Ухвала

від 20.10.2023 по справі 369/2442/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

20 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 369/2442/22

провадження № 61-14573ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (особи, яка не брала участі в справі), яка підписана адвокатом Антіповим Євгеном Вікторовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року про закриття апеляційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Бік Добрі справи»</a>, третя особа ОСОБА_3 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, повернення коштів, сплачених за попереднім договором купівлі-продажу, та відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом та просив:

розірвати попередній договір від 14 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «БІК Добрі справи» та ОСОБА_2 ;

стягнути з ТОВ «БІК Добрі справи» на користь ОСОБА_2 спричинені невиконанням попереднього договору від 14 листопада 2018 року збитки у розмірі 2 379 836,5 грн, що складаються із сплачених ОСОБА_2 авансових коштів у сумі 875 413 грн, а також реальних збитків у сумі 1 504 423,5 грн;

стягнути з ТОВ «БІК Добрі справи» на користь ОСОБА_2 260 615,25 грн, що складається з 3% річних у розмірі 29 068,51 грн, інфляційних втрат у розмірі 100 234,79 грн та 15% від загальної вартості нерухомого майна в розмірі 131 311,95 грн;

стягнути з ТОВ «БІК Добрі справи» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 15 серпня 2022 року заяву позивача про забезпечення позову задовольнив частково та наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ТОВ «БІК Добрі справи». У задоволенні іншої частини заяви відмовив.

Києво-Святошинський районний суд заочним рішенням від 09 червня 2023 року позов задовольнив частково:

розірвав попередній договір від 14 листопада 2018 року, зареєстрований в реєстрі за №775 та посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І. Л., укладений між ТОВ «БІК Добрі справи» та ОСОБА_2 ;

стягнув з ТОВ «БІК Добрі справи» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 875 413 грн, що сплачені на виконання умов попереднього договору від 14 листопада 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №775, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І. Л., та 260 576,14 грн, що складається з 3% річних у розмірі 29 068,51 грн, інфляційних втрат у розмірі 100 195,68 грн та 15 % від загальної вартості нерухомого майна у розмірі 131 311,95 грн;

стягнув з ТОВ «БІК Добрі справи» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн;

у задоволенні іншої частини позову відмовив;

роз'яснив, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року, щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ТОВ «БІК Добрі справи», продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

У червні 2023 року ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі в справі, через представника подав апеляційну скаргу на заочне рішення Києво-Святошинський районний суд від 09 червня 2023 року в частині продовження заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року, та просив ухвалити в цій частині нове рішення про скасування арешту, накладеного ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 05 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БІК Добрі справи» укладений договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_1 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Сподіним І. Л. та зареєстровано в реєстрі за № 268. 05 жовтня 2022 року здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказане майно.

Посилається на те, що 13 квітня 2023 року йому стало відомо про здійснення державної реєстрації обтяження на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності. Згідно відомостей із державного реєстру речових прав на нерухоме майно арешт накладено 06 жовтня 2022 року, тобто, на наступний день після реєстрації за ОСОБА_1 права власності на майно на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року. Зазначає, що на момент придбання квартири в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень були відсутні відомості про арешт спірної квартири або про будь-які інші обтяження чи спори щодо неї.

Київський апеляційний суд ухвалою від 22 червня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Київський апеляційний суд ухвалою від 19 вересня 2023 року апеляційне провадження закрив на підставі статті 362 ЦПК України, оскільки встановив, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися. Суд зазначив, що арешт на квартиру накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року, а право власності на майно за ОСОБА_1 зареєстровано 05 жовтня 2022 року, тобто після постановлення ухвали. Крім цього, відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Таким чином, заочним рішенням, на яке подано апеляційну скаргу, не вирішувалось питання про скасування заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 ; учасники справи не звертались до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

11 жовтня 2023 року ОСОБА_1 через представника засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду від 19 вересня 2023 року та просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та недотриманням норм процесуального права. Зазначає, що:

у тексті рішення суду першої інстанції, яким продовжено на 90 днів дію арешту на квартиру АДРЕСА_1 , помилково зазначено про її належність ТОВ «БІК Добрі справи», а не дійсному власнику ОСОБА_4 ;

накладення судовим рішенням обтяження у вигляді арешту на належне ОСОБА_1 нерухоме майно безперечно порушує його конституційні права щодо володіння та розпорядження своєю приватною власністю;

апеляційний суд не врахував того, що заочним рішенням від 09 червня 2023 року суд фактично обмежив права, свободи та інтереси ОСОБА_1 у здійсненні права власності щодо належної йому квартири.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі в справі, і апеляційним судом установлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

У постанові від 12 березня 2020 року у справі №160/4130/19 (адміністративне провадження №К/9901/36116/19) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що: «судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17 вказано, що: «відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Згідно з частиною сьомою статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи

Апеляційний суд після відкриття апеляційного провадження встановив, що районний суд в резолютивній частині рішення зазначив про продовження дії заходів забезпечення позову, оскільки не скасовував їх, ухваливши рішення, а тому питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 не вирішував, та зробив правильний висновок про закриття апеляційного провадження.

З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Антіповим Євгеном Вікторовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Крат