Рішення

від 12.10.2023 по справі 914/3294/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023 Справа № 914/3294/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фландрія», м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Транс Логістик», смт. Слобожанське, Дніпропетровська область

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Берлин, Львівська область

про стягнення 346 029,42 грн

за участю представників:

від позивача: Юхименко С.Ю. адвокат;

від відповідача: Коневалик А.В. адвокат;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився

Обставини розгляду справи.

17.12.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фландрія», м. Львів про стягнення 346 029,42 грн.

Ухвалою від 22.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.01.2021.

Підготовче засідання, призначене на 21.01.2021 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Мазовіти А. Б. у відпустці. Ухвалою від 25.01.2021 суд призначив підготовче засідання на 15.02.2021.

Ухвалою суду від 15.02.2021 строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 01.03.2021.

01.03.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фландрія» надійшли відзив на позовну заяву (вх. № 4814/21 від 01.03.2021), клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача (вх. № 851/21 від 01.03.2021) та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача (вх. № 852/21 від 01.03.2021).

Ухвалою від 01.03.2021 суд залучив до участі у справі Приватне підприємство «Транс Логістик» та ОСОБА_1 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання відклав на 18.03.2021.

17.03.2021 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» надійшла відповідь на відзив (вх. №6616/21 від 17.03.2021).

Ухвалою суду від 18.03.2021 підготовче засідання відкладено на 22.03.2021.

19.03.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фландрія» надійшло клопотання про призначення комплексної транспортно-трасологічної, автотехнічної та автотоварозначої експертизи (вх. №8164/21 від 19.03.2021).

Ухвалою суду від 22.03.2021 провадження у справі №914/3294/20 було зупинено, призначено у справі судову комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Для вирішення експерту поставлено наступні запитання:

1) Якими частинами контактували між собою транспортні засоби «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ?

2) Чи могли виникнути пошкодження вузлів та агрегатів транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , які зазначені в акті виконаних робіт №DP-1903850 від 30.03.2020 та згідно якого такі були замінені та/або відновлені, виходячи з висновків транспортно-трасологічної експертизи?

3) Яка вартість на дату ДТП відновлювального ремонту транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з врахуванням лише тих пошкоджень, які могли виникнути внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 15.12.2019 і підтверджуються наданими матеріалами та з врахуванням висновків автотехнічної експертизи?

23.07.2021 на адресу суду від Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у справі № 914/3294/20 та матеріали зазначеної справи.

Ухвалою суду від 22.09.2021 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 04.10.2021.

Ухвалою суду від 04.10.2021 підготовче засідання відкладено на 21.10.2021.

Ухвалою суду від 21.10.2021 провадження у справі №914/3294/20 було зупинено, призначено у справі судову комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Для вирішення експерту поставлено запитання, аналогічні запитанням, що були викладені в ухвалі суду від 22.03.2021.

04.02.2022 на адресу суду від Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи у справі № 914/3294/20 та матеріали зазначеної справи.

Ухвалою суду від 10.05.2022 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 30.05.2022.

Ухвалою суду від 30.05.2022 підготовче засідання відкладено на 13.06.2022.

Ухвалою суду від 13.06.2022 провадження у справі №914/3294/20 було зупинено, призначено у справі судову комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Для вирішення експерту поставлено запитання, аналогічні запитанням, що були викладені в ухвалі суду від 22.03.2021.

04.08.2022 на адресу суду від Львівського НДІ судових експертиз надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи.

Ухвалою суду від 25.08.2022 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 12.09.2022, зобов`язано сторони надати суду витребувані експертом додаткові матеріали.

05.09.2022 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» надійшло клопотання про долучення додаткових матеріалів (вх. №18311/22 від 05.09.2022).

12.09.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фландрія» надійшло клопотання про долучення додаткових матеріалів (вх. №18837/22 від 12.09.2022).

Ухвалою суду від 12.09.2022 провадження у справі №914/3294/20 було зупинено для продовження проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 13.06.2022.

Листом за вих. №5035/09/вих.-23/ЛЕП від 20.07.2023 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслав суду висновок експерта №1017-Е за результатами проведеної судової інженерно-транспортної та транспортно-товарознавчої експертизи у господарській справі №914/3294/20 від 20.07.2023.

Ухвалою від 28.07.2023 суд провадження у справі поновив, підготовче засідання призначив на 04.09.2023.

31.08.2023 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №3415/23 від 31.08.2023), у якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 282 744,24 грн виплаченого страхового відшкодування, 22 588,55 грн 3% річних, 126 637,59 грн інфляційних.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд ухвалою від 04.09.2023 відмовив в прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.09.2023.

Ухвалою суду від 25.09.2023 судове засідання відкладено на 12.10.2023.

10.10.2023 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» надійшло клопотання про долучення документів (вх. №24461/23 від 10.10.2023).

Заяви про відвід суду не поступали.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та ПП «Транс Логістик» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. Відповідно до умов даного договору, позивач зобов`язувався відшкодувати шкоду, завдану застрахованому автомобілю внаслідок страхового випадку. 15.12.2019 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, які належать ПП «Транс Логістик» та відповідачу, транспортному засобу ПП «Транс Логістик» було спричинено механічні пошкодження. Винну у вказаному ДТП особу, яка керувала транспортним засобом, який належить відповідачу та є його працівником, було притягнуто до адміністративної відповідальності. Вартість відновлювального ремонту після вказаного ДТП склала 446 029,42 грн. Позивачем було виплачено ПП «Транс Логістик» страхове відшкодування у розмірі 446 029,42 грн. Надалі позивач звернувся до АТ «СК «ІНГО», якою застрахована відповідальність особи, винної у ДТП, з вимогою про відшкодування 390 553,18 грн. АТ «СК «ІНГО» здійснило виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 90 000,00 грн, зменшивши суму на 10 000,00 грн. 23.09.2020 позивач звернувся із вимогою до відповідача про відшкодування 346 029,42 грн, яка залишена останнім без розгляду та задоволення. У зв`язку з цим, відповідно до ст.ст. 993, 1172, 1187, 1194 ЦК України, просив стягнути з відповідача 346 029,42 грн.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що в матеріалах справи наявний звіт №YD01220 про визначення вартості відновлювального ремонту без урахування та з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу КТЗ. Згідно вказаного звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 390 553,18 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, також складає 390 553,18 грн. Коефіцієнт фізичного зносу характеризує втрату вартості КТЗ (його складових), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складових) порівняно з вартістю нового або подібного КТЗ (його складових).

Також відповідач зазначив, що в звіті №YD01220 від 19.02.2020 не вказано жодної інформації про те, що оцінювач під час огляду та проведення автотоварознавчої оцінки використовував будь-які технічні засоби для встановлення повного фактичного стану транспортного засобу та проведення відновлювальних робіт, такі технічні засоби також відсутні й на фотозображеннях. Таким чином, огляд автомобіля проводився не в повному обсязі, без застосування технічних засобів, які б надали можливість виявити сліди відновлювального ремонту автомобіля.

Додатково відповідач зазначив, що в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт №DP-1903850 від 30.03.2020, згідно якого було виконано роботи на суму 446 029,42 грн. На думку відповідача, даний акт не може бути використаний як належний та допустимий доказ завданої матеріальної шкоди, оскільки кількість та вартість робіт і матеріалів у ньому значно завищені, в той час, коли вартість відновлювального ремонту, яка визначена у звіті YD01220 від 19.02.2020, становить 390 553,18 грн. Крім цього, даний акт не підписаний замовником.

Відповідач також не визнає ряду пошкоджень автомобіля, які відображені в звіті №YD01220 від 19.02.2020 та акті виконаних робіт №DP-1903850 від 30.03.2020, оскільки ні представника ТзОВ «Фландрія», ні водія, який скоїв ДТП, на огляд пошкодженого автомобіля викликано не було, що позбавило їх можливості переконатися в наявності вказаних пошкоджень, особливо тих пошкоджень, які було виявлено після проведення демонтажу деталей автомобіля при додатковому огляді 06.02.2020, а також того, що ці пошкодження виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 15.12.2019 і належать саме автомобілю «MAN», оскільки як вбачається із фотографій з місця ДТП, не могли бути пошкоджені рама, кожух щеплення та подушки ДВС. Більше того, акт огляду транспортного засобу від 17.12.2019 та додатковий акт огляду від 06.02.2020, які містяться в звіті № YD01220, підписані лише оцінювачем. З долучених до звіту №YD01220 фотокопій пошкоджень неможливо ідентифікувати того, що зафіксовані пошкодження належать саме автомобілю «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Характер і комплекс пошкоджень отриманих в ДТП, яка трапилась 15.12.2019, не знаходять свого підтвердження з пошкодженнями вказаними в звіті №YD01220 та акті виконаних робіт №DP-1903850. Внаслідок ДТП жодним чином не могли бути пошкоджені рама, кожух щеплення та подушки ДВС автомобіля «MAN».

Таким чином, відповідач вважає, що сума страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн, яка була виплачена позивачу АТ «СК «ІНГО» відповідно до полісу №АО/204970, є в повній мірі достатньою для відшкодування шкоди, завданої автомобілю «MAN» внаслідок ДТП, яка трапилась 15.12.2019.

Також відповідач зазначив, що водій ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем. 15.12.2019 водій ОСОБА_1 на достатній правовій підставі (п. 2.2. Правил дорожнього руху України) володів транспортним засобом «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем та був законним володільцем транспортного засобу, підстави для стягнення збитків з відповідача відсутні.

Треті особи письмових пояснень не надали, явку представників в судові засіданні не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

16.07.2019 між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та Приватним підприємством «Транс Логістик» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001042, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

15.12.2019 на автомобільній дорозі МО-4 Знам`янка-Луганськ-Зварене 397 км + 600 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Renault» (водій ОСОБА_1 ), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , «MAN» (водій ОСОБА_2 ), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , «ВАЗ» (водій ОСОБА_3 ), державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , «ЗАЗ» (водій ОСОБА_4 ), державний реєстраційний номер НОМЕР_4 та «Mitsubishi» ( ОСОБА_5 ), державний реєстраційний номер НОМЕР_4 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортному засобу «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було завдано механічних пошкоджень.

17.12.2019 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі вказаної заяви до моменту фактично виконаних робіт та надання підтверджуючих документів про вартість такого ремонту, позивач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі звіту №YD01220 від 19.02.2020, відповідно до якого вартість матеріального збитку склала 390 553,18 грн.

Вищевказану суму було сплачено позивачем на підставі страхового акту №КАСКО/245/000/19/0036 від 27.03.2020 згідно платіжних доручень №10682 від 27.03.2020 на суму 100 000,00 грн та №10772 від 30.03.2020 на суму 290 553,18 грн.

Після надання акту виконаних робіт №DР-1903850 від 30.03.2020 з гарантійної станції технічного обслуговування власником ТЗ «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на суму 446 029,42 грн, позивач здійснив доплату страхового відшкодування в розмірі 55 476,24 грн, на підставі страхового акту №КАСКО/245/000/20/0086 від 23.04.2020 згідно платіжного доручення №10915 від 23.04.2020.

Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 23.01.2020 у справі №439/23/20 встановлено, що вищевказана ДТП сталася внаслідок порушення вимог ПДР України водієм ТЗ «Renault» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 (третьою особою-2). Вказаною постановою також встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТзОВ «Фландрія».

Згідно інформації Національної поліції ТЗ «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП належав ТзОВ «Фландрія». В графі щодо кваліфікації водія учасника ДТП зазначено: водій юридичної особи, який має право керувати ТЗ.

Цивільно-правова відповідальність власника ТЗ «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована на підставі договору ОСЦПВВНТЗ укладеного з АТ «СК «ІНГО», поліс АО/204970.

21.04.2020 позивач звернувся до АТ «СК «ІНГО» з претензією за вих. №1189/17 про відшкодування збитків в порядку регресу (суброгації) на суму 390 553,18 грн (без урахування доплати страхового відшкодування).

15.09.2020 АТ «СК «ІНГО» згідно платіжного доручення №14808 від 15.09.2020 здійснило виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 90 000,00 грн, зменшивши суму на 10 000,00 грн, що відповідає 10% страхової суми (ліміту відповідальності), передбаченої полісом №АО/204969.

З огляду на те, що шкоду було заподіяно з вини працівника відповідача, позивач в порядку, передбаченому ст. 993 ЦК України звернувся до суду позовом про стягнення із відповідача 346 029,42 грн.

Відповідно до висновку експерта №1017-Е за результатами проведеної судової інженерно-транспортної та транспортно-товарознавчої експертизи у господарській справі №914/3294/20 від 20.07.2023:

1. Первинне контактування між автомобілями «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_1 та «MAN» реєстраційний номер НОМЕР_2 відбулося передньою частиною автомобіля «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1 (облицювання переднього бампера, права блок-фара, капот, решітка радіатора, правий кут кабіни) та із задньою частиною автомобіля «MAN» реєстраційний номер НОМЕР_2 (задні двостулкові двері вантажного відсіку, противідкатний брус, кріплення заднього лівого ліхтаря, зовнішній задній лівий ліхтар, задньою поперечиною рами) - «група пошкоджень №2».

Первинне контактування між автомобілями «MAN TGM 12.250» реєстраційний номер НОМЕР_2 та «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_5 відбулося передньою частиною автомобіля «MAN TGM 12.250» реєстраційний номер НОМЕР_2 (облицювання переднього бампера, лівий спойлер кабіни, облицювання сходинок із лівої сторони кабіни) - «група пошкоджень №1» та із задньою частиною автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_5 (облицювання заднього бампера, задні ліхтарі, кришка багажника, задня ліва боковина, панель задка, додатково встановлений повітронапрямляч кришки багажника («спойлер»)) - група пошкоджень «В».

2. Оскільки в наданих на дослідження матеріалах справи №914/3294/20 в т.ч. наявних фотозображеннях немає чітких зображень площин зламу, по яких можливо було б провести дослідження, а також через відсутність необхідних методик, встановити чи були пошкодження корпусу КПП, подушок двигуна, проміжного підшипника карданного валу, деформації рами автомобіля «MAN TGM 12.250» реєстраційний номер НОМЕР_2 утворені при даній ДТП, яка відбулась 15.12.2019 не видається за можливе.

3. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MAN TGM 12.250», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 для усунення пошкоджень, які могли виникнути внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 15.12.2019, визначених із матеріалів господарської справи (фотозображень, звіту №YD01220 від 19.02.2020) з врахуванням висновків інженерно-транспортних (автотехнічних) досліджень та підтверджуючого документу про проведений ремонт (акт виконаних робіт № DP-1903850 від 30.03.2020), в цінах на дату ДТП 15.12.2019 становила 382 744,24 грн з ПДВ.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судом, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» виплатило страхове відшкодування в розмірі 446 029,42 грн у зв`язку з пошкодженням внаслідок ДТП автомобіля «MAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вказане ДТП відбулось з вини ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Бродівського районного суду Львівської області від 23.01.2020 у адміністративній справі №439/23/20. Вказаною постановою також встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТзОВ «Фландрія».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалося судом вище, згідно інформації Національної поліції ТЗ «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП належав ТзОВ «Фландрія». В графі щодо кваліфікації водія учасника ДТП (ТЗ «Renault») зазначено, що ОСОБА_1 є водієм юридичної особи.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фландрія» про відшкодування розміру виплаченого відшкодування, оскільки ОСОБА_1 станом на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, а відтак, у позивача виникло право вимоги відшкодування шкоди до підприємства за шкоду, завдану його працівником.

За змістом п. 2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого у такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (доручення, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено судом або не зміниться воля власника, який вправі зажадати повернення власної речі від володільця.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що ОСОБА_1 був фактичним володільцем та водночас не спростовано, що на момент вищевказаної ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ним та виконував покладені на нього трудові обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З урахуванням наведеного, на момент вчинення ДТП ОСОБА_1 був працівником відповідача та виконував покладені на нього трудові обов`язки.

Слід також зазначити, що положення статті 1187 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність у разі завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Підвищена небезпека в розумінні цієї статті є об`єктивною категорією, не пов`язаною з психологічним поняттям страху, та означає більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків, ніж при проведенні будь-якої іншої діяльності. Причиною підвищеної небезпеки є такі властивості об`єктів, з якими проводиться діяльність, які обумовлюють неможливість повного контролю за такою діяльністю з боку людини на даному етапі розвитку науки та технологій.

Тому, незважаючи на дотримання правил техніки безпеки, існує підвищена вірогідність завдання шкоди внаслідок проведення такої діяльності.

Частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки закон встановлює винятки, за яких на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування: якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду, тобто таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (суїцид тощо). При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

За змістом викладених положень при розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала; обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України), є те, що власник такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні власники (володільці) об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

У зв`язку з цим розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки обов`язків доказування і подання доказів (зокрема відповідно до статті 74 ГПК України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 904/2830/20.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, відповідач станом на момент ДТП був власником джерела підвищеної небезпеки автомобіля «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З огляду на предмет позову та підстави, якими обґрунтовує свої вимоги позивач, зважаючи на обґрунтовані заперечення відповідача щодо розміру позовних вимог, судом було призначено комплексну судову експертизу.

Висновком експерта встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MAN TGM 12.250», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 для усунення пошкоджень, які могли виникнути внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 15.12.2019 на автомобільній дорозі МО-4 Знам`янка-Луганськ-Зварене 397 км + 600 м, становить 382 744,24 грн.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували чи ставили під сумнів висновки, що викладені у висновку експерта №1017-Е від 20.07.2023, експертом надано відповіді на усі поставлені судом питання, станом на дату розгляду справи відсутні факти, які б ставили під сумнів наявність у експерта спеціальних знань для проведення такої експертизи.

15.09.2020 АТ «СК «ІНГО» здійснило виплачу страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 90 000,00 грн, зменшивши суму на 10 000,00 грн, що відповідає 10 % страхової суми (ліміту відповідальності), передбаченої полісом № АО/204969. Сума в розмірі 10 000,00 грн є списаною та такою, що не підлягає стягненню ні з відповідача, ні з АТ «СК «ІНГО».

Таким чином, з огляду на часткове відшкодування АТ «СК «ІНГО» виплаченого позивачем страхового відшкодування, до стягнення з відповідача підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 282 744,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 21 000,00 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1396 від 25.05.2018, ордеру АІ №1060013 від 06.10.2020, договору №1/05 про надання правової допомоги від 21.05.2019, додаткової угоди №1 від 21.05.2020 до договору №1/05 про надання правової допомоги від 21.05.2019, акту про надання правової допомоги №76 від 09.11.2020 на суму 9 500,00 грн, акту про надання правової допомоги №202 від 26.09.2023 на суму 11 500,00 грн, платіжного доручення №15468 від 12.11.2020 на суму 9 500,00 грн, платіжної інструкції №162224215 від 28.09.2023 на суму 11 500,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме адвокатом позивача складалися документи як по суті справи, так і з процесуальних питань, адвокат брав участь у судових засіданнях.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов було задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача у розмірі, пропорційному до задоволених вимог, а саме у розмірі 17 159,10 грн.

Ухвалою суду від 13.06.2022, якою було призначено експертизу, витрати на проведення експертизи покладено на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фландрія».

Додатком до листа Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за вих. №5728/05-22 від 08.11.2022 було долучено рахунок №22-3865/3866-Е від 18.11.2022, згідно якого вартість експертизи становила 14 157,75 грн та яка підлягала сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Фландрія».

13.02.2023 через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Фландрія» було долучено платіжну інструкцію №151 від 07.02.2023 про оплату вартості експертизи у розмірі 14 157,75 грн.

Листом за вих. №5035/09/вих.-23/ЛЕП від 20.07.2023 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслав суду висновок експерта №1017-Е за результатами проведеної судової інженерно-транспортної та транспортно-товарознавчої експертизи у господарській справі №914/3294/20 від 20.07.2023.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України суд у резолютивній частині рішення повинен зазначити розподіл судових витрат.

Як зазначалося судом вище, згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що суд задоволив позов частково, витрати відповідача на проведення експертизи у розмірі 2 589,45 грн слід покласти на позивача, а решту витрат на проведення експертизи залишити за відповідачем.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фландрія», м. Львів, вул. Довженка, 5 (ідентифікаційний код 23273692) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, вул. Кирилівська, 40 (ідентифікаційний код 20602681) кошти у розмірі 282 744,24 грн, 4 241,10 грн судового збору, 17 159,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, вул. Кирилівська, 40 (ідентифікаційний код 20602681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фландрія», м. Львів, вул. Довженка, 5 (ідентифікаційний код 23273692) 2 589,45 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

4.В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 12.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 20.10.2023.

СуддяМазовіта А.Б.