Рішення

від 24.04.2024 по справі 916/3434/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3434/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця Норенка Ростіслава Анатолійовича

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестиції та Інновації"

про стягнення, визнання додаткової угоди недійсною, розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача - Македонська І.

від відповідача - не прибули

Фізична особа-підприємець Норенко Ростіслав Анатолійович звернувся 09.08.2023 до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестиції та Інновації" та просить прийняти рішення, яким:

- стягнути з відповідача на свою користь 994 941,62грн. заборгованості за договором оренди універсальних будівельних риштувань plettac від 25.05.2021 № 332/2021, з яких - 683690 грн заборгованості з орендної плати, 236598,26 грн пені, 60146,45 грн інфляційних втрат та 14506,91 грн 3% річних;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 09 березня 2022р. до договору № 332/2021 від 25 травня 2021р. та застосувати наслідки недійсності правочину;

- розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір № 332/2021 від 25 травня 2021р.;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу риштування в загальному обсязі 860 кв.м. вартістю 1 514 575,58 грн. за актом приймання-передачі у технічно справному стані, відчищеними від будівельного, монтажного та іншого бруду, технічних забруднень та сумішей.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 року позовну заяву від 09.08.2023 було повернуто заявнику разом з доданими до неї документами.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 року скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 року у справі № 916/3434/23. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Норенко Ростіслава Анатолійовича та додані до неї матеріали передано на розгляд господарському суду Одеської області.

Ухвалою від 30.10.2023 суддя Пінтеліна Т.Г. заявила самовідвід.

За результатами авторозподілу позовну заяву передано судді Литвиновій В.В. 30.10.2023.

Ухвалою від 02.11.2023 позовну заяву залишено без руху.

06.11.2023, у встановлений строк, позивач надав докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 08.11.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 06.12.2023. Також суд звернув увагу відповідача на його обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст. 6 ГПК України, що ним так і не виконано.

Однак, засідання 06.12.2023 не відбулось через хакерську атаку суду, через що суд ухвалою від 11.12.2023 призначив підготовче засідання на 17.01.2024.

Засідання 17.01.2024 не відбулось через повітряну тривогу, тому суд ухвалою від 17.01.2024 продовжив строк підготовчого провадження та призначив підготовче засідання у справі на 14.02.2024.

Ухвалою від 14.02.2024 суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язав Одеську дирекцію АТ "Укрпошта" терміново надати суду інформацію щодо дати вручення поштового відправлення № 6506908608359, направленого фізичною особою-підприємцем Норенко Р.А. Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестиції та Інновації". Також суд постановив провести підготовче засідання у справі впродовж розумного строку та відкласти підготовче засідання на 20.03.2024.

01.03.2024 від АТ «Укрпошта» надійшла відповідь на ухвалу суду, якою повідомлено, що відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрованого в Мін`юсті 17.04.2012 № 571/20884, термін зберігання виробничих документів поштового зв`язку про приймання та вручення реєстрованих поштових відправлень становить один рік.

Відповідно до акту № 1 від 08.01.2024 про виділення до знищення документів та справ, книга для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень ф. 8 за 2022 рік знищена, через що надати інформацію щодо вручення поштового відправлення № 6506908608359 не надається можливим.

19.03.2024 адвокат позивача Македонська І.О. через підсистему Електронний суд подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Ухвалою від 20.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.04.2024.

Ухвали, які суд надсилав на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АДРЕСА_1 , повернулись до суду без вручення.

Ухвала від 11.12.2023, яка була надіслана відповідачу ще за адресою м. Одеса вул. Армійська 2, яка була зазначена позивачем в позові, також повернулась до суду без вручення.

Крім того, суд направив ухвалу від 20.03.2024 на електронну пошту відповідача blackseaplus@ukr.net, яка була зазначена позивачем в позові, що підтверджується довідкою від 26.03.2024.

Згідно з ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

23.04.2024 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника відповідача- адвоката Величко К.Г., який просить надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи, просить встановити додатковий строк для подання відзиву а також просить відкласти розгляд справи, оскільки він відсутній в місті Одесі і не може брати участь в засіданні в режимі відеоконференції. Представник також зазначає, що відповідач е отримував ні ухвали про відкриття провадження, ні позовної заяви, тому не може підготувати відзив. На підтвердження повноважень адвоката надано ордер від 23.04.2024.

Суд відхиляє зазначене клопотання відповідача, виходячи з наступного.

Наразі справа розглядається вже по суті, а відзив мав бути поданий в підготовчому провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Суд дійшов висновку, що клопотання заявлені відповідачем з пропуском строку без обгрунтування поважності причин такого пропуску.

По-перше, з 18.10.2023 всі юридичні особи відповідно до ст. 6 ГПК України мають зареєструвати електронні кабінети, на що суд звернув увагу в ухвалі про відкриття провадження від 08.11.2023.

Однак, відповідач так і не виконав цього обов`язку.

Суд звертає увагу на те, що адвокати також повині мати електронні кабінети.

До того ж, суд враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету, надсилав ухвали суду поштою, про що зазначено вище, тому відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи. Позивачем при зверненні до суду було надано докази надіслання позову з додатками відповідачу.

Крім того, суд зауважує, що відповідач взагалі не повідомив, коли йому стало відомо про розгляд справи, оскільки видача адвокатом ордеру на представництво інтересів відповідача 23.04.2024 не свідчить про те, що відповідач дізнався про розгляд даної справи лише 23.04.2024.

Отже, відзиву на позов відповідач не надав, через що справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

25.05.2021 між фізичною особою-підприємцем Норенко Ростіславом Анатолійовичем (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестиції та Інновації" (відповідач, орендар) укладено договір № 332/2021, за умовами якого (п. 1.1) позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування універсальні будівельні риштування plettac в загальному обсязі 630 кв м згідно специфікації № 1, а відповідач зобов`язується оплатити ці послуги та прийняти їх. Відповідач доручає, а позивач зобов`язується (п. 1.2, 1.3) надати послуги з доставки риштувань зі складу позивача на об`єкт відповідача та в зворотньому напрямі в обсязі 630 кв м згідно специфікації № 1, а також виконати монтажні та демонтажні роботи риштувань в обсязі 630 кв м, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити ці послуги та роботи.

Позивачем на підтвердження права власності на риштування надано копію договору від 06.04.2007, за яким він купив у гр. Словенії Укмар Урош будівельне обладнання відповідно до переліку, зазначеного в додатку до цього договору.

Позивачем та відповідачем у даній справі підписано специфікацію № 1 до договору № 332/2021, в якій наведено перелік риштувань вартістю 1091128,22грн.

Мета оренди (п. 2.1) - використання на об`єкті м. Одеса вул. Давида Ойстраха (колишня вул. Затонського) в районі тенісних кортів.

Згідно з п. 3.1 договору передача та приймання змонтованих риштувань засвідчується актом здачі-прийняття в оренду.

31.05.2021 сторонами підписано акт № 001/332/2021-вО здачі-прийняття в оренду риштувань в обсязі 630 кв м згідно специфікації № 1 до договору № 332/2021 від 25.05.2021.

Термін оренди (п. 4.2) з дати підписання акту здачі-прийняття в оренду змонтованих риштувань становить 30 календарних діб.

Згідно з п. 4.3 договору, у випадку збільшення терміну оренди або внесення змін до п. 1.1 сторонами складається додаткова угода.

Вартість послуг оренди за п. 5.1.1 договору визначено - за один кв м за добу - 1,45 грн без ПДВ. Вартість доставки риштувань зі складу позивача на об`єкт відповідача в обсязі 630 кв м становить 2000грн без ПДВ, вартість достави в зворотньому напрямку також 2000грн.

Вартість монтажних робіт 630 кв м риштувань 17640 грн без ПДВ, вартість демонтажних робіт 630 кв м риштувань 17640 грн без ПДВ.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідач має сплатити орендну плату за 30 діб, вартість доставки та монтажних робіт, всього 44040 грн, протягом 1 банківського дня з дати підписання договору на підставі рахунку.

Відповідно до п. 5.4 договору орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за 30 днів оренди користування риштуваннями, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі риштувань в оренду.

25.05.2021 позивач виставив відповідачу рахунок № 574 на суму 44040 грн.

Банківською випискою позивача підтверджується, що відповідач сплатив позивачу 44040грн відповідно до рахунку № 574 від 25.05.2021.

В подальшому сторонами підписано 29.06.2021 угоду № 001/332/2021 про внесення змін до договору, якою було змінено термін оренди риштувань на 180 календарних діб.

06.07.2021 сторонами підписано специфікацію № 2 до договору № 332/2021, на додаткові риштування вартістю 123471,94 грн.

Акту здачі-приймання в оренду риштувань за специфікацією № 2 позивач до матеріалів справи не надав.

Позивач посилається на те, що факт прийняття відповідачем риштувань відповідно до специфікації № 2 підтверджується актом на суму 36280грн від 08.07.2021 № 005/332/2021-ВР здачі-прийняття виконаних робіт, наданих послуг до договору № 332/2021 від 25.05.2021 (який оплачений відповідачем 09.07.2021), в якому зокрема зазначено, що позивач виконав, а відповідач прийняв транспортні послуги позивача щодо доставки та монтажу риштувань згідно і специфікацією № 2.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що в подальшому позивач виставляв відповідачу рахунки на сплату орендної плати за 630 кв м риштувань, а відповідач сплачував їх, а також підписував акти здачі-прийняття послуг з оренди саме 630 кв м риштувань, тобто того самого обсягу риштувань, що був зазначений в договорі № 332/2021.

20.01.2022 сторонами підписано специфікацію № 4 до договору 150 кв м на додаткові риштування вартістю 228281,91 грн.

21.01.2022 сторонами підписано специфікацію № 5 до договору 80кв м на додаткові риштування вартістю 71693,51 грн.

21.01.2022 сторонами підписано акт № 017/332/2021-вО здачі-прийняття в оренду риштувань в обсязі 230 кв м згідно специфікації № 4 та № 5 до договору № 332/2021 від 25.05.2021.

Після цього, 31.01.2022 сторонами підписано акт № 019/332/2021-ВР здачі-прийняття послуг оренди вже 860 кв м риштувань.

Таким чином, позивачем передано відповідачу в оренду 860 кв м риштувань, на підтвердження чого надано акти здачі-прийняття в оренду риштувань від 31.05.2021 та від 21.01.2022.

Враховуючи вищевикладене, сторонами підписано специфікації № 1, 2, 4, 5 на загальну вартість риштування 1091128,22+123471,94+228281,91+71693,51=1514575,58грн.

09.03.2022 між фізичною особою-підприємцем Норенко Ростіславом Анатолійовичем (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестиції та Інновації" підписано додаткову угоду № 2 до договору, якою сторони домовились, що на час дії воєнного стану риштування, передані позивачем відповідачу за актами здачі-приймання в обсязі 860 кв м загальною вартістю 1465424,16 грн перебуватимуть на зберіганні у відповідача, що несе відповідальність передбачену п. 9.1.2, 9.1.3, 9.1.4, 9.1.7, 9.1.8, 9.1.9 договору в повному обсязі. Також сторони домовились, що на час воєнного стану орендна плата не нараховується. Крім того, сторони узгодили, що листування між ними можливе як поштою так і за допомогою електронного зв`язку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Норенко Р.А. 16.04.2022 припинив підприємницьку діяльність, а 24.04.2023 знову зареєструвався як фізична особа-підприємець.

Позивач посилається на те, що в подальшому йому стало відомо, що відповідач виконує будівельні роботи і використовує риштування, надані позивачем в оренду, але орендної плати не сплачує, і риштувань не повертає.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 994 941,62грн. заборгованості за договором оренди універсальних будівельних риштувань plettac від 25.05.2021 № 332/2021, з яких - 683690 грн заборгованості з орендної плати, 236598,26 грн пені, 60146,45 грн інфляційних втрат та 14506,91 грн 3% річних;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 09 березня 2022р. до договору № 332/2021 від 25 травня 2021р. та застосувати наслідки недійсності правочину;

- розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір № 332/2021 від 25 травня 2021р.;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу риштування в загальному обсязі 860 кв.м. вартістю 1 514 575,58 грн. за актом приймання-передачі у технічно справному стані, відчищеними від будівельного, монтажного та іншого бруду, технічних забруднень та сумішей.

Згідно з п. 8.1 договору № 332/2021 від 25.05.2021 після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний протягом 1 доби повернути риштування орендодавцю за актом здачі-прийняття з оренди згідно специфікацій.

Відповідно до п. 9.1.6 у випадку несвоєчасного повернення риштувань за п. 8.1 договору, термін оренди продовжується до моменту фактичного повернення риштувань, а орендар сплачує орендну плату згідно виписаних орендодавцем рахунків-фактур.

Пунктом 14.1 передбачено, що до форс-мажорних обставин, які можуть вплинути на виконання сторонами зобов`язань за цим договором, належать обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або запобігти їм прийняттям необхідних заходів.

14.2 Сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії надзвичайних обставин, які вказані в п.14.1 договору.

14.3 Сторона, яка знаходиться під дією вказаних вище обставин зобов`язана без зволікання сповістити в письмовій формі іншу сторону про їх виникнення, допустимий строк дії та припинення. Повідомлення повинне містити дані про характер обставин та оцінку їх впливу на можливість виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, а також строк, протягом якого передбачається виконання зобов`язань за цим договором.

14.4 якщо сторона направить або несвоєчасно направить повідомлення, передбачене в пп. 14.1, 14.2, 14.3 цієї статті, то вона зобов`язана відшкодувати іншій стороні за цим договором збитки, спричинені несповіщенням або несвоєчасним сповіщенням.

14.5 довідка ТПП буде вважатись належним доказом виникнення та припинення обставин непереборної сили.

14.6 настання обставин, зазначених в п. 14.1, 14.2 за умови належного поводження, описаного в п. 14.3 продовжує термін виконання зобов`язань за цим договором на період дії обставин, що виникли, та не зобов`язує сторону, що перебуває під впливом таких обставин, відшкодовувати збитки чи нести відповідальність визначену договором.

14.7 у випадках, коли вказані в пп. 14.1, 14.2 обставини продовжують діяти більше двох місяців або коли при настанні таких обставин стає зрозумілим, що вони будуть діяти більше 2 місяців, сторони проводять переговори з метою виявлення прийнятних для сторін альтернативних способів виконання умов договору, що оформлюється письмовою угодою сторін.

14.8 у випадку якщо сторони не дійдуть згоди, передбаченої п. 14.6 договору, кожна із сторін вправі розірвати цей договір із одночасним проведенням взаєморозрахунків по ньому.

Позивач зазначає, що 15.08.2022 він надіслав відповідачу повідомлення від 13.08.2022 про розірвання договору № 332/2021 та додаткової угоди № 2 від 09.03.2022 з моменту отримання повідомлення та вимогу про повернення риштувань 860 кв м за актом приймання-передачі.

В цьому повідомленні позивач зазначає, що додаткова угода від 09.03.2022 була укладена у зв`язку з форс-мажорними обставинами (воєнний стан), а оскільки такий стан триває вже більше 5 місяців, то відповідно до п. 14.8 договору позивач повідомляє про розірвання договору. Також позивач зазначив, що спроби переговорів з директором відповідача були неуспішні, відповідач не повертає риштування і не сплачує орендну плату.

Позивач надіслав вищезазначене повідомлення на юридичну адресу відповідача АДРЕСА_1 поштове відправлення № 6506908608367, яке повернулось без вручення, та на фактичну адресу м. Одеса вул. Армійська 2 (яка зазначена в договорі) поштове відправлення № 6506908608359, яке було вручено 26.08.2022 відповідно до поштового повідомлення про вручення.

На адвокатський запит позивача АТ «Укрпошта» повідомила листом від 29.05.2023, що поштове відправлення № 6506908608367 не було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестиції та Інновації" і повернуто за закінченням терміну відправлення.

Згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, умовами договору № 332/2021 від 25.05.2021 передбачено право одностороннього розірвання договору відповідно до п. 14.8 договору.

Позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору № 332/2021 та додаткової угоди до нього від 09.03.2022 відповідно до п. 14.8 договору. Відповідач отримав зазначене повідомлення 26.08.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, договір № 332/2021 від 25.05.2021 разом з додатковими угодами, в т.ч. спірна додаткова угоди № 2 від 09.03.2022, є розірваними (припиненими) з 26.08.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом вищезазначених норм, розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18.

Так, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору № 331/2021 від 25.05.2021, оскільки він вже був розірваний (припинений) станом на час звернення з даним позовом.

Однак, риштування так і не були повернуті, через що позивач звертався до поліції, надавши до позову копії таких звернень. Позивач зазначає, що відповідач надав пояснення поліції, що риштування перебувають у нього відповідно до умов додаткової угоди від 09.03.2022 до договору № 332/2021 від 25 травня 2021р.

Згідно з п. 8.1 договору № 332/2021 від 25.05.2021 після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний протягом 1 доби повернути риштування орендодавцю за актом здачі-прийняття з оренди згідно специфікацій.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

З огляду на викладене, враховуючи, що договір № 332/2021 розірвано з 26.08.2022, то відповідно до п. 8.1 договору відповідач має повернути орендовані риштування, що ним не виконано, тому підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язати відповідача повернути позивачу риштування в загальному обсязі 860 кв.м. вартістю 1 514 575,58 грн. за актом приймання-передачі у технічно справному стані, відчищеними від будівельного, монтажного та іншого бруду, технічних забруднень та сумішей.

Позивач просить визнати додаткову угоду № 2 від 09.03.20222 недійсною відповідно до ст. 234 ЦК України, оскільки вона є фіктивним правочином без наміру створення правових наслідків. Також просить застосувати наслідки недійсності цієї додаткової угоди.

Так, позивач вважає, що за змістом додаткова угода № 2 від 09.03.2022 є відповідальним зберіганням, але передачі матеріальних цінностей за додатковою угодою не було. Крім того, зберігання означає, що особа, в якої перебувають матеріальні цінності на зберіганні не має права використовувати їх в господарській діяльності (п. 14.1.32 ПК України).

Крім того, позивач вважає помилковим посилання сторін в додатковій угоді на воєнний стан як на форс-мажорні обставини, оскільки сам по собі воєнний стан ще не означає неможливості виконання зобов`язань.

Суд зауважує, що відповідно до п. 13.7.4 додаткової угоди № 2 від 09.03.2022, документи, направлені електронною поштою вважаються підписаними/погодженими стороною в разі, якщо протягом двох днів з дати їх отримання не було направлено обгрунтованих зауважень.

Позивач не надав суду доказів того, що протягом двох днів з дати отримання додаткової угоди № 2 від 09.03.2022 він заявляв би якісь зауваження щодо оформлення такої угоди, тому відхиляються посилання на те, що відсутній примірник угоди з мокрими печатками підписами, як і відсутні електронні підписи.

Крім того, позивач в своєму повідомлені від 13.08.2022 про розірвання договору, повідомив і про розірвання додаткової угоди № 2 від 09.03.2022.

Питання недійсності правочину розглядається на момент його вчинення, а тому наслідки недійсності можуть бути застосовані навіть, якщо договір припинений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №905/1227/17 зроблено висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Також суд зазначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Згідно з ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для виду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для виду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

(Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився і Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18), від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц (провадження № 61-835св17), від 31.03.2021 року у справі №201/2832/19.).

Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторони не вчинили будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що відповідно статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Позивач не довів, а суд не встановив наявність умислу з певним спрямуванням волі у нього та відповідача. До того ж, майно (риштування) вже перебували у відповідача на момент укладення угоди, і додатковою угодою сторони узгодили, що воно буде залишатись у відповідача на зберіганні під час воєнного стану без сплати орендної плати.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні вимоги про визнання недійсною Додаткову угоду № 2 від 09 березня 2022р. до договору № 332/2021 від 25 травня 2021р. та застосувати наслідки недійсності правочину.

Крім того, позивач просить стягнути 994 941,62грн. заборгованості за договором оренди універсальних будівельних риштувань plettac від 25.05.2021 № 332/2021, з яких - 683690 грн заборгованості з орендної плати за період березень 2022 - серпень 2023 року, 236598,26 грн пені, 60146,45 грн інфляційних втрат та 14506,91 грн 3% річних.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 01.08.2023 на юридичну і фактичну адреси, в якій повідомив, що договір є розірваним відповідно до п. 10.1.1, оскільки відповідач не сплачує орендну плату, заборгованість з якої становить 683690 грн за період березень 2022 - серпень 2023 року та просить повернути риштування.

Згідно з п. 10.1.1 договору, договір підлягає односторонньому розірванню якщо орендар систематично порушує зобов`язання щодо оплати оренди.

Однак, як зазначено вище, договір вже є розірваним з 26.08.2022.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду (постанова від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19) про те, що яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Таким чином, позивач має право нараховувати орендну плату лише до дати закінчення строку договору - 26.08.2022, навіть незважаючи на те, що п.9.1.6 сторони передбачили сплату орендної плати до повернення риштувань за актом.

Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна після закінчення строку договору оренди, то тоді ці правовідносини вже регулюються ч. 2 ст. 785 ЦК України. Однак, позивач не просить в позові стягнути неустойку згідно з ч. 2 ст. 758 ЦК України.

При цьому, суд враховує, що відповідно до додатково угоди № 2 від 09.03.2022 відповідач не сплачує орендну плату протягом дії воєнного стану.

Тобто з 24.02.2022 (дати введення в Україні воєнного стану, який триває і на час ухвалення судом даного рішення) і до 26.08.2022 - дати розірвання договору оренди відповідач не має обов`язку сплачувати орендну плату.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідач не мав заборгованості з орендної плати станом на 24.02.2022, а навіть була передплата за оренду березня 2022року.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 683690 грн орендної плати, а також відповідно відмовляє і в задоволенні похідних вимог про стягнення 236598,26 грн пені, 60146,45 грн інфляційних втрат та 14506,91 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестиції та Інновації" (код 40052709, м. Одеса вул. Невського 68, кв. 1, фактична адреса - м. Одеса вул. Армійська 2) повернути фізичній особі-підприємцю Норенко Ростіславу Анатолійовичу (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) риштування в загальному обсязі 860 кв.м. вартістю 1 514 575,58 грн. за актом приймання-передачі у технічно справному стані, відчищеними від будівельного, монтажного та іншого бруду, технічних забруднень та сумішей.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інвестиції та Інновації" (код 40052709, м. Одеса вул. Невського 68, кв. 1, фактична адреса - м. Одеса вул. Армійська 2) на користь фізичної особи-підприємця Норенко Ростіслава Анатолійовича (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 2684витрат зі сплати судового збору.

4. В решті позову відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова