Постанова

від 17.10.2023 по справі 753/5812/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/5812/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13044/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Цимбал І.К.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги адвоката Баховського Михайла Михайловича, подані в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року, та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року, ухвалені у складі судді Цимбал І.К., у справі №753/5812/23 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», про визнання припиненим договору оренду земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», про визнання припиненим договору оренду земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Зазначав, що ним було збудовано будинок на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та в подальшому 10 жовтня 2016 року зареєстровано право власності на забудову. Після реєстрації права власності на будинок, він почав вживати заходи для відведення йому земельної ділянки з метою обслуговування будинку, для чого було розроблено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки під садівництво. В подальшому він подав до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_1 , яка перебуває у його користуванні, як власника нерухомого майна, проте йому було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки іншому обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» було виділено в оренду земельні ділянки, які накладаються на частину ділянки, на якій побудований його будинок та на яку він претендує. В зв`язку з цим, відповідачі відмовляють йому у відведенні земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, враховуючи наявність договору оренди землі, зокрема тієї її частини, на якій розташований його будинок і яка потрібна йому для його обслуговування. Таким чином вважає, що відповідний договір оренди слід припинити та скасувати відповідну державну реєстрацію ділянок, що є предметом такого договору у земельному кадастрі, оскільки наявність такого правочину перешкоджає йому реалізувати своє право на отримання у власність земельної ділянки, яка не могла бути передана в оренду, зважаючи на те, що на її частині розташований зареєстрований належним чином та належний йому на праві власності будинок. З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_1 просив скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельних ділянок, розташованих в Дарницькому районі м. Києва, площею 0,0607 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0103, площею 0,0589 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0104, площею 0,0596 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0106, та визнати припиненим договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 11 квітня 2018 року №386, укладений між Київською міською радою та обслуговуючим кооперативом «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

13 липня 2023 року адвокат Кузьмін Д.Л., який діє в інтересах ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», подав заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року заяву адвоката Кузьміна Д.Л., подану в інтересах ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Баховський М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 щодо припинення договору оренди земельної ділянки від 11 квітня 2018 року №386, укладеного між Київською міською радою та ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», у зв`язку з набуттям позивачем права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 , та не звернув увагу на те, що можливість відновити порушене право позивача на державну реєстрацію переданої йому у власність земельної ділянки без скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок буде не можливим. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненим договору оренду земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.

Також адвокат Баховський М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року. Просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу. Представником ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» до закінчення судових дебатів будь-яких заяв з приводу подачі протягом 5 днів після ухвалення рішення доказів понесених відповідачем витрат на правничу допомогу не подавалось. Відзив ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» на позовну заяву не містив попереднього розрахунку судових витрат, понесених відповідачем, а відтак, були наявні підстави для залишення без розгляду заяви ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» про відшкодування витрат на правничу допомогу. Звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження фактичного понесення витрат на правничу допомогу. Крім того, заявлений розмір витрат не є співмірним із обсягом наданої правової допомоги.

Адвокат Кузьмін Д.Л., який діє в інтересах ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів представника позивача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Будлянський В.М., який діє в інтересах Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів представника позивача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні адвокат Баховський М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційні скарги підтримав, просив їх задовольнити з наведених у них підстав.

Адвокат Кузьмін Д.Л., який діє в інтересах ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», Будлянський В.М., який діє в інтересах Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили апеляційні скарги залишити без задоволення з огляду на їх безпідставність, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду залишити без змін.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення осіб, які з`явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно довідки обслуговуючого кооперативу «Магнолія», ОСОБА_1 є членом останнього та користувачем земельної ділянки АДРЕСА_1 на якій він господарським способом побудував в 1991 році садовий будинок (будинок) (т.1, а.с. 11).

Згідно технічного паспорту на будинок, останній виготовлено 14 березня 2014 року (т.1, а.с. 7).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на будинок зареєстровано 10 жовтня 2016 року (т.1, а.с. 12).

06 липня 2017 року рішенням IV сесії VIII скликання Київської міської ради №759/2921 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва» передано ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,6678 га кадастровий номер 8000000000:96:472:0101.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся за розробкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 в ОК «Магнолія» для ведення садівництва, який виготовлено у 2018 році (т.1, а.с. 14-27).

На виконання вимог рішення IV сесії VIII скликання Київської міської ради №759/2921 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» укладено договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2018 року № 368.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Статтею 141 ЗК України, передбачено підставу припинення права користування земельною ділянкою зокрема, але не виключно, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. За таких обставин перехід прав на земельну ділянку відбувається відповідно до положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Позивач зазначав, що він є власником будинку АДРЕСА_1 , будинок знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:96:472:0101. Однак, як вбачається з матеріалів справи, право власності у позивача на садовий будинок виникло 10 жовтня 2016 року.

При цьому, при реєстрації права власності не вказано кадастровий номер земельної ділянки, оскільки садовий будинок знаходився на ще несформованій земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Києва, що підтверджується, зокрема, довідкою ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 08 листопада 2017 року № 31-26- 0.5-2061/35-17 (т.1, а.с. 20 звор.).

Оскільки право власності на садовий будинок виникло у ОСОБА_1 вперше при його реєстрації у 2016 році, він мав право звернутися до Київської міської ради з відповідним клопотанням про надання йому у власність земельної ділянки в порядку ст. 120 ЗК України, проте таке звернення не мало місця.

В свою чергу, з копії проекту землеустрою, доданого ОСОБА_1 до позовної заяви, вбачається, що мета його розроблення - відведення у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення садівництва в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,12 га, а не з метою обслуговування садового будинку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №661/3925/16-а, аналізуючи зміст ст.ст. 120 ЗК України, 377 ЦК України зазначила, що набуття певного речового права на земельну ділянку особою, яка набула права власності на нерухоме майно, на ній розміщене, відбувається шляхом переходу від попереднього власника нерухомого майна в тому ж обсязі, або відповідно до рішення органу місцевого самоврядування. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2020 року в справі № 922/981/18 зазначив, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 зазначила, що положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування ст. 120 ЗК України, висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15; від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16; від 13 квітня 2016 року у справі №6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Згідно з ч.ч. 1-4 та 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі №922/3463/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 липня 2022 року у справі №910/5201/19 зробила висновок про те, що за відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 173/1744/19 зазначено, що за правилами ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до набувачів будівлі переходять права на земельну ділянку, на якій вона розташована, у тих обсягах, які були у попереднього власника. Відповідно, сам факт набуття права власності на будинок не може бути достатньою підставою для висновку про набуття особою у власність земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі №601/598/21 зазначив, що факт набуття статусу землекористувача в розумінні ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України вважається доведеним тільки у тому випадку, коли на час набуття права власності на нерухоме майно - житловий будинок, право на спірну земельну ділянку (власності, користування тощо) було зареєстроване за попереднім власником будинку. До подібного висновку також прийшов Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2023 року.

Отже, посилання позивача на порушення його права як власника садового будинку відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України є необґрунтованими, оскільки право власності позивача на садовий будинок не перейшло до нього від іншої/інших осіб, а вперше виникло при його реєстрації у 2016 році на земельній ділянці, що перебувала у власності територіальної громади м. Києва та не була передана у власність/користування іншим особам, тому право на земельну ділянку під садовим будинком підлягає оформленню за власником будинку на загальних підставах виключно на підставі відповідного рішення Київської міської ради.

Відповідно до ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Розпорядження землями комунальної власності міста Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст.9 ЗК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Таким чином, лише Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста Києва, має виключне право на прийняття остаточних рішень з питань, що віднесені до компетенції місцевих рад.

Згідно п. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. 792 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З аналізу вище вказаних норм випливає, що сторонами за договором оренди спірної земельної ділянки від 11 квітня 2018 року № 386 площею 1,6678 га (який ОСОБА_1 просить визнати припиненим) є Київська міська рада та обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст».

Так, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 651 ЦК України).

Таким чином, ОСОБА_1 законодавчо не наділений правом вимоги дострокового припинення договору оренди земельної ділянки, оскільки не є стороною даного договору, а відтак, така вимога позивача є необґрунтованою.

Крім того, ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначає, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Надання відомостей з Державного земельного кадастру у визначених ч. 1 ст. 38 цього Закону випадках може здійснюватися також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України «Про адміністративні послуги», або уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, які успішно пройшли стажування у сфері земельних відносин.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру. Цей Порядок визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінекономіки.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Тобто, законодавством чітко визначено, що виключно державні кадастрові реєстратори здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Держгеокадастр не здійснював державної реєстрації спірної земельної ділянки. Ведення Державного земельного кадастру на місцевому рівні покладено саме на територіальні органи Держгеокадастру в особі спеціальних уповноважених посадових осіб - Державних кадастрових реєстраторів.

Отже, за таких обставин вимоги ОСОБА_1 щодо скасування державної реєстрації є безпідставними, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року в справі № 826/4406/16.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», про визнання припиненим договору оренду земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення питання відшкодування ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, надання правничої допомоги ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» здійснювалося в суді першої інстанції адвокатом Кузьміним Д.Л.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» надало договір про надання правової допомоги №01-04/23 від 01 травня 2023 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 12 липня 2023 року. Відповідно п.3.1 договору про надання правової допомоги №01-04/23 від 01 травня 2023 року за розгляд справи в суді першої інстанції клієнт зобов`язався сплатити адвокату вартість юридичних послуг, що надаються в розмірі 30 000,00 грн. не пізніше 120 днів після закінчення розгляду справи у суді першої інстанції. Вказана ціна послуг є фіксованою та не залежить від обсягу наданих адвокатом послуг клієнту за договором, результатів судового спору та форми закінчення судового провадження. В акті приймання-передачі наданих послуг від 12 липня 2023 року перераховані надані послуги, та зазначена загальна сума витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн., яка має бути сплачена ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» адвокату Кузьміну Д.Л. за надані ним послуги.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» понесло витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

При цьому, витрати за надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Поданий адвокатом Баховським М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , відзив на заявуОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, не містить обґрунтованих доводів того, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт з ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, а відтак підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користьОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст».

Доводи апеляційних скарг колегією суддів оцінюються критично, адже останні зводяться виключно до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та додаткового рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно тавсебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду та додаткового рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги адвоката Баховського Михайла Михайловича, подані в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді