Постанова

від 04.12.2024 по справі 753/5812/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 753/5812/23

провадження № 61-14945св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Київська міська рада, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Баховський Михайло Михайлович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року у складі судді Цимбал І. К., додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року у складі судді Цимбал І. К., постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А., та касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Баховський Михайло Михайлович, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у складі колегії суддів Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр України), обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» (далі - ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст»), про визнання припиненим договору оренду земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ним збудовано садовий будинок на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та в подальшому 10 жовтня 2016 року зареєстровано право власності на будинок.

Після реєстрації права власності на будинок ОСОБА_1 почав вживати заходи для відведення йому земельної ділянки з метою обслуговування будинку, з метою чого розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва.

Позивач вказує, що надалі як власник нерухомого майна подав до Держгеокадастру України проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки для ведення садівництва у АДРЕСА_1 , в Обслуговуючому кооперативі «Магнолія» (далі - ОК «Магнолія»), яка перебуває у його користуванні, проте йому було відмовлено у внесенні відомостей до Держгеокадастру України, оскільки іншому ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» виділено в оренду земельні ділянки, які накладаються на частину ділянки, на якій побудований його садовий будинок та на яку він претендує.

У зв`язку з цим відповідачі відмовляють йому у відведенні земельної ділянки для обслуговування садового будинку, враховуючи наявність договору оренди землі, укладеного між Київською міською радою та ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», зокрема тієї її частини, на якій розташований його будинок і яка необхідна йому для його обслуговування.

Таким чином, вважає, що відповідний договір оренди слід припинити та скасувати відповідну державну реєстрацію ділянок, що є предметом такого договору у земельному кадастрі, оскільки наявність вказаного правочину перешкоджає йому реалізувати своє право на отримання у власність земельної ділянки, яка не могла бути передана в оренду, зважаючи на те, що на її частині розташований зареєстрований у встановленому порядку та належний йому на праві власності будинок.

Виходячи з наведеного, позивач просив суд:

? скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, розташованої в Дарницькому районі м. Києва, площею 0,0607 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0103;

? скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, розташованої в Дарницькому районі м. Києва, площею 0,0589 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0104;

? скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки, розташованої в Дарницькому районі м. Києва, площею 0,0596 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0106;

? визнати припиненим договір оренди земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 від 11 квітня 2018 року № 386, укладений між Київською міською радою та ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст».

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, здійснивши оцінку належності, допустимості та достовірності поданих доказів, а також достатність і

взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку,

що вимоги позивача є необґрунтованими.

Місцевий суд вказав, що право власності на садовий будинок виникло

у позивача вперше під час його реєстрації у 2016 році, він мав право звернутися

до Київської міської ради з відповідним клопотанням про надання йому у власність земельної ділянки в порядку статті 120 ЗК України, проте таке звернення не мало місця.

Із копії проекту землеустрою, доданого позивачем до позовної заяви, відомо, що мета його розроблення - відведення у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення садівництва в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,12 га, а не з метою обслуговування садового будинку.

Також місцевий суд вважав, що закон не наділяє позивача правом вимоги дострокового припинення договору оренди земельної ділянки, оскільки він не є стороною цього договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельних ділянок площею 0,0607 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0103, площею 0,0589 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0104, площею 0,0596 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0106, суд першої інстанції керувався тим, що Держгеокадастр України не здійснював державної реєстрації спірної земельної ділянки. Ведення Державного земельного кадастру на місцевому рівні покладено на територіальні органи Держгеокадастру України в особі спеціальних уповноважених посадових осіб - державних кадастрових реєстраторів.

За таких обставин місцевий суд, урахувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, дійшов висновку, що вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації є безпідставними.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня

2023 року заяву адвоката Кузьміна Д. Л. про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Ухвалено додаткове рішення у справі, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь

ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалюючи рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував складність і обсяг справи та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат та значення справи для сторін, а також фіксований розмір гонорару.

Також суд першої інстанції врахував, що позивач та/або представник не зверталися

до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому у місцевого суду відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку статті 137 ЦПК України.

Крім того, під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат суд першої врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 942/248/20, згідно з якими стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року та з додатковим рішенням цього ж суду від 02 серпня 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з відповідними апеляційними скаргами.

ПостановоюКиївського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що посилання позивача на порушення його права як власника садового будинку відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України є необґрунтованими, оскільки право власності позивача на садовий будинок не перейшло до нього від іншої/інших осіб, а вперше виникло під час його державної реєстрації у 2016 році на земельній ділянці, що перебувала у власності територіальної громади м. Києва та не була передана у власність/користування іншим особам, тому право на земельну ділянку під садовим будинком підлягає оформленню за власником будинку на загальних підставах виключно на підставі відповідного рішення Київської міської ради.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування в Держгеокадастрі реєстрації земельних ділянок площею 0,0607 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0103, площею 0,0589 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0104, площею 0,0596 га з кадастровим номером 8000000000:96:472:0106, оскільки позивач не наділений правом вимоги дострокового припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», так як не є стороною цього договору.

Залишаючи без змін додаткове рішення місцевого суду від 02 серпня 2023 року,

суд апеляційної інстанції погодився з тим, що заявлений до стягнення розмір витрат

на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, врахував предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року заяву ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» про ухвалення додаткового рішення суду задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи,

в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що матеріли справи підтверджують понесення ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» судових витрат в апеляційному суді на загальну суму 10 000,00 грн.

Апеляційний суд врахував, що адвокат Баховський М. М., який діє в інтересах

ОСОБА_1 , подав відзив на заяву адвоката Кузьміна Д. Л., який діє в інтересах ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст», про ухвалення додаткового рішення, в якому просив у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі, однак зазначив, що вказаний відзив не містить обґрунтованих доводів того, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг із ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

1. 19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Баховський М. М., через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва

від 11 липня 2023 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня

2023 року, в якій, з урахуванням уточнень, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/17, від 25 лютого 2020 року у справі № 922/510/19, постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 359/1342/18-ц, від 07 жовтня 2020 року № 912/1581/19 та у постанові Вищого господарського суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 904/6738/16.

Звертає увагу, що наявність запису про державну реєстрацію спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі перешкоджає позивачу в подальшому присвоїти власній земельній ділянці кадастровий номер. Можливість відновити порушене право позивача на державну реєстрацію у разі вирішення питання про передачу йому земельної ділянки без скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки буде неможливим. Також зазначає, що ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» не надав суду належних доказів, які підтверджують витрати на оплату наданої правової допомоги, що є підставою для відмови у стягненні заявлених витрат.

2. 22 листопада 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Баховський М. М. через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду

від 14 листопада 2023 року, уточнивши вимоги якої, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Доводи відзивів на касаційні скарги

У відзиві на касаційну скаргу Держгеокадастр України, не погоджуючись з доводами касаційних скарг, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просить ухвалити рішення на розсуд суду.

У відзиві на касаційну скаргу ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження

за касаційною скаргою, поданою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження

за касаційною скаргою, поданою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у цій справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У січні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року справа призначена до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з довідкою ОК «Магнолія» позивач є членом кооперативу та користувачем земельної ділянки АДРЕСА_2 . На цій земельній ділянці у 1991 році ОСОБА_1 господарським способом побудував садовий будинок, технічний паспорт на який було виготовлено 14 березня 2014 року.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на садовий будинок зареєстровано 10 жовтня 2016 року.

06 липня 2017 року рішенням IV сесії VIII скликання Київської міської ради № 759/2921 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва» передано ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,6678 га, кадастровий номер 8000000000:96:472:0101.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся за розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 в ОК «Магнолія» для ведення садівництва, який виготовлений у 2018 році. Мета розроблення проекту землеустрою - відведення у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення садівництва в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,12 га, а не з метою обслуговування садового будинку.

На виконання вимог рішення IV сесії VIII скликання Київської міської ради № 759/2921 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» укладено договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2018 року № 368. Сторонами за договором оренди спірної земельної ділянки площею 1,6678 га, який просить визнати припиненим позивач, є Київська міська рада та ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст».

З довідки ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 08 листопада 2017 року

№ 31-26-0.5-2061/35-17 вбачається, що під час реєстрації права власності на будинок не вказано кадастровий номер земельної ділянки, оскільки садовий будинок знаходився на ще несформованій земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Києва.

ОСОБА_1 не звертався до Київської міської ради з клопотанням про надання йому у власність земельної ділянки в порядку статті 120 ЗК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року не відповідають.

Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність

та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин

та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками,

їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні

та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності

на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За статтею 3 Закону України «Про кооперацію» (тут і далі ? в редакції Закону

від 10 жовтня 2016 року, чинній на час набуття права власності позивачем на садовий будинок) метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Статтею 4 Закону України «Про кооперацію» визначено основні принципи кооперації, яка базується на добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про кооператив», кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Стаття 10 Закону України «Про кооперацію» визначає, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про кооперацію» земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону.

Статтею 19-1 Закону України «Про кооперацію» визначено, що член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Частина четверта статті 35 Земельного кодексу (в редакції Закону № 2949-VI

від 14 січня 2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 497-VIII

від 02 червня 2015 року) визначає, що до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі ? в редакції Закону станом на 10 жовтня 2016 року) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України (тут і далі ? в редакції Закону станом на 10 жовтня 2016 року) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами першою-четвертою та дев`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За змістом статті 377 ЦК України (в редакції Закону станом на 10 жовтня 2016 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі

№ 6-2225цс16 та від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від яких Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2020 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) не вбачала підстав для відступу, та на яку посилається заявник у касаційній скарзі, сформовано висновок про те, що «… згідно з частинами першою, четвертою статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні

з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується

й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно

з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику».

У пунктах 5.14, 5.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого

2020 року у справі № 922/510/19 (провадження № 12-166гс19), предметом позову

в якій було розірвання договору оренди землі та звільнення земельної ділянки, сформульовано такий правовий висновок:

«У разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню».

Отже, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі

№ 922/510/19 (провадження № 12-166гс19) викладено правовий висновок щодо автоматичного переходу права оренди земельної ділянки до набувача права власності на нерухоме майно, яке (майно), розташоване саме на цій земельній ділянці, що зумовлює заміну орендаря та відсутність розірвання договору оренди земельної ділянки в цілому.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що згідно з довідкою ОК «Магнолія» позивач є членом кооперативу та користувачем земельної ділянки

АДРЕСА_2 . На цій земельній ділянці у 1991 році ОСОБА_1 господарським способом побудував садовий будинок, технічний паспорт на який було виготовлено 14 березня 2014 року.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що право власності на садовий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 10 жовтня 2016 року.

06 липня 2017 року рішенням IV сесії VIII скликання Київської міської ради №759/2921 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва» передано ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,6678 га, кадастровий номер 8000000000:96:472:0101.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся за розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 в ОК «Магнолія» для ведення садівництва, який виготовлений у 2018 році.

Мета розроблення проекту землеустрою - відведення у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення садівництва в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,12 га, а не з метою обслуговування садового будинку.

На виконання вимог рішення IV сесії VIII скликання Київської міської ради № 759/2921 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» укладено договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2018 року № 368. Сторонами за договором оренди спірної земельної ділянки площею 1,6678 га, який просить визнати припиненим позивач, є Київська міська рада та ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст».

З довідки ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 08 листопада 2017 року

№ 31-26-0.5-2061/35-17 відомо, що під час реєстрації права власності на будинок

не вказано кадастровий номер земельної ділянки, оскільки садовий будинок знаходився на ще несформованій земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Києва.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позовних у частині визнання припиненим договору оренду земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов передчасного висновку про те, що позивач не є стороною спірного договору оренди, а тому не може звертатися з цим позовом до суду, однак суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що позивач має право на набуття права на земельну ділянку відповідно до вимог статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, будучи власником садового будинку, що розташований на земельній ділянці, яка є предметом спірного договору оренди.

Суд першої інстанції не встановив, а апеляційний суд не перевірив, чи була вже сформована на момент оформлення права власності за позивачем на садовий будинок спірна земельна ділянка, так як довідка ОК «Магнолія» від 03 лютого 2014 року № 21 свідчить лише про те, що позивач є членом кооперативу та користувачем земельної ділянки АДРЕСА_2 та дає підстави стверджувати, що на цій земельній ділянці ОСОБА_1 господарським способом побудував садовий будинок.

Суди не надали оцінку тому, чи саме ця земельна ділянка надавалася в оренду ОК «Магнолія», членом якого є ОСОБА_1 , оскільки представник позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції 11 липня 2023 року пояснив,

що спірна земельна ділянка не виділялася в користування ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої?третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що суд першої інстанції під час розгляду

справи не роз`яснив право позивача на проведення земельно-технічної експертизи, що давало б змогу визначити, яка земельна ділянка необхідна позивачу для обслуговування будинку, та встановити, в яких межах накладається земельна ділянка, на яку ОСОБА_1 намагається оформити право власності.

Встановлення зазначених обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки від їх встановлення залежить характер спірних правовідносин, та, відповідно, і визначення чи порушуються права позивача в цьому випадку.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) зазначено, що: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права, пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19, пункт 63; від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20, пункт 6.13; від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Верховний Суд з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, не має процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки, оскільки не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо

суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів

суд першої інстанції не встановив фактичні обставини, які мають значення

для правильного вирішення справи, зокрема не встановив, чи була сформована на момент оформлення права власності за позивачем на садовий будинок спірна земельна ділянка, не з`ясував, яка земельна ділянка надавалася в оренду ОК «Магнолія», членом якого є ОСОБА_1 , не роз`яснив право позивача на проведення земельно-технічної експертизи, що давало б змогу визначити, яка земельна ділянка необхідна позивачу для обслуговування будинку, не встановив, у яких межах накладається земельна ділянка, на яку ОСОБА_1 має бажання оформити право власності, та не надав оцінку тому, чи обраний позивачем спосіб захисту призведе до відновлення його порушеного права.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з яким погодився апеляційний суд, є передчасним.

За таких обставин оскаржені судові рішення не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а тому рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 рокупідлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, надати належну оцінку обставинам справи, визначитися з характером спірних правовідносин, та з`ясувати чи порушуються права позивача; встановити, чи була сформована на момент оформлення права власності за позивачем на садовий будинок спірна земельна ділянка; з`ясувати, яка земельна ділянка надавалася в оренду ОК «Магнолія», членом якого є позивач; роз`яснити право позивача на проведення земельно-технічної експертизи, встановити, у яких межах накладається земельна ділянка, на яку позивач має бажання оформити право власності; надати оцінку тому, чи обраний позивачем спосіб захисту призведе до відновлення його порушеного права; розглянути справу у передбачені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Баховський М. М. , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, підлягає задоволенню частково, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року (справа № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) та у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 537/3556/22 (провадження № 61-2839св24), від 27 серпня 2024 року у справі № 336/907/23 (провадження № 61-14952св23).

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, підлягає скасуванню додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року та додаткова постанова Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Баховський Михайло Михайлович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік