Постанова

від 03.10.2023 по справі 910/1043/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа№ 910/1043/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Сидорчук Я.О. (в залі суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023

у справі № 910/1043/23 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа»

про стягнення 287011,66 грн,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

У січні 2023 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» про стягнення 287 011,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки товару №219/ВЗЗ-2022 від 19.05.2022 в частині своєчасної поставки товару. Позивач заперечив проти тверджень позивача щодо наявності форс-мажорних обставин, а також заперечив проти зменшення розміру неустойки. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 170 240,32 грн та штраф у розмірі 116 771,34 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши на наявність форс-мажорних обставин, про які відповідач повідомив позивача листами № 176 від 17.06.2022, № 341 від 28.12.2022. Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, вказавши, зокрема, на незначний період прострочення поставки, виконання умов договору в частині поставки товару в повному обсязі та прийняття товару позивачем без зауважень, виключний характер причин прострочення, відсутність у позивача збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України пеню у розмірі 85120 грн 16 коп. та штраф у розмірі 58385 грн 67 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4305 грн 18 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що останнім днем для виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару було 30.09.2022, однак, відповідачем було поставлено товар із порушенням строку визначеного в заявці від 01.06.2022 до договору. Перевіривши надані позивачем розрахунки пені у розмірі 170 240,32 грн та штрафу у розмірі 116 771,34 грн, суд встановив їх правильність, відповідність умовам договору, чинного законодавства та арифметичну вірність. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з огляду на посилення ракетних обстрілів саме міста Вознесенськ, зокрема, наданий відповідачем сертифікат №0500-22-1989 про форс-мажорні обставини від 27.12.2022 та інші докази не містять відомостей, що безпосередньо виробничі приміщення відповідача у м. Вознесенськ зазнавали ушкоджень або знаходились під обстрілом, внаслідок збільшення з 15.06.2022 кількості ракетних, артилерійських обстрілів та обстрілів із РСЗВ по території Вознесенської територіальної громади. Судом встановлено, що відповідачем вчинялись дії щодо виконання зобов`язання за договором у визначений строк та мінімізації наслідків такого прострочення, зокрема, позивач звертався до підприємств (Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрімм Текс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Євроспецкомплект», Приватним підприємством «Аллен Бізнес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольстер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер 7»), які потенційно могли виробити/поставити товар у строк визначений позивачем. Суд також приймає до уваги, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено. Беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку частково задовольнити заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, зменшивши розмір присуджених до стягнення з відповідача штрафних санкцій на 50% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 85 120,16 грн та штраф у розмірі 58 385,67 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23 та постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження; розгляд справи № 910/1043/23 здійснювати за участі апелянта; за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити повністю, судові витрати апелянта зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає про те, що договір між позивачем та відповідачем укладено 19.05.2022, тобто під час дії воєнного стану, а тому аргумент відповідача про те, що укладаючи договір він не знав і не міг знати, що в подальшому можуть мати місце форс-мажорні обставини, пов`язані з широкомасштабною триваючою агресією військовою агресією рф проти України - є безпідставним та не заслуговує на увагу суду.

Лист відповідача від 17.06.2022 № 176, яким він повідомляє скаржника про виникнення обставин непереборної сили, не містять доказів отримання відповідачем (будь-якої відмітки, яка б свідчила про отримання скаржником), як і доказів надсилання засобами поштового зв`язку, в тому числі електронною поштою на адресу скаржника.

На думку скаржника, відповідачем не доведено здатність форс-мажорних обставин впливати на реальну можливість виконання зобов`язань за договором, тобто відсутні причинно-наслідкові зв`язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання відповідачем зобов`язань за договором. Крім того, відповідачем також не надано доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов`язання за договором (докази наявності значної заборгованості у період воєнного стану, відомості щодо обмеженої роботи або припинення роботи виробничих приміщень в спірний період, тощо). Відповідачем не обґрунтовано винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення строків встановлених договором, а саме п. 4.3. в частині оплати наданих послуг та не звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань.

Скаржник вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України для зменшення розміру його відповідальності, не надано суду жодних належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження наявності скрутного фінансового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Скаржник зазначає, що враховуючи значне збільшення чисельності особового складу, суттєве порушення відповідачем строків поставки товару, визначеного договором, призвело до ускладнення виконання особовим складом територіальних управлінь, з`єднань, військових частин і підрозділів Національної гвардії України завдань з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії рф.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що договір укладено 19.05.2022, а невдовзі після укладання договору, ворожими силами рф, починаючи з 15.06.2022 було розпочато систематичні артилерійські, ракетні обстріли з реактивних систем залпового вогню району знаходження виробничих потужностей ТОВ "АнВа", що негативно вплинуло на виробничих процес, дезорганізувало його та унеможливило планову господарську діяльність через необхідність реагування на вказані обстріли та оголошувані через них сигнали "повітряна тривога" шляхом зупинення виробничих процесів та укриття виробничого персоналу. Зазначене підтверджується наявними у справі первинними письмовими доказами: листом Вознесенської районної військової адміністрації від 26.12.2022 № 1341/02.02-23/11; листом Вознесенської районної військової адміністрації від 22.02.2023 № 221/02.02-23/11; листом № 27/340 від 15.02.2023 Вознесенського РУ ГУ ДСНС України у Миколаївській області.

Також відповідач зазначає про те, що форс-мажорними обставинами, які вплинули на виконання договору, в даному разі є не одиничних обстріл, а обстріли, що мали місце до 9 разів на добу та мали різну тривалість від 10 хвилин до 5 годин. Інтенсивність обстрілів та сигналів "повітряна тривога" в більшість днів не дозволяла працювати більше 2-4 годин, постійно перериваючи технологічний процес виробництва на час обстрілів та змушуючи працівників слідувати в укриття, а після завершення обстрілів - повертатись до незакінченої роботи з витрачанням часу на її перезапуск протягом однієї доби по декілька разів, а також переробляти певні технологічні операції через вимушене поспішне завершення (зокрема, при розкрою деталей виробу), виконувати деякі види робіт повторно (розпуск незакінчених довгих рядків з подальшим перешиттям) тощо, тобто є очевидним, що виробництво в штатних умовах та відповідна розрахункова продуктивність праці не може дорівнювати продуктивності праці в умовах постійних обстрілів та сигналів "повітряна тривога".

Крім того, відповідач не міг запобігти наслідкам таких обстрілів, тобто не могло ігнорувати оголошувані сигнали "повітряна тривога", не могло нехтувати безпекою людей та не могло примушувати їх працювати під час обстрілів, не могло перешкоджати їм слідувати в укриття.

Відповідач вказує на те, що лист від 17.06.2022 було нарочно - 18.06.2022 передано позивачу посильним, що передбачено п. 11.08 договору, в проставлянні відмітки про одержання було відмовлено, а про те, що позивач отримав вказаний лист та був обізнаним про виникнення форс-мажорних обставин, свідчить той факт, що в розумний термін після порушення постачання товару позивач не скористався своїм правом на дострокове розірвання договору.

З огляду на те, що у договорі відсутні положення про втрату стороною права послання на форс-мажор через неповідомлення/невчасне повідомлення, відповідач у даних правовідносинах має право посилатись на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності незалежно від того, чи було повідомлення зроблено чи ні, зроблено вчасно, чи ні.

В матеріалах справи наявні письмові докази знаходження виробничих потужностей відповідача в м. Вознесенськ Миколаївської області, тому висновок про те, що відповідачем не доведено наявності на території міста Вознесенськ у відповідача ділянки, цеху чи будь-якої іншої складової виробництва одягу - суперечить наявним у матеріалах справи доказам, а отже, не відповідає обставинам справи.

В даному конкретному випадку, вирішальне значення має правильне цитування назви форс-мажорних обставин, адже "спростивши" їх до лише "ракетні обстріли" створюється хибне уявлення про фактичні обставини справи.

Відповідач у даній справі не посилається, як на форс-мажорну обставину, на введення в Україні воєнного стану, без пекова ситуація на час укладення договору дозволяла планувати виробництво та розраховувати на його належне виконання, оскільки пов`язані із обстрілами обставини в місці розташування виробничих потужностей товариства станом на 16.05.2022 не відрізнялись від усередненої ситуації по всій вільній Україні.

Відповідач зазначає про те, що після настання форс-мажорних обставин, ним не лише розроблено та впроваджено наказом № 41 від 29.06.2022 особливий порядок здійснення виробничої діяльності в умовах постійних обстрілів, а й вживало інших заходів щодо належного виконання зобов`язань та мінімізації негативних наслідків для зобов`язання від впливу форс-мажорних обставин. Так, відразу після настання форс-мажорних обставин та усвідомлення їх негативного впливу на виконання зобов`язання відповідач, шляхом направлення письмових запитів та телефонних дзвінків до осіб, які потенційно могли виробити/поставити у строк, необхідний замовнику, товар, - займалось пошуком товару та його виробників.

Також відповідач зазначає про те, що безпідставним є посилання позивача на те, що безпосередньо виробничі приміщення відповідача у м. Вознесенськ не зазнали ушкоджень внаслідок обстрілів, оскільки жодним законом та самим договором не передбачено, що форс-мажорною обставиною буде вважатись тільки обставина влучання ворожим снарядом у виробничі чи складські приміщення, закон не передбачає вичерпного переліку форс-мажорних обставин, натоміть, називає ознаки за яких та чи інша обставина може бути визнана форс-мажорною.

Відповідач вказує на те, що позивач під "протиправною бездіяльністю" пропонує розуміти зупинення виробничих процесів під час обстрілів та сигналів "повітряна тривога", а вину вбачає в тому, що відповідач не перешкоджав працівникам слідувати та знаходитись в укриттях.

Також відповідач вказує на те, що у позивача відсутні збитки від прострочення відповідачем виконання зобов`язання, крім того, позивачем не подано документального підтвердження понесених збитків в результаті несвоєчасного виконання зобов`язань відповідачем, натомість позивачем надано докази повного виконання відповідачем обов`язків з постачання товару.

Відповідач зазначає, що прострочення поставки товару було незначним, а порушення строків поставки жодним чином не вплинуло на майновий стан позивача, який одержав виконання зобов`язання з боку відповідача в повному обсязі, в межах бюджетного 2022 року. Натомість відповідач має заборгованість перед контрагентами за сировину та надані послуги у розмірі 73 830 846,61 грн. Крім того, сума заявлених позивачем до стягнення штрафних санкції (287 011,66 грн) в шістнадцять разів перевищує прибуток відповідача від виконання договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/1043/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23 в засіданні 01.08.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 задоволено заяву про самовідвід судді Майданевича Анатолія Григоровича від розгляду справи № 910/1043/23. Матеріали справи № 910/1043/23 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023, справу № 910/1043/23 передано колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 прийнято справу № 910/1043/23 за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Владимиренко С.В. Розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23 призначено на 05.09.2023.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 задоволено клопотання про відкладення судового засідання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа». Відкладено розгляд справи № 910/1043/23 за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 на 03.10.2023.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміну складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/1043/23 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 03.10.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити повністю, судові витрати апелянта зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.05.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір № 219/В33-2022 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач, за договором учасник, зобов`язується поставити позивачу, за договором замовнику, якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а позивач прийняти і оплатити такі товари. (п.1.1. договору)

Відповідно до п.5.1. договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача, сканкопія якої надсилається позивачем з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту відповідача tov-anva@ukr.net вказану у розділі 13 цього договору. Відповідач зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити позивачу (його уповноваженій особі) отримання заявки. У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.

Передача (приймання - здача) товару здійснюється в пунктах відвантаження за адресами у містах Києві, Львові, Одесі, Дніпрі тощо згідно заявок позивача. (п.5.2. договору).

Відповідно до пункту 5.6. договору право власності на товар переходить від відповідача до позивача після прийняття товару на склад позивача, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це представників сторін у відповідній видатковій накладній.

Згідно із п. 6.3.1. договору відповідач зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.

Специфікацією до договору від 19.05.2022 №219/В33-2022 сторони визначили, зокрема, найменування товару - Штани вітровологозахисні зимові (тканина «Хижак»), кількість - 5000 шт., ціну за одинцю з ПДВ - 1755,96 грн та загальну вартість товару з ПДВ - 8779800 грн.

16.06.2022 директором відповідача прийнято наручно Заявку позивача від 01.06.2022 до договору.

У вказаній заявці позивач визначив строки, кількість та місце поставки товару, а саме: 5000 шт. до 30.09.2022 на склад позивача в місті Києві.

Таким чином, останнім днем для виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару було 30.09.2022.

Пунктом 7.3. договору визначено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці позивача. Відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пунктів 5.7. договору, позивач залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору було поставлено, а позивачем прийнято товар в повному обсязі у кількості 5 000 грн на загальну суму 8 779 800 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 236 від 07.10.2022 у кількості 1 500 шт. на суму 2 633 940 грн; № 239 від 12.10.2022 у кількості 360 шт. на суму 632 145,60 грн; № 249 від 18.10.2022 у кількості 980 шт. на суму 1 720 840,80 грн; № 256 від 25.10.2022 у кількості 770 шт. на суму 1 352 089,20 грн; № 262 від 26.10.2022 у кількості 440 шт. на суму 772 622,40 грн; № 276 від 03.11.2022 у кількості 450 шт. на суму 790 182 грн; № 295 від 16.11.2022 у кількості 500 шт. на суму 877 980 грн.

Враховуючи порушення строків виконання зобов`язання відповідачем, позивач звернувся до господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені у розмірі 170 240,32 грн та штрафу у розмірі 116 771,34 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статями 526, 525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як вже зазначалось, п. 7.3. договору визначено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці позивача. Відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пунктів 5.7. договору, позивач за собою право на одностороннє розірвання цього Договору.

Як вже було вказано, строк поставки товару було встановлено до 30.09.2022, однак, відповідачем було поставлено товар із порушенням строку визначеного в заявці від 01.06.2022 до договору, натомість змін до договору, а саме, в частині строків поставки товару, сторонами внесено не було.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми пені та штрафу у розмірі 170 240,32 грн та 116 771,34 грн, відповідно, є арифметично правильними.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано заяву про зменшення розміру неустойки (штрафних санкцій) на 90%.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 911/867/19 та 25.02.2020 у справі № 904/2542/19).

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.

У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Так, колегією суддів апеляційного господарського суду взято до уваги той факт, що прострочення виконання зобов`язання було незначним, розмір нарахованої позивачем неустойки є значним, натомість відповідачем вживались залежні від нього заходи по виконанню зобов`язань згідно із договором, що підтверджується відповідними листами, долученими до матеріалів справи, зокрема, до підприємств (Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрімм Текс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Євроспецкомплект», Приватним підприємством «Аллен Бізнес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольстер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер 7»), які потенційно могли виробити/поставити товар у строк визначений позивачем.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, у зв`язку з допущеним відповідачем простроченням виконання його зобов`язань.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із зазначенням господарського суду першої інстанції про те, що є загальним відомим факт систематичних ракетних, артилерійських обстрілів, тощо інфраструктури та цивільних об`єктів країни з боку рф, натомість, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору в повному обсязі поставлено обумовлений товар, хоч із незначним простроченням, а позивачем прийнято без зауважень та заперечень.

Мотивуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідач посилався на незначний період прострочення поставки; те, що станом на 16.11.2022 товар за договором поставлений на адресу позивача у повному обсязі та прийнятий останнім без зауважень, тобто товариство здійснило дії щодо виконання договору; виключний характер причин внаслідок яких відбулось прострочення; поставлено всю замовлену кількість товару, тобто зобов`язання в цій частині виконані у повному обсязі; поставлений товар належної якості, претензії щодо якості, маркування, пакування, комплектності - позивачем не пред`являлось; те, що позивач не зазнав збитків у зв`язку з виконанням договору; поведінку відповідача спрямовану на виконання свого обов`язку; пеня та штраф є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора (у кредитора відсутні збитки - позивач не надав доказів існування збитків); допущене відповідачем порушення було незначним; скрутний матеріальний стан відповідача; неспіврозмірність та неадекватність заявленої до стягнення суми неустойки порушеним інтересам позивача; нарахування неустойки в розмірі 287 011,66 грн за відсутності збитків, не відповідає передбаченим у статті 3, ч. 3 ст. 509 та частинах 1-2 ст. 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань з постачання товару, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання зі своєчасної поставки, враховуючи загальновідомий факт систематичних ракетних, артилерійських обстрілів, тощо інфраструктури та цивільних об`єктів країни з боку рф, в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50% і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про зменшення штрафних санкцій на 50%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 85 120,16 грн та штраф у розмірі 58 385,67 грн.

Щодо наявності чи відсутності форс-мажорних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що станом на час укладення сторонами у справі договору №219/ВЗЗ-2022 від 19.05.2022 (заявка від 01.06.2022), на час його виконання та на час винесення судом рішення у даній справі в Україні діє воєнний стан, натомість, відповідач на момент укладення договору мав передбачати та усвідомлювати можливі негативні наслідки, які мали доволі очевидний характер, що можуть ускладнити виконання зобов`язань. Крім того, відповідно до п.8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихе, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).

Таким чином, оскільки воєнний стан, військові дії, ракетні та артилерійські обстріли тощо є обставинами, що існували на час укладення договору, останні не можуть бути визнані належними фактичними підставами для звільнення від відповідальності за порушення умов цього договору.

Також слід зазначити, що п. 8.2. договору визначено, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами. (п.8.3. договору)

Згідно із п. 11.8 договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмові оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв`язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору. У будь-якому разі позивач вважається повідомленим з моменту фактично отримання листа, а відповідач з моменту направлення позивачем відповідного листа (на електронну пошту відповідача, вказану у розділі 13 цього договору; передання до поштового відділення зв`язку та отримання фіскального чеку, поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання відповідачем).

На підтвердження виконання вказаних умов Договору відповідачем надано суду копії листів №176 від 17.06.2022, №341 від 28.12.2022 та скрін-шот про направлення позивачу електронного листа від 28.12.2022 з додатками.

Натомість відповідачем не надано доказів, які б підтверджували направлення останнім листів № 176 від 17.06.2022, № 341 від 28.12.2022, так само як і не надано доказів отримання їх позивачем, а електронний лист від 28.12.2022 направлено відповідачем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 загальнодоступного електронного поштового сервісу, яка могла бути створеною будь-якою особою і не є офіційно передбаченою розділом 13 Договору електронною адресою позивача ІНФОРМАЦІЯ_3.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, те що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача підлягають суми пені та штрафу у розмірі 85 120,16 грн та 58 385,67 грн, відповідно, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23, відсутні.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Так, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційних скарг, враховуючи викладене та наступне.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого зменшення розміру неустойки не спростовують встановлених обставин справи та висновків місцевого суду, а отже колегією суддів відхиляються.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50%.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі № 910/1043/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/1043/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 23.10.2023, у зв`язку із перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

С.В. Владимиренко