Окрема думка

від 04.10.2023 по справі 504/158/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.

справа № 504/158/22 (провадження № 61-9600 св 22)

04 жовтня 2023 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , якого представляє ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСАРІ» (далі - ТОВ «БАСАРІ»), про звернення стягнення на предмет застави, і постановою від 04 жовтня 2023 року: 1) частково задовольнив клопотання ТОВ «БАСАРІ»про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу, продовживши цьому товариству цей строк; 2) касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області із зазначеним позовом. Одночасно із поданням позову ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

2. Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18 січня 2022 року відповідна заява задоволена - вирішено:

2.1. Накласти арешт шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам, та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, іншим суб'єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін, здійснювати та (або) проводити реєстраційні дії й вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни розміру статутного капіталу, зміни перерозподілу часток учасників (засновників), зміни складу учасників (засновників) ТОВ «БАСАРІ», в тому числі накласти арешт та заборонити відчуження корпоративних прав ОСОБА_3 у розмірі 100 (ста) відсотків статутного капіталу ТОВ «БАСАРІ»;

2.2. Накласти арешт та заборону відчуження на нерухоме майно: 9999/10000 частки вбудованих приміщень громадського призначення для торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2 739,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 391266451101, що належить на праві приватної власності ТОВ «БАСАРІ», заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб'єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкту нерухомого майна;

2.3. Накласти арешт та заборону відчуження на нерухоме майно: 9999/10000 частки вбудованих приміщень громадського призначення для торгівлі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 3 236,05 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 391224551101, що належить на праві приватної власності ТОВ «БАСАРІ», заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб'єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкту нерухомого майна;

2.4. Накласти арешт та заборону відчуження на нерухоме майно: 153/1000 частки квартири, що є об`єктом спільної часткової власності, загальною площею 224,9 кв. м (житлова площа 164,3 кв. м) за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107161251101, що належить на праві приватної власності ТОВ «БАСАРІ», заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, іншим суб'єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

3. Постановою Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року апеляційна скарга Громадської організації «Центр захисту інвалідів» задоволена - ухвала Комінтернівського районного суду Одеської області від 18 січня 2022 року скасована та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

4. У вересні 2022 року ОСОБА_2 , який представляє ОСОБА_1 , надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року, у якій позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2022 рокувідкрите касаційне провадження у справі. Зокрема, надано десять днів з моменту отримання цієї ухвали на подання відзиву на зазначену касаційну скаргу. Відповідно до матеріалів справи ТОВ «БАСАРІ» отримало цю ухвалу 08 листопада 2022 року.

6. 23 січня 2023 року Верховним Судом був зареєстрований відзив ТОВ «БАСАРІ» на зазначену касаційну скаргу позивача, направлений адвокатом Срібною Яною Іванівною в електронній формі через електронну пошту поза Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою (далі - ЄСІТС), передбаченою статтею 14 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у якій відповідно до матеріалів справи цей адвокат зареєстрована та засобами якої зверталась до Верховного Суду з приводу надання їй доступу для ознайомлення з матеріалами цієї справи. У цьому відзиві також містилось клопотання про поновлення пропущеного строку на його подання.

7. У зв'язку з тим, що цей відзив та додані до нього матеріали надійшли до суду в електронній формі без дотримання передбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до Верховного Суду, зокрема поза ЄСІТС (підсистемою «Електронний суд»), що виключає можливість їх розгляду судом як процесуальних документів відповідно до вимог процесуального законодавства, а вирішення питання про прийняття чи повернення таких матеріалів шляхом постановлення ухвали не передбачене ЦПК України, своїм повідомленням від 27 вересня 2023 року № 720/0/214-23, адресованим секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,суддя Верховного Суду Віктор Пророк повернув зазначені матеріали апарату Верховного Суду без долучення до матеріалів справи.

8. 02 жовтня 2023 року Верховним Судом був зареєстрований аналогічний за змістом відзив ТОВ «БАСАРІ» на зазначену касаційну скаргу позивача, направлений адвокатом Срібною Яною Іванівною в електронній формі вже через ЄСІТС, який мав те саме клопотання про поновлення строку, яке ґрунтувалось на тих самих аргументах, які містились у попередньому відзиві - складність справи, яка обумовила необхідність детального вивчення матеріалів справи, з'ясування дійсних обставин справи, аналіз судової практики, що значно ускладнило написання відзиву, систематичні відключення світла, спричинені обстрілами з боку держави-агресора - російської федерації.

(1) Щодо продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу

9. Часткове задоволення клопотання ТОВ «БАСАРІ» про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу та продовження цьому товариству цього строку (до часу подання відзиву) обґрунтовані посиланням на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48 цс 22), оскільки відповідно до частин другої, шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

10. По-перше, відповідно до приписів статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

10.1. ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частина четверта статті 14 ЦПК України).

10.2. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

10.3. Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі (абзац перший частини восьмої статті 14 ЦПК України). Відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 14 ЦПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.

10.4. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина дев`ята статті 14 ЦПК України).

10.5. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (частина п`ята статті 43 ЦПК України). Частина шоста статті 43 ЦПК України визначає, що процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному відповідним положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

10.6. Частиною другою статті 178 ЦПК України встановлено, що відзив підписується відповідачем або його представником. Частина восьма статті 178 ЦПК України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, тобто без врахування відзиву, поданого з порушенням порядку його подання.

10.7. 01 грудня 2018 року в газеті «Голос України» та на офіційному вебпорталі «Судова влада України» Державна судова адміністрація України оголосила про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС.

10.8. 26 травня 2021 року набрав чинності Закон України № 1416-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи». Відповідно до цього Закону створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) здійснюється поетапно. Відповідні зміни також були внесені до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ЦПК України.

10.9. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджене Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

10.10. Відповідно до пункту 2 Положення про ЄСІТС воно визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).

10.11. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора (підпункт 5.4 пункту 5 Положення про ЄСІТС).

10.12. Користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень (підпункт 5.6. пункту 5 Положення про ЄСІТС).

10.13. Підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав (абзац перший пункту 8 Положення про ЄСІТС).

10.14. Процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом (пункт 16 Положення про ЄСІТС).

10.15. Доступ до підсистем (модулів) ЄСІТС, крім вебпорталу, здійснюється за допомогою Електронного кабінету після обов`язкового проходження особою процедури реєстрації або автентифікації. Автентифікація користувача здійснюється на початку кожної сесії роботи в ЄСІТС (пункт 18 Положення про ЄСІТС).

10.16. Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (абзац перший пункту 24 Положення про ЄСІТС).

10.17. Відповідно до пункту 25 Положення про ЄСІТС процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом справ у суді можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд». Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються (згідно із пунктами 25 та 26 Положення про ЄСІТС).

10.18. Підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» та «Електронний суд» станом на 23 січня 2023 року (перше подання відзиву поза ЄСІТС) функціонували відповідно до оголошення, надрукованого на 15 сторінці у газеті «Голос України» № 168 (7668) від 04 вересня 2021 року, що відповідає вимогам пунктів 118 та 122 Перехідних положень Положення про ЄСІТС. Датою початку їх функціонування є 05 жовтня 2021 року.

10.19. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 липня 2021 року у справі № 9901/75/21 (пункти 12-34), надсилання процесуальних документів до Верховного Суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

10.20. Враховуючи вищезазначене, надсилання процесуальних документів до Верховного Суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. Альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».

10.21. У зв`язку з цим звернення адвоката до Верховного Суд із відзивом у електронній формі, підписаним його цифровим підписом, здійснене не за допомогою підсистеми «Електронний суд»/«Електронний кабінет», а електронною поштою, не відповідає вимогам статті 14 ЦПК України та Положенню про ЄСІТС. Зокрема, це звернення не дає підстав для висновку про належну ідентифікацію особи - підписанта відзиву у відповідності до конкретно сформульованих вимог Положення про ЄСІТС.

10.22. Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 08 липня 2021 року у справі № 9901/75/21 (провадження № 11-140 заі 21), від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361 заі 20), від 03 червня 2021 року у справі № 9901/82/21 (провадження № 11-143 заі 21) та від 01 липня 2021 року у справі № 9901/76/21 (провадження № 11-137 заі 21).

10.23. У своїй постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48 цс 22) Велика Палата Верховного Суду не відступала від відповідних висновків, викладених у її вищезазначених постановах. Більше того, у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 Велика Плата Верховного Суду неодноразово підкреслила, що адвокат має обов'язково подавати електронні документи до суду виключно через ЄСІТС або її працюючі модулі і ця вимога не нівелюється статусом особи, яку адвокат представляє у суді. Тому і з точки зору матеріально-правового регулювання Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 лише підтвердила вищезазначений підхід щодо оцінки електронних документів, які направляються суду адвокатами. Необхідно також звернути увагу, що питання, яке вирішувала Велика Плата Верховного Суду у справі № 204/2321/22, приймаючи постанову від 13 вересня 2023 року, мало окрему уточнюючу ознаку - наявність технічних проблем з роботою модулів ЄСІТС, які унеможливлюють подання електронного документа через ці підсистеми. У справі № 504/158/22 адвокатом жодних аналогічних пояснень та доказів щодо направлення відповідного відзиву до Верховного Суду поза ЄСІТС не заявлено та не надано. Тому розширене тлумачення висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у її постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, яке призвело до продовження строку на подання зазначеного відзиву у справі № 504/158/22 є помилковим.

11. По-друге, ЦПК України не передбачено подання декількох відзивів на касаційну скаргу однієї і тією особою, тому Верховний Суд фактично прийняв відзив, направлений адвокатом 02 жовтня 2023 року, який, насправді, не містить жодних аргументів, чому він поданий із запізненням майже у рік, оскільки наведені у ньому аргументи лише відтворюють аргументи відзиву, направленому неналежним способом до Верховного Суду та отриманого 23 січня 2023 року (також із запізненням у декілька місяців).

11.1. У контексті зазначених адвокатом доводів для поновлення строку на подання відповідного відзиву, необхідно також звернути увагу на те, що: 1) у самому цьому відзиві адвокат зазначає, що основною аргументацією позивача «є ті ж самі посилання, які він використовував при розгляді справи у суді першої та другої інстанції»; 2) адвокат наводить у відзиві лише три досить розповсюджені та короткі за змістом правові висновки ЄСПЛ та один висновок Верховного Суду з посиланням на відповідні рішення цих судів, а посилання на інші п'ять судових рішень Верховного Суду України та Верховного Суду взагалі скопійовані із оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, як і цілий перелік абзаців цього судового рішення апеляційного суду у контексті аргументів відзиву на користь його ж законності. Це не відповідає твердженню адвоката про складність цієї справи, яка обумовила необхідність детального вивчення матеріалів справи, з'ясування дійсних обставин справи, аналіз судової практики, що значно ускладнило написання відзиву.

11.2. Значна частина самого відзиву містить пояснення адвоката з приводу того, чому, на його думку, позивач має можливість участі у судових засіданнях, у тому числі дистанційно та через представника, та критику належності та відповідності вимогам закону комунікації позивача з судом, зокрема апеляційним. При цьому адвокат, аргументуючи пропуск строку подання відзиву фактично станом на січень 2023 року, вказує у своєму відзиві, критикуючи аргументи позивача з приводу неможливості його комунікації із судом, «що Одеська область уже більше п'яти місяців є повністю деокупованою від військових держави агресора росії, а активні бойові дії на території міста Одеси та Одеської області не ведуться, суди Одеси та області працюють у штатному режимі». Це також ставить під сумніви обґрунтованість власних аргументів адвоката з приводу затримки подання нею відповідного відзиву.

12. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

13. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

14. Пункт п'ятий частини п`ятої статті 12 ЦПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема вживає заходів для виконання учасниками судового процесу їхніх обов`язків та запобігає зловживанню правами.

15. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

16. Як вже було зазначено адвокат зареєстрована у ЄСІТС і до подання відзиву вже зверталась засобами ЄСІТС до Верховного Суду з приводу ознайомлення з матеріалами цієї справи. Отже, адвокат і в силу своїх професійних знань, і в силу фактичних дій ознайомлена зі змістом статті 14 ЦПК України та інших його положень, присвячених ЄСІТС та правилам взаємодії адвокатів із судом через ЄСІТС.

17. Враховуючи вище зазначене, продовження строку на подання відповідного відзиву та прийняття його до розгляду є невиправданим, оскільки здатне створювати зайві сумніви щодо об'єктивності та неупередженості судового рішення щодо суті касаційної скарги.

(2) Щодо касаційного оскарження постанов апеляційного суду, прийнятих за результатами перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову, якими ці ухвали скасовані

18. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

19. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій та судочинство визначаються виключно законами України.

20. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства прямо визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

21. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

22. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

23. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (згідно із частинами першою та другою статті 149 ЦПК України).

24. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (частина одинадцята статті 149 ЦПК України).

25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України один з видів забезпечення позову - накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

26. Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (частина перша статті 154 ЦПК України). Частина третя статті 154 ЦПК України передбачає випадки обов`язкового застосування судом зустрічного забезпечення.

27. Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

28. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).

29. Частина третя статті 258 ЦПК України встановлює, що розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

30. Згідно із частиною другою статті 382 ЦПК України постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених ЦПК України.

31. Пункти 1 та 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачають, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

32. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України).

33. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, встановлених цією статтею ЦПК України.

34. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

35. Виходячи зі змісту частини другої статті 19, пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України у їх взаємодії із частиною другою статті 382, частиною першою статті 389 ЦПК України цей Кодекс є, зокрема, Законом, який у виключний спосіб встановлює випадки, у яких допускається забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у цивільному процесі. Аналогічне стосується, відповідно до їх аналогічних нормативних положень, ГПК України щодо господарського процесу, КАС України у адміністративному процесі, Кримінального процесуального кодексу України щодо кримінального процесу. Отже, виключно Законом, зокрема ЦПК України, встановлені випадки зазначеного оскарження судових рішень у касаційній інстанції.

36. Отже, у статті 389 ЦПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження у цивільному процесі, визначений перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню в цивільному процесі. Аналіз пунктів 1 та 2 частини першої статті 389 ЦПК України дає розуміння того, що діюча редакція ЦПК України чітко передбачає, що касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених ЦПК України.

37. Беручи до уваги приписи частин другої та третьої статті 258, пунктів 1 та 2 частини першої статті 389 ЦПК України й враховуючи те, що позивач у своїй касаційній скарзі оскаржує не ухвалу суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, а саме постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за результатами перегляду такої ухвали, а також те, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову в цій справі скасована апеляційним судом і у забезпеченні позову суд відмовив, слід констатувати, що ЦПК України не передбачає можливості оскарження постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, прийнятої за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, якою остання ухвала скасована.

38. Волевиявлення законодавця у питанні оскарження забезпечення позову в касаційному порядку є більш ніж очевидними - якщо забезпечення позову зберігається, особа, щодо якої вжиті такі заходи забезпечення, з огляду на можливу наявність для неї негативних наслідків, не може бути позбавлена можливості їх оскарження в касаційному порядку, якщо ж заходи забезпечення відсутні, покладення на суд касаційної інстанції вирішення питання про необхідність вжиття таких заходів є надмірним та не відповідає меті касаційного перегляду.

39. Виходячи зі змісту статті 149 ЦПК України, вжиття заходів забезпечення позову є допоміжним заходом в питанні вирішенні спору та забезпечені дійсного виконання судового рішення, яким він вирішений, а не самоціллю у судовому процесі. Воно не може мати пріоритет перед вирішенням спору по суті згідно із частинами першою та другою статті 2 ЦПК України.

40. Разом з тим розширене тлумачення норм ЦПК України, яке дозволяє касаційний перегляд постанов апеляційної інстанції щодо скасування ухвали суду першої інстанції про задоволення клопотання про забезпечення позову не відповідає положенням частини другої статті 382 та статті 389 ЦПК України, а також вимогам частини першої статті 2 ЦПК України.

41. У випадку з касаційним переглядом ухвали апеляційного суду щодо забезпечення позову суд касаційної інстанції забезпечує відповідний контроль за законністю цього судового рішення, оскільки у цьому випадку завданням касаційної інстанції є виправлення помилок апеляційної інстанції за наявності обтяжень, вжитих ухвалою про забезпечення позову.

42. У випадку, коли апеляційний суд вже здійснив апеляційний перегляд відповідної ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову та встановив її необґрунтованість та незаконність, скасувавши таку ухвалу, додатковий контроль касаційної інстанції законодавець розцінив як надмірний, враховуючи, що учасник справи не позбавлений можливості заявити повторне клопотання про забезпечення позову як у випадку відмови у забезпеченні позову судом першої інстанції, так і у випадку скасування забезпечення судом апеляційної інстанції, а також не позбавлений можливості звернутись до апеляційного суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову на стадії апеляційного перегляду безпосередньо вже судового рішення суду першої інстанції по суті справи.

43. Зміст частини одинадцятої статті 149 ЦПК України з приводу того, що оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи не слід розуміти буквально. Є очевидні організаційні дії, передбачені ЦПК України для реалізації тієї чи іншої стадії цивільного процесу та прав сторін у судовому процесі.

44. Зокрема, очевидно, що суд касаційної інстанції не може розглядати касаційну скаргу на судове рішення у справі без самої справи. Крім того, у разі відкриття касаційного провадження у справі, відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 ЦПК України суд касаційної інстанції має забезпечити право учасників цього провадження ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, що також не передбачається можливим без витребування справи із суду першої інстанції, яка передається відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (далі - Інструкція).

45. Згідно із абзацами першим, третім та п`ятим пункту 21 розділу VII Інструкції у разі подання апеляційної скарги на ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, суд самостійно, виходячи з конкретних обставин справи та змісту апеляційної (касаційної) скарги, вирішує питання про перелік матеріалів, копії яких йому необхідно надіслати до суду апеляційної (касаційної) інстанції для розгляду скарги. Матеріали оскарження ухвали формуються лише з копій матеріалів, необхідних для розгляду скарги. Матеріали оскарження ухвали надсилаються до відповідного суду у встановленому чинним законодавством порядку. Тобто у випадку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову таке оскарження дійсно відповідно до частини одинадцятої статті 149 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи. Але в даному випадку у касаційній інстанції оскаржується саме постанова апеляційного суду.

46. Відповідно до пункту 1 розділу IX Інструкції направлення справи за межі суду, у тому числі до касаційної інстанції, а також повернення справи за належністю до місцевого чи апеляційного суду здійснюється на підставі відповідного процесуального документа. При цьому відповідно до пункту 4 цього розділу Інструкції у випадках касаційного оскарження судового рішення справа передається без заведення справи-замінника. При цьому суд першої інстанції без матеріалів справи організаційно позбавлений можливості розглядати її по суті.

47. Отже, витребування справи судом касаційної інстанції для перегляду у касаційному порядку постанови апеляційного суду щодо скасування ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову призводить до фактичного невиконання умов частини одинадцятої статті 149 ЦПК України та формально перешкоджає розгляду справи по суті, що, з урахуванням всього вищезазначеного, не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України, якими суд першочергово має керуватись відповідно до умов частини другої цієї статті ЦПК України.

48. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

49. Зазначене стосується й змісту чинного ГПК України, якій містить аналогічні правові норми для господарського процесу.

50. Касаційне провадження у цій справі відкрите з урахуванням вимоги ЦПК України щодо застосування висновку, зокрема, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90 гс 20), який передбачає, що у касаційному порядку можуть, крім інших, переглядатися постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовані вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.

51. Вбачається, що відповідне помилкове розширене тлумачення Великою Палатою Верховного Суду статті 287 (право касаційного оскарження) ГПК України у справі № 914/1570/20 пов`язане з хибним тлумаченням зазначених положень чинного ГПК України з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції (далі -ГПК України 1991).

52. Так, частина п`ята статті 105 ГПК України 1991 передбачала, що постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

53. Пункт другий частини першої статті 107 ГПК України 1991 зазначав, що сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 (ухвали місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду) ГПК України 1991, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

54. Таким чином більші ніж очевидно, що застосовні норми процесуального закону не містять жодних суперечностей щодо неможливості оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовані заходи забезпечення позову.

55. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від свого власного правового висновку, викладеного у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, у якій вона вказала, що у касаційному порядку можна оскаржити не тільки (1) ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та (2) прийняту за результатами її перегляду постанову апеляційного суду про залишення цієї ухвали без змін, але й (3) постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову. Так само Велика Палата Верховного Суду зауважила, що обмеження права на касаційне оскарження (1) ухвали апеляційного суду про відмову у забезпеченні позову, (2) постанови суду апеляційного суду, згідно з якою (а) відмовлено у забезпеченні позову за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову чи (б) залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, не нівелюють для учасника справи можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.

56. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні Велика Палата Верховного Суду вважала зміст дій апеляційного суду, а саме те, (і) чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або (іі) чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження. Інакше кажучи, у касаційному порядку можна оскаржити, крім (1) ухвали суду апеляційної інстанції про забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України), (2) ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також (3) постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо апеляційний суд погодився з відмовою суду першої інстанції у забезпеченні позову чи скасував вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, учасник справи, який подавав заяву про вжиття таких заходів до суду першої інстанції, за наявності підстав не позбавлений можливості знову подати відповідну заяву до цього суду. Тобто у цій постанові Велика Палата Верховного Суду фактично констатувала, що касаційний перегляд відповідної категорії судових рішень є надмірним захистом прав сторони спору.

57. Держава має визначати, зокрема опосередковано у особі уповноважених органів судової влади, баланс між тими заходами судового перегляду рішень щодо захисту прав конкретної особи, які вона здатна забезпечити, та суспільно-економічними інтересами самої держави як організованого уособлення усього її суспільства. Тобто обсяг можливого судового перегляду конкретної категорії судових рішень має: по-перше, бути у балансі із забезпеченим обсягом судового перегляду інших судових рішень, а по-друге, відповідати реальним можливостям держави забезпечувати цей обсяг та без негативного впливу на можливості забезпечення інших, не менш важливих процесів, зокрема у сфері судочинства.

58. Саме із зазначеною метою держава шляхом внесення змін у процесуальні кодекси у 2017 році запровадили так звані «касаційні фільтри», які обмежили за певними критеріями (частина третя статті 389 ЦПК України) можливості перегляду справ у касаційній інстанції.

59. З моменту прийняття постанови від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 суспільний контекст, який обумовлений, у тому числі, суспільно-економічними відносинами, у країні різко та суттєво змінився через збройну агресію російської федерації проти України. Негативний вплив цього на економіку, можливості та продуктивність виробничих та людських ресурсів, соціально-економічні зв'язки є загальновідомим, фінансові потреби для захисту самого факту існування української держави також. У цьому контексті збереження зазначеного розширеного тлумачення положень ЦПК України щодо можливості касаційного оскарження відповідних постанов апеляційного суду вбачається невиправданим - таким що не відповідає, по-перше, можливостям держави, а по-друге, зазначеному балансу у системі судочинства, враховуючи збереження касаційних фільтрів, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України, які потенційно зачіпають значно більш широкі інтереси громадян, але тим не менш залишаються підпорядкованими потребам ефективної організації судочинства в Україні.

60. Отже, є помилковим підхід, відповідно до якого постанови апеляційного суду, прийняті за результатами перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову, якими ці ухвали скасовані, підлягають касаційному оскарженню, оскільки він протирічить юридично-логічному змісту ЦПК України та ще й додатково суспільному контексту сьогодення. Касаційний розгляд справи № 504/158/22 лише це підтверджує.

На моє переконання, відповідно до обставин цієї справи відсутні підстави для продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу позивача та його розгляду, а сама справа мала б бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку, якій міститься у її постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, з поверненням до правильного правового висновку, який міститься у її постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, або провадження у цій справі мало б бути закрите як помилково відкрите.

Суддя В. В. Пророк