Постанова

від 17.04.2024 по справі 741/1183/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 741/1183/21

провадження № 61-16442св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В. від 18 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: витребувати у ОСОБА_2 з чужого незаконного користування належні позивачу земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 3,7946 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7423810000:02:003:0417, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 602668 від 23 червня 2011 року; земельну ділянку площею 0,2404 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7423810000:02:003:1142, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 038778 від 23 червня 2011 року; скасувати реєстрацію договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7423810000:02:003:0417) № б/н від 03 лютого 2021 року, який зареєстрований Державним реєстратором нерухомого майна Передерій Т. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, шляхом видалення запису про реєстрацію; скасувати реєстрацію договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7423810000:02:003:1442) № б/н від 03 лютого 2021 року, який зареєстрований Державним реєстратором нерухомого майна Передерій Т. В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, шляхом видалення запису про реєстрацію; стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір в сумі 908 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником вищезазначених земельних ділянок, які розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області. У липні 2021 року йому випадково стало відомо, що вказані земельні ділянки передано в строкове платне володіння та користування відповідачу на підставі нібито підписаних ним двох договорів оренди земельної ділянки від 03 лютого 2020 року та двох актів приймання-передачі від 03 лютого 2020 року.

Позивач стверджував, що він особисто не підписував даних договорів і третім особам не передавав повноваження на їх підписання від свого імені, а отже повністю відсутнє його волевиявлення на вчинення вищезазначених правочинів.

З огляду на те, що права та обов`язки у сторін за оспорюваними договорами оренди земельних ділянок не виникли через їх неукладення, вважав, що ефективним способом захисту його порушених прав є усунення перешкод у користуванні належними йому земельними ділянками шляхом їх витребування у відповідача.

Наголошував, що реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на підставі неукладеного договору на спірні земельні ділянки за відповідачем не відповідає вимогам закону, порушує його права та законні інтереси вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2023 року позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_2 з чужого незаконного користування земельні ділянки, що належать ОСОБА_1 , на підставі: державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 602668 від 23 червня 2011 року, площею 3, 7946 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7423810000:02:003:0417, яка знаходиться на території Носівської міської ради Носівського району; державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 038778 від 23 червня 2011 року, площею 0,2404 га. цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7423810000:02:003:1442, яка знаходиться на території Носівської міської ради Носівського району. Скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди, державний реєстратор: Передерій Т. В., Носівська міська рада, Чернігівської області за індексним номером 51710676 від 20 березня 2020 року, номер запису про інше речове право: 36024192. Скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди, державний реєстратор: Передерій Т. В., Носівська міська рада, Чернігівської області за індексним номером 51710464 від 20 березня 2020 року, номер запису про інше речове право: 36023969. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у даному випадку спірні земельні ділянки вибули з володіння їх власника та порушене право позивача підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову. Документ, на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав, власником майна не підписувався, а тому його звернення з позовною вимогою про скасування державної реєстрації ж належним способом захисту прав та законних інтересів.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки у цій справі заявлено вимогу про витребування земельних ділянок у відповідача у порядку віндикації, з посиланням як на правову підставу цієї вимоги на статті 387, 388 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що така вимога не підлягає задоволенню у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту, оскільки позивачем заявлено не негаторний, а віндикаційний позов.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 14 листопада 2023 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_2 01 лютого 2024 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить у задоволенні зазначеної касаційної скарги - відмовити. Зазначає, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на укладення 03 лютого 2020 року договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7423810000:02:003:0417 та 7423810000:02:003:1442, стороною позивача не було надано суду, а суд першої інстанції визнав ці факти доведеними. Почеркознавча експертиза по справі не призначалася та не проводилася. Посилання позивача, що він не підписував вищезазначені договори оренди, ґрунтуються лише на припущеннях та жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 741/1183/21 та витребувано цивільну справу з Носівського районного суду Чернігівської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 , який є власником спірних земельних ділянок, оспорював факт укладення договорів оренди від 03 лютого 2020 року, та просив скасувати державну реєстрацію зазначених договорів оренди, які укладені між ним та ОСОБА_2 . Зокрема посилався, що не підписував жодних договорів із ОСОБА_2 , не бажав передавати в оренду відповідачу належні йому на праві власності земельні ділянки.

Апеляційний суд відмовив у позові через обрання позивачем неналежного способу захисту, виходячи з того, що позивач не ставив питання про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення належних йому на праві власності земельних ділянок.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробив висновок про те, що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім».

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_1 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляв. У зв`язку із цим відсутні підстави для кваліфікації договорів оренди від 03 лютого 2020 року, як неукладених.

Тому у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договорів оренди від 03 лютого 2020 року, укладених між позивачем та ОСОБА_2 , належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту саме із зазначених підстав.

Суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні цих позовних вимог, однак помилився з мотивами такої відмови. Тому постанову суду апеляційної інстанції належить змінити в частині мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , але допустив помилку при мотивуванні судового рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну постанови апеляційного суду й викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд змінює постанову апеляційного суду, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 270, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

У решті постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов