Постанова

від 11.10.2023 по справі 912/530/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023 року м.Дніпро Справа № 912/530/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Скляр Ю.А., представник;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 (суддя В.Г. Кабакова, повне рішення складено 09.06.2023) у справі у справі №912/530/23

за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області, пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградської області, 28000

до відповідача Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни, АДРЕСА_1

про стягнення 252 397,93 грн

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни, АДРЕСА_1

до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградської області, 28000

про визнання незаконним та скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Олександрійської міської ради Кіровоградської області до Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 252 397,93 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач являючись фактичним користувачем земельної ділянки площею 2,7617 га, кадастровий номер 3510300000:09:380:0019, за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, 157, користується вказаною земельною ділянкою без передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки, та відмовляючись у досудовому порядку укласти відповідний договір оренди земельної ділянки, не сплачує передбачену чинним законодавством плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушує права власника в особі Олександрійської міської ради щодо отримання орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

06.04.2023 відповідач подав суду зустрічну позовну заяву від 04.04.2023 з такими вимогами:

- визнати незаконним (недійсним) та скасувати рішення Олександрійської міської ради №451 від 17.05.2022;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 63898248 від 17.06.2022 відносно об`єкта нерухомого майна за №2600266935080 земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019;

- скасувати державну кадастрову реєстрацію шляхом закриття Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019 за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що позивачем за зустрічним позовом подано до відповідача за зустрічним позовом заяву про визначення поштових адрес та надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під нерухомим майном. Однак, рішенням Олександрійської міської ради №451 від 17.05.2022, яке позивач за зустрічним позовом вважає незаконним, затверджено технічну документацію з інвентаризації земель. На підставі рішення створено об`єкт нерухомого майна (р/н 2600266935080) земельну ділянку площею 2,7617 га (кадастровий номер 3510300000:09:380:0019). Земельна ділянка як об`єкт нерухомого майна та право власності на неї зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №63898248 від 17.06.2022. Позивач за зустрічним позовом вказує, що відповідач за зустрічним позовом не прийняв рішення про припинення права постійного користування та не надав дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок чим порушив порядок встановлений ч. 13 ст. 120 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 11.04.2023 суд прийняв зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни з вимогами до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Забужиної Світлани Давидівни на користь Олександрійської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 252 397,93 грн, а також судовий збір у сумі 3 785,97 грн.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа-підприємець Забужина Світлана Давидівна, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що земельна ділянка сформована 17.06.2022. За таких обставин - нарахування суми позову починається саме з 17.06.2022, а не з 18.01.2022, як вказано в позові.

Формування земельної ділянки відбувалось без повідомлення та згоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Світ Лан».

З 17.06.2022 міська рада не надсилала ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Світ Лан» відповідного проєкту договору оренди землі і, більше того, не приймала будь-якого рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки.

Отже, в даному випадку мова йде про солідарний обов`язок співвласників нерухомого майна ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Світ Лан») сплачувати кошти за користування землею в порядку, встановленому договором оренди та в розмірі погодженому співорендарями на підставі укладеного між ними договору.

За таких обставин має місце процесуальна співучасть за якою участь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Світ Лан» у якості співвідповідачів є обов`язковою.

Не залучивши до справи інших відповідачів, суд позбавлений можливості визначити суму боргу відносно кожного співорендаря, так як не може встановити дійсний порядок користування земельною ділянкою співорендарями та дійсні частки у праві власності на нерухоме майно станом на 2022 рік.

Незалучення співвідповідачів до розгляду справи є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Неможливість визначення дійсної заборгованості конкретно ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість і недоведеність позовних вимог і є підставою для відмови у задоволенні позову.

Окремій оцінці підлягає твердження суду першої інстанції щодо несплати ОСОБА_1 плати за користування. ОСОБА_1 не була повідомлена про реєстрацію земельної ділянки і сплачувала земельний податок за користування земельною ділянкою, яка фактично знаходиться у неї в користуванні. За відсутності договору оренди землі ОСОБА_1 не мала змоги подавати відповідні декларації до податкового органу, так як зміст декларації передбачає вказівку на документ про право користування земельною ділянкою, який міська рада відмовлялась надавати.

Платіжні доручення надані до суду є доказами сплати податку за землю у тих розмірах, які є пропорційними фактичному землекористуванню.

Щодо зустрічного позову зазначає, що основне питання спору між сторонами є питання пов`язане із розміром земельних ділянок, які можуть належати ФОП Забужиній С.Д., як власнику будівель і споруд.

ФОП Забужина С.Д. наполягає на тому, що за законом їй можуть належати лише земельні ділянки на яких розташовані окремі будівлі та споруди. За таких обставин ФОП Забужина С.Д. з 2018 року намагається оформити своє право у відповідності до норм Закону шляхом формування 15 окремих земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна, що належать їй на праві власності.

На переконання апелянта кожен об`єкт нерухомого майна, як окрема самостійна одиниця, розташовується на відповідній земельній ділянці із площею визначеною містобудівною документацією.

ФОП Забужина С.Д. має намір продати окремі будівлі і споруди, але на сьогодні не має можливості цього зробити так як за законом основною умовою договору купівлі- продажу є наявність кадастрового номера земельної ділянки під предметом договору.

З іншої сторони Міська рада, на підставі документації з інвентаризації земель, приймає рішення, яким фактично зобов`язує ФОП Забужину С.Д. оформити право користування земельною ділянкою, яка за площею набагато більша ніж площа на яку може претендувати ФОП Забужина С.Д. за законом.

Більше того, міська рада сформувала одну земельну ділянку, на якій розташовано до 20 окремих об`єктів нерухомого майна, які до того ще й належать різним особам.

За таких обставин міська рада порушила право власності ФОП Забужина С.Д. в частині розпорядження майном (за відсутності окремих кадастрових номерів під кожною будівлею унеможливлює продаж цих будівель), та поклала на підприємця надмірний тягар щодо плати за землю, яка підприємцю не може належати за законом.

Отже, в даному випадку міська рада відмовилась розглянути заяву підприємця щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж кожної земельної ділянки в натурі (на місцевості) під окремими об`єктами нерухомого майна, а самостійно сформувала земельну ділянку, яка за розмірами в рази перевищує площу на яку може претендувати власник нерухомого майна.

Звертає увагу на те, що міська рада відмовляється присвоїти поштову адресу і не виконує навіть рішення суду.

Такі недобросовісні дії міської ради та її виконавчих органів порушують права підприємця і свідчать про недобросовісну поведінку міської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у державному земельному кадастрі; згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.03.2023 № НВ-0000409932023 (додаток 2 до позовної заяви) 18.01.2022 проведено державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 2,7617 га, кадастровий номер 3510300000:09:380:0019, місце розташування - м. Олександрія, Новопразьке щосе, 157, тобто, земельна діялнка є сформованою. При цьому, первісний позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що по-перше: зазначені в апеляційній скарзі будівлі та споруди не являються окремими об`єктами нерухомого з окремою юридичною адресою ( об`єкти нерухомості за адресами: Кіровоградське шосе, 157/6, Кіровоградське шосе, 157/7 і т.д. - відсутні). Зазначені в апеляційній скарзі будівлі та споруди являються складовими частинами комплексу виробничих будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, буд. 157, співвласником яких є, в тому числі, Забужина С.Д. (587/1000 частки). По-друге: як зазначалося в п. 1 відзиву на апеляційну скаргу, об`єктом оренди може бути лише сформована земельна, ділянка як об`єкт цивільних прав.

Отже, інформація з Держгеокадстру є належним доказом формування земельної ділянки, її площі, місця розташування, цільового призначення, категорії землі, виду її використання, форми власності. Щодо земельної ділянки, яка є предметом спору у даній справі, наявна інформація в ДЗК про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.03.2023 № НВ-0000409932023 (додаток 2 до позовної заяви). Земельні ділянки, про орієнтовні площі яких апелянт зазначає в апеляційній скарзі, на яких розташовані будівлі та споруди, що перебувають у спільній часткові власності Забужиною С.Д., взагалі, в силу приписів статті 79-1 ЗК України не можуть вважатися земельними ділянками. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може видаватися уповноваженим органом Держгеокадастру лише щодо сформованої земельної ділянки, а не тієї земельної ділянки, орієнтовна площа якої знаходиться під будівлями та спорудами, які належать Відповідачу. Тобто, земельні ділянки, про орієнтовні площі яких апелянт зазначає в апеляційній скарзі, на яких розташовані будівлі та споруди, що перебувають у спільній часткові власності Забужиною С.Д., не можуть бути об`єктами цивільних прав, а значить і, об`єктом оренди в розумінні ст. 3 та ст. 21 Закону України «Про оренду землі», так і предметом стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Вказує, що за відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, Позивач вважає обґрунтованим та правомірним застосування пункту 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за аналогією у спірних правовідносинах і, як наслідок, розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо.

Щодо незалучення співвідповідачів позивач наголошує, що в провадженні Олександрійського міськрайонного суду кіровоградської області знаходиться справа № 398/1627/23 за позовом Олександрійської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яка також являється власником об`єкта нерухомого майна, який складається з 243/1000 частки комплексу виробничих будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, буд. 157.

Щодо наданих ФОП Забужиною С.Д. платіжних інструкцій, то позивач зауважує, що вони в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, не є належним та допустимими доказами сплати земельного податку/орендної плати за земельну ділянку, яка є предметом спору чи її частину, оскільки не містять жодних ідентифікуючих ознак (відомостей), які б підтверджували той факт, що апелянтом сплачувався земельний податок у відповідний період саме за спірну земельну ділянку. Крім того, таких даних не містять ні зустрічний позов, ні відповідь на відзив за зустрічним позовом.

Щодо зустрічного позову звертає увагу, що ФОП Забужина С.Д. не зверталась до Олександрійської міськради з заявою про надання в оренду земельної ділянки в редакції ст. 120 ЗК України від 28.10.2021.

Більше того, застосування положень ч. 11 ст. 120 ЗК України можливе за умови того, що має місце реєстрація права постійного користування на земельну ділянку за особою, яка була власником об`єктом нерухомого майна (попередній власник) до його відчуження новому власнику. Станом на 28.10.2021 за ВАТ "Олександрійський завод поліграфічної техніки" не зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Олександрія, Новопразьке (Кіровоградське) шосе, 157.

Щодо наміру (бажання) здійснити поділ/виділ часток комплексу будівель та споруд в окремі об`єкти нерухомого з подальшим присвоєнням їм окремих адрес та формування (закріплення під ними) земельних ділянок, з цього приводу, Олександрійська міська рада вважає за доцільне звернути увагу апеляційного господарського суду на те, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.03.2023 № 324572628 (пункт 1 додатків до первісного позову), об`єкт нерухомого майна, що складається з комплексу виробничих будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, буд. 157, знаходиться у спільній частковій власності Позивача за зустрічним позовом, Климович Н.Ю. та ТОВ «СВІТ ЛАН». Водночас, з цієї ж таки Інформаційної довідки, зокрема, розділу «Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна» вбачається, що на об`єкт нерухомого майна (комплекс виробничих будівель та споруд) по Кіровоградському шосе, 157 накладено обтяження (заборона та арешт), в тому числі, на складові цього об`єкта цех № 4 та цех № 6, з яких Позивач за зустрічним позовом мав намір сформувати окремі об`єкти нерухомого майна. Зазначені обстави (наявність заборони та арешту) та знаходження даного об`єкта нерухомого майна у спільній частковій власності, на думку, Відповідача виключає можливість його правомірного поділу/виділу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач), судді Іванов О.Г., Чус О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 28.06.2023 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

07.07.2023 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2023 апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума доплати судового збору у розмірі 7579,55грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

02.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/530/23 у зв`язку з відставкою судді Антоніка С.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023, справу №912/530/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 (головуючий суддя Іванов О.Г., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. ) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 у справі № 912/530/23; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 11.10.2023.

В судове засідання, призначене на 11.10.2023 відповідач не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином 17.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 250), будь-яких клопотань з цього приводу не заявив.

Згідно ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ч.12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що:

- відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання;

- відповідач жодних клопотань з приводу неможливості явки в судове засідання представника не заявляв;

- наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення,

судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні 11.10.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

За Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.03.2023 № 324572628 ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 115240235103, а саме: 7/200, 9/400, 47/1000, 1/200, 1/500, 7/4000, 1/800, 1/40, 1/400, 3/100, 9/250, 7/100, 47/500, 1/400, 7/2000, 1/200, 1/100, 9/200, 1/20, 1/250, 1/40, 1/100 та 3/50 часток комплексу виробничих будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (спільна часткова власність), що становить 587/1000 частки комплексу виробничих будівель та споруд.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.03.2023 № НВ-0000409932023 18.01.2022 проведено державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 2,617 га, кадастровий номер 3510300000:09:380:0019, місце розташування АДРЕСА_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.06.2022 щодо об`єкта нерухомого майна №2600266935080 земельна ділянка, площею 2,7617 га, кадастровий номер 3510300000:09:380:0019, форма власності - комунальна, власник - Олександрійська міська рада, код ЄДРПОУ 33423535, дата та час державної реєстрації: 14.06.2022 15:54:14.

Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 09.06.2022 № 8827/295-22, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га за адресою АДРЕСА_2 (за 2022 рік) становить 11 868 155,61 грн.

Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 09.03.2023 № НВ 9914463272023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га за адресою АДРЕСА_2 (на 2023 рік) становить 14 526 622,46 грн.

За вимогами Олександрійської міськради, з моменту набуття права власності і по даний час, ФОП Забужина С.Д. як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га, за адресою: АДРЕСА_2 , користується вказаною земельною ділянкою без передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки, та, відмовляючись у досудовому порядку укласти відповідний договір оренди земельної ділянки, не сплачує передбачену чинним законодавством плату за користування земельною ділянкою. ФОП Забужина С.Д. порушує права власника в особі Олександрійської міської ради щодо отримання орендної плати за користування земельною ділянкою, що призвело до безпідставного збереження грошових коштів у розмірі орендної плати в сумі 252 397,93 грн за період з 18.01.2022 по 15.03.2023 та порушення норми ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Натомість ФОП Забужина С.Д. у зустрічному позові заявляє, що співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 констатовано технічну можливість поділу комплексу будівель за адресою АДРЕСА_2 в окремі об`єкти нерухомого майна та закріплення за цими новими об`єктами відповідних земельних ділянок необхідних для їх обслуговування. За погодженим розподілом сторони домовились щодо порядку користування земельною ділянкою за яким у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках перебуває земельна ділянка загальною площею - 16044,5 кв.м (1,6045 га).

28.09.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Олександрійської міської ради заяву з проханням визначення поштових адрес та надання дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під нерухомим майном.

Станом на березень 2023 року заява громадян міською радою не розглядалась.

Рішенням Олександрійської міської ради №451 від 17.05.2022 затверджено технічну документацію з інвентаризації земель. На підставі вказаного рішення створено об`єкт нерухомого майна (р/н 2600266935080) земельну ділянку площею 2,7617 га (кадастровий номер 3510300000:09:380:0019). Земельна ділянка як об`єкт нерухомого майна та право власності на неї зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №63898248 від 17.06.2022.

ФОП Забужина С.Д. вважає таке рішення міської ради незаконним і таким, що порушує її права, тому просить його скасувати, а також визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 63898248 від 17.06.2022 відносно об`єкта нерухомого майна за №2600266935080 земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019 та скасувати державну кадастрову реєстрацію шляхом закриття Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019 за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, господарський суд виходив з того, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна Забужина С.Д. стала фактичним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, на якій розташовано майно, а тому у неї виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Отже, сума безпідставно збережених коштів відповідачем у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га по Новопразькому шосе, 157 в м. Олександрії, за період з 18.01.2022 по 15.03.2023 становить 252 397,93 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, господарський суд виходив з того, що Олександрійська міська рада приймаючи як рішення "Про інвентаризацію земель" №339 від 26.11.2021, так і рішення "Про інвентаризацію земель" №451 від 17.05.2022, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що зустрічні позовні вимоги в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019 та скасування державної кадастрової реєстрації шляхом закриття Поземельної книги на зазначену земельну ділянку за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру є похідними від вимог про визнання недійсним рішення "Про інвентаризацію земель" №451 від 17.05.2022, яке є законним та обґрунтованим, а тому, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Статтею 206 Земельного кодексу України унормовано, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1. ст. 288 ПК України).

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першої - четвертої та дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі 5/ 923/921/17, від 29.05.2019у справі № 922/955/18.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.03.2023 № НВ-0000409932023 18.01.2022 проведено державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 2,617 га, кадастровий номер 3510300000:09:380:0019, місце розташування м. Олександрія, Новопразьке шосе, 157.

Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га по Новопразькому шосе, 157 в м. Олександрія, форма власності - комунальна, власник - Олександрійська міська рада, є сформованою як об`єкт цивільних прав з 18.01.2022.

В постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/519/20 зазначено наступне:

« 6.26. Крім цього, варто зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09,11.2021 у справі № 905/1680/20), а у постанові від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України, згідно з яким необхідність встановлення сформованості земельної ділянки як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру взагалі залежить від конкретних обставин справи.

6.27. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд звертає увагу на те, що одночасно із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі (у спірних правовідносинах ТОВ "Дакар") сплачувати за користування цією земельною ділянкою.

6.28. Зазначене відповідає правовому висновку, сформованому у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, відповідно до якого "...за загальним правилом, правом, власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за (фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на. якій розташований такий об`єкт нерухомості".

6.29. Відтак, посилання заявника касаційної скарги на те, що право передати спірну земельну ділянку в оренду виникає у Позивача лише з моменту державної реєстрації речового права на таку земельну ділянку, тобто виключає право розпорядження нею до вчинення такої реєстрації, не стосується даних спірних правовідносин, які виникли із приводу фактичного користування Відповідачем сформованою та внесеною (зареєстрованою) до Державного земельного кадастру земельною ділянкою комунальної власності за відсутності для того достатніх правових підстав за рахунок Позивача, якому належать ці землі відповідно до закону».

В постанові Верховного Суду від 10.10.2022 у справі № 922/1336/21 зазначено наступне: « 4. Під час перегляду оскаржуваних судових рішень перед Верховним Судом постало питання щодо наявності підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України у спорі про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності державної реєстрації речового права на таку сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

51. З урахуванням викладеного в пунктах 40-50 цієї постанови, відповідаючи на питання, про яке зазначено в пункті 4 цієї постанови, Верховний Суд зазначає, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору, власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України безвідносно до (незалежно від) здійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України.

52. Наведене спростовує вищевказані висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про те, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права, що позивач мав надати докази існування земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:13:009:0466, як об`єкта цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України, а відповідно і можливості реалізації ним права власності на цю земельну ділянку у вказаний в позові період».

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що нарахування суми позову має починатися саме з 17.06.2022 (дата реєстрації права комунальної власності за позивачем), а не з 18.01.2022 як вказано в позові (дата державної реєстрації земельної ділянки).

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

За ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

В ч. 2 вказаної норми наведено перелік осіб, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно зі ст. 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Приписами ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 120 ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до ч. 1-2 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття ОСОБА_1 права власності на комплекс будівель) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Наведений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

З матеріалів справи вбачається, що фізичною особою ОСОБА_1 у період з грудня 2016 по лютий 2017 набуто у власність частки комплексу виробничих будівель та споруд - нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 та яке розташовано на земельній ділянці комунальної власності за кадастровим номером 3510300000:09:380:0019 загальною площею 2,7617 га.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 стала фактичним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, на якій розташовано майно, а тому у неї виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Щодо визначення правового статусу відповідача у спірних правовідносинах щодо користування земельною ділянкою колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

ОСОБА_1 зареєстрована в ЄДР в статусі фізичної особи-підприємця з 04.02.2013 та продовжує перебувати у вказаному статусі, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 52).

Майно, яке набуто у власність ОСОБА_1 є нежитловим і складається з часток комплексу виробничих будівель та споруд.

Земельна ділянка, на якій розташовано вказане нерухоме майно, має цільове призначення: 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствам переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

За ч. 2 ст. 325 Цивільного кодексу України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Отже, чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Таким чином, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником буд-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи.

Разом з цим, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями).

Суб`єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 55 Господарського кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів, що майно і земельна ділянка використовуються ОСОБА_1 саме як фізичною особою.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доведеною участь відповідача у спірних взаємовідносинах саме, як фізична особа-підприємець.

Відповідачем за первісним позовом суду не надано, та матеріали справі не містять доказів укладання Фізичною особою-підприємцем Забужиною С.Д. договору оренди земельної ділянки площею 2,7617 га, кадастровий номер 3510300000:09:380:0019, за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, 157, на якій розташоване належне їй нерухоме майно.

З огляду на що колегія суддів погоджується з доводами Олександрійської міської ради Кіровоградської області про те, що відповідач, являючись фактичним користувачем земельної ділянки, користується вказаною земельною ділянкою без належної правової підстави, зокрема, без передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ФОП Забужина С.Д вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що в межах сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 3510300000:09:380:0019, місце розташування - м. Олександрія. Новопразьке шосе, 157) знаходиться майно інших фізичних та юридичних осіб, яке розміщене не певних земельних ділянках з орієнтовною площею, що, на думку апелянта, впливає на ухвалення господарським судом законного рішення у даній справі.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами заявника апеляційної скарги, оскільки зазначені в апеляційній скарзі будівлі та споруди не являються окремими об`єктами нерухомого майна з окремою юридичною адресою (об`єкти нерухомості за адресами: Кіровоградське шосе, 157/6, Кіровоградське шосе, 157/7 і інш. - відсутні). Зазначені в апеляційній скарзі будівлі та споруди являються складовими частинами комплексу виробничих будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, буд. 157, співвласником яких є, в тому числі, Забужина С.Д. (587/1000 частки).

При цьому об`єктом оренди може бути лише сформована земельна, ділянка як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим (ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр"). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18.

Отже, інформація з Держгеокадстру є належним доказом формування земельної ділянки, її площі, місця розташування, цільового призначення, категорії землі, виду її використання, форми власності.

Щодо земельної ділянки, яка є предметом спору у даній справі, наявна інформація в ДЗК, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.03.2023 № НВ-0000409932023.

Земельні ділянки, про орієнтовні площі яких апелянт зазначає в апеляційній скарзі, на яких розташовані будівлі та споруди, що перебувають у спільній частковій власності Забужиною С.Д., взагалі, в силу приписів статті 79-1 ЗК України, не можуть вважатися земельними ділянками. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може видаватися уповноваженим органом Держгеокадастру лише щодо сформованої земельної ділянки, а не тієї земельної ділянки, орієнтовна площа якої знаходиться під будівлями та спорудами, які належать Відповідачу.

Тобто, земельні ділянки, про орієнтовні площі яких апелянт зазначає в апеляційній скарзі, на яких розташовані будівлі та споруди, що перебувають у спільній часткові власності Забужиною С.Д., не можуть бути об`єктами цивільних прав, а значить і, як об`єктом оренди в розумінні ст. 3 та ст. 21 Закону України «Про оренду землі», так і предметом стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в розумінні ст. 1212 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/519/20, зокрема, п. 6.25, зазначено наступне: «У справі, яка розглядається, суди установили, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0003971252019 від 28.10.2019, земельній ділянці комунальної форми власності площею 39338 кв.м по вул. Виконкомівській, 32 в м. Харкові присвоєно кадастровий номер 6310137900:09:002:0009 та відомості про неї зареєстровано у Державному земельному кадастрі 10.09.2013.

Отже, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру Суд не має».

Відповідно до пункту 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

За відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, Позивач вважає обґрунтованим та правомірним застосування пункту 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за аналогією у спірних правовідносинах і, як наслідок, розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо. Подібного правового висновку дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20, від 17.08.2022у справі № 922/1646/20.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ФОП Забужина С.Д., з посиланням на правові висновки Верховного Суду, вказує на те, що не залучивши до справи інших відповідачів, які є співвласниками нерухомого майна за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, 157, суд першої інстанції був позбавлений можливості визначити суму боргу відносного кожного співвласника, що на думку апелянта, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, так як правові висновки, що викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, стосуються справ, де предметом спору є вимога власника про звільнення належного йому майна з-під арешту, а позов пред`явлено не до всіх відповідачів, то законним та обґрунтованим слід визнати висновок суду про відсутність підстав для його задоволення у зв`язку з пред`явленням до неналежних відповідачів. Зазначені правові висновки Верховного Суду не можливо застосовувати у справах, які виникають з приводу набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) на підставі норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, за змістом абз. 1 п. 289.1 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 09.06.2022 № 8827/295-22, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га (за 2022 рік) становить 11 868 155,61 грн (а.с. 32).

Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 09.03.2023 № НВ 9914463272023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га (на 2023 рік) становить 14 526 622,46 грн (а.с. 33).

Підпунктом 288.5.1. ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно зі ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.03.2023 № НВ-0000409932023, земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га, по Новопразькому шосе, 157 в м. Олександрії, на якій розташований об`єкт нерухомого майна (комплекс будівель та споруд), власником якого є відповідач (587/1000 частки), має цільове призначення: 11.02 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості".

Згідно рішення Олександрійської міської ради №221 від 07.07.2021 "Про місцеві податки і збори", яке введено в дію з 01.01.2022, в таблиці 5 "Ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності на території Олександрійської територіальної громади" визначено, що ставка податку (орендної плати) за земельні ділянки з цільовим призначенням 11.02 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, позивачем здійснено такий розрахунок:

1) з 18.01.2022 по 31.01.2022: 1186815,61 грн х 587/1000 х 3% : 12 х 14/31 =7 865,52 грн, де - 11868155,61 грн нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га по Новопразькому шосе, 157 в м. Олександрії, 587/1000 - частка комплексу виробничих будівель та споруд, власником яких є відповідач, 3% - орендна ставка, 14/31 - 14 (чотирнадцять) календарних днів за які нараховувалася орендна плата;

2) з 01.02.2022 по 31.12.2022: 11868155,61 грн х 587/1000 х 3% х 11/12 = 191 581,70 грн, де - 11868155,61 грн нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га по Новопразькому шосе, 157 в м. Олександрії, 587/1000 - частка комплексу виробничих будівель та споруд, власником яких є відповідач, 3% - орендна ставка, 11/12 (одинадцять) календарних місяців за які нараховувалася орендна плата;

3) з 01.01.2023 по 28.02.2023: 14526622,46 грн х 587/1000 х 3% х 2/12 = 42 635,64 грн, де - 14526622,46 грн нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га по Новопразькому шосе, 157 в м. Олександрії, 587/1000 - частка комплексу виробничих будівель та споруд, власником яких є відповідач, 3% - орендна ставка, 2/12 (два) календарних місяця за які нараховувалася орендна плата;

4) з 01.03.2023 по 15.03.2023: 14526622,46 грн х 587/1000 х 3% : 12 х 15/31 = 10 315,07 грн, де - 14526622,46 грн нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га по Новопразькому шосе, 157 в м. Олександрії, 587/1000 - частка комплексу виробничих будівель та споруд, власником яких є відповідач, 3% - орендна ставка, 15/31 - 15 (п`ятнадцять) календарних днів за які нараховувалася орендна плата.

Отже, сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, які відповідач мав сплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, загальною площею 2,7617 га по Новопразькому шосе, 157 в м. Олександрії, за період з 18.01.2022 по 15.03.2023 становить 252 397,93 грн.

Перевіривши розрахунок Олександрійської міської ради, який здійснено на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що він є правильними та здійсненим на підставі Земельного кодексу України та Податкового кодексу України.

Згідно інформації, наданої Головним Управлінням ДПС у Кіровоградській області у листі від 10.03.2023 № 1263/5/11-28-24-10-06, за 2022 та січень - лютий 2023 року декларації по платі за оренду землі ОСОБА_2 та Забужиною С.Д. площею 2,7617 (кадастровий номер 3510300000:09:380:0019) не подавались (а.с. 36).

В той же час, ФОП Забужина С.Д. наполягає на тому, що не була повідомлена про реєстрацію земельної ділянки і сплачувала земельний податок за користування земельною ділянкою, яка фактично знаходиться у неї в користуванні.

На підтвердження чого нею надано до матеріалів справи платіжні доручення № 962 від 29.12.2022 на суму 11 767,22 грн; № 952 від 19.12.2022 на суму 11 767,22 грн; № 946 від 30.11.2022 на суму 11 767,22 грн; № 935 від 28.10.2022 на суму 11 767,22 грн; № 919 від 29.09.2022 на суму 11 767,22 грн; № 900 від 23.08.2022 на суму 11 767,22 грн; № 891 від 29.07.2022 на суму 11 767,22 грн; № 873 від 06.06.2022 на суму 11 767,22 грн; № 869 від 30.05.2022 на суму 7 354,52 грн; № 861 від 03.05.2022 на суму 7 354,52 грн; № 853 від 08.04.2022 на суму 7 354,52 грн; № 846 від 04.04.2022 на суму 7 354,52 грн; № 843 від 21.03.2022 на суму 7 354,52 грн на загальну суму 130 926,53 грн (т. 1 а.с. 66-81).

При цьому у платіжних доручення у графі «призначення платежу» зазначено, що оплата здійснюється за земельний податок за відповідний місяць.

Колегія суддів вважає, що вищезазначені платіжні доручення є належними та допустимими доказами сплати відповідачем частини безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою, через що не погоджується з висновком господарського суду про те, що за період з 18.01.2022 по 15.03.2023 відповідач взагалі не сплачував кошти за користування земельною ділянкою.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, які відповідач мав сплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019, на суму фактично сплаченого ФОП Забужина С.Д. земельного податку у розмірі 130 926,53 грн, внаслідок чого присудити до стягнення з Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області 121 471,40 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати (252 397,93 грн - 130 926,53 грн).

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що:

- формування земельної ділянки відбувалось без повідомлення та згоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Світ Лан»;

- з 17.06.2022 міська рада не надсилала Забужиній С.Д., ОСОБА_2 та ТОВ «Світ Лан» відповідного проєкту договору оренди землі і, більше того, не приймала будь-якого рішення щодо передачі в оренду земельної ділянки;

- позивач не розглянув заяву відповідача «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою», не надав відповідачу рішення про передачу земельної ділянку в оренду,

не мають значення для застосування норм матеріального права до правовідносин, які виникли між сторонами, та не звільняють відповідача від обов`язку зі сплати безпідставно збережених коштів орендної плати, так як предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

При цьому незалежно від наявності вини в поведінці Відповідача, сам факт несплати Відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату первісним Позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

За допомогою норм (ст. ст. 1212-1214 ЦК України) навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки Відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ФОП Забужина С.Д. заявляє, що Олександрійська міська рада не прийняла рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке належало ВАТ "Олександрійський завод поліграфічної техніки" та не надала дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок, чим порушила порядок встановлений ч. 13 ст. 120 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення - 17.05.2022).

Відповідно до ч. 11 ст. 120 ЗК України (в редакції Закону, яка діє з 28.10.2021) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач такого об`єкта зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт майна звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що застосування положень ч. 11 ст. 120 ЗК України можливе за умови того, що має місце реєстрація права постійного користування на земельну ділянку за особою, яка була власником об`єктом нерухомого майна (попередній власник) до його відчуження новому власнику. Станом на 28.10.2021 за ВАТ "Олександрійський завод поліграфічної техніки" не зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Олександрія, Новопразьке (Кіровоградське) шосе, 157.

Більш того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.02.2010 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи ВАТ "Олександрійський завод поліграфічної техніки" у зв`язку з визнанням банкрутом, що в силу приписів ст. 141 ЗК України є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Також за рішенням Олександрійської міської ради "Про інвентаризацію державних актів на право постійного користування земельними ділянками по м. Олександрії" від 27.04.2018 № 492 (пункт 73), скасовано Державний акт на право постійного користування по Кіровоградському шосе, 157 від 24.07.1998, що виданий ВАТ "Олександрійський завод поліграфічної техніки".

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня державної реєстрації права власності припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, та передати її у власність або оренду набувачу (власнику) такого об`єкта.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із заявою від 28.09.2018 про повторний розгляд питання про присвоєння окремих адрес об`єктам нерухомого майна згідно схеми виділу частки із майна та надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду терміном на 49 років згідно схеми виділу часток по Новопразькому (Кіровоградському) шосе, 157 (а.с. 85-86).

Однак, ФОП Забужина С.Д. не зверталась до Олександрійської міської ради з заявою про припинення права постійного користування та надання в оренду земельної ділянки в редакції ст. 120 ЗК України від 28.10.2021.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, який набрав чинності з 1 січня 2013 року визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" та з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно зі ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Тобто, Олександрійська територіальна громада в особі Олександрійської міської ради являється суб`єктом права комунальної власності всіх земель (земельних ділянок) в межах відповідного населеного пункту, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, в тому числі, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 57 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель розробляється за рішенням власників (розпорядників) земельних ділянок або за рішенням сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 26 даного Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Рішенням Олександрійської міської ради "Про інвентаризацію земель" № 339 від 26.11.2021 надано дозвіл на розробку технічної документації щодо інвентаризації земель комунальної власності для формування земельної ділянки в м. Олександрії по Новопразькому шосе, 157 орієнтовною площею 3, 2510 га для будівництва та обслуговування комплексу будівель та доручено управлінню приватизації оренди майна та землі міської ради замовити розробку вищевказаної технічної документації із землеустрою.

Згідно зі ст. 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі її формування. Стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, необхідно вважати, що погодження меж не відбулося. До подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18) та у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18).

Рішенням Олександрійської міської ради "Про інвентаризацію земель" №451 від 17.05.2022 вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, 157 та зареєструвати право комунальної власності Олександрійської територіальної громади в особі Олександрійської міської ради на земельну ділянку за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, 157 площею 2,7617 га (кадастровий номер 3510300000:09:380:0019).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, Олександрійська міська рада, приймаючи як рішення "Про інвентаризацію земель" №339 від 26.11.2021, так і рішення "Про інвентаризацію земель" №451 від 17.05.2022, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.03.2023 № 324572628 вбачається, що об`єкт нерухомого майна, що складається з комплексу виробничих будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, буд. 157, знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "СВІТ ЛАН" та на об`єкт нерухомого майна (комплекс виробничих будівель та споруд) по Кіровоградському шосе, 157 накладено обтяження (заборона та арешт), в тому числі, на складові цього об`єкта цех № 4 та цех № 6.

Тому, вказане виключає можливість правомірного поділу/виділу майна, як про це зазначає ФОП Забужина С.Д. в частині формування окремих об`єктів нерухомого майна.

Більше того, у відзиві на зустрічний позов Олександрійська міськрада зазначає, що листом від 16.02.2021 № 71/10/06/2 зверталася до співвласників комплексу виробничих будівель та споруд по АДРЕСА_2 , в тому числі, до Забужиної С.Д., з пропозицією (як співвласнику) до 31.03.2021 підготувати матеріали, які обґрунтовують бажане місце розташування земельної ділянки по Новопразькому шосе, 157, та звернутись з заявою про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (а.с. 29).

Копію зазначеного листа, ФОП Забужина С.Д. отримала 25.02.2021 особисто.

Вказане спростовує доводи ФОП Забужиної С.Д. про те, що їй лише в березні став відомий той факт, що міськрада вирішила самостійно визначити порядок користування земельною ділянкою власникам нерухомого майна розташованого на ній.

Однак, будь-яких дій направлених на врегулювання питання користування спірною земельною ділянкою ФОП Забужина С.Д. не вчинила, доказів звернення з заявою про надання в оренду земельної ділянки не надала.

Як вбачається зі змісту зустрічних позовних вимог та апеляційної скарги, фактично доводи апелянта зводяться до гіпотетичного, можливого у подальшому порушення його права без конкретизації, як саме та яким чином на теперішній час спірне рішення призводить до таких порушень, такі доводи не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірного рішення Відповідача на його конкретні реальні індивідуально виражені права чи охоронювані законом інтереси та свідчать про незгоду Позивача з оскаржуваним рішенням, що не є тотожним порушенню права чи законного інтересу.

Позивач за зустрічним позовом як до прийняття спірного рішення, так і на даний час являється фактичним користувачем земельної ділянки (з моменту її формування як об`єкта цивільних прав), оскільки є власником об`єкта нерухомого майна, який складається з 587/1000 частки комплексу виробничих будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Олександрія, Новопразьке шосе, буд. 157. Формування земельної спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав жодним чином не впливає на обсяг прав та обов`язків Позивача за зустрічним позовом, не звужує їх.

Отже, зустрічні позовні вимоги ФОП Забужиної С.Д. в частині визнання незаконним (недійсним) рішення "Про інвентаризацію земель" №451 від 17.05.2022 заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що зустрічні позовні вимоги в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно нерухомого майно - земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:09:380:0019 та скасування державної кадастрової реєстрації шляхом закриття Поземельної книги на зазначену земельну ділянку за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру є похідними від вимог про визнання недійсним рішення "Про інвентаризацію земель" №451 від 17.05.2022, яке є законним та обґрунтованим, а тому, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічний позову ФОП Забужиною С.Д.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, приходить висновку, що доводи апеляційної скарги про не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права частково знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду в частині первісного позову підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області 121 471,40 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати, в решті позовних вимог за первісним позовом слід відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 у справі № 912/530/23 необхідно залишити без змін.

Зважаючи на часткове задоволення первісної позовної заяви та апеляційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторін залежно від частки задоволених позовних вимог (зокрема, судове рішення за первісним позовом відбулось на користь Позивача на 48,13 % та на 51,87 % на користь Відповідача).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 у справі № 912/530/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 у справі № 912/530/23 в частині первісного позову скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким первісні позовні вимоги Олександрійської міської ради Кіровоградської області до Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни про стягнення 252 397,93 грн задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області 121 471,40 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати, 1822,19 грн. судового збору.

В решті вимог за первісним позовом відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.2023 у справі № 912/530/23 залишити без змін.

Стягнути з Олександрійської міської ради Кіровоградської області на користь Фізичної особи-підприємця Забужиної Світлани Давидівни 6877,18 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано суддями Іванови О.Г. та Парусніковим Ю.Б. 23.10.2023, суддею Верхогляд Т.А., - 24.10.2023.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяЮ.Б. Парусніков