Ухвала

від 15.02.2024 по справі 484/1101/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 484/1101/21

провадження № 61-1585ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлоущенка Андрія Жоржовича, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, Мигіївської об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, інтереси яких представляє прокурор Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первомайська районна військова адміністрація Миколаївської області, про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастр), Мигіївської об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в якому просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 29 березня 2010 року, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах в запропонованій ним редакції, зокрема, датою укладення додаткової угоди вважати 12 березня 2020 року, сторонами угоди: ГУ Держгеокадастру в особі начальника управління Колесніка Олега Олеговича (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар); строк дії договору - до 12 березня 2030 року; інші умови договору оренди землі залишити незміненими.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо змін договору та надана суду для визнання укладеною додаткова угода не є тотожною тій, яка надавалася на узгодження орендодавцеві.

Також, місцевий суд відмовив у задоволенні позову з підстав неналежного способу захисту порушеного права.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2023 року змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання на те, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту права.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлоущенка А. Ж., на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що направлення відповідачем до закінчення строку дії договору оренди повідомлення про відсутність у нього наміру поновлювати договір оренди на новий строк після закінчення терміну дії попереднього договору не створює будь-яких прав та обов`язків для сторін правочину відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі», що відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15, від 18 березня 2015 року у справах № 6-3цс15, № 6-4цс15, які не були враховані судами попередніх інстанцій.

Також заявник зазначає, що до закінчення строку дії договору оренди землі він направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди та проєкт додаткової угоди, отриманих ГУ Держгеокадастром 13 березня 2020 року. Проте, всупереч строків, визначених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», відповідач лише 12 червня 2020 року надіслав позивачу лист з вимогою повернути земельну ділянку у зв`язку із закінченням термін дії договору оренди землі.

На переконання заявника, відповідно до пункту 12.3 договору оренди землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах.

Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про належне повідомлення позивача 03 березня 2020 року та 03 квітня 2020 року про

лист-повідомлення ГУ Держгеокадастру щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині терміну дії правочину та розміру орендної плати, оскільки відповідно до висновку експерта підпис на поштовому відправленні про вручення виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Підсумовуючи, заявник вказує, що оскільки він продовжує правомірно користуватися земельною ділянкою, а ГУ Держгеокадастром, як розпорядником вказаного майна, не надано відповідних заперечень щодо подовження строку дії договору оренди землі у визначений договором строк, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами не досягнуто згоди щодо зміни договору оренди землі, про які ГУ Держгеокадстр неодноразово письмово вказував, починаючи з 03 березня 2020 року, направляючи відповідні листи-повідомлення на адресу місця реєстрації проживання позивача. Відсутність згоди щодо істотних умов правочину унеможливлює продовження дії договору.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої в незмінній частині та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Договір оренди землі може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі також за наявності умов, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», зокрема: належного виконання своїх обов`язків орендарем, повідомлення ним орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з доданням до нього додаткової угоди, продовження користування виділеною земельною ділянкою, та відсутності протягом місяця після закінчення строку договору письмового повідомлення орендодавцем орендаря про відмову у поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, буде порушене, зокрема, у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Судами встановлено, що між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 29 березня 2010 року, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Софіївській сільській раді 06 травня 2010 року.

03 березня 2020 року ГУ Держгеокадастр, яке є розпорядником земельної ділянки, надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення із роз`ясненням про сплив строку договору земельної ділянки 06 травня 2020 року, та пропозицію надіслати орендодавцю лист-повідомлення про намір продовжити орендні правовідносини та проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди. У вказаному листі-повідомленні ГУ Держгеокадастр вказало про умови погодження та підписання додаткової угоди, а саме: встановлення орендної плати у розмірі 12 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки; строку дії договору - 7 років.

Лист-повідомлення ОСОБА_1 від 12 березня 2020 року є відповіддю на надісланий 03 березня 2020 року ГУ Держгеокадастром лист-повідомлення з пропозицією підписати проєкт додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з такими умовами правочину: встановлення орендної плати у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки; строку дії договору - 7 років.

Отже, у березні 2020 року ГУ Держгеокадастр повідомило ОСОБА_1 , у визначений договором строк (за 60 днів), про зміну істотних умов договору оренди земельної ділянки. Зазначене повідомлення отримано заявником про що свідчить зміст його листа-повідомлення від 12 березня 2020 року.

Враховуючи зміст запропонованих сторонами проєктів додаткової угоди, слід дійти висновку, що сторони правочину не дійшли згоди щодо істотних умов подальших орендних правовідносин, зокрема в частині розміру орендної плати у відсотковому співвідношенні від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що унеможливлює погодження та підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, яка, як правило укладається на тих самих умовах, що і основний правочин.

Подальші листи ГУ Держагеокадастру від 03 квітня 2020 року, яке ОСОБА_1 не отримав, повторно направлений цей же лист 22 травня 2020 року, яке вважає заявник направлене з пропуском строку, визначеного договором та ним не отримане, а також повідомлення від 04 червня 2020 року про повернення земельної ділянки орендодавцю, свідчать про відсутність волевиявлення на поновлення договору оренди з ОСОБА_1 .

При цьому направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для їх поновлення між сторонами за умови наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди.

Такі висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 132/2635/19 (провадження № 61-80св21).

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку в оцінці процедури повідомлення ОСОБА_1 про відсутність у ГУ Держгеокадастру наміру продовжувати орендні правовідносини на умовах, запропонованих орендарем, зокрема, зазначене підтверджено листом-повідомленням від 03 квітня 2020 року, яке направлено за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , вказане поштове відправлення не вручено адресату з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»; вказаний лист-повідомлення від 03 квітня 2020 року повторно направлено 22 травня 2020 року (після повернення поштового відправлення відправнику), та вручено особі, яка проживає за адресою місця реєстрації проживання ОСОБА_1 25 травня 2020 року, що відповідає пункту 81 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270.

Переоцінка зазначених обставин, встановлених судами попередніх інстанцій на підставі письмових доказів, на які є посилання у судових рішеннях із зазначенням аркушу справи, відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно враховано положення частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у якій зазначено, що недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам є необґрунтованими, оскільки суди ухвалили рішення про відсутність підстав для задоволення позову, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-3цс15, від 18 березня 2015 року у справі № 6-4цс15, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15, є безпідставними, оскільки у зазначених справах Верховний Суд України дійшов висновку про наявність у Приватного підприємства «Таврія» переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у зв`язку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншим орендарем - Фермерським господарством «Скорук М. А.».

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Касаційна скарга не містить посилання на інші підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Тому відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - адвоката Бєлоущенка Андрія Жоржовича, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, Мигіївської об`єднаної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області в особі Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, інтереси яких представляє прокурор Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первомайська районна військова адміністрація Миколаївської області, про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян