2022 до договору №332/2021 від 20.05.2021 та застосування наслідків її недійсності, розірвання договору №332/2021 від 20.05.2021, зобов`язання повернути майно, яке передавалось відповідачу за відповідними актами на підставі договору №332/2021 від 20.05.2021, пов`язані між собою підставами виникнення, оскільки випливають з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються (укладення та виконання договору №332/2021 від 20.05.2021 та додаткової угоди №2 від 09.03.2022, яка є невід`ємною частиною цього договору), та поданими доказами (договором №332/2021 від 20.05.2021 та додатковою угодою №2 від 09.03.2022 до нього, актами щодо передачі спірного майна відповідачу, доказами щодо неповернення відповідачем майна позивачу та щодо здійснення дій, спрямованих позивачем на одностороннє розірвання договору №332/2021 від 20.05.2021, тощо), тобто є однорідними;

-співвідносяться між собою як основні та похідні. Так, зважаючи на підстави позову, вимога про стягнення орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних є або основною (в разі встановлення під час судового розгляду, що додаткова угода №2 від 09.03.2022 є неукладеною), або похідною від вимоги про визнання додаткової угоди №2 від 09.03.2022 недійсною, внаслідок чого діятимуть умови договору №332/2021 від 20.05.2021, які встановлюють обов`язок відповідача сплачувати вартість послуг з оренди. Вимога про повернення позивачу риштувань є або основною (в разі визнання договору №332/2021 від 20.05.2021 розірваним шляхом реалізації позивачем права на одностороннє розірвання договору), або похідною від вимоги про розірвання договору №332/2021 від 20.05.2021.

У зв`язку з наведеним, є помилковими висновки суду, що заявлені вимоги не пов`язані між собою ані «підставою виникнення», ані «поданими доказами», та не є «основними та похідними» позовними вимогами.

Висновок суду стосовно того, що навіть у випадку коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, не ґрунтується на нормах процесуального закону, адже пункт 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачає повернення позовної заяви і доданих до неї документів у разі порушення правил об`єднання позовних вимог.

У той же час, господарський суд вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства (частина шоста статті 173 Господарського процесуального кодексу України). Приписи частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2021 у справі №910/16077/20).

А тому у випадку коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд не вправі повернути позовну заяву та додані до неї документи, а може скористатися наданими йому повноваженнями та роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що на час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали статтею 174 чинного Господарського процесуального кодексу України, на відміну від статті 63 цього Кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об`єднання позовних вимог суттєво утруднює вирішення спору, на що послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

У цьому висновку Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 14.11.2019 у справі №910/9302/19, від 24.11.2020 у справі № 910/3748/20, від 31.03.2021 у справі №910/16780/20, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21.

Висновок суду, що у поданій до суду позовній заяві об`єднано майнові та немайнові вимоги, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу, є помилковим, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не передбачає, що такий критерій є порушенням правил об`єднання позовних вимог, адже визначальним є дотримання правил об`єднання позовних вимог, передбачених у статті 173 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, допустив порушення норм процесуального права, зокрема пункту 2 частини п`ятої статті 174 та частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своєпідтвердження.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак оскаржуване судове рішення таким вимогам процесуального закону не відповідає.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною третьою статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини відсутності підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269 271, 277, 281, 282, 284 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Норенка Ростіслава Анатолійовича задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 про повернення позовної заяви у справі №916/3434/23 скасувати.

3.Справу №916/3434/23 передати на розгляд Господарського суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран