Рішення

від 11.10.2023 по справі 904/3205/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3205/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

про стягнення боргу

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія"

про стягнення пені за Договором №21600

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Позивача (за первісним позовом) - Косовська А.О.

Відповідача (за первісним позовом) - Мельник М.С.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/3205/23 за позовом ТОВ "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" до ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 380654,82 грн. боргу, 9 897,03 грн. пені, 813,45 грн. 3% річних.

Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Від ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" про стягнення 120 466,52 грн. пені за Договором №21600.

Ухвалами суду від 12.07.2023 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду з первісним позовом та здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/3205/23 за правилами загального позовного провадження.

В подальшому у тексті рішення, для зручності його сприйняття, ТОВ "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" зазначається Позивачем, ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" - Відповідачем.

У відзиві на позов, Відповідач зазначив, що дійсно 20.12.2021 сторони уклали Договір на виконання робіт № 21600, однак у позовній заяві Позивач навмисно недостовірно цитує п. 4.2. Договору. Так, відповідно до п. 4.2. Договору, замовник здійснює оплату матеріалів у розмірі 100 % їх вартості з відтермінуванням 5 банківських днів з дати фактичної поставки матеріалів на підприємство, але не більше 30% від суми Договору. Остаточний розрахунок здійснюється з відтермінуванням 30 банківських днів з дати підписання сторонами Акту виконаних робіт, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання підрядником належним чином оформленого рахунку-фактури. В свою чергу, Позивач, заявляючи вимогу щодо стягнення з Відповідача відповідних сум, обґрунтовуючи це не виконанням п. 4.2. Договору, не надав разом з позовною заявою доказів, що підтверджують виконання безпосередньо Позивачем умов п. 4.2. Договору. Так, Позивачем, станом на момент подачі цього відзиву, не зареєстровано податкові накладі, за Актами виконаних робіт, що свідчить про ненастання умов для сплати за Договором в повному обсязі. Тобто, заявлена Позивачем вимога щодо стягнення з Відповідача боргу є передчасною, оскільки, в силу положень умов Договору та ЦК України, у Відповідача не настав обов`язок зі сплати коштів за Договором. Відповідно до п. 5.1. Договору, строк виконання робіт 90 календарних днів з дати отримання письмової заявки. Завершення виконання робіт оформлюється Актом виконаних робіт, який підписується сторонами (п. 5.2. Договору). Безпосередньо заявка на виконання робіт надіслана Позивачеві 31.03.2022. Жодною з додаткових угод, на які посилається Позивач у своїй позовній заяві, не продовжено строк виконання робіт. Таким чином, за Актом приймання виконаних будівельних робіт від 28.07.2022 - кінцевий строк виконання робіт 29.06.2022 (прострочення 29 календарних днів), за Актом приймання виконаних будівельних робіт від 17.04.2023 - кінцевий строк виконання робіт 29.06.2022 (прострочення 292 календарних днів). Крім того, Відповідач заперечує стягнення 3 % річних, оскільки п. 11.1. Договору передбачено, що сторони погодились, що будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони Договору, крім випадків, коли таке передавання пов`язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання Договору або оплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов`язання сторін Договору. Сторони домовилися, що прострочені Замовником зобов`язання, передбачені даним Договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір відсотків та інфляції прирівнюється до нуля відсотків.

31.07.2023 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зауважив, що Позивач зобов`язання за Договором виконав належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами приймання будівельних робіт від 08.07.2022 на загальну суму 321 217,62 грн. та від 17.04.2023 на суму 380 654,82 грн., підписані сторонами без зауважень. При підписанні Актів, Відповідач жодних аргументів щодо порушення строків не заявив. Зі змісту Договору вбачається, що обсяг і ціна робіт зазначалися в специфікаціях (п. 1.2. Договору), що також підтверджується актами виконаних робіт, підписаними сторонами без зауважень. Роботи виконані на підставі специфікації, письмові заявки Позивач не отримував.

У відзиві на зустрічну позовну заяву Позивач стверджує, що порушення строків виконання робіт сталося з вини Відповідача, оскільки останній недодержався своїх обов`язків щодо здійснення оплати матеріалів для виконання умов Договору. Відповідно до п. 4.2. Договору, Відповідач зобов`язався оплатити вартість матеріалів у розмірі 100 %, однак зазначених умов він не дотримався. Крім того, Підрядник ніколи не отримував жодних письмових заявок від Відповідачка, на яку він посилається у зустрічній позовній заяві. На момент звернення до суду взагалі не існувало ніяких заявок, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи будь-якого належного та допустимого доказу, з якого вбачається, що Підрядник отримав від Замовника письмову заявку відповідно до п. 5.1. Договору. Під час розгляду справи та ухвалення рішення Позивач просить суд, звернути увагу на пропущений Відповідачем строк позовної давності та застосувати до виниклих правовідносин ч. 3 ст. 267 ЦК України.

10.08.2023 від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що Позивач у відповіді на відзив намагається довести, що оскільки Акти підписані сторонами, то жодних порушень за Договором у Позивача немає, але Позивач плутає поняття "приймання послуг за фактом їх надання" та "порушення строків надання послуг". Більше того, відповідно до п. 4.2. Договору, Замовник здійснює оплату матеріалів у 100% їх вартості з відтермінуванням 5 банківських днів з дати, фактичної поставки, матеріалів на підприємство, але не більше 30% від суми Договору. Остаточнийрозрахунок здійснюється з відтермінуванням 30 банківських днів з дати підписання сторонами Акту виконаних робіт, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання підрядником належним чином оформленого рахунку-фактури. Позивач ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив так і не зазначив, щодо реєстрації податкових накладних. Позивач уникає даних обставин, виходячи з власного розуміння того, що податкова накладна так і не зареєстрована, а відтак, у ПрАТ "ДТРЗ" не виникло обов`язків, відповідно до п. 4.2. Договору, щодо сплати за надані послуги.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву Відповідач зазначив, що посилання Позивача на відсутність здійснення зі сторони Відповідача передоплати свідчить про порушення останнім умов Договору, не можуть заслуговувати на увагу суду, оскільки Договором не передбачено умов щодо здійснення будь-якої передоплати. Посилання Позивача на специфікацію, є безпідставним, оскільки специфікацією передбачено, що за Договором Позивач має надати послуги: "Роботи з ремонту залізничних колій та стрілочних переводів". Натомість, зміст Актів свідчить про здійснення ремонту по конкретним об`єктам: "Приймально-відправна колонія № 12", "Стрілочний перевод № 3", "Стрілочний перевод № 10" та "Стрілочний перевод " 15". Найменування зазначених об`єктів походить саме із змісту Заявки, яку Відповідач надіслав Позивачеві 31.03.2022. Щодо посилань Позивача на ч. 2 ст. 258 ЦК України та заяви про застосування строку позовної давності, Відповідач стверджує, що відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 сторони уклали Договір № 21600 на виконання робіт (далі Договір), за п. 1.1. якого Підрядник (Позивач) зобов`язується виконати роботи з ремонту залізничних колін та стрілочних переводів (далі - роботи) власними технічними засобами та обладнанням, матеріалами, конструкціями, виробами (далі - матеріальні ресурси), а Замовник (Відповідач) зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Загальна сума Договору складає: 701 872,44 грн. (сімсот одна тисяча вісімсот сімдесят

дві гривні 44 копійки), в т.ч. 20% ПДВ - 116 978,74 грн. (сто шістнадцять тисяч дев`ятсот

сімдесят вісім гривень 74 копійки) (п. 3.1. Договору).

Замовник здійснює оплату матеріалів у розмірі 100 % їх вартості з відтермінуванням 5 банківських днів з дати фактичної поставки матеріалів на підприємство, але не більше 30 % від суми Договору. Остаточний розрахунок здійснюється з відтермінуванням 30 банківських днів з дати підписання сторонами Акта виконаних робіт, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Підрядником належним чином оформленого рахунку-фактури (п. 4.2. Договору).

Строк виконання робіт 90 календарних днів з дати отримання письмової заявки (п. 5.1. Договору).

Завершення виконання робіт оформлюється Актом виконаних робіт, що підписується сторонами (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 7.3. Договору за порушення строків виконання зобов`язання з Підрядника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Збитки стягуються в повній сумі понад штрафні санкції.

У разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі

0,1% під несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше

подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня (п. 7.4. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 10.1. Договору в редакції додаткової угоди № 3 від 30.12.2022.).

Відповідно до п. 11.1. Договору сторони погодилися, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони Договору, крім випадків, коли таке передавання пов`язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання Договору або оплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов`язання сторін Договору. Сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Згідно з п. 12.7. Договору … канали для надіслання повідомлень Замовнику про порушення умов цього розділу Договору: електронна адреса: mail.@dtrz.com.ua.

Канали для надіслання повідомлень Підряднику про порушення умов цього розділу Договору: pdsk_1@meta.ua.

Додатком № 1 до Договору визначено специфікацію № 1, відповідно до якої, найменування робіт - Роботи з ремонту залізничних колій та стрілочних переводів.

31.03.2022 Відповідач засобами електронного зв`язку, з електронної пошти ogm.dtrz@gmail.com, направив Позивачеві, на електронну пошту pdsk_1@meta.ua, Заявку № 1 до договору від 20.12.2021 № 21600, в якій просив розпочати виконання робіт з ремонту залізничних колій та стрілочних переводів відповідно до п. 5.1. Договору.

На виконання умов Договору Позивач виконав роботи на загальну суму 701 872,44 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами виконаних робіт: від 28.07.2022 на суму 321 217,62 грн., від 17.04.2023 на суму 380 654,82 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2022 року на суму 321 217,62 грн., за квітень 2023 року на суму 380 654,82 грн.

Позивач виставив Відповідачеві рахунки на оплату.

Відповідач частково оплатив виконані роботи у розмірі 321 217,62 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № 580 від 08.08.2022 на суму 50 000,00 грн., № 913 від 19.08.2022 на суму 25 000,00 грн., № 274 від 31.08.2022 на суму 25 000,00 грн., № 1284 від 30.09.2022 на суму 25 000,00 грн., № 489 від 31.10.2022 на суму 50 000,00 грн., № 1040 від 30.11.2022 на суму 50 000,00 грн., № 102 від 12.01.2023 на суму 96 217,62 грн., у зв`язку з чим за останнім обліковується боргу розмірі 380 654,82 грн.

За твердженням Позивача, останній направив Відповідачеві претензію № 41 від 19.05.2023, в якій просив провести оплату, згідно з актом виконаних робіт у сумі 380 654,82 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення сторонами з позовами та є предметом спору у даних справах.

Предметом доказування, за первісним позовом є настання строку для оплати наданих послуг за Договором, обґрунтованість стягуваних сум; за зустрічним позовом предметом доказування є строк виконання робіт за Договором, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позовні вимоги один одного сторони заперечують з наведених у відзивах підстав.

За первісним позовом вимоги Позивача обґрунтовуються порушенням Відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати наданих послуг, що є підставою для стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій.

Так, 20.12.2021 сторони уклали Договір № 21600 на виконання робіт, за п. 1.1. якого Підрядник зобов`язується виконати роботи з ремонту залізничних колін та стрілочних переводів (далі - роботи) власними технічними засобами та обладнанням, матеріалами, конструкціями, виробами (далі - матеріальні ресурси), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Замовник здійснює оплату матеріалів у розмірі 100 % їх вартості з відтермінуванням 5 банківських днів з дати фактичної поставки матеріалів на підприємство, але не більше 30 % від суми Договору. Остаточний розрахунок здійснюється з відтермінуванням 30 банківських днів з дати підписання сторонами Акта виконаних робіт, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Підрядником належним чином оформленого рахунку-фактури (п. 4.2. Договору).

На виконання умов Договору Позивач виконав роботи на загальну суму 701 872,44 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами виконаних робіт: від 28.07.2022 на суму 321 217,62 грн., від 17.04.2023 на суму 380 654,82 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2022 року на суму 321 217,62 грн., за квітень 2023 року на суму 380 654,82 грн.

Відповідач частково оплатив виконані роботи в розмірі 321 217,62 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № 580 від 08.08.2022 на суму 50 000,00 грн., № 913 від 19.08.2022 на суму 25 000,00 грн., № 274 від 31.08.2022 на суму 25 000,00 грн., № 1284 від 30.09.2022 на суму 25 000,00 грн., № 489 від 31.10.2022 на суму 50 000,00 грн., № 1040 від 30.11.2022 на суму 50 000,00 грн., № 102 від 12.01.2023 на суму 96 217,62 грн., у зв`язку з чим за останнім обліковується боргу розмірі 380 654,82 грн.

Таким чином, Позивач вважає, що за Актом виконаних робіт від 17.04.2023 строк оплати настав 18.05.2023.

Відповідач позов заперечує з посиланням на п. 4.2. Договору, та вважає, що строк оплати не настав, оскільки Позивачем не надано зареєстрованих податкових накладних.

Відповідачем не надано доказів, які свідчать про іншу дату виконання робіт ніж зазначена у Акті виконаних робіт, сам Відповідач не заперечує виконання робіт.

Обставини, пов`язані з реєстрацією податкових накладних не можуть бути підставою для нездійснення розрахунку за надані послуги.

З наведеного вбачається, що строк оплати виконаних робіт є таким, що настав.

Беручи до уваги надані Позивачем докази (Договір, Акти приймання виконаних робіт, платіжні інструкції), суд вважає суму основного боргу обґрунтованою, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо заявлених Позивачем до стягнення з Відповідача 3 % річних, суд бере до уваги, що пунктом 11.1 Договору встановлено наступне: прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Велика Палата Верховного Суду зробила наступний правовий висновок щодо можливості зміни у договірний спосіб порядку стягнення інфляції в частині застосування ст. 6 та 625 ЦК України:

" 4.18. Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.19. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

4.20. Із змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

4.21. Тобто на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібний правовий висновок Верховного Суду сформульований у постанові від 16.04.2020 у справі № 914/479/19".

Таким чином, сторонами визначено інший розмір процентів, зокрема 0 % річних, у в`язку з чим, вимога про стягнення 3 % річних задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки пені проведено не правильно.

Так, п. 4.2. Договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється з відтермінуванням 30 банківських днів з дати підписання сторонами Акта виконаних робіт, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Підрядником належним чином оформленого рахунку-фактури.

Оскільки Акт приймання виконаних будівельних робіт підписаний сторонами 17.04.2023, то строк оплати настав 29.05.2023.

За перерахунок суду пеня за період з 30.05.2023 по 12.06.2023 пеня становить 5 329,17 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 380 654,82 грн. - основного боргу, 5 329,17 грн. - пені, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо зустрічного позову, то вимоги Відповідача обґрунтовуються порушенням Позивачем умов Договору в частині своєчасного виконання робіт.

Так, відповідно до п. 5.1. Договору строк виконання робіт 90 календарних днів з дати отримання письмової заявки.

31.03.2022 Відповідач засобами електронного зв`язку, з електронної пошти ogm.dtrz@gmail.com, направив Позивачеві, на електронну пошту pdsk_1@meta.ua, Заявку № 1 до договору від 20.12.2021 № 21600, в якій просив розпочати виконання робіт з ремонту залізничних колій та стрілочних переводів відповідно до п. 5.1. Договору.

Електронна пошта Позивача (pdsk_1@meta.ua) передбачена Договором.

Суд також враховує, що після набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" принцип "об`єктивної істини", який полягав в обов`язку суду з`ясовувати усі дійсні обставини, пов`язані зі спірними правовідносинами, починаючи 15.12.2017 виключений із ГПК України.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, в рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.

Початок виконання робіт за Договором передбачено п. 5.1. Договору, а тому твердження Позивача, що він не отримував заявки та почав виконувати роботи на підставі Специфікації № 1 не приймаються судом.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.111950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З урахуванням викладеного, надані Відповідачем докази на підтвердження прострочення Позивачем строку на виконання робіт є більш вірогідними, ніж докази надані Позивачем.

Перевіривши розрахунки Відповідача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки пені проведено правильно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що зустрічна позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Позивача.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум, суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

При цьому, ч. 11 ст. 129 ГПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні; в такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню за первісним позовом становить 385 983,99 грн., загальна сума, яка підлягає стягненню за зустрічним позовом становить 120 466,52 грн., різниця на користь Позивача за первісним позовом становить 265 517,47 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" (49000, м. Дніпро, вул. Іларіонівська, буд. 20, кв. 37, код 34824159) 380 654,82 грн. - основного боргу, 5 329,17 грн. - пені, 5 789,76 грн. - судового збору.

У решті первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія"(49000, м. Дніпро, вул. Іларіонівська, буд. 20, кв. 37, код 34824159) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, код 00659101) 120 466,52 грн. - пені, 2 684,00 грн. - судового збору.

Провести зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Дніпропетровська будівельна компанія" (49000, м. Дніпро, вул. Іларіонівська, буд. 20, кв. 37, код 34824159) 265 517,47 грн. -боргу, 3 105,76 грн. - судового збору, про що видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне судове рішення складене 20.10.2023.

Суддя С.Г. Юзіков