Постанова

від 18.10.2023 по справі 741/1183/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 жовтня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/1183/21

Головуючий у першій інстанції Крупина А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1319/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Носівської міської ради Чернігівської області Передерій Тетяна Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом витребування їх з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договорів оренди, -

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:

1) витребувати у ОСОБА_2 з чужого незаконного користування належні позивачу ОСОБА_1 земельні ділянки, а саме:

- земельну ділянку площею 3,7946 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7423810000:02:003:0417, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 602668 від 23.06.2011;

- земельну ділянку площею 0,2404 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7423810000:02:003:1442, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 038778 від 23.06.2011;

2) скасувати реєстрацію договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7423810000:02:003:0417) № б/н від 03.02.2021, який зареєстрований Державним реєстратором нерухомого майна ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, шляхом видалення запису про реєстрацію;

3) скасувати реєстрацію договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7423810000:02:003:1442) № б/н від 03.02.2021, який зареєстрований Державним реєстратором нерухомого майна ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, шляхом видалення запису про реєстрацію;

4) стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір в сумі 908 грн.

Позов обґрунтовував тим, що він є власником вищезазначених земельних ділянок, розташованих на території Носівської міської ради Чернігівської області. У липні 2021 року йому випадково стало відомо, що вказані земельні ділянки передано в строкове платне володіння та користування відповідачу на підставі нібито підписаних ним двох договорів оренди земельної ділянки від 03.02.2020 та двох актів приймання-передачі від 03.02.2020.

Позивач стверджував, що він особисто не підписував даних договорів і ніяким третім особам не передавав повноваження на їх (договорів) підписання від свого імені, а отже повністю відсутнє його волевиявлення на вчинення вищезазначених правочинів. На підтвердження зазначеного, вказував, що у період з 24.01.2020 по 14.02.2020 він перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради.

З огляду на те, що права та обов`язки у сторін за оспорюваними договорами оренди земельних ділянок не виникли через їх неукладення, вважав, що ефективним способом захисту його порушених прав є усунення перешкод у користуванні належними йому земельними ділянками шляхом їх витребування у відповідача.

Наголошував, що реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на підставі неукладеного договору на спірні земельні ділянки за відповідачем не відповідає вимогам закону, порушує його права та законні інтереси вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 26.07.2023 позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_2 з чужого незаконного користування земельні ділянки, що належать ОСОБА_1 , на підставі:

- Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 602668 від 23 червня 2011 року, площею 3,7946 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7423810000:02:003:0417, яка знаходиться на території Носівської міської ради Носівського району;

- Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 038778 від 23 червня 2011 року, площею 0, 2404 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7423810000:02:003:1442, яка знаходиться на території Носівської міської ради Носівського району.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди, державний реєстратор: Передерій Т.В., Носівська міська рада, Чернігівської області за індексним номером 51710676 від 20.03.2020, номер запису про інше речове право: 36024192.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди, державний реєстратор: Передерій Т.В., Носівська міська рада, Чернігівської області за індексним номером 51710464 від 20.03.2020, номер запису про інше речове право: 36023969.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1816 грн у рахунок повернення коштів по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухвалення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права

Ключові доводи апеляційної скарги полягають в наступному.

1. Судом першої інстанції порушено право відповідача на доступ до правосуддя, що виразилося у позбавленні його можливості взяти безпосередню участь у розгляді справи та скористатися наданими ст. 43 ЦПК України процесуальними правами.

Так, відповідач зазначає, що 26.07.2023 він перебував у Києві. Судове засідання у даній справі призначене на 15:00. Однак, о 13:31 на території Київської області було оголошено повітряну тривогу та рекомендовано пройти до найближчого укриття. Перебуваючи в укритті, він зі свого мобільного телефону зателефонував до Носівського районного суду Чернігівської області та повідомив, що у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги не може з`явитися в судове засідання, просив розгляд справи відкласти. Крім того, направив заяву про відкладення розгляду справи на офіційну електронну адресу суду. Зазначена заява надійшла 26.07.2023 о 14:35, однак суд розглянув справу без його участі.

Відбій повітряної тривоги на території Київської області пролунав о 14:48, але він з об`єктивних та незалежних від нього причин не встигав прибути до Носівського районного суду Чернігівської області на 15:00.

2. У справі не було призначено та проведено почеркознавчу експертизу. При цьому, виходячи із засад змагальності саме на стороні позивача лежав обов`язок довести факт, що ОСОБА_4 будь-яких договорів оренди земельних ділянок не підписував, однак сторона позивача самоусунулася від виконання цього обов`язку, а суд першої інстанції у відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів визнав ці факти доведеними.

3. Суд першої інстанції не мав законних підстав для скасуванні рішень державного реєстратора від 20.03.2020 за індексними номерами 51710676 та 51710464 про державну реєстрацію права оренди із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, так як вони вичерпали свою дію.

У випадку, коли задоволена вимога власника майна про його витребування з чужого незаконного володіння, то вимога про скасування рішення про державну реєстрацію речового права користування даним майном не є належним способом захисту, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного користування передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення зареєстрованого речового права користування на умовах договору оренди.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Івашка Володимира Володимировича, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що:

- ОСОБА_1 обґрунтовано звернувся з позовом про витребування належних йому земельних ділянок з чужого незаконного володіння, що є належним та ефективним способом захисту порушеного його права власності, пославшись при цьому на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16;

- земельні ділянки вибули з володіння їх власника поза його волею без прийняття ним відповідного волевиявлення, оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 будь-яких договорів з цього приводу не укладав та не підписував, актів приймання-передачі земельних ділянок в оренду не складав та не підписував, довіреностей на складання зазначених документів іншим особам не надавав, а отже істотні умови зазначених договорів оренди землі з відповідачем не погоджував;

- документ, на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав, власником майна не підписувався, а тому його звернення з позовною вимогою про скасування державної реєстрації є належним способом захисту прав та законних інтересів.

Однак з такими висновками районного суду апеляційний суд не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 602668 від 23.06.2011 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,7946 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7423810000:02:003:0417 (а. с.10).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 038778 від 23.06.2011 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2404 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7423810000:02:003:1442 (а. с. 11).

Матеріали справи містять копії договорів оренди земельних ділянок від 03.02.2020, за якими ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 в строкове платне володіння та користування:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, кадастровий номер: 7423810000:02:003:0417, загальною площею 3,7946 гектара, строком на 10 років, до 03.02.2030 (п. 2, 3, 9 договору) (а.с. 12-13).

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, кадастровий номер:7423810000:02:003:1442, загальною площею 0,2404 гектара, строком на 10 років, до 03.02.2030 (п. 2, 3, 9 договору) (а.с. 15-16).

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна сформованої 11.04.2023, право власності на земельні ділянки кадастровий номер 7423810000:02:003:0417 та кадастровий номер 7423810000:02:003:1442, зареєстровано 18.03.2020 за ОСОБА_1 , розмір частки: 1/1; державний реєстратор: Передерій Т.В., Носівська міська рада, Чернігівської області (індексний номер 51710676 від 20.03.2020).

У розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права», номер запису про інше речове право 36024192 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423810000:02:003:0417 міститься інформація про право оренди земельної ділянки; документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 03.02.2020, видавник: сторони договору; орендодавець: ОСОБА_1 , Орендар ОСОБА_2 , строк дії: 10 років; Договір оренди діє до 03.02.2030.

Така ж сама інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423810000:02:003:1442 зазначена за номером запису про інше речове право: 36023969 (індексний номер 51710464 від 20.03.2020) (а.с. 133-134).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1,4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 по справі № 145/2047/16-ц звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся з вимогами про витребування у ОСОБА_2 з чужого незаконного користування належних йому земельних ділянок, посилаючись на те, що договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7423810000:02:003:0417 та 7423810000:02:003:1442 від 03.02.2020 він не підписував, третім особам не передавав повноваження на їх підписання від свого імені, а отже повністю відсутнє його волевиявлення на вчинення вищезазначених правочинів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції при вирішенні спору виходив з того, що ОСОБА_1 спірні договори оренди не укладав та не підписував, актів приймання-передачі земельних ділянок в оренду не складав та не підписував, довіреностей на складання зазначених документів іншим особам не надавав. Суд уважав, що ОСОБА_1 обґрунтовано звернувся з позовом про витребування належних йому земельних ділянок з чужого незаконного володіння, що є належним та ефективним способом захисту порушеного його права власності, пославшись при цьому на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 по справі № 145/2047/16-ц констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у даному випадку спірні земельні ділянки вибули з володіння їх власника та порушене права позивача підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову. Районним судом помилково застосовано до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, оскільки фактичні обставини у цій справі та у справі, що наразі переглядається, не є тотожними.

За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_2 з чужого незаконного користування належних йому земельних ділянок слід відмовити у зв`язку з обрання позивачем неефективного способу захисту, який не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

З огляду на похідний характер вимог позивача щодо скасування реєстрації оспорюваних договорів оренди, у задоволенні таких вимог також належить відмовити.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення права відповідача на доступ до правосуддя, що виразилося у позбавленні його можливості взяти безпосередню участь у розгляді справи апеляційний суд зазначає наступне.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу (частина перша статті 240 ЦПК України).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (частини перша - третя статті 223 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2023 року у справі №916/3496/20 зазначено, що при вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «повітряна тривога» господарський суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин.

При цьому обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією.

У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2023 року по справі №523/11536/19 вказано, що обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» у певному регіоні необхідно вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин.

Судом встановлено, що розгляд даної справи було призначено на 15:00 год 26.07.2023 в приміщенні Носівського районного суду Чернігівської області. 26.07.2023 о 13:32 год в Чернігівській області було оголошено сигнал «повітряна тривога», який тривав до 14:31.

Відповідач, розуміючи, що з об`єктивних та незалежних від нього причин не встигне прибути до Носівського районного суду Чернігівської області, о 14:43 надіслав заяву про відкладення розгляду справи на офіційну електронну адресу суду (а.с. 148). Вказана заява була зареєстрована судом о 15:37.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 , що причини його неявки до суду є поважними, так як він дотримувався рекомендацій задля збереження свого життя і здоров`я, про що повідомляв суд першої інстанції та просив відкласти розгляд справи.

Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції мав вирішити питання про відкладення розгляду справи, застосувавши відповідні процесуальні норми крізь призму загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 по суті спору не підлягають перевірці за наявності процесуальних порушень та не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову. Позов у справі у випадку обрання позивачем неефективного способу захисту не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.

З огляду на зазначене, на підставі п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2023 року скасуванню з відомою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом витребування їх з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договорів оренди.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , рішення суду скасовано, то судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2724 грн (а.с. 157) слід стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом витребування їх з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договорів оренди - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2724 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2023 року.

Головуюча: О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко