Постанова

від 04.10.2023 по справі 504/158/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 504/158/22

провадження № 61-9600св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ», Громадська організація «Центр захисту інвалідів»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яценко Сергій Анатолійович, на постанову Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року у складі колегії суддів Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ», Громадська організація «Центр захисту інвалідів», про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ» (далі - ТОВ «БАСАРІ»), Громадська організація «Центр захисту інвалідів», про звернення стягнення на предмет застави.

Одночасно із поданням позову ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін, здійснювати та (або) проводити реєстраційні дії та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни розміру статутного капіталу; зміни перерозподілу часток учасників (засновників); зміни складу учасників (засновників) ТОВ «БАСАРІ», в тому числі накласти арешт та заборонити відчуження корпоративних прав ОСОБА_2 у розмірі 100 відсотків статутного капіталу ТОВ «БАСАРІ», накласти арешт та заборону відчуження на нерухоме майно: 9999/10000 частку вбудованих приміщень громадського призначення для торгівлі за адресою: приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 2 739,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 391266451101, 9999/10000 частку вбудованих приміщень громадського призначення для торгівлі за адресою: приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 3 236,05 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 391224551101, 153/1000 частку квартири, що є об`єктом спільної часткової власності, загальною площею 224,9 кв. м, житловою площею 164,3 кв. м, за адресою: кв. АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107161251101, що належать на праві приватної власності ТОВ «БАСАРІ», заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

В обґрунтування заяви позивач посилався на те, що невжиття цих заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, оскільки дії з боку ОСОБА_2 , спрямовані на відчуження належної йому на праві власності частки у статутному капіталі ТОВ «БАСАРІ» та нерухомого майна, що належить ТОВ «БАСАРІ», матимуть наслідком зменшення вартості статутного капіталу цього товариства, можуть мати місце як на етапі судового провадження, так і після ухвалення судового рішення протягом строку набрання рішенням суду законної сили, протягом строку отримання виконавчих листів у справі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Комінтернівський районний суд Одеської області ухвалою від 18 січня 2022 року заяву про забезпечення позову задовольнив.

Вжив заходи забезпечення позову, а саме:

1. Накладено арешт шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін, здійснювати та (або) проводити реєстраційні дії та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни розміру статутного капіталу; зміни перерозподілу часток учасників (засновників); зміни складу учасників (засновників) ТОВ «БАСАРІ», в тому числі накласти арешт та заборонити відчуження корпоративних прав ОСОБА_2 у розмірі 100 (ста) відсотків статутного капіталу ТОВ «БАСАРІ»;

2. Накладено арешт та заборону відчуження на нерухоме майно: 9999/10000 частку вбудованих приміщень громадського призначення для торгівлі за адресою: приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 2 739,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 391266451101, що належить на праві приватної власності ТОВ «БАСАРІ», заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкта нерухомого майна;

3. Накладено арешт та заборону відчуження на нерухоме майно: 9999/10000 частку вбудованих приміщень громадського призначення для торгівлі за адресою: приміщення 101, буд. АДРЕСА_4 , загальною площею 3 236,05 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 391224551101, що належить на праві приватної власності ТОВ «БАСАРІ», заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкта нерухомого майна;

4. Накладено арешт та заборону відчуження на нерухоме майно: 153/1000 частку квартири, що є об`єктом спільної часткової власності, загальною площею 224,9 кв. м, житловою площею 164,3 кв. м, за адресою: кв. АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107161251101, що належить на праві приватної власності ТОВ «БАСАРІ», заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.

Враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із потенційними позовними вимогами, суд дійшов висновку про задоволення заяви, що буде достатньо ефективним запобіжником від негативних дій по ускладненню виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог заявника. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для зустрічного забезпечення.

Одеський апеляційний суд постановою від 15 серпня 2022 року апеляційну скаргу Громадської організації «Центр захисту інвалідів» задовольнив.

Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 18 січня 2022 року скасував та відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Судове рішення мотивоване тим, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до умов договору застави, сторонами якого є позивач та відповідач, навіть без відповідного забезпечення позову заборона вже встановлена, а у разі недотримання такої заборони настають наслідки у вигляді тих, які передбачені законом. Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених Законом. Отже, вимоги забезпечення позову не є співмірними з заявленими позовними вимогами, оскільки зміна власника предмета застави не призведе до порушення прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яценко С. А., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України.

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, від 14 липня 2022 року у справі № 260/4504/20.

Крім того, апеляційний суд розглянув справу за його відсутності, заявник належним чином не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що унеможливило реалізацію ним, як учасником судового процесу, його процесуальних прав та призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу

23 січня 2023 року від ТОВ «БАСАРІ» на адресу Верховного Суду засобами електронної пошти надійшов відзив на касаційну скаргу.

Згідно з повідомленням судді Верховного Суду Віктора Пророка від 27 вересня 2023 року № 720/0/214-23, адресованим в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Літвіновій О. В., матеріали відзиву не містять відомостей про їх підписання електронним цифровим підписом із застосуванням посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на них, із використанням підсистеми «Електронний суд», їх не можна розглядати як процесуальні документи. Також ЦПК України не передбачено вирішення питання про прийняття чи повернення таких матеріалів шляхом постановлення ухвали.

У жовтні 2023 року ТОВ «БАСАРІ»направило на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку на його подання, посилаючись на складність судової справи, характер спірних правовідносин, що зумовили необхідність детального вивчення матеріалів справи, з`ясування дійсних обставин справи, аналіз судової практики, що значно ускладнило написання відзиву у строки, встановлені в ухвалі про відкриття провадження у справі. З метою забезпечення ТОВ «БАСАРІ» можливості реалізувати своє право на висловлення позиції щодо вимог позивача, ТОВ «БАСАРІ» просить поновити строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Враховуючи висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22), колегія суддів вважає за необхідне клопотання про поновлення строку на подання відзиву задовольнити частково та продовжити строк на подання відзиву на касаційну скаргу до часу його подання, оскільки відповідно до частин другої, шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зазначений відзив був мотивований тим, що ОСОБА_1 був сповіщений про розгляд справи апеляційним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, вимоги забезпечення позову не є співмірними з заявленими позовними вимогами, оскільки зміна власника предмета застави не призведе до порушення прав позивача.

Також, зазначене майно належить ТОВ «БАСАРІ», яке не є відповідачем у справі, отже вимоги заяви про накладення арешту на нього є поза межами вимог закону.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 28 жовтня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував матеріали цивільної справи № 504/158/22 із Комінтернівського районного суду Одеської області.

Цивільна справа № 504/158/22 надійшла до Верховного Суду 29 листопада 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 25 вересня 2023 року справу призначив до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив суд в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором позики звернути стягнення на майно, що є предметом застави за договором застави, а саме частки в статутному капіталі ТОВ «БАСАРІ» у розмірі 100 % статутного капіталу шляхом його продажу з публічних торгів.

30 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язання за договором позики укладений договір застави за умовами (пункт 8) якого сторони узгодили, що протягом строку дії договору застави заставодавець не має права без письмової згоди заставодержателя, справжність підпису на які засвідчується нотаріально: розпоряджатися та передавати в заставу предмет застави; здійснювати будь-які інші дії, спрямовані на відчуження предмету застави чи укладати будь-які правочини стосовно предмета застави, крім випадків, коли іншою стороною у такому правочині є заставодавець.

Умовами пункту 17 зазначеного договору сторони також погодили, що заставодержатель відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» здійснює реєстрацію обтяжень предмета застави за цим договором в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Аналогічні положення містяться у статті 1 Закону України «Про заставу».

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, а тому на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Вказаний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18, від 18 березня 2020 року у справі № 202/5584/18.

Апеляційний судом встановлено, що 30 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики укладений договір застави, за умовами (пункт 8) якого сторони узгодили, що протягом строку дії договору застави заставодавець не має права без письмової згоди заставодержателя, справжність підпису на які засвідчується нотаріально: розпоряджатися та передавати в заставу предмет застави; здійснювати будь-які інші дії, спрямовані на відчуження предмету застави чи укладати будь-які правочини стосовно предмета застави, крім випадків, коли іншою стороною у такому правочині є заставодавець.

Умовами пункту 17 вказаного договору сторони також погодили, що заставодержатель відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» здійснює реєстрацію обтяжень предмету застави за цим договором в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Отже, без відповідного забезпечення позову заборона вже встановлена умовами самого договору застави, а у разі недотримання такої заборони настають наслідки у вигляді тих, які передбачені законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Таким чином, апеляційний суд, встановивши, що у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) майна в разі наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави, а у протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги забезпечення позову не є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки зміна власника предмета застави не призведе до порушення прав позивача. Крім того, зазначені приміщення належать ТОВ «БАСАРІ», яке не є відповідачем у справі.

Посилання в касаційній скарзі висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, від 14 липня 2022 року у справі № 260/4504/20 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в наведених справах та справі, яка переглядається, є різними встановлені фактичні обставини. При цьому, питання щодо забезпечення позову вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. В даному випадку, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності заявника, який належним чином не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, є безпідставними з огляду на наступне.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2022 року справа призначена до розгляду на 19 липня 2022 року.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 направлено судову повістку, проте згідно з довідкою про причини повернення повідомлення повернуто у зв`язку з «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 85, 91, 92).

Розгляд справи відкладено на 02 серпня 2022 року (а. с. 108-110).

02 серпня 2022 року ОСОБА_1 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 148-149).

Розгляд справи відкладено на 15 серпня 2022 року (а. с. 151).

Згідно з довідкою про доставку електронного листа (а. с. 158) на електронну адресу, зазначену ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) доставлена судова повістка.

Крім того, повідомлення про розгляд справи було розміщене на офіційній веб-сторінці апеляційного суду, що підтверджується заявою від 02 серпня 2022 року (а. с. 162).

При цьому, ОСОБА_1 зазначив адресу для надсилання кореспонденції: кв. АДРЕСА_5 , на яку апеляційним судом раніше направлялась судова повістка, проте така повернута у зв`язку з «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження у справі. Однак, ОСОБА_1 про зміну свого місця проживання (перебування) суд не повідомляв.

Враховуючи, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді, двічі відкладалася за клопотаннями позивача та відповідача, ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи 15 серпня 2022 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про розгляд справи за відсутності позивача.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, її доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших обставин ніж ті, що були встановлені судом апеляційної інстанції, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, відповідно касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 127, 260, 400, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ» про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу задовольнити частково.

Продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ» строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яценко Сергій Анатолійович,на постанову Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ», Громадська організація «Центр захисту інвалідів», про звернення стягнення на предмет застави.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яценко Сергій Анатолійович, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України оформлена суддею Литвиненко І. В.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк