Рішення

від 24.10.2023 по справі 484/1101/21

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/1101/21

Провадження № 2/484/21/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Маржиної Т.В.,

секретарі судового засідання - Мирошниченко Р.М., Бикова О.П., Сіраченко Д.В., Добровольська Я.Р.,

за участю представника позивача адвоката Бєлоущенка А.Ж.

прокурора Первомайської окружної прокуратури Жорової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,інтереси якого представляє адвокат Бєлоущенко Андрій Жоржович, до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, Мигіївської об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, інтереси яких представляє прокурор Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області, третя особа: Первомайська районна військова адміністрація Миколаївської області, про визнання укладеною додатковоїугоди про поновлення договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з наданим позовом, який згодом уточнив /т.1 а.с.75/, мотивуючи тим, що 29.03.2010 року на підставі розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі Первомайської РДА) між ним та Первомайською РДА було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825486700:02:000:0399 для товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної форми власності в межах території Софіївської сільської ради загальною площею 64,71 га, в тому числі: 62,59 га багаторічні насадження, сади; 2,12 га під господарськими шляхами і прогонами, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Софіївській сільській раді Первомайського району Миколаївської області 06.05.2010 року за реєстраційним номером № 041048300142. Строк дії договору 10 років, тобто до 06.05.2020 року. Відповідно до Закону України № 5245-VI від 06.09.2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013 року розпорядником орендованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності стало Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області (далі Головне управління ДГК). На підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», маючи намір та переважне право на укладення договору оренди цієї земельної ділянки, він 12.03.2020 року, тобто завчасно, направив на адресу Головного управління ДГК в Миколаївській області лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди, які відповідач отримав 13.03.2020 року, однак своєчасно не розглянув. Натомість 12.06.2020 року Управління ДГК в Миколаївській області направило йому лист з вимогою повернути земельну ділянку у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Вважає такі дії Управління ДГК в Миколаївській області неправомірними, а вимогу про повернення землі необґрунтованою, оскільки він як орендар протягом дії договору добросовісно виконував його умови, сплачував орендну плату, податки, обов`язкові платежі, і завчасно повідомив орендодавця про намір продовжити дію договору та направив йому на погодження проект додаткової угоди. Відповідач не висловив жодних зауважень щодо запропонованої додаткової угоди, на його пропозицію не відреагував, тобто фактично прийняв запропоновані умови. Він же увесь цей час продовжував користуватися земельною ділянкою і виконувати умови договору оренди, а відповідач протягом місяця з дня закінчення строку дії договору не висловив своїх заперечень проти цього. Вважає, що за таких обставин порушено його право на переважне укладення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди про поновлення такого договору і просить суд визнати поновленим зазначений вище договір оренди земельної ділянки, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах в запропонованій ним редакції, зокрема, датою укладення додаткової угоди вважати 12.03.2020 року, сторонами угоди: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області в особі начальника управління Колесніка Олега Олеговича (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар); строк дії договору до 12.03.2030 року; інші умови договору оренди землі залишити незміненими.

Ухвалою суду від 30.03.2021 року /т.1 а.с.71/ позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

06.04.2023 року позивачем подано уточнену позовну заяву /т.1 а.с.74,75/.

Ухвалою суду від 06.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено до підготовчого засідання та роз`яснено учасникам право та порядок подачі відзиву, відповіді на відзив і заперечень, роз`яснено порядок доказування в цивільній справі /т.1 а.с.1/.

22.04.2023 року відповідач Головне управління ДГК в Миколаївській області подало відзив на позовну заяву /т.1 а.с.143/, в якому зазначило, що відповідач не визнає позову з тих підстав, що позивач у позові посилається на дві різні підстави продовження договору оренди землі, визначені ст. 33 Закону України «Про оренду землі», які не можуть бути застосовані одночасно. Крім того, заява позивача від 12.03.2020 року про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк була своєчасно розглянута Головним управлінням ДГК в Миколаївській області і встановлено, що доданий до заяви проект додаткової угоди не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі» та Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 з подальшими змінами, про що 03.04.2020 року листом за № 28-14-0.63-2478/2-20 було повідомлено позивача і зазначено про наявні недоліки. Зокрема, було вказано на відсутність документів, що підтверджують належне виконання обов`язків умов договору оренди землі; на невідповідність додаткової угоди вимогам законодавства; відсутність розрахунку розміру орендної плати затвердженої форми; на невірно визначений розмір орендної плати, який був визначений нижче обумовлених в листі-повідомленні від 03.03.2020 року 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; відсутність агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки відповідно до порядку ведення агрохімічного паспорта. Відповідач повідомив орендаря про те, що поновлення договору оренди можливе лише за умови встановлення орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і строком на 7 років. Позивач на такі умови не погодився. За таких обставин між позивачем як орендарем, і відповідачем як орендодавцем, не було досягнуто згоди щодо поновлення договору оренди землі, у зв`язку з чим у місячний строк після закінчення строку дії договору оренди, листом Головного управління ДГК в Миколаївській області від 04.06.2020 року № 31-14-0.63-3871/2-20 позивача було повідомлено про закінчення строку дії договору, про заперечення проти поновлення дії договору оренди та про повернення земельної ділянки в розпорядження держави. Такий лист-повідомлення про закінчення строку договору є одностороннім правочином, не потребує узгодження з орендарем в силу прямої дії норми закону і є підставою для припинення правовідносин з оренди землі. Відповідач стверджує, що такі обставини були встановлені постановою Миколаївського апеляційного суду від 01.03.2021 року у справі № 484/1918/20 і вони не повинні доказуватись при розгляді цієї справи.

Крім того, відповідач зазначив, що згідно інформації відділу у Первомайському районі Головного управління ДГК у Миколаївській області земельна ділянка з кадастровим номером 4825486700:02:000:0339 входила до земель сільськогосподарського призначення, які були передані артілі «Софіївська» у колективну власність, що посвідчено державним актом на право колективної власності на землю серії МК від 27.11.1995 року, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №20. Зміни до державного акту не зареєстровані, тобто відповідно до п.21 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та Закону України від 10.07.2018 року № 2498, земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, а тому її розпорядником є територіальна громада, а не держава в особі Головного управління ДГК у Миколаївській області. За таких обставин Управління ДГК у Миколаївській області просило відмовити в задоволенні позову.

14.06.2021 року позивач подав відповідь на відзив /т.1 а.с.176/, в якій зазначив, що відповідно до закону саме Головне управління ДГК в Миколаївській області є розпорядником орендованої земельної ділянки, який надіслав повідомлення про припинення договору оренди вже після спливу місячного строку по закінченню договору, а орендар весь цей час продовжував користуватися земельною ділянкою та виконувати умови договору оренди, тож такий договір є продовженим. Крім того він виконав умови закону і скористався своїм переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, вчасно надіслав свою пропозицію орендодавцеві, а той у встановлені законом строки не висловив своїх заперечень. Стверджує, що ніяких заперечень від відповідача не отримував.

Ухвалою суду від 16.06.2023 року провадження у справі зупинено до ухвалення остаточного рішення Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у справі № 484/1918/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДГК у Миколаївській області, третя особа: Первомайська РДА Миколаївської області про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим /т.1 а.с.184/

Ухвалою суду від 20.07.2022 року провадження у справі поновлено /т.1 а.с.209/.

Ухвалою суду від 12.10.2022 року /т.2 а.с.42/ за заявою позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідача Мигіївську об`єднану територіальну громаду Первомайського району Миколаївської області в особі Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, визнано таку особу неналежною третьою особою в наданій справі. Підставою такого рішення стало те, що на момент закінчення строку дії договору оренди 16.11.2020 року розпорядником орендованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності було Головне управління держгеокадастру в Миколаївській області, а на час розгляду справи Мигіївська сільська рада Первомайського району Миколаївської області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року №1113 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», прийнятої на виконання Указу Президента України від 15.10.2020 року №449 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» в частині передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність.

Ухвалою суду від 13.09.2022 року /т.1 а.с.229/ для забезпечення представництва інтересів Держави до участі у справі на стороні відповідачів Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області та Мигіївської об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Мигіївської сільської ради допущено прокурора Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області.

30.09.2022 року прокурором подано відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що лист позивача від 12.03.2020 року був направлений на адресу Головного управління ДГК у відповідь на лист останнього від 03.03.2020 року, в якому відповідач запропонував позивачеві змінити строк дії договору оренди з 10 на 7 років, а також визначити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З відповіді ОСОБА_1 від 12.03.2020 року та доданої до неї додаткової угоди вбачається, що він не погодився на зміну умов договору оренди і мав намір залишити незмінною орендну плату в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі. Разом з тим відповідач листом від 03.04.2020 року направив лист-повідомлення на таку пропозицію позивача, в якому наголосив на недоліках поданої ОСОБА_1 документації. Факт отримання ОСОБА_1 листів від 03.03.2020 та 03.04.2020 року підтверджується листом ГУ ДГК у Миколаївській області від 17.03.2020 року. Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про те, що між сторонами до моменту закінчення строку дії договору оренди землі здійснювались переговори щодо зміни умов попереднього договору, однак сторони не дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору, а тому позивач втратив переважне право на укладення договору на новий строк. Така обставина встановлена і постановою Верховного Суду від 24.06.2022 року у справі № 484/1918/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання договору оренди землі поновленим, яким також визнано, що сторони не досягли згоди щодо зміни умов договору, так як ОСОБА_1 не було надано ніяких заперечень стосовно повідомлення відповідача від 03.04.2020 року. Також прокурор зауважив, що пролонгація договору на тих самих умовах і на той самий строк та продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря є взаємовиключними, оскільки реалізація переважного права можлива лише у разі припинення дії попереднього договору оренди. Крім того, вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, на чому наголосив і Верховний суд у постанові від 24.06.2022 року у справі № 484/1918/20, зазначивши, що укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому п.6 ч.2 ст. 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу /т.1 а.с.246/.

12.10.2022 року представником позивача подано відповідь на відзив прокурора, в якому він наполягав на тому, що ГУ ДГК в Миколаївській області своєчасно не розглянуло проект поданої орендарем додаткової угоди про поновлення строку дії договору і своєчасно не надіслало повідомлення про припинення дії договору. Орендар же продовжує досі користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору, добросовісно виконує свої обов`язки за договором і не отримував листів ГУ ДГК у Миколаївській області від 03.03.2020 року та від 03.04.2020 року. А повідомлення про закінчення строку дії договору і вимогу про повернення земельної ділянки ОСОБА_1 отримав лише 12.06.2020 року, тобто після закінчення місячного строку, передбаченого ч.8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» /т.2 а.с.2/.

24.10.2022 року прокурор подав заперечення проти відповіді на відзив, в яких зазначив, що твердження про те, що ОСОБА_1 не отримав листа-повідомлення ГУ ДГК від 03.03.2020 року не відповідає дійсності, оскільки у своєму листі від 12.03.2020 року він прямо вказує на те, що отримав такий лист, а в рекомендованому повідомленні № 5400400006705 про вручення листа 06.04.2020 року наявний особистий підпис ОСОБА_1 . З врахуванням встановлених постановою Верховного Суду обставин є доведеним той факт, що відповідач направляв позивачеві лист від 03.04.2020 року, в якому зазначив про недоліки пакету документів, доданому до листа позивача від 12.03.2020 року. Крім того, зазначив, що розмір сплаченої ОСОБА_1 у 2020, 2021 роках орендної плати не відповідав умовам договору, оскільки з врахуванням доданого до позову витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 12.03.2020 року нормативна грошова оцінка землі становить 4146330,40 грн., а відтак річна орендна плата становила 49770,57 грн., а з врахуванням НГО станом на 2020 рік 207316,52 грн. Натомість позивач сплачував орендну плату в розмірі за рік 41028 грн. Також прокурор звернув увагу на те, що зміст додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною, не відповідає змісту угоди, яка була направлена на адресу ГУ ДГК у Миколаївській області з листом від 12.03.2020 року, зокрема, в частині строку дії договору, а також внесення змін до п.п. 3.2, 4.1. договору та скасування п.п.4.2, 4.3, 4.4 договору і доповнення його розділом 8, тобто зміст додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною, не пропонувався до узгодження орендодавцеві /т.2 а.с.50/.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 09.11.2022 року зобов`язано ГУ ДГК у Миколаївській області надати оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.05.2020 року про отримання листа № 28-14-0.63-2478/2-20 від 03.04.2020 року штрих-код 5400400006705, адресованого ФОП ОСОБА_1 /т.2 а.с.62/.

На виконання ухвали суду надано оригінал поштового повідомлення /т.2 а.с.72,74/.

Ухвалою суду від 10.01.2023 року в наданій справі призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, чи виконані написи у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, штрих-код 5400400006705, адресованому ФОП ОСОБА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_1 , в графі «вручено, виплачено»: 25.05.20 та у графі «особисто»: ОСОБА_2 або іншою особою. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта /т.2 а.с.97/.

08.05.2023 року судом отримано висновок експерта /т.2 а.с.163/ та ухвалою від 09.05.2023 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання /т.2 а.с.180/.

Ухвалою суду від 08.06.2023 року закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представники Мигіївської сільської ради Первомайського району та Первомайської районної військової адміністрації Миколаївської області надіслали суду заяви про розгляд справи у відсутність представника, у вирішенні справи покладались на розсуд суду /т.1 а.с.217, т.2 а.с.200/.

Представник ГУ ДГК у Миколаївській області про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином, явку представника для участі у справі не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача адвокат Бєлоущенко А.Ж. в судовому засіданні підтримав позов, просив його задовольнити з наведених у ньому підстав. Також додав, що ОСОБА_1 не отримував листа ГУ ДГК про незгоду із запропонованими ним умовами додаткової угоди, а згідно висновку почеркознавчої експертизи ОСОБА_1 не отримував листа ГУ ДГК від 22.05.2020 року. Також він не отримував листа від 03.03.2020 року з пропозицією укласти додаткову угоду на нових умовах. Наполягав на тому, що ОСОБА_1 завжди добросовісно виконував умови договору оренди землі і продовжує виконувати їх досі, а розмір орендної плати, яку він сплачує, розрахований з нормативної грошової оцінки і відповідає умовам договору. Претензій щодо неповної сплати орендної плати він не отримував.

Прокурор Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області Жорова В.О. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві та запереченнях проти відповіді на відзив.

Заслухавши думку представника позивача, прокурора, дослідивши письмові позиції сторін та надані суду письмові докази, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 29.03.2010 року між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 64,71 га, з них: багаторічні насадження 62,59 га (сади 59,32; інші багаторічні насадження 3,27); під господарськими шляхами і прогонами 2,12 га в межах території Софіївської сільської ради. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2010 року складає 995411,27 грн. Відповідно до п.3.1 договору, він укладений на термін 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою і набуває чинності з моменту його державної реєстрації. Відповідно до п.3.2 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку дії цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на період меліоративного будівництва в розмірі податку, після закінчення терміну меліоративного будівництва в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (станом на 01.01.2010 року нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнту індексації 1,059 складає 995411,27 грн.) встановлюється в розмірі на період меліоративного будівництва: багаторічні насадження 288 грн. 84 коп. в рік; господарські шляхи і прогони 1061 грн. 75 коп.; після закінчення терміну меліоративного будівництва - в розмірі 49770 грн. 57 коп. на рік /т.1 а.с.13/.

Розрахунок орендної плати на період меліоративного будівництва та після його закінчення визначений у додатках до договору оренди /т.1 а.с.1920/.

Позивачем надано суду копію його листа, адресованого Головному управлінню ДГК у Миколаївській області 12.03.2020 року, в якому він зазначає, що отримав лист-повідомлення ГУ ДГК від 03.03.2020 року за № 31-14-0.637/2-20 щодо переважного права на переукладення договору оренди від 29.03.2010 року, зазначає про укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825486700:02:000:3999 загальною площею 64,7135 га державної форми власності від 29.03.2010 року, посилається на вимоги ч.1-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», повідомляє орендодавця про те, що має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк і пропонує орендодавцеві підписати проект додаткової угоди до договору оренди землі від 07.05.2010 року, який додається до листа /т.1 а.с.22/.

З наданої позивачем копії доданої до листа 12.03.2020 року додаткової угоди вбачається, що вона повністю відрізняється від тієї, що зазначена в позовних вимогах, тобто вона не є предметом позову /т.1 а.с.23, 80-81/.

З наданого позивачем поштового повідомлення вбачається, що лист від 12.03.2020 року і додана до нього додаткова угода отримані ГУ ДГК в Миколаївській області 13.03.2020 року /т.1 а.с.24 на звороті/.

Належні, допустимі і достовірні докази направлення відповідачу і узгодження з ним додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною, позивач суду не надав.

За такого суд дійшов висновку, що наведена в позовних вимогах додаткова угода, яку позивач просить визнати укладеною, ніколи не пропонувалась до укладення відповідачеві у порядку та у строки, встановлені ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Її умови сторонами договору оренди не обговорювались і не узгоджувались.

За принципом диспозитивності, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язком для неї.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів влади та місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Оскільки судом встановлено, що викладений у позовних вимогах текст додаткової угоди ніколи не був предметом узгодження між сторонами наданого договору оренди землі, відповідно, відповідач ніколи не ухилявся від розгляду та укладення такої додаткової угоди, тобто за викладених в позовній заяві обставин не порушував прав, свобод та інтересів позивача. Наведена обставина є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки за викладених у позовній заяві обставин судом не встановлено порушення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити свій висновок також і щодо обґрунтованості інших підстав, які позивач наводить в обґрунтування позову.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки відповідно до положень ч. 2 ст. 792 ЦК України регулюються законами, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним законом в даному випадку.

Відповідно до ч.1. ст. 93 ЗК України, ст.ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі, а використання землі здійснюється відповідно до умов такого договору.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Строк дії договору оренди землі як істотна умова договору, відповідно до норм ст. 19 цього Закону, визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Законодавством передбачено різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій. При цьому підстави поновлення договору оренди землі визначено ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч.1-5 ст. 33 наведеного Закону орендар, який належним чином виконував обов`язки за умовами договору оренди, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк за умови завчасного (не пізніше ніж за місяць до спливу строку) повідомлення орендодавця про намір скористатись таким правом шляхом направлення листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди.

При цьому, при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У позові представник відповідача вказує на те, що орендарем 12.03.2020 на адресу ГУ Держгеокадастру направлено лист-повідомлення про поновлення договору оренди.

Однак, як заначено вище, такий лист-повідомлення був направлений ним у відповідь на лист ГУ Держгеокадастру у області від 03.03.2020, в якому відповідач запропонував змінити строк дії договору оренди з 10 років на 7 років, а також запропонував орендарю сплачувати орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки /т.1 а.с.149/. У самому листі ОСОБА_1 від 12.03.2020 року зазначено про те, що цей лист надається у відповідь на лист ДГК від 03.03.2020 року /т.1 а.с.22/. Тобто сторони договору оренди вже розпочали процес обговорення умов, на яких може бути надане позивачу переважне право на оренду цієї ж земельної ділянки як колишньому орендареві.

Водночас, з відповіді ОСОБА_1 від 12.03.2020 та доданого до неї проекту додаткової угоди вбачається, що він не погодився із запропонованою ДГК зміною розміру орендної плати та зміною строку дії договору /т.1 а.с.22-24/.

Відповідачем 03.04.2020 скеровано лист-повідомлення на таку відповідь /а.с.147-148/, у якому наголошено на недоліках при поданні ОСОБА_1 документації щодо продовження дії спірного договору оренду землі, зокрема з приводу незгоди орендодавця із запропонованим орендарем розміром орендної плати.

На підтвердження фактів отримання ОСОБА_1 листів від 03.03.2020 та 03.04.2020 відповідачем надано відповідні поштові повідомлення /т.1 а.с.253/, а також копії відповідних аркушів з Книги відправлень за 2020 рік /т.1 а.с.254-267/.

Суд погоджується з тим, що належним доказом отримання листів мають бути саме дані про їх вручення, а не про відправлення. З наданих суду поштових повідомлень вбачається, що відсутні дані про отримання ОСОБА_1 листів ДГК від 03.04.2020 року, оскільки він був повернутий без вручення, а також від 22.05.2020 року, оскільки згідно до висновку почеркознавчої експертизи № 23-453 від 24.04.2023 року /т.2 а.с.164/ рукописний текст « ОСОБА_3 » на поштовому повідомленні про вручення такого листа виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Однак, такі обставини в даному випадку не мають значення для вирішення справи, оскільки як зазначено вище, судом було встановлено що ОСОБА_1 був обізнаний про умови додаткової угоди, на яких ДГК погоджувався продовжити дію укладеного раніше договору оренди, він отримав лист від 03.03.2020 року, про що зазначив у своєму листі від 12.03.2020 року. Він не погодився на запропоновані умови, повідомив про це орендодавця і з цього часу фактично почав ухилятися від отримання кореспонденції з ДГК. Такого висновку суд дійшов з тих підстав, що сторона договору повинна діяти добросовісно. Достовірно знаючи про запропоновані ДГК умови додаткової угоди і не погоджуючись з ними, ОСОБА_1 , діючи добросовісно як сторона договору і особа, яка проявляє намір на продовження строку дії такого договору, достовірно знаючи про те, що розпочався процес обговорення умов додаткової угоди, фактично самоусунувся від такого процесу, адже отримання ним кореспонденції є виключно його вольовим рішенням і не залежить від орендодавця. З наданих суду доказів очевидно, що орендодавець діяв добросовісно і намагався у визначений законом спосіб узгодити умови продовження дії договору оренди, у визначені законом строки направляв свої пропозиції орендареві, а той, в свою чергу, будучи обізнаним про те, що відбувається процес обговорення і як саме він має відбуватися, ухилився від участі в ньому.

Крім того,постановою ВерховногоСуду від24.06.2022року усправі №484/1918/20за позовом ОСОБА_1 до ГУДержгеокадастру уМиколаївській областіпро визнаннядоговору орендиземлі поновленимтакож буловизнано встановленоюту обставину,що сторонине досяглизгоди щодозміни умовдоговору, так як ОСОБА_1 не було надано ніяких заперечень стосовно повідомлення відповідача від 03.04.2020 року.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Саме таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.06.2019 у справі №925/803/18, від 27.06.2019 у справі №923/925/18, від 09.07.2019 у справі №908/2315/18, від 16.09.2020 у справі №904/5126/19 та від 20.09.2020 у справі №159/5756/18.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами до моменту закінчення строку дії договору оренди землі здійснювалось узгодження договірних правовідносин шляхом зміни його умов. За такого, в силу приписів ч.4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», є підстави для висновку про те, що сторони не дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору оренди землі, а тому орендар втратив переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

Крім того, правові інститути пролонгації договору (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах) та продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря є взаємовиключними, оскільки реалізація орендарем переважного права можлива у разі припинення дії попереднього договору оренди, а суть такої реалізації зводиться до надання добросовісному орендарю переваги перед іншими особами за рівних запропонованих умов договору оренди, а не до автоматичного його поновлення. Факт припинення дії спірного договору оренди призводить до неможливості пролонгації договору. Такий правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №904/5126/19.

Суд наголошує на тому, що хоча у самій позовній заяві наявне обґрунтування фактичної пролонгації договору оренди землі, однак позовні вимоги з таких підстав не заявлені. Конкретна позовна вимога, яка заявлена, обґрунтована лише правом позивача на продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря. Тобто обґрунтування позову тим, що позивач після закінчення строку дії договору продовжує користуватися земельною ділянкою і виконувати свої обов`язки за договором оренди, виходить за межі заявленої позовної вимоги і є неналежним. За таких обставин суд не приймає до уваги і не оцінює доводи учасників процесу з приводу належної сплати орендної плати позивачем та виконання інших умов договору оренди землі після закінчення строку його дії.

Також суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 24.06.2022 року у справі №484/1918/20 зазначено, що належним способом захисту порушеного права у даному випадку є визнання укладеною додаткової угоди, оскільки укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу. За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/1 б). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц). Верховний суд також послався на викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/1 б-ц (провадження № 14-545цс19) висновок про те, що «при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Однак, ОСОБА_1 в порушення наведених вище висновків повторно звернувся до суду з позовною вимогою про визнання поновленим спірного договору оренди, що є неналежним способом захисту порушеного права.

За таких обставин судом не встановлено порушення прав та інтересів позивача відповідачами, про яке він зазначив у позові, а відтак відсутні підстави для застосування будь-якого способу захисту цивільних прав. З огляду на такі обставини відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача в тому числі по сплаті судового збору та на проведення експертизи, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ,інтереси якого представляє адвокат Бєлоущенко Андрій Жордович, до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, Мигіївської об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, інтереси яких представляє прокурор Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області, третя особа: Первомайська районна військова адміністрація Миколаївської області, про визнання укладеною додатковоїугоди про поновлення договору оренди землі - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 39825404, адреса: Простпект Миру, 34, м. Миколаїв;

Відповідач: Мигіївська об`єднана територіальна громада Первомайського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04376937, адреса: вул. Первомайська, 50, с. Мигія Первомайського району Миколаївської області;

Третя особа: Первомайська районна військова адміністрація Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04056546, адреса: вул. Чкалова, 12, м. Первомайськ Миколаївської області;

Орган, який звертається до суду в інтересах інших осіб: Первомайська окружна прокуратура Миколаївської області в особі заступника керівника Оксани Сілецької, код ЄДРПОУ 02910048, 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, 18.

Повний текст судового рішення виготовлено 24.10.2023 року.

СУДДЯ: