Рішення

від 02.10.2023 по справі 814/2448/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 р. № 814/2448/14 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. за участю секретаря судового засідання Шакіної А.В., представника позивача Мезінова О.Г., представника відповідача Коперсака М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", пр. Жовтневий, 471, м.Миколаїв,54051,

до відповідача:Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, проспект Шевченка, буд. 15/1, м.Одеса,65015,

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2014 р. № 0000643720,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (далі-позивач, Товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі-відповідач) № 0000643720 від 14.08.2014 року, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 65850020,07 гривень, визначено податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 55975302,96 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у суму 16462505,00 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки про порушення Позивачем норм діючого податкового законодавства України, зроблені протиправно, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення. Висновок про неправомірне завищення складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ТОВ «Газтрейдінвест» у складі ціни за придбаний природний газ є необґрунтованим, оскільки твердження Відповідача, про те, що закупівля природного газу здійснювалась Позивачем через низку проміжних угод з посередниками при нібито наявності прямих контактів з виробниками, імпортерами газу та виключно з метою штучного завищення податкового кредиту є не вмотивованим, суперечливим, не ґрунтується на доказах.

Відповідач надав відзив на позов, вважає висновки акту перевірки, та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000643720 від 14.08.2014 року такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, тому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Справа розглядалась неодноразово.

18.09.2014 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 14.08.2014 р. №0000643720.

25.06.15 ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову МОАС від 18.09.2014 року залишено без змін.

14.02.2020 року постановою Верховного суду постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 18.09.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 25.06.15-скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

10.03.2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 23.03.2020 року. 23.03.2020 року за клопотанням Позивача через карантинні обмеження розгляд справи відкладено на 29.04.2020 року. 28.04.2020 року Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та її призначення після закінчення карантинних обмежень. Клопотання було задоволено, розгляд справи призначено на 05.06.2020 року. 05.06.2020 року розгляд справи відкладено на 06.07.2020 через неявку відповідача, неможливість проведення судового засідання в режимі відео конференції. 06.07.2020 року відбулось підготовче судове засідання заслухано сторін, та оголошено перерву до 12.08.2020 року. 12ю08.2020 року судове засідання продовжено, з`ясовано питання нестачі доказів направлення пояснень по справі, в зв`язку з необхідністю ознайомлення з поясненнями Відповідачем оголошено перерву до 21.10.2020 в підготовчому провадженні. 16.09.20 Позивачем подано додаткові пояснення по суті справи. 21.10.2020 року через неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції та необхідність ознайомлення з додатковими поясненнями оголошено перерву до 16.11.2020 року. 16.11.2020 року Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з необхідністю підготовки додаткових пояснень по справі. Клопотання було задоволено справу відкладено до 02.12.2020 року. 02.12.2020 року сторони не з`явились подали клопотання про відкладення. Справу призначено на 18.01.2021 року. 18.01.2021 року судове засідання не відбулось повістка про виклик Позивача повернулась в зв`язку з відсутністю адресата, тобто він не був повідомлений належним чином, Відповідач подав в день судового засідання клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції в апеляційному господарському суді, що неможливо було виконати день в день, справу нову відкладено ухвалою задоволено клопотання Відповідача призначено справу на 10.02.2021 року. Копія ухвали, адресована Позивачу, повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», судове засідання відкладено на 10.03.2021 року, про що сторони повідомлені телефонограмами, зважаючи на попередні обставини. 03.03.2021 року надійшло клопотання Позивача про відкладення розгляду справи в зв`язку з плановою відпусткою представника. Ухвалою суду розглянуто клопотання Відповідача та призначено справу в режимі відеоконференції на 31.05.2021 року. 31.05.2021 року судове засідання не відбулось в зв`язку з неявкою відповідача, судове засідання відкладено на 05.07.21 року.

05.07.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 06.09.2021 року.

1.08.2021 року надійшло клопотання Відповідача про заміну сторони.

26.08.2021 року ухвалою суду здійснено заміну сторони Відповідача правонаступником.

06.09.2021 року відбулось судове засідання по справі, Позивачем надано пояснення по суті спору. Відповідач заявив клопотання про відкладення, після розгляду клопотання в судовому засіданні оголошено перерву до 13.10.2021 року.

13.10.2021 року Відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі в П`ятому апеляційному адміністративному суді. Судове засідання відкладено до 17.11.2021 року.

17.11.2021 року представником Відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на зайнятість в іншому судовому процесі в Верховному суді по справі 400/1646/20.

Судове засідання відкладено на 17.01.2022 року. В зв`язку з надходженням клопотання від Відповідача про призначення судового розгляду в режимі відеоконфереції з використанням власних технічних засобів, клопотання було задоволено справу призначено на 02.03.2022 року. В подальшому в зв`язку з початком загарбницької війни РФ проти суверенної України, та близкістю м.Миколаєва до лінії фронту та активних обстрілів міста, судові засідання не проводились. В подальшому в зв`язку зі зміною безпекової ситуації справу було призначено на 16.08.2023 року та розглянуто з винесенням скороченого рішення в режимі відеоконференції.

Суд заслухав представників сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази, надав всебічну оцінку доказам та встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Миколаївський глиноземний завод зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 16.09.2004 р., взято на податковий облік 23.09.04 р. за № 28-125/202. Основними видами діяльності товариства є виробництво алюмінію (основний), вантажний морський транспорт, транспортне оброблення вантажів.

01.08.2014 року за наслідками документальної позапланову виїзної перевірку позивача з питань нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Газтрейдінвест (код 37145536) за 2012-2013 роки, було складено Акт № 37/28-10-37-20/33133003. Перевірка була проведена на підставі наказу відповідача №656 від 03.07.2014р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача згідно постанови слідчого.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення пп.14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на 65850020,07 гривень.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000643720 від 14.08.2014 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 72427807,98 грн., з яких 55975302,96 грн. основного зобов`язання та 16462505,02 гривень штрафу.

Відповідно до висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ вважає протиправним включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ТОВ Газтрейдінвест у складі ціни за придбаний природний газ, на підставі того, що закупівля здійснювалась через низку проміжних угод з посередниками при наявності прямих контактів з виробниками або імпортерами газу виключно з метою штучного завищення податкового кредиту; позивач купував газ у ризикових постачальників ТОВ Газтрейдінвест, ТОВ Євро-Тек 2011, ТОВ Укренергоринок, ТОВ Українська нафто-газова компанія; між підприємствами 3-4 ланки в ланцюгу постачання газу існувала різниця між ціною придбання та ціною продажу (націнка), що свідчить про завищення податкового кредиту в частині цієї націнки; у посередників в ланцюгу постачання відсутні матеріальні ресурси та виробничі потужності для зберігання та транспортування природного газу, що свідчить про імітацію проведення розрахунків та створення видимості господарської діяльності по придбанню газу; посередники у ланцюгу постачання ТОВ Газтрейдінвест, ТОВ Євро-Тек 2011 вчинили нікчемні (фіктивні) правочини по продажу природного газу.

Дослідженням ланцюга постачання природного газу, судом встановлено, що 31.08.2012 та 19.12.2012 року позивачем укладено договір постачання природного газу з ТОВ Газтрейдінвест, на виконання якого у жовтні 2012 року здійснено поставку природного газу за ціною 3495,85 за 1000 куб. м. на суму 112007034 грн., сума ПДВ 18667839 грн.

ТОВ Газтрейдінвест в свою чергу, оскільки не є виробником природного газу, придбав газ українського походження у ТОВ Євро-Тек 2011.

ТОВ Євро-Тек 2011 також не є виробником газу та придбав його у ТОВ Українська нафто-газова компанія, ТОВ Еско-Північ, ТОВ Укренергоринок, ТОВ Карпатигаз.

Згідно доводів Відповідача, наявність фактів продажу газу між посередниками 3-4 ланки постачання за ціною, нижчою за ціну купівлі цього газу позивачем є свідченням завищення позивачем суми податкового кредиту в частині різниці цін.

Тож, позивач безпосередньо не придбавав газ за меншою ціною, а ціна, за якою придбавався газ у ТОВ Газтрейдінвест є вільною та визначалася за домовленістю сторін, а отже контролюючі органи не вправі втручатися в господарські відносини між суб`єктами господарювання та нав`язувати умови договорів щодо ціни, крім випадків, передбачених ст.39 ПК України. Крім того, доказів того, що позивач придбав у ТОВ Газтрейдінвест саме той газ, який ТОВ Євро-Тек 2011 купував по заниженій ціні, відповідач не навів.

Як вбачається з висновків викладених у постанові Верховного Суду від 14.02.2020 у обґрунтування рішення про скасування рішень судів попередніх інстанцій у даній справі та направлення її на новий розгляд до суду 1-ї інстанції зазначено, що судами не встановлено, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. З огляду на що, суду належить при новому розгляді справи перевірити та встановити наявність фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій з діловою метою та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника. Надати оцінку доводам контролюючого органу щодо закупівлі позивачем природного газу через низку проміжних угод з посередниками за наявності прямих контактів з виробниками або імпортерами газу з метою перевірки наявності у ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарських операцій із ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ» та, як наслідок, обґрунтованості права позивача на податкову вигоду, наявність у посередників матеріальних ресурсів та виробничих потужностей для зберігання та транспортування газу, факт постачання по газотранспортній системі України від виробника до кінцевого споживача. Надати оцінку протоколам допиту свідків - директорів ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отриманих в межах кримінального провадження № 32012110100000073 від 30 листопада 2012 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України. Перевірити наявність у позивача розумних економічних причин для укладення договору поставки природного газу саме з таким постачальником (ТОВ «ГАЗТРЕЙДІНВЕСТ»), при цьому з урахуванням суттєвої різниці між ціною придбання природного газу українського видобутку позивачем та ціною продажу природного газу українського видобутку виробниками.

Зважаючи на викладене судом було здійснено розгляд справи з врахуванням зауважень вищої інстанції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996):

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено прави лами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно- матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом № 996.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Згідно ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, у підприємства є право на включення до валових витрат та податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

Відповідно до пп.14.1.231. ст.14 Податкового кодексу (далі ПК) України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як вбачається з доводів Відповідача, в операціях Позивача з купівлі природного газу у ТОВ «Газтрейдінвест» відсутня ділова мета, оскільки закупівля природного газу здійснювалась Позивачем умисно через низку проміжних угод з посередниками при наявності прямих контактів з виробниками або імпортерами газу, які постачали газ за меншою ціною, ніж його купував Позивач у ТОВ «Газтрейдінвест», та з метою штучного завищення податкового кредиту за рахунок націнки посередників.

Суд звертає увагу на наступне, нормами ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

В податкових правовідносинах діє принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Нормами КАС України суб`єкт владних повноважень при розгляді адміністративного спору має довести правомірність прийнятого ним рішення, має надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, первинних документів. які були підставою для складання такої звітності. а платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Так, в контексті висновків Верховного Суду в постанові від 14.02.2020, якщо Відповідач посилається на вчинення Позивачем господарських операцій з ТОВ «Газтрейдінвест» без ділової мети, то він повинен довести належними, достатніми та допустимими доказами факт наявності у Позивача в період купівлі (або раніше) природного газу у ТОВ «Газтрейдінвест» прямих контактів з виробниками або імпортерами природного газу, які згідно акту перевірки постачали газ за нижчими, ніж у ТОВ «Газтрейдінвест» цінами (надати відомості та підтверджуючі документи про укладені договори на постачання природного газу, первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується виконання таких договорів).

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Газтрейдінвест» постачало природний газ на адресу Позивача в період з вересня 2012 по липень 2013 року. Як зазначає Відповідач, в зазначений період постачання природного газу ТОВ «Газтрейдінвест» Позивачу або раніше цього періоду, Позивач мав прямі господарські контакти з виробниками та імпортерами природного газу, у яких міг купувати природний газ за більш низькими цінами, ніж у ТОВ «Газтрейдінвест».

На підтвердження таких доводів Відповідач надав до суду службову записку з інформацією про постачальників природного газу ТОВ «МГЗ». У вказаній службовій записці зазначається зокрема про те, що постачальниками природного газу для ТОВ «МГЗ» були: 1) НАК «Нафтогаз України», яка є імпортером природного газу, та постачало газ ТОВ «МГЗ» у період: вересень 2013 грудень 2014, січень 2015 липень 2016; 2) ПП «Еру Трейдінг», яке є імпортером природного газу, та постачало газ ТОВ «МГЗ» у період: січень 2017 квітень 2017; 3) ТОВ «Метіда», яке є імпортером природного газу, та постачало газ ТОВ «МГЗ» у період: березень 2016 грудень 2016; 4) ТОВ «Променергоресурс», яке є імпортером природного газу, та постачало газ ТОВ «МГЗ» у період: лютий 2017 березень 2017.

ТОВ «Газтрейдінвест» постачало Позивачу газ в період з вересня 2012 по липень 2013 року. Тому, відповідно, Відповідач мав надати докази наявності уПозивача саме в цей період або раніше прямих господарських контактів з виробниками та/або імпортерами природного газу, у яких Позивач міг купувати природний газ за більш низькими цінами, ніж у ТОВ «Газтрейдінвест». Натомість, усі зазначені в службовій записці Відповідача підприємства постачали Позивачу природний газ вже після періоду постачання газу ТОВ «Газтрейдінвест» (з вересня 2013 по квітень 2017), що є навпаки свідченням певних позитивних змін в господарській діяльності Позивача та налагодження економічних зв`язків, що відповідає поняттю наявності ділової мети.

Крім того, зі службової записки Відповідача незрозуміло, за якою саме ціною постачали вказані у ній постачальники природний газ Позивачу та чи була ця ціна нижчою за ціну ТОВ «Газтрейдінвест». Тому надані Відповідачем відомості не підтверджують його доводи про те, що протягом періоду (або раніше) постачання Позивачу газу від ТОВ «Газтрейдінвест» Позивач мав прямі господарські контакти з виробниками та/або імпортерами природного газу, які могли постачати газ за більш низькою ціною, а навпаки слугують доказами зворотнього.

Крім того, згідно акту перевірки, виробниками або імпортерами природного газу, які у ланцюгах постачання постачали його за більш низькими цінами, були наступні суб`єкти господарювання - ТОВ «Карпатигаз», ТОВ «Цефей», ТОВ «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ», НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укранфта», Договір по спільну діяльність ТОВ «Газконтиненталь» та ДАТ «Чорноморнафтогаз», ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», Договір про спільну діяльність від 04.02.2004 № 60 - уповноважена особа ТОВ фірма «Хас», ПАТ «Рівнеазот», ТОВ «Укрістгаз», ПрАТ «Нафтогазвидобування», ТОВ «Українська нафто-газова компанія». Натомість, жоден із зазначених у акті перевірки постачальників не вказаний у службовій записці Відповідача як постачальник природного газу, з яким Позивач мав прямі господарські контакти та у якого міг купувати природний газ за більш низькими цінами, ніж у ТОВ «Газтрейдінвест». Інших доказів, які б доводили, що Позивач в період з вересня 2012 по липень 2013 року або раніше цього періоду мав прямі господарські контакти з виробниками та/або імпортерами природного газу, переліченими у акті перевірки, Відповідач до суду не надав.

З урахуванням вищенаведеного, доводи Відповідача про те, що операції Позивача з придбання природного газу у ТОВ «Східгазнерено» були вчинені без ділової мети через нібито наявність у Позивача прямих контактів з виробниками або імпортерами газу є безпідставними.

Судом також надано оцінку доводам Відповідача відносно необхідності врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також на наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ «Євро ТЕК».

Так, судом з урахуванням норм ч.4 ст.78 КАС України, оцінено доводи на підставі висновків у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 року у справі № 820/8918/15 з подібними правовідносинами. Так згідно тексту зазначеного судового рішення: «Реальність господарських операцій між ТОВ «Газтрейдінвест» та ТОВ «Євро-ТЕК 2011» за період серпень 2012 року - березень 2014 року підтверджено постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2014 у справі №826/8177/15 та Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 у справі №810/3043/14. Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Колегія суддів не приймає доводи скаржника про наявність кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ «Євро-ТЕК 2011», з яким контрагент позивача мав господарські взаємовідносини, оскільки зазначеним доводам судами надано відповідну оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції. Колегія суддів враховує, що відповідно до інформації наданої Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.11.2016 № 32970/10/26-59-23-02 на адвокатський запит представника позивача Артюха Ю.В., матеріали кримінального провадження щодо відпрацювання ТОВ «Євро-ТЕК 2011» виділено в окреме провадження № 32014100100000119, яке в подальшому закрито в порядку частини 1 пункту 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, за відсутністю складу злочину.». Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентом позивача та суб`єктами господарювання, з якими контрагент позивача мав господарські взаємовідносини, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагента або суб`єктів господарювання, з якими контрагент позивача мав господарські взаємовідносини. Якщо контрагент позивача або суб`єкти господарювання, з якими контрагент позивача мав господарські взаємовідносини, в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.». По-друге, щодо відсутності у контрагентів платника податків (згідно відомостей з інформаційних баз даних ДПС) власних або орендованих основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для виконання господарських операцій з поставки товарів/послуг чи для виробництва останніх.»

Зазначеними рішеннями фактично підтверджується, що ТОВ «Євро-ТЕК 2011» є реально діючим господарюючим суб`єктом та декларує результати своєї діяльності, матеріали кримінального провадження щодо відпрацювання ТОВ «Євро-ТЕК 2011» виділено в окреме провадження № 32014100100000119, яке в подальшому закрито в порядку частини 1 пункту 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, за відсутністю складу злочину.

Нормами ч. 2 ст. 61 Конституції визначено індивідуальний характеру юридичної відповідальності.

Платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

За таких обставин, будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

Більше того, Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

За таких обставин, будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена нею у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, про те, що «визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.».

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 з подібними правовідносинами, в якій Суд, визнаючи правильною позицію суду апеляційної інстанції щодо визнання помилковими доводів контролюючого органу, зазначив таке «доводи відповідача щодо відсутності в зазначених контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, які помилково прийняв до уваги суд першої інстанції, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Разом із цим відповідач не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується (п.112).

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в нижченаведених постановах у подібних справах: від 19.06.2023 року у справі № 810/1577/17; від 27.04.2023 року у справі № 814/1696/17; від 10.06.2019 року у справі № 804/4686/16; від 25.05.2023 року у справі № 540/2139/19.

Сам факт поставки необхідного у виробництві Позивачеві газу від його безпосереднього контрагента ТОВ «Газтрейдінвест», наявність дійсного договору, факт здійснення оплати за поставку газу Відповідачем не заперечується.

Як вбачається з акту перевірки, Відповідач при перевірці використовував податкову інформацію стосовно підприємств у ланцюгу постачання з баз даних АС «Перелік платників податку, які не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ», АС „Податковий блок», АІС «Пошуково-довідкова система», АС „Аудит; АС „Розподіл платників податку на додану вартість за категоріями уваги; АС „Скарга; АС „Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних; Єдиний реєстр податкових накладних; Картка платника податків (відомості щодо податкової історії); Моніторинг реєстру платників ПДВ, Централізована система електронної звітності державної податкової служби України; Система співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів та іншу податкову інформацію. Однак згідно усталеної судової практики Верховного Суду, податкова інформація з баз даних ДПС не має доказової сили. Так, позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 з подібними правовідносинами, в якій Суд зазначив наступне (п.114) - «Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані ТОВ «АТБ-маркет» до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач».

Згідно з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах (у подібних справах) від 26.06.2018 у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 «збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі».

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 19.03.2021 у справі № 460/143/19, від 22.11.2019 у справі № 820/2908/17, від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14, від 05.02.2018 у справі № 821/589/17, від 07.03.2018 у справі № 816/809/17 з аналогічними обставинами «податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах контролюючих органів відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, не може прийматися як доказ на обґрунтування висновків акту перевірки, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону».

У постанові від 03.09.2019 у подібній справі № 810/3790/17 Верховний Суд вказав, що «висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган». В постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у подібній справі № 826/9061/17 Суд зазначив, що «При використанні податкової інформації з інформаційно - аналітичних баз ДПС фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган».

Доводи Відповідача на відсутність у посередників у ланцюгах постачання природного газу матеріальних ресурсів та виробничих потужностей для зберігання та транспортування газу, є недоречними в цілому, оскільки Відповідач самостійно в акті перевірки вказує, що транспортування газу здійснювалось Дочірнєю компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її філіями. А саме на стор.29-30 акту перевірки Відповідач підтвердив, що транспортування газу здійснювалося магістральними трубопроводами філії «Управління магістральних газопроводів «ХАРКІВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» згідно укладеного з останнім Позивачем договору № 601/159-У від 26.01.2009.

Згідно ст.13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» укладати договір на транспортування газу та виступати замовником за таким договором може як продавець, так і покупець.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, висновки Відповідача про завищення Позивачем податкового кредиту, від`ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 65 850 020 грн., за результатами господарських відносин з постачання газу ТОВ «Газтрейдінвест», є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0000643720 від 14.08.2014 року-протиправним.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 року №0000643720.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя О.М. Мельник

Рішення складено

в повному обсязі 20.10.23