Ухвала

від 02.11.2023 по справі 916/3434/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"02" листопада 2023 р.м. Одеса № 916/3434/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали заяви

за позовом фізичної особи-підприємця Норенка Ростіслава Анатолійовича

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інвестиції та Інновації

про стягнення, визнання додаткової угоди недійсною, розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець Норенко Ростіслав Анатолійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Інвестиції та Інновації та просить прийняти рішення, яким:

- стягнути з відповідача на свою користь 994 941,62грн. заборгованості за договором оренди універсальних будівельних риштувань plettac від 25.05.2021 № 332/2021, з яких - 683690 грн заборгованості з орендної плати, 236598,26 грн пені, 60146,45 грн інфляційних втрат та 14506,91 грн 3% річних;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 09 березня 2022р. до договору № 332/2021 від 25 травня 2021р. та застосувати наслідки недійсності правочину;

- розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір № 332/2021 від 25 травня 2021р.;

- зобов"язати відповідача повернути позивачу риштування в загальному обсязі 860 кв.м. вартістю 1 514 575,58 грн. за актом приймання-передачі у технічно справному стані, відчищеними від будівельного, монтажного та іншого бруду, технічних забруднень та сумішей.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 року позовну заяву від 09.08.2023 було повернуто заявнику разом з доданими до неї документами.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 року скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 року у справі № 916/3434/23. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Норенко Ростіслава Анатолійовича та додані до неї матеріали передано на розгляд господарському суду Одеської області.

Ухвалою від 30.10.2023 суддя Пінтеліна Т.Г. заявила самовідвід.

За результатами авторозподілу позовну заяву передано судді Литвиновій В.В. 30.10.2023.

Позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Так, в постанові від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виходив з того, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 162, пунктів 1-3 частини 1 статті 163 ГПК позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19).

У вказаній справі Верховний Суд виходив з того, що позов прокурором поданий у тому числі про повернення земельної ділянки орендодавцю від орендаря у зв`язку з тим, що договір оренди, на підставі якого орендарю земельну ділянку надано в користування, підлягає розірванню. За результатами вирішення спору шляхом задоволення позову в цьому випадку не відбувається зміна приналежності спірного майна, а захищаються інтереси власника землі, що проявляються щодо відповідача у зобов`язально-правовій формі, а саме у формі обов`язку орендаря повернути об`єкт оренди після розірвання договору.

Тобто позов, за висновком Верховного Суду, поданий прокурором у цій справі, є немайновим, оскільки за своєю суттю позовна вимога прокурора не направлена на «збагачення» позивача, яке можна оцінити вартісно (така правова позиція узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним в постанові від 02.12.2020 у справі №905/105/20).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 09.04.2021 у справі № 923/938/20 за позовом Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації, зобов`язання повернути земельну ділянку, Судом зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Водночас, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

У вказаній справі, Суд дійшов висновку, що позовна вимога Прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, яка не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна його сторін та не змінить власника майна.

Верховний Суд також зазначив у вказаній справі, що подібна правова позиція є усталеною практикою Верховного Суду, яка сформована в тому числі, але не виключно у постановах Верховного Суду у справі від 23.05.2018 у справі № 915/742/17, від 02.12.2020 у справі №905/105/20, від 18.01.2021 у справі №905/561/20.

З огляду на зміст спірних правовідносин у даній позовній заяві, позовна вимога позивача ґрунтується на тому, що договір оренди є розірваним, а орендоване майно підлягає поверненню. Отже, вимога про зобов`язання відповідача повернути риштування у даному випадку, мають немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення орендованого майна), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Таким чином, позивач відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" має сплатити судовий збір в розмірі 22976,12 грн, з яких - 14924,12 грн судового збору за майнову вимогу про стягнення 994 941,62грн. (1,5%*994941,62=14924,12грн), а також за три немайнові вимоги (визнання недійсною додаткової угоди, розірвання договору та зобов`язання повернути орендоване майно) 2684грн*3=8052грн.

Позивач надав суду докази сплати 8086,87 грн судового збору платіжною інструкцією від 08.08.2023 № 54.

Отже, позивачем недоплачено 14889,25 грн судового збору.

Позивач просить суд відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" зменшити розмір судового збору до 5% від доходу, отриманого за 2022 рік, тобто до 8086,87грн.

Так, позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів за 2022рік, де зазначено дохід 161737,50грн.

Суд відмовляє позивачу у зменшенні розміру судового збору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В даному випадку, позивачем є не фізична особа, а фізична особа-підприємець.

Крім того, з аналізу ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ Kniat v. Poland від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ Jedamski and Jedamska v. Poland від 26 липня 2005 року, пункти 63, 64).

Приймаючи до уваги те, що відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 8 Закону України „Про судовий збір суд може звільнити позивача від сплати судового збору за подачу позову, враховуючи його майновий стан, те, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів за 2022рік не підтверджує реальний майновий стан позивача, не свідчить про те, що останній не спроможний сплатити визначений законом судовий збір, а також враховуючи те, що до суду не надано інформації з приводу наявності/відсутності коштів, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, у суду відсутні підстави для зменшення позивачу розміру судового збору.

Частиною 1 ст. 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суддя вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 234, 235, 254 ГПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця Норенка Ростіслава Анатолійовича залишити без руху.

2. Встановити строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.

3. Роз`яснити, що згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, у разі неусунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

4. Звернути увагу, що подання доказів здійснюється в порядку, передбаченому ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.11.2023

Суддя В.В. Литвинова