Постанова

від 09.10.2023 по справі 521/10324/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6609/23

Справа № 521/10324/21

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Долгової В.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Биков Дмитро Юрійович

на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 травня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, зобов`язання принести публічні вибачення,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду міста Одеса з позовом до директора комунального некомерційного підприємства Карпенчука О.Т., директора Комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська поліклініка № 4» Одеської міської ради Андрієвської Н.В., директора Одеської загальноосвітньої школи № 56 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області Фоменко С.І. про захист честі та гідності, у якому просила визнати незаконними дії відповідачів, які порушують та принижують її честь і гідність, що виразились в незабезпеченні належного функціонування української мови у ввірених їм закладах, зобов`язати їх принести публічні вибачення, визнати їх державними зрадниками та притягнути до найвищої міри покарання з конфіскацією майна на користь держави, визнати українців корінним народом України, визнати українську православну церкву московського патріархату (російську православну церкву в Україні) терористичною організацією, відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" розмістити інформацію в офіційному звіті (повідомленні) уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Червоного Півмісяця щодо порушення прав українців в місті Одесі в Україні, переслідування за українську мову з нанесенням тяжких фізичних та психологічних каліцтв з боку нащадків заселених окупантів, які утворюють московську міжнародну терористичну мережу в Україні, визнати окупацію Одещини зсередини з утворенням концтаборів та гетто на базі житлових будинків, шкіл, медичних закладів тощо.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 19 липня 2021 року відкрито провадження у справі в частині вимог про захист честі та гідності позивача про визнання дій відповідачів щодо незабезпечення належного функціонування української мови як державної незаконними, зобов`язання принести публічні вибачення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що її син ОСОБА_6 навчався в загальноосвітній школі № 56 м.Одеси в період з січня по серпень 2020 року, позивач зверталась до директора школи Фоменко С. І. із заявою про відмову від вивчення російської мови, проте на її звернення було надано письмову відповідь про неможливість відмови від вивчення вказаного предмету з огляду на його включення до освітньої програми. Такі дії ОСОБА_4 як директора школи, яка змушувала сина позивача вивчати російську мову позивач вважає неправомірними.

Також, 07 серпня 2020 року позивач разом із своїм сином перебували на прийомі в КНП «Дитяча міська поліклініка № 4» в місті Одесі, де лікарі спілкувались з позивачем та її сином російською мовою, чим спричинили погіршення їх самопочуття, з цього приводу позивач звернулась до головного лікаря зазначеного медичного закладу ОСОБА_3 , яка незаконно вимагала від позивача продати квартиру та змінити місце проживання, не надала адекватної відповіді на її заяву з цього приводу, у ввіреному їй медичному закладі не забезпечено належне функціонування української мови, записи в амбулаторній картці її сина зроблено російською мовою, також деякі лікарські печатки виготовлено російською мовою, що ображає честь та гідність позивача.

Також, 05 серпня 2020 року позивач звернулась до КУ «Міський психіатричний диспансер» в місті Одесі, який згодом було реорганізовано в КНП «Міський психіатричний диспансер» з приводу отримання довідки про неперебування на обліку, їй було запропоновано також можливість отримання сертифікату про проходження наркологічного огляду, їй було надано бланк заяви на ім`я головного лікаря російською мовою, який позивач заповнила українською мовою, медичний реєстратор підвищувала на неї голос та зауважувала про недопущення виправлень у документі, відмовлялась повернути заповнений бланк, також позивач вважає незаконним відмову в видачі відповідної довідки на її ім`я за зверненням її сина.

Вказані дії директора КНП «Міський психіатричний диспансер» Карпенчука О.Т. та головного лікаря КНП «Дитяча міська поліклініка № 4» позивач вважає незаконними, оскільки вони суперечать п. 15 ст. 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», рішенню Конституційного суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 08 травня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції керувався тим, що недоведеність, а отже відсутність порушення права позивача, тягне за собою відмову у його захисті судом і, відповідно, має наслідком відмову у позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Биков Д.Ю., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Малиновського районногосуду містаОдеси від08травня 2023року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводиособи,яка подалаапеляційну скаргу

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Биков Д.Ю., вказує, що відповідачами не були спростовані доводи позивача, проте суд безпідставно поставив під сумнів викладені нею обставини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_8 представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надіслала відзиви на апеляційну скаргу у яких просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Пояснення учасників справи

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Биков Д.Ю. надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримав, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Колегія суддів вважає, що таким вимогам закону, оскаржене рішення відповідає в повній мірі.

Фактичні обставини справи, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року (справа № 10-рп/99) сформулював висновок проте, що положеннячастини першоїстатті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ятастатті 10 Конституції України).

Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.

Виходячи з положеньстатті 10Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова.

У державних і комунальних навчальних закладах поряд з державною мовою відповідно до положень Конституції України, зокремачастини п`ятоїстатті 53, та законів України, в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», забезпечення функціонування української мови як державної», держава гарантує кожному громадянину України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до директорки Одеської загальноосвітньої школи №56 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області Фоменко С.І.

Відповідно до ч. б ст. 11 Закону України «Про повну загальну середню освіту» складається річний навчальний план, тобто 1 раз на навчальний рік.

Ст. 40 Закону України «Про повну загальну середню освіту» наголошує, що Педагогічна рада є основним постійно діючим колегіальним органом управління закладу загальної середньої освіти. Педагогічна рада утворюється за наявності не менше трьох педагогічних працівників. Усі педагогічні працівники зобов`язані брати участь у засіданнях педагогічної ради. Головою педагогічної ради є керівник закладу загальної середньої освіти.

Відповідно до абзацу 2 та абзацу 3 ч.2 ст. 14 Індивідуальний навчальний план учня має забезпечувати виконання ним освітньої програми закладу освіти та передбачати його участь у контрольних заходах. Індивідуальний навчальний план може визначати відмінні від визначених освітньою програмою закладу освіти послідовність, форму і темп засвоєння учнем освітніх компонентів.

Таким чином, згідно законодавству України навчальний план школи є частиною освітньої програмі учбового закладу, та розробляється у відповідності до типового навчального плану МОН України. Індивідуальний план навчання розробляється у відповідності до освітньої програми, навчального плану учбового закладу і не може виключати із плану освітні предмети. Вони мають бути тотожні за освітніми предметами у навчальному плані учбового закладу і в індивідуальному плані учня.

Але індивідуальний план може бути з полегшеною програмою, за рахунок зменшеного темпу (погодинного) навантаження.

Так,місцевий суддійшов висновку,що вивчення в закладах середньої освіти російської мови як мови країни-агресора не може бути примусовим (обов`язковим) й, за умови включення в навчальну програму, має бути компонентом для вільного вибору здобувача освіти, а тому, ОСОБА_4 не доведено правомірність обов`язкового вивчення предмету «російська мова» ОСОБА_9 та, відповідно правомірність відмови позивачу у звільненні її сина від вивчення зазначеної дисципліни.

Разом з цим, є слушним висновок суду, що позивачкою не надано суду доказів спричинення ОСОБА_10 моральної шкоди у зв`язку із вивченням вказаного предмету, останній успішно був атестований з даного предмету (а.с. 33зв., т.1).

До того ж, відповідачка у відзиві посилалась на те, що за роз`ясненням Міносвіти вбачається, що керівництво школи має узгоджувати з батьками дітей внесення російської мови як другої іноземної до навчальних планів. Проте часто школи, які не мають достатньо фахівців з інших іноземних мов, окрім російської, вносять її до навчальних планів без відома батьків або ж запроваджують її вивчення як факультатив.

Також є обґрунтованими висновки суду, щодо обрання позивачкою невірного способу захисту, визнання незаконними дій ОСОБА_4 , з огляду на те, що відповідач не є посадовою або службовою особою органу державної влади або місцевого самоврядування в розумінні вказаної норми закону.

Вирішуючи позовні вимоги пред`явлені до директора КНП «Дитяча міська поліклініка №4» Одеської міської ради Андрієвською Н. В., суд звернув увагу на те, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», мовою у сфері охорони здоров`я, медичної допомоги та медичного обслуговування є державна мова.

На прохання особи, яка звертається за наданням медичної допомоги чи послуг з медичного обслуговування, її персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.

Заклади охорони здоров`я складають документи, які стосуються стану здоров`я пацієнтів, державною мовою.

Мовою актів, які регулюють діяльність закладів охорони здоров`я, діловодства та документообігу, є державна мова.

01 серпня 2019 р. директором КНП «Дитяча міська поліклініка №4» Одеської міської ради ОСОБА_3 було видано наказ № 101 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (а.с. 134-138, т.1), відповідно до якого встановлено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії діловодства і документообігу, локальних актів, що регулюють діяльність поліклініки, мовою спілкування зі споживачами медичних послуг, пацієнтами, є державна мова та медична термінологія відповідно до стандартів, визначених Нацкомісією зі стандартів державної мови; обслуговування пацієнтів іншою мовою, прийнятною для обох сторін відбувається лише на прохання особи, яка звертається за медичною допомогою.

Із вказаним наказом лікар ОСОБА_11 була ознайомлена під розписку.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 , оскільки відповідачкою, як керівником КНП «Дитяча міська поліклініка № 4» Одеської міської ради належним чином були виконані вимоги Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», при цьому, невиконання вимог наказу окремими працівниками не свідчить про неналежне здійснення нею своїх повноважень як керівника.

Відповідно до п. 5 Інструкції про профілактичний наркологічний огляд та його обов`язкові обсяги, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України N 339 від 28.11.97 із змінами, яка була чинною на момент звернення позивача до КУ «Міський психіатричний диспансер», для проходження профілактичного наркологічного огляду громадянин має подати: паспорт або документ з фотокарткою, що його замінює, (неповнолітні - свідоцтво про народження); документ, що підтверджує оплату послуг за проведення профілактичного наркологічного огляду, та документ, що підтверджує право на пільги.

Профілактичний наркологічний огляд без будь-якого з вказаних вище документів не проводиться.

Вказаною інструкцією форми заяви про проходження профілактичного огляду затверджено, а отже, така заява може складатись особою довільно, наявність в лікувальному закладі бланків заяв має місце виключно для зручності осіб, що звертаються по проходження такого огляду.

Відповідачем ОСОБА_2 як головним лікарем КУ «Міський психіатричний диспансер» було вжито необхідних організаційних заходів щодо забезпечення виконання вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що підтверджується копіями наказів № 01-01-05/75 від 15.07.2019 р., № 01-01-05/105 від 18.12.2019 р. (а.с. 93-94, т.1).

Відхиляючи доводи позивачки в частині вимог до ОСОБА_2 , як головного лікаря КУ «Міський психіатричний диспансер», районний суд, з огляду на відсутність належних, допустимих, беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження обставин, критично оцінив доводи позивача про змушування її заповнити бланк виключно російською мовою та про відмову в проходженні огляду у разі не заповнення такого бланку.

Також є правильними висновки суду, щодо безпідставності доводів позивача про незаконну відмову в видачі довідки про проходження відповідного огляду на її ім`я за зверненням її сина без її присутності, оскільки відповідно до п. 12 Інструкції про профілактичний наркологічний огляд та його обов`язкові обсяги, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України N 339 від 28.11.97 із змінами, яка була чинною на момент звернення позивача до КУ «Міський психіатричний диспансер», відповідний сертифікат видається виключно за результатами профілактичного огляду особи.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушеного права, а саме зобов`язання відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 принести позивачці публічні та письмові вибачення, не передбачений нормами закону.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист цивільних прав відбувається у спосіб, що встановлений статтею 16 ЦК України, а також договором або законом.

Відповідно допунктів 25,26ПостановиПленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом 20.02.2019 у справі № 401/573/17.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Биков Дмитро Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районногосуду містаОдеси від08травня 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький