Ухвала

від 17.10.2023 по справі 752/7818/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/6324/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 752/7818/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.09.2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 11.07.2023 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , співзасновника ТОВ «Техінвентаризація», а саме на: ноутбук марки «HPProbook» серійний номер: 5CD5457NXH.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.09.2023 року та постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали апеляційного суду.

Апелянт зазначає, що вилучення майна відбулося 11.07.2023 року, а з клопотанням про накладення арешту прокурор звернувся до суду аж 29.08.2023 року, таким чином вказане клопотання було подано в порушення встановлених в ч. 5 ст. 171 КПК України строків для звернення з таким клопотанням.

Звертає увагу суду, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час проведення обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, а відтак майно, вилучене 11.07.2023 року у квартирі де мешкає ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.06.2023 року має правовий режим тимчасово вилученого майна.

Зауважує, що вилучений ноутбук утримується органом досудового розслідування вже понад три місяці, а кримінальне провадження триває вже півроку, немає жодних доказів, що з ноутбуком проведено будь-які процесуальні дії, спрямовані на дослідження вилученого майна з метою доведення його причетності до кримінального провадження, яке розслідується. Крім того, за цей час громадянці ОСОБА_6 , не було вручено повідомлення про підозру, остання має статус свідка у даному кримінальному провадженні.

В судове засідання прокурор, власник майна та представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним управлінням Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100000000457 від 04.04.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Київською міською прокуратурою.

Зазначено, що до слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшли матеріали про те, що співробітниками 6-го управління боротьби з організованою кіберзлочинністю) 1-го управління (оперативного реагування) Департаменту кіберполіції Національної поліції України встановлено, що посадові особи ТОВ «Техінвентаризація» (код ЄДРПОУ 38~26321), діючи умисно з корисливих мотивів в інтересах ТОВ «Дача Друзів» код ЄДРПОУ 32553817, до 23.02.2016 мало назву ТОВ «Росхолдинг»), зловживаючи повноваженнями, протиправно внесли до офіційних документів : свідомо неправдиві відомості із використанням електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), систем та комп`ютерних мереж, що спричинило тяжкі наслідки.?

Разом з тим, відповідно до матеріалів Департаменту кіберполіції Національної поліції України встановлено, що 08.04.2004 ТОВ «Дача Друзів» придбало майновий комплекс Бази відпочинку «Оазис», розташований за адресою: Київська обл., Броварський р., с. Пухівка, вул. Набережна 16. До складу комплексу входили 28 літніх будиночків площею від 14,5 до 24,7 м2, склад та відповідні конструктивні елементи із інженерним обладнанням (огорожа, проїзди, доріжки та інше).

Після чого, 30.09.2005 року ТОВ «Дача Друзів» уклало договір оренди із Зазимською сільською радою Броварського району Київської області на відповідну земельну ділянку площею 2,004 га із кадастровим номером 3221286801:01:093:0001.

Водночас, органом досудового розслідування, в порядку ст. 93 КПК України направлено запит до КП КОР «Київське обласне БТІ» з метою отримання інформації щодо права власності та копії всіх відповідних документів на нерухоме майно, розташованого за адресою: Київська обл., Броварський р., с. Пухівка, вул. Набережна 16 (від 16А до 16Ш).

У відповідь на запит, на адресу СУ ГУ НП у м. Києві отримано відповідь про те, що станом на 01.01.2013 року, нерухоме майно за запитуваними адресами не за інвентаризовано та не зареєстровано.

Так, 23 листопада 2016 року посадові особи ТОВ «Техінвентаризація» безпідставно складають Довідку про показники об`єкта нерухомого майна та Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, відповідно до яких за адресою Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Набережна 16, знаходиться 23 дачних будинка площею від 79,1 до 140,8 м2, призначених для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

При цьому зазначено, що фактично за зазначеною адресою вказані дачні будинки не знаходились та не знаходяться. На підставі безпідставно складених документів, в т.ч. технічних паспортів об`єктів нерухомого майна, ТОВ «Техінвентаризація» в період з 11.02.2017 року по 17.02.2017 рік ТОВ «Дача Друзів» оформило право власності в адресу фізичних осіб на 23 дачних будинка, яких фактично не було та не має за вказаною адресою.

На підставі вище викладеного, Департаменту кіберполіції Національної поліції України, було надано доручення в порядку ст. 40 КПК України з метою відпрацювання здобутої попередньої інформації.

В ході відпрацювання доручення, оперативними співробітниками допитано старосту Пухівського старостинського округу Зазимської сільської гади ОСОБА_9 , яка під час допиту вказала, що земельна ділянка за означеною адресою належить Зазімській сільській раді та 30.09.2005 передана = оренду на 49 (сорок дев`ять) років ТОВ «Росхолдинг» (наразі ТОВ «Дача Друзів»). Також ОСОБА_9 зазначила, що за присвоєнням номерів д линків, які нібито знаходяться за адресою Київська обл., Броварський р., : Пухівка, вул. Набережна 16 - ніхто не звертався, та фактично будинки там не знаходяться.

В свою чергу, в ході проведення досудового розслідування отримано валу слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду відповідної земельної ділянки.

Так, на підставі вище вказаної ухвали 18.05.2023 здійснено огляд земельної ділянки із кадастровим номером 3221286801:01:093:0001, розташованої за адресою: Київська обл., Броварський р., с. Пухівка, вул. Набережна 16, із залученням спеціалістів ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», КП КОР «Київське обласне БТІ», Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, та у гнсутності представника Зазимської сільської ради. За результатами проведеного огляду встановлено відсутність об`єктів нерухомості зазначених правовстановлюючих документах.

З огляду на вище викладене, в діях службових осіб ТОВ «Дача Друзів та ТОВ «Техінвентаризація» вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді: позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна або без такої.

Так, 11 липня на підставі ухвал слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 28.06.2023 по справі №752/7818/23, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 - за місцем мешкання ОСОБА_6 , співзасновника ТОВ «Техінвентаризація», в результаті якого виявлено та вилучено 4 флеш накопичувача, печатки ОСОБА_6 , що поміщені до сейф-пакету H-WARO125352; коробка с документацією з надписом Архів 2013, яка напечатана належним чином та скріплена печаткою «Для пакетів» з підписами понятих, ноутбук марки «HP Probook» серійний номер: 5CD5457NXH, який поміщено до сейф-пакету № 1415278, та документації та копії ТОВ «Техінветаризация, які поміщені до сейф-пакетів №1415276, №141527.

З огляду на вище викладене, орган досудового розслідування доходить висновку, що за допомогою ноутбуку сірого кольору «HP ProBook 450 G6» r =5CD5457NXH, яким користується ОСОБА_6 , друкувалась недостовірна інформація, та виготовлялась змінена технічна документація, тобто ноутбук - є знаряддям вчинення злочину, та може бути в використаний як доказ.

12.07.2023 старшим слідчим була винесена постанова про визнання вилученого майна речовими доказами.

29.08.2023 року (клопотання датоване 17.08.2023 року) прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення 11.07.2023 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , співзасновника ТОВ «Техінвентаризація», а саме на: ноутбук марки «HPProbook» серійний номер: 5CD5457NXH.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.09.2023 року зазначене клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вищевказане майно в рамках досудового розслідування може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Що стосується доводів представника стосовно пропуску стороною обвинувачення 48-годинного строку для звернення з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.06.2023 року про надання дозволу на проведення обшуку було надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення в тому числі магнітних та оптичних носіїв інформації, флеш-накопичувачів, жорстких дисків, планшетів, ноутбуків та системних блоків, мобільних телефонів, тобто вказаний ноутбук на який накладено арешт, не має статусу тимчасового вилученого майна, оскільки ухвалою прямо надано дозвіл на його вилучення.

Тому стороною обвинувачення дотримано вимоги КПК України для звернення з клопотанням про арешт такого майна, а отже не заслуговують на увагу доводи представника в цій частині, які в свою чергу не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представника на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно на яке накладено арешт в даному кримінальному проваджені відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 11.07.2023 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , співзасновника ТОВ «Техінвентаризація», а саме на: ноутбук марки «HP Probook» серійний номер: 5CD5457NXH, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , -залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4